25 липня 2023 року Справа № 160/11140/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.05.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області у встановленні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладену в листі від 06.03.2023 року;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 03192365) встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є дружиною померлого військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, а отже має право на встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Однак, відповідач відмовив у наданні такого статусу, вказавши, що смерть чоловіка, ОСОБА_2 , не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 16.06.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13.06.2023 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 20.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління з заявою та відповідним пакетом документів для надання статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 . Відповідно до наданого нею витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №995 від 11 липня 2022 року), встановлено причинний зв'язок смерті її чоловіка, а саме: «захворювання, яке призвело до смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби» та витяг з Наказу командира 92 окремої механізованої бригади № 177-РС від 10 червня 2022 року в якому зазначено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. На підставі наданих документів Управлінням встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Так, відповідно пункту 21.5 Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (далі - Наказ) постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в редакції одного з формулювань, шо вказані у підпунктах «а-к». Так, підпунктом «д» п.21.5. Наказу зазначено "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), так, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. На підставі наданих документів Управлінням встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відтак, зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданого 03.08.1991 року.
Так, з 11.03.2022 по 23.03.2022 року ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2023 року № 532.
З лікарського свідоцтва про смерть Комунального закладу охорони здоров'я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи №28 від 15.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Харківська обл., Харківський район, с.Рокитне, смерть настала на території військової частини, хвороба, що призвела до смерті: а) гостре порушення кровообігу, г) атеросклеротична хвороба серця.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.04.2022 серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Зі змісту витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 995 від 11 липня 2022 року) встановлено, що захворювання головного сержанта ОСОБА_2 1971 р.н., яке призвело до його смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби.
Зі змісту витягу з Наказу командира 92 окремої механізованої бригади (по особовому складу) Міністерства оборони України від 10.06.2022 року №177-РС, вбачається, що головного сержанта ОСОБА_2 радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи НОМЕР_4 окремої механізованої бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю.
При цьому, в наказі зазначено, що причина смерті не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Так, з метою набуття статусу особи, на яку поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» ОСОБА_1 звернулася до Управління с соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації з заявою про встановлення статусу «Член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни». Оригінал заяви знаходиться у відповідача.
До вищезазначеного звернення до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації позивачем було додано: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державну зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, витяг з протоколу 18 ВЛК №995, Витяг з наказу № 177-РС командира 92 окремої механізованої бригади.
Проте, листом за №766 від 06.03.2023 року Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації відмовило ОСОБА_1 в отриманні такого статусу, оскільки, як випливає із змісту зазначеного листа, смерть чоловіка ОСОБА_1 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону № 2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону № 2011-XII, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 статті 3 Закону № 2011-XII визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Статус члена сім і загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці Україні встановлюється відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (далі - Закон № 3551-XII).
Водночас частиною першою статті 10 Закону № 3551-XII визначено категорії інших осіб, на яких поширюється чинність цього Закону.
Статтею 10-1 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:
1) сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
2) сім'ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність), та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
3) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
4) сім'ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
5) сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
6) сім'ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Статтею 19 цього Закону встановлено, що особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, видається одне посвідчення за їх вибором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 затверджено Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (далі - Порядок №740, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 2 Порядку №740 встановлює, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається, зокрема: сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, відповідно до пункту 3 Порядку №740 належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Згідно із підпунктом 4 пункту 4 Порядку №740 підставами для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є: для осіб, зазначених в абзаці п'ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку:
свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
Відповідно до пункту 5 Порядку №740 для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Пункт 7 Порядку №740 встановлює, що посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
Так постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (Положення № 302).
Абзацом першим пункту 2 цього Положення визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за змістом абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім'ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Тобто визначальним для застосування цієї норми є наявність причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які заподіяли смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).
Водночас встановлення зазначеного причинного зв'язку належить до основних завдань військово-лікарської експертизи, яка проводиться штатними ВЛК.
Так, відповідно до статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
Пунктами 2.2, 2.4.5 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
ВЛК регіону має, зокрема, право приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Відповідно до пунктів 21.30, 21.32 глави 2 розділу II Положення № 402 постанова про причинний зв'язок захворювань оформлюється:
на військовослужбовців свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК;
на колишніх військовослужбовців витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).
Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Згідно з пунктом 21.5 глави 2 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
ґ) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Отже, встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які спричинили смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків) є виключною компетенцією військово-лікарських комісій, до складу яких входять лікарі-експерти та які володіють спеціальними знаннями у медичній сфері.
Відтак для поширення чинності Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовцями з підстав, передбачених абз. 1 п. 1 ст. 10 цього Закону, обов'язковою є постанова ВЛК, оформлена витягом з протоколу засідань штатної ВЛК, з формулюванням, яке підтверджує причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) та смерті військовослужбовця із захистом Батьківщини або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Так, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (частина 3).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 24 травня 2022 року. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжено ще шість разів: з 25 травня до 23 серпня 2022 року; з 23 серпня до 21 листопада 2022 року; з 21 листопада 2022 року до 19 лютого 2023 року; з 19 лютого до 20 травня 2023 року; з 20 травня до 18 серпня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, що підтверджується вищевказаними документами.
Зі змісту витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 995 від 11 липня 2022 року) встановлено, що захворювання головного сержанта ОСОБА_2 1971 р.н., яке призвело до його смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби.
Суд звертає увагу, що наведене формулювання підтверджує причинний зв'язок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , який безумовно свідчить про наявність підстав для поширення дії Закону № 3551-XII на позивача.
Вказане рішення було прийняте ВЛК з урахуванням, зокрема, лікарського свідоцтва про смерть № 28 від 15.04.2022, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_2 стало захворювання: "Атеросклеротична хвороба серця. Гостре порушення кровообігу".
Тому ВЛК прийняла постанову відповідно до підпункту "д" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 з формулюванням: "Захворювання та причина смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби ".
Враховуючи те, що позивачем при звернені до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації з заявою про встановлення статусу «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» було надані всі визначені порядком №740 документи, що не заперечується відповідачем, при цьому причиною відмови у наданні такого статусу став висновок управління, що смерть чоловіка ОСОБА_1 не пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже, підставою для надання такого статусу є наявність причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які заподіяли смерть військовослужбовця, із захистом Батьківщини або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).
При цьому, під час розгляду справи судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 995 від 11 липня 2022 року) встановлено, що захворювання головного сержанта ОСОБА_2 1971 р.н., яке призвело до його смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відмова Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області у встановленні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладену в листі від 06.03.2023 року є протиправною, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3000593939.1 від 16.05.2023 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (52005, Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул.Героїв України, буд. 5, код ЄДРПОУ 03192365) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області у встановленні ОСОБА_1 статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї загиблого» чи «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладену в листі від 06.03.2023 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпропетровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення «Член сім'ї загиблого Захисника чи захисниці України» за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Стягнути з Управління соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації (52005, Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул.Героїв України, буд. 5, код ЄДРПОУ 03192365) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча гривень сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець