Справа № 572/29/22
02 серпня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області
головуючого судді - Ведяніної Т. О.
при секретарі - Шевні І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/29/22 за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Сарненська дистанція колії державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про поновлення на роботі,-
Позивач звернувся до відповідача з позовом про поновлення його на роботі скасувавши наказ начальника відокремленого підрозділу «Сарненська дистанція колії державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» №267 «Про відсторонення від роботи» та поновити його в правах зобов'язавши виплатити йому втрачену заробітну плату за період відсторонення.
Позов обґрунтовує тим, що йому 29.11.2021 року йому було доведено до відома лист-ознайомлення про необхідність пред'явлення документу, який підтверджує наявність у нього профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки встановленої форми про абсолютні протипоказання до проведення щеплень. Наказом від 08.12.2021 року його було відсторонено від роботи. Того ж дня він подав заяву про те, що в нього виникають сумніви в доцільності для його здоров'я проведення даного щеплення і про відсутність у нього об'єктивної інформації про вакцини. В даній заяві він пропонував альтернативу у вигляді дистанційної роботи, а також проходження ПЛР тестів. Позивач вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він порушує його право гарантоване ст.43 Конституції України на працю та заробітну плату.
Вказує, що не відмовлявся від проведення щеплення, але не здійснив його по причині не проведення відносно нього медичного огляду, який би встановив наявність чи відсутність проти показів проведення відповідного щеплення. Вважає, що відсторонення його від роботи є простоєм, та повинен бути оплачений відповідно до чинного законодавства. Статтею 43 Кодексу законів про працю не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Оспорюваний наказ є таким, що не відповідає положенням ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» а саме не надана інформація про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Також відсутнє документальне підтвердження того факту, що він відмовився чи ухиляється від щеплення проти COVID-19. Позивач вважає, що організаційна вимога щодо щеплення та надання будь-яких медичних документів є зміною в організації праці, а отже, спільно із з зміною умов оплати праці, із зміною режиму праці є істотною умовою праці. Тому не виконана вимога щодо двомісячного попередження про істотну зміну умов праці, яка встановлена ст.32 Кодексів законів про працю України.
Від відповідача- відокремленого підрозділу «Сарненська дистанція колії» державного територіально-галузевого об'єднання 11 лютого 2022 року надійшов відзив на позов, відповідно до якого вони не визнають позовні вимоги позивача, просять відмовити в позові. У своєму відзиві відповідач посилається на те, що наказ про відсторонення позивача від роботи є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Так, 29 листопада 2021 року позивача було ознайомлено із листом про обов'язковість щеплення проти Covid-19. З даним листом ОСОБА_1 ознайомився про що свідчить відмітка із його підписом. Відповідно до наказу №267 по виробничому структурному підрозділу «Сарненська дистанція колії» позивача було відсторонено від роботи з 20.12.2021 року на час відсутності щеплення від Covid-19 без збереження заробітної плати. З даним наказом позивач ознайомився.
Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено Covid-19. Також п.п1-2 пункту 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19 на керівників підприємств покладено забезпечення контролю за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень, яких передбачена переліком, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення щеплень проти Covid-19. Наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83. Даною постановою підприємство АТ «Укрзалізниця» включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Відповідач зазначає, що інформація про Covid- сертифікат та щеплення не підпадають під медичну таємницю, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме факт вакцинації. Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов'язків за своєю суттю не є зміною умов праці, а є лише тимчасовим заходом і має чітко визначені умови подальшого допуску до роботи. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується. Конституційне право на працю позивача не порушено, оскільки останній з роботи звільнений не був, та має право повернутися до праці за умови проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19.
21 лютого 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якого ОСОБА_1 вказує, що він не проти вакцинування, але йому не надають повної інформації про вакцини та можливості поствакцинальні ускладнення згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб.
03 березня 2022 року від відповідача надійшли заперечення по справі, відповідно до яких просять в позові відмовити, оскільки наказ про відсторонення від роботи позивача виданий відповідно до закону та не є протиправним. Державою забезпечена можливість здійснення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 зареєстрованими в Україні вакцинами, які пройшли клінічні дослідження та позивач мав право вибору вакцини, яка б з урахуванням рекомендацій лікаря, за умови з'явлення до нього, могла бути використана у ході обов'язкової вакцини.
Заявою від 16.03.2022 року відповідач просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача та долучити до матеріалів справи документи.
30 вересня 2022 року ухвалою суду Сарненського районного суду було зупинено провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21.
14 квітня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах , у справі №130/3548/21. Вказують, що виконання позивачем своїх трудових обов'язків, а саме ремонтника штучних споруд 3 розряду мостової бригади №2 виробничого структурного підрозділу «Сарненська дистанція колії», передбачає велику кількість прямих та непрямих соціальних контактів, що свідчить про наявність високого рівня загрози, яку потенційно міг нести позивач на роботі будучи невакцинованим, в частині поширення інфекційної хвороби COVID-19, серед працівників підприємства. Також враховуючи його посадові обов'язки, специфіку роботи, виконання ОСОБА_1 трудової функції поза робочим місцем , зокрема у формі дистанційної чи надомної роботи було неможливим. На підтвердження своїх письмових пояснень відповідач просить долучити письмові докази.
28 квітня 2023 року від позивача надійшли письмові пояснення по справі , відповідно до яких позивач вказує про відсутність доказів які б свідчили про те, що до моменту прийняття спірного наказу про відсторонення його від роботи, позивач проходив медичний огляд, у визначений день закликався медичним працівником для проведення щеплення реєстровим видом вакцини та відмовився або ухилився від проходження цього обов'язкового щеплення.
28 квітня 2023 ухвалою Сарненського районного суду провадження у справі відновлено.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, давши їм належну оцінку, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та заперечення відповідача, суд прийшов до наступного.
Правовідносини між сторонами регулюються КЗпП України, а також іншими нормативно-правовими актами, що застосовуються до трудових відносин.
Судом встановлено, що відповідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу № 04/ос від 12.01.2017 року переведений на посаду ремонтника штучних споруд мостової бригади №2.
Загальна сума доходу за період з червня 2021 року по листопад 2021 року становить 93261,33 грн, що підтверджується довідкою про доходи.
Згідно із листом -ознайомлення від 29.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про обов'язковість профілактичного щеплення проти Covid-19, про що свідчить його підпис .
На підставі наказу виробничого структурного підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональна філія «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця» № 267 від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи» на підставі ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від 04 жовтня 2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 20 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти Covid-19, без збереження заробітної плати.
З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис та з яким він не погодився.
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав на ім'я керівника ВСП «Сарненська дистанція колія» про незгоду з відсторонення його від роботи.
Відповідно до ст.46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
З аналізу вказаної норми слідує, що перелік випадків відсторонення працівників від роботи, що визначений законодавцем не є вичерпним і може визначатися як законом, так і підзаконними нормативно-правовими актами.
На виконання ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики видано наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021року.
Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено Covid-19 .
Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі підприємства, установи та організації, включені до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.
Зазначеною постановою із змінами та доповненнями підприємство виробничого структурного підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Відповідно до примітки до Переліку обов'язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 .
Відповідно до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 9 грудня 2020 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; 3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.
Вказана постанова є чинною та неконституційною не визнана.
Оскільки позивач є працівником підприємства виробничого структурного підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця», яке віднесене до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не пройшла обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов'язаний, відповідно до діючого законодавства, відсторонити позивача від роботи.
Позивач до суду не надав доказів, що він має такий стан здоров'я, що є перешкодою для вакцинування.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наказу відповідача №56 від 01.03.2022 року у зв'язку з веденням воєнного стану на території України призупинено дію наказу №269 від 08.12.2021 року «Про відсторонення від роботи « ремонтника штучних споруд ОСОБА_1 з 01.03.2022 року.
При розгляді даної цивільної справи судом також враховуються висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі №130/3548/21 звернула увагу, що, встановивши обов'язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов'язків, держава намагалася досягнути легітимної, в розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції, мети - запобігання подальшому поширенню хвороби, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з'ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.
Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19, і відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об'єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)".
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює ремонтником штучних споруд виробничого структурного підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця». Вказана професія віднесена до тих, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, зокрема COVID-19.
Виконання ним своїх посадових обов'язків відповідно до штатного розпису, посадової інструкції ремонтника штучних споруд, пов'язане з постійним, протягом робочого дня, перебуванням на території підприємства, що у свою чергу безпосередньо пов'язано з постійним контактом з іншими працівниками підприємства (близько 9 працівників мостової бригади та інших працівників підприємства - 300 осіб). Тобто умови праці позивача, у яких він виконує трудові обов'язки, збільшують вірогідність зараження COVID-19 як самого позивача та інших працівників.
Відповідачем було враховано, і це підтверджено посадовою інструкцією позивача, що характер виконуваних позивачем робіт виключав можливість встановлення позивачу дистанційної роботи.
Вказані обставини не спростовано позивачем.
Позивач не надав керівнику виробничого підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця» сертифікат про щеплення чи документ, що підтверджує наявність протипоказань до такого щеплення, а тому була відсторонена від роботи.
З урахуванням наведеного суд вважає, що керівник виробничого підрозділу «Сарненська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця», на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх працівників підприємства, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи.
Крім того, щодо посилань позивача на ту обставину, що відсторонення від роботи з зазначених підстав суперечить Конституції України, іншим нормативним актам, слід вказати наступне.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Соломахін проти України" у рішенні від 15 березня 2012 року вказано, що ст.8 передбачається право кожного на повагу до приватного і сімейного життя. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов'язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.
В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства.
Натомість, бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
На переконання суду, в даному випадку відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та на основі існування правових підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.
Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення його на роботі.
У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров'я людей.
Отже, у зв'язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вони є похідними.
На підставі викладеного, ст.ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 280 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Зарічна с.Городець Сарненського району Рівненської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 до відокремленого підрозділу «Сарненська дистанція колії державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м.Сарни, вул.Київська,34а ЄДРПОУ 01070876), про поновлення на роботі відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: