15 травня 2023 року Справа № 160/2574/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач-2) протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком позивачу скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 045650014579 від 30.01.2023 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) призначити та виплатити пенсію за віком позивачу, з дати набуття права, а саме з 16.01.2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 16.01.1992 року по 02.08.1993 року та з 28.10.1996 року по 22.01.1999 року відповідно до трудових книжок.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням відповідача-2 №045650014579 від 30.01.2023р. відмовлено в призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії.
Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи та своїм правом на подання відзивів не скористались, жодних пояснень, заяв або клопотань не подано.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.01.1963 р.н. звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 23.01.2023 року про призначення пенсії за віком..
Відповідач-1 повідомленням від 01.02.2023 №0400-010207-8/13651 надіслав рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії від 30.01.2023 року №045650014579, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Крім того, зазначено, що страховий стаж позивача - 27 років 07 місяців 27 днів та за результатом розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 16.01.1992 по 02.08.1993, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.01.1992, а також ведення підприємницької діяльності протягом лютого 2005 року - травня 2018, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні будь-які дані про ведення підприємницької діяльності, нарахування доходу та сплату страхових внесків.
На адвокатський запит що роз'яснення відмови, відповідач-1 листом №0400-010304-8/17983 від 09.02.2023 повідомив, що відповідно до наданих документів та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 07 місяців 27 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи у російській федерації з 28.10.1996 по 22.01.1999. з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.01.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Враховуючи зазначене, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відповідач-2 відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до наданої заяви від 23.01.2023.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 ст.26).
Згідно паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданого 23.09.2002, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, 60-ти років позивач досяг у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивачу необхідно мати 30 років страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 16.01.1992 містить, серед інших, запис про період його роботи (мовою трудової книжки) в Днепропетровском производственном объединении хлебопекарной промышленности Днепропетровский хлебокомбинат №3:
- запис №1, 16.01.1992 принят слесарем монтажником технологического оборудования 5 разр;
- запис №2, 02.08.1993 уволен по статье 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.
Крім того, зазначена трудова книжка позивача містить, серед інших, запис про період його роботи (мовою трудової книжки) в ООО «Световек»:
- запис №6, 28.10.1996 принят на предприятие в должности водителя-экспедитора;
- запис №7, 22.01.1999 уволен с предприятия по собственному желанию по статье 37 КЗоТ Российской федерации.
Зазначені записи трудової книжки позивача виконані акуратно, без будь-яких виправлень, записи засвідчені уповноваженою особою та печатками підприємств.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону №1058 зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД), можливо здійснити при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Оскільки, призначення та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, відповідно, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні вище, належить зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи: з 16.01.1922 по 02.08.1993 та з 28.10.1996 по 22.01.1999 роки згідно трудових книжок.
Стосовно посилання відповідача-2 в оскаржуючому рішенні щодо відсутності в реєстрі застрахованих осіб будь-яких даних про ведення підприємницької діяльності, нарахування доходу та сплату страхових внесків протягом лютого 2005 - травня 2018 року, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка ОСОБА_1 , серія НОМЕР_3 від 25.08.1980, містить, серед інших, запис про період його роботи:
в ТОВ «Добробут Монтаж»:
- запис №16, 22.07.2008 прийнято на посаду водія автокрану 6 розряду;
- запис №17, 23.01.2009 звільнено з посади водія автокрану 6 р. згідно п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.
(мовою трудової книжки) в ООО «Интерлок-Днепр»:
- запис №18, 11.04.2017 прийнятий молодшим охоронником до відділу охорони №2 за строковим трудовим договором №928 від 10.04.17р.;
- запис №19, 20.05.2018 звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) у періоди: з липня по грудень 2008; з квітня 2017 по травень 2018 вбачається сплата страхових внесків за позивача підприємствами на яких останній працював.
Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача-2 у рішенні №045650014579 від 30.01.2023 року щодо відсутності в реєстрі застрахованих осіб, сплати страхових внесків протягом лютого 2005 - травня 2018 року.
На підставі викладеного, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області №045650014579 від 30.01.2023 року, яким відмолено позивачу в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з дня набуття права, а саме: з 16.01.2023 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення та перерахунку пенсії, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довели суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073грн. 60коп., що підтверджується квитанцією №14 від 13.02.2023 року.
Отже, оскільки основну вимогу позовної заяви позивача задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073грн. 60коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у повному розмірі 1073грн. 60коп.
Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №045650014579 від 30.01.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 16.01.1922 по 02.08.1993 та з 28.10.1996 по 22.01.1999 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073грн. 60коп. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова