06 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 905/2030/19 (905/2258/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро": Дудник О. Є.,
Приватного акціонерного товариства "Геркулес": Куренного С. В. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023
у складі колегії суддів: Шутенко І. А. - головуючої, Гребенюк Н. В., Слободіна М. М.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс"
2. Приватного акціонерного товариства "Геркулес"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Український продукт",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Б. С.
про визнання недійсним договору
Вступ
1. Акціонерне товариство (поручитель/наразі боржник) за наявності попередньо укладеного ним з Банком у червні 2013 року договору поруки за зобов'язаннями Приватного підприємства (позичальника) перед Банком за договором кредиту та судових спорів у цей період щодо стягнення заборгованості за кредитом з позичальника та поручителя, оспорення договору поруки, уклало у лютому 2016 року з Товариством договір купівлі-продажу згідно якого відчужило на його користь нежитлове приміщення. Надалі щодо Акціонерного товариства у листопаді 2019 року було відкрито провадження у справі про банкрутство.
2. Банк, вважаючи укладений Акціонерним товариством договір купівлі-продажу нерухомого майна таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся з позовом до Акціонерного товариства та Товариства про визнання договору недійсним з підстав його укладення Акціонерним товариством у період наявності у нього заборони на відчуження майна та задля уникнення майнової відповідальності Акціонерного товариства перед банком за договором поруки.
3. Суд першої інстанції позов Банку задовольнив та визнав договір купівлі-продажу майна недійсним як такий, що має ознаки фраудаторного правочину, оскільки завдає шкоду кредитору (Банку) та укладений з метою уникнення виконання зобов'язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення. Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність спливу позовної давності за заявленими вимогами Банку, про застосування якої заявило Акціонерне товариство, з огляду на наявність обставин переривання позовної давності, оскільки Банк у жовтні 2018 року звертався до суду з позовом про визнання недійним оспорюваного договору з підстав його фіктивності.
4. Апеляційний господарський суд наведені висновки суду першої інстанції визнав помилковими з посиланням на відсутність в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину та порушення його укладенням прав й інтересів Банку. Також суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для розгляду заяви про застосування позовної давності через необґрунтованість заявлених Банком вимог до відповідачів.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу Банку, має вирішити питання про те:
- чи може бути визнаний недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений боржником за наявності попередньо укладеного ним з банком договору поруки за зобов'язаннями позичальника перед банком за договором кредиту та судових спорів у цей період щодо стягнення заборгованості з позичальника та поручителя, оспорення договору поруки?
- чи перериває позовну давність за вимогами про визнання недійсним оспорюваного договору пред'явлення позову до суду з аналогічним предметом позову але за інших матеріально-правових підстав?
6. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину та відповідно в цій частині визнає помилкову відмову апеляційного господарського суду у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Водночас суд вважає передчасними висновки місцевого господарського суду щодо переривання позовної давності та апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для розгляду заяви про застосування позовної давності, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень
7. Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі № 905/2030/19 за заявою Приватного підприємства "Маріната" (далі - ПП "Маріната") до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (далі - ПрАТ "Геркулес", боржник, відповідач 2) про банкрутство відкрите ухвалою від 18.11.2019.
8. 04.12.2019 до Господарського суду Донецької області надійшли виділені Господарським судом міста Києва ухвалою від 22.10.2019 у справі № 910/11174/19 в окреме позовне провадження матеріали поданого Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро", банк, позивач) у серпні 2019 року позову (автоматизованою системою присвоєно номер справи № 905/2258/19) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" (далі - ТзОВ "Провінція Плюс", відповідач 1) та ПрАТ "Геркулес" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 - Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича (далі - приватний нотаріус Погорєлов Б. С.) про визнання недійсним договору відчуження нерухомого майна, в якому банк просив суд:
- визнати недійсним, укладений 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТзОВ "Провінція плюс" договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 444 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. 61-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 388).
9. Позов АТ "Банк Кредит Дніпро" мотивований укладенням ПрАТ "Геркулес" оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна у період наявності у нього заборони на відчуження майна (накладених арештів на майно) з метою уникнення майнової відповідальності боржника як поручителя перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 19.06.2013 № 190613-КЛВТ, для забезпечення зобов'язань Приватного підприємства "Український продукт" (далі - ПП "Український продукт") за яким між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПрАТ "Геркулес" було укладено договір поруки від 19.06.2013 № 190613-П.
10. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову банком, зокрема, визначено приписи статей 202, 203, 215, 216, 257, 264 (далі - ЦК України), статті 461, 55 Закону України "Про нотаріат", статті 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
11. ТзОВ "Провінція плюс" (відповідач 1) щодо вимог позову АТ "Банк Кредит Дніпро" заперечує, вважає його необґрунтованим, зазначаючи, зокрема, що оспорюваний договір був укладений сторонами у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та належним чином виконаний сторонами, а доводи банку щодо обтяження нерухомого майна на момент його відчуження не відповідають дійсності.
12. ПрАТ "Геркулес" (відповідач 2) заявлений АТ "Банк Кредит Дніпро" позов не визнає, вважає його необґрунтованим та безпідставним, зазначаючи, зокрема, що банк не є стороною оспорюваного договору та особою, яка має відношення до майна ПрАТ "Геркулес", а тому такий договір жодним чином не порушує права позивача. Також відповідач 2 зауважує, що на момент укладення оспорюваного договору були відсутні будь-які рішення суду щодо стягнення заборгованості з ПрАТ "Геркулес" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро", а аргументи банку щодо наявності арештів майна боржника на момент укладення договору є безпідставними, не підтвердженими доказами. Окрім того, відповідач 2 просить застосувати до заявлених вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" позовну давність, яка на момент звернення банку з позовом до суду сплинула (спірний договір укладений 22.02.2016, тоді як банк звернувся з позовом до суду - 16.08.2019) за відсутності у нього жодних перепон для своєчасної обізнаності про його укладення, оскільки зазначена інформація була відкритою, загальнодоступною.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
13. 19.06.2013 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПП "Український продукт" (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ (далі - генеральний договір) згідно якого визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику у майбутньому. Конкретний порядок, істотні умови надання кредитів визначаються кредитним договором, що укладається сторонами в рамках цього договору і є його невід'ємною частиною (пункт 2.2 генерального договору).
14. Відповідно до пункту 2.4 генерального договору банк надає позичальнику послуги по здійсненню кредитних операцій в межах загальної суми ліміту кредитування в розмірі 15 000 000,00 грн, строки користування кожним окремим кредитом визначаються відповідним кредитним договором, заборгованість за кредитами має бути погашена в строки, зазначені у відповідних кредитних договорах, але не пізніше 18.06.2014, що відповідає строку дії цього договору.
15. Також 19.06.2013 для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором від 19.06.2013 № 190613-КЛВТ, між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПрАТ "Геркулес" укладено договір поруки від 19.06.2013 № 190613-П (далі - договір поруки) за яким ПрАТ "Геркулес" зобов'язався солідарно відповідати перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором - ПП "Український продукт".
16. Предметом договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань ПП "Український продукт" за генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником та з кредитних договорів, які будуть укладені в майбутньому в рамках генерального договору, а саме:
- по поверненню кредитів у сумі 15 000 000,00 грн відповідно до пункту 2.4 генерального договору зі строком повернення отриманих кредитів у строки, зазначені у відповідних договорах про надання кредиту (траншу), але не пізніше 18.06.2014, відповідно до пункту 2.4 генерального договору, зі строком дії генерального договору до 18.06.2014, відповідно до пунктів 2.4, 5.1 генерального договору;
- по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до пунктів 2.9, 3.4.3, 6.1 генерального договору, розділу 6 генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені генеральним договором та кредитним договором, та/або цим договором (далі - основне зобов'язання) (пункт 1.1 договору поруки).
17. Відповідно до пункту 2.1.2 договору поруки ПрАТ "Геркулес" зобов'язався повідомляти банк про будь-які дії впродовж п'яти днів щодо змін своєї організаційно-правової форми, предмету та напрямків діяльності, проведені перереєстрації в органах державної влади, зміни адреси, створення або встановлення учасником нових осіб, зміни структури складу засновників/учасників, укладення з третіми особами будь-яких угод про спільну діяльність, якими передбачено розподіл прибутку поручителя або передача його власного майна у спільну діяльність, або інших змін, що можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань за цим договором поруки.
18. Іпотечний договір щодо нерухомого майна, між позивачем та відповідачем 2 не укладався.
19. 22.02.2016 між ПрАТ "Геркулес" та ТзОВ "Провінція Плюс" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу/оспорюваний договір), а саме: нежитлового приміщення загальною площею 444 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ б1-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 388).
20. Продаж цілісного майнового комплексу вчиняється між сторонами за 591 038,44 грн з урахуванням ПДВ в розмірі 98 506,41 грн. Зазначена ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця та є остаточною і змінам не підлягає (пункт 2.1 договору).
21. На виконання умов договору купівлі-продажу продавець (відповідач 2) передав, а покупець (відповідач 1) прийняв у власність 22.02.2016 нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 444 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), яке складається із нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ 61-1, що розташовані за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область, про що свідчить складений та підписаний відповідачами акт приймання-передачі нерухомого майна від 22.02.2016.
22. Водночас, ТзОВ "Провінція Плюс" платіжним доручення від 10.03.2016 № 99 перерахувало ПрАТ "Геркулес" вартість нерухомого майна у розмірі 591 038,44 грн, яка обумовлена розділом 2 договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого під час первинного розгляду справи
23. 03.11.2020 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 905/2030/19 (905/2258/19), яким відмовив у задоволенні позову АТ "Банк Кредит Дніпро" до ТзОВ "Провінція Плюс", ПрАТ "Геркулес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої під час первинного розгляду справи
24. Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.02.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2020 у справі № 905/2030/19 (905/2258/19) залишив без змін.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції, прийнятої під час первинного розгляду справи
25. Постановою від 09.02.2022 Верховний Суд скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2020 у справі № 905/2030/19 (905/2258/19). Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. Постанова суду касаційної інстанції мотивована ненаданням судами попередніх інстанцій оцінки обставинам на які посилався позивач упродовж всього розгляду справи щодо здійснення ПрАТ "Геркулес" відчуження свого майна, що фактично призвело до неможливості здійснювати ним свою господарську діяльність, оскільки дії боржника щодо відчуження свого майна є сумнівними в контексті їх добросовісності та містять ознаки фраудаторного правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом нового розгляду справи
27. 23.01.2023 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 905/2030/19 (905/2258/19), яким позов АТ "Банк Кредит Дніпро" задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.02.2016. Стягнув з ПрАТ "Геркулес" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
28. Суд першої інстанції врахував, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений відповідачами після настання строку виконання відповідачем 2 (ПрАТ "Геркулес") своїх зобов'язань перед кредитором (банком) за договором поруки та після відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, в період розгляду судами судових справ пов'язаних саме з виконанням відповідачем 2 та ПП "Український продукт" умов кредитного договору.
29. Також місцевий господарський суд установив, що окрім оспорюваного у цій справі договору, протягом лютого-березня 2016 року відповідачем 2 було укладено низку договорів, направлених на відчуження належного йому майна (рухомого та нерухомого), з урахуванням чого зазначив, що вчинення ПрАТ "Геркулес", який виступав поручителем перед банком за виконання зобов'язань ПП "Український продукт" за кредитним договором, відчуження нерухомого та рухомого майна на користь ТзОВ "Провінція Плюс" призвело до неможливості здійснення господарської діяльності, виконання зобов'язань перед кредиторами.
30. Окрім того суд першої інстанції зауважив, що відчужувач та набувач майна є пов'язаними особами, оскільки учасник набувача майна (Черних І. І,) та кінцевий беніфенціарний власник відчужувача майна ( ОСОБА_1 ) зареєстровані за однією адресою.
31. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу має ознаки фраудаторного правочину та порушує своїм наслідком укладення права й інтереси АТ "Банк Кредит Дніпро", оскільки своєю метою має уникнення виконання ПрАТ "Геркулес" зобов'язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення, що зумовило неможливість задоволення вимог стягувача за рахунок такого майна.
32. Водночас суд першої інстанції зазначив про відсутність спливу позовної давності за заявленими вимогами АТ "Банк Кредит Дніпро" з огляду на переривання перебігу позовної давності у цій справі, зважаючи на звернення банку у жовтні 2018 з позовом до суду про визнання недійсним оспорюваного договору з підстав відсутності спрямування договору на реальне настання правових наслідків та його фіктивності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом нового розгляду справи
33. Постановою від 18.04.2023 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПрАТ "Геркулес" задовольнив, рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2023 у справі № 905/2030/19 (905/2258/19) скасував, прийняв нове рішення, яким відмов у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
34. Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності в оспорюваного договору купівлі-продажу ознак фраудаторного правочину зазначивши, що з моменту укладання спірного правочину та відкриття провадження у справі про банкрутство пройшло 3 роки і 9 місяців, що не може бути підставою для визнання недійсним спірного правочину у розумінні приписів статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Водночас, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що на момент укладання оспорюваного договору були відсутні будь-які рішення суду щодо примусового стягнення заборгованості з ПрАТ "Геркулес" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро".
35. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що майно відчужувалось за ціною вище оціночної, а угода забезпечила фактичний приріст активів ПрАТ "Геркулес", що спростовує фраудаторність правочину.
36. Також, апеляційний господарський суд критично оцінив висновок суду першої інстанції про те, що продаж активів за оспорюваним договором призвів до неможливості здійснення господарської діяльності ПрАТ "Геркулес" та виконання останнім своїх зобов'язань перед кредиторами й згодом до банкрутства, оскільки з моменту укладання спірного правочину та відкриття провадження у справі про банкрутство пройшло більше трьох років. Так само апеляційний господарський суд критично оцінив висновок суду першої інстанції щодо пов'язаності відчужувача та набувача майна зауваживши, що чинне законодавство не ставить критерієм визначення пов'язаності осіб факт реєстрації за однією і тією ж адресою.
37. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для розгляду заяви про застосування позовної давності з огляду на необґрунтованість заявлених АТ "Банк Кредит Дніпро" вимог до відповідачів.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
38. 12.05.2023 АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 905/2030/19 (905/2258/19), в якій просить оскаржене судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 23.01.2023.
Рух касаційної скарги
39. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2030/19 (905/2258/19) визначено склад суддів Верховного Суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023.
40. 25.05.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 905/2030/19 (905/2258/19) за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро", призначив розгляд скарги на 15.06.2023, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.06.2023.
41. Ухвалою від 15.06.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" до 06.07.2023.
42. У судове засідання 06.07.2023 з'явилися представники АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПрАТ "Геркулес" (в режимі відеоконференції), які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження
(АТ "Банк Кредит Дніпро")
43. АТ "Банк Кредит Дніпро" в якості підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду визначає аргументи які охоплюються приписами пункту 1 частини другої статті 287 (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:
- суд апеляційної інстанції застосував статтю 42 КУзПБ, яка не підлягає застосуванню та на яку не посилався позивач у поданому ним позові;
- апеляційний господарський суд не застосував до спірних правовідносин приписи статей 13, 234 ЦК України, висновки щодо застосування яких викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 13.04.2023 у справі № 920/10/21 (920/868/21), від 22.09.2022 у справі № 902/858/15, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 9004/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 07.12.2022 у справі № 242/2767/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19);
- суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові послався на скасоване рішення суду від 22.10.2015 у справі № 905/2309/15, яким було визнано припиненою поруку за договором поруки та проігнорував, що на час укладення оспорюваного договору тривав розгляд справи № 905/2309/15 про припинення поруки за договором поруки, а постановою Вищого господарського суду від 29.02.2016 зазначене рішення суду було скасовано та відмовлено у задоволенні позову ПрАТ "Геркулес";
- суд апеляційної інстанції не врахував, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення про що свідчить висновок Верховного Суду України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15;
- апеляційний господарський суд не надав оцінки діям відповідача 2 щодо його платоспроможності, а саме укладення фраудаторних правочинів після 29.02.2016, тобто після скасування рішення про припинення договору поруки;
- суд апеляційної інстанції проігнорував рішення судів про стягнення заборгованості, в яких установлено, що заборгованість ПрАТ "Геркулес" виникла перед позивачем на підставі договорів укладених ще у 2013 році;
- апеляційний господарський суд дійшов безпідставного висновку щодо відсутності зобов'язань у період укладення оспорюваного договору;
- суд апеляційної інстанції в порушення частини другої статті 269 ГПК України не дослідив наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують відчуження майна на користь пов'язаних осіб (майно відчужене ПрАТ "Геркулес" єдиним акціонером якого був ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Провінція Плюс", єдиним учасником якого є ОСОБА_2 (донька ОСОБА_1 ); ОСОБА_1 (у період коли він був єдиним учасником ПрАТ "Геркулес") та ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець зареєстровані за однією адресою; на користь ТзОВ "Провінція Плюс" відчужено і торговий знак "Геркулес").
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(ПрАТ "Геркулес")
44. ПрАТ "Геркулес" у поданому до суду відзиві не погоджується із доводами касаційної скарги банку, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду без змін, зазначаючи, зокрема, таке:
- на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу існували рішення судів, що набрали законної сили, якими було встановлено припинення договорів поруки та відсутність заборгованості у ПрАТ "Геркулес" перед банком;
- на момент укладення оспорюваного договору не існувало постанови Вищого господарського суду України від 29.02.2016, якою було скасовано рішення суду першої інстанції від 22.10.2015 та постанову апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 905/2309/15;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що майно було відчужене за вартістю, більшою ніж встановлено суб'єктом оціночної діяльності;
- твердження про недобросовісність ПрАТ "Геркулес" як поручителя не відповідає дійсності, оскільки на момент договору у нього були відсутні будь-які правовідносини з банком, в тому числі заборгованість перед банком;
- наведені скаржником докази не підтверджують відчуження майна на користь пов'язаної особи;
- за заявленими вимогами банку сплинула позовна давність у лютому 2019 року, а наведені ним обставини не свідчать про переривання позовної давності;
- оспорюваний договір не може бути визнаним недійсним з підстав визначених статтею 42 КУзПБ.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
45. Вирішуючи наведені в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.
Щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним
46. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
47. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
48. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
49. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.
50. Спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсними.
51. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
52. Позовні вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" ґрунтуються на аргументах, зокрема, щодо укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна задля уникнення ПрАТ "Геркулес" майнової відповідальності як поручителя перед банком за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, для забезпечення зобов'язань ПП "Український продукт" за яким між банком та ПрАТ "Геркулес" було укладено договір поруки.
53. Тобто вимоги скаржника ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей 202, 203, 215, 216 ЦК України щодо наявності в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину.
54. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.
55. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
56. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
57. У справі, яка переглядається, позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (кредитор).
58. Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.
59. У правовідносинах банкрутства такий інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), статті 42 КУзПБ (від 21.10.2019).
60. Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).
61. КУзПБ (Закон про банкрутство до 21.10.2019) є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
62. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
63. Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
64. Отже, кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (див. подібний за змістом висновок щодо права кредитора на оскарження правочину боржника викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15).
65. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
66. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
67. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
68. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
69. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
70. Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
71. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
72. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
73. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
74. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
75. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
76. Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
77. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
78. Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
79. Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
80. Категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
81. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
82. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
83. Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою).
Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги
84. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу від 22.02.2016 був укладений ПрАТ "Геркулес" (поручитель) у період настання остаточного строку погашення ПП "Український продукт" заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій - 18.06.2014.
85. Так, як установив місцевий господарський суд, ухвалою від 22.08.2014 Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська відкрив провадження у справі № 200/14506/14-ц (провадження № 2/200/3544/2014) за позовом АТ "Банк Кредит Дніпро" до ПП "Український продукт" та ПрАТ "Геркулес" про стягнення заборгованості за користування кредитом на погашення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій станом на 02.07.2014.
86. Заочним рішенням від 04.02.2015 у справі № 200/14506/14-ц Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська на погашення заборгованості за генеральним договором станом на 02.07.2014 стягнув солідарно з ПП "Український продукт" та ПрАТ "Геркулес" на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" 15 000 000,00 грн кредиту та 836 575,33 грн відсотків за користування кредитом.
87. Водночас, 22.10.2015 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 905/2309/15, залишене без змін Донецьким апеляційним господарським судом постановою від 08.12.2015, яким задовольнив позов ПрАТ "Геркулес" до ПП "Український продукт" та АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання поруки за договором поруки такою, що припинена, визнав припиненою поруку за договором поруки.
88. Рішенням від 15.02.2016 Апеляційний суду Дніпропетровської області скасував рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 04.02.2015 у справі № 200/14506/14-ц в частині присуджених до стягнення з ПрАТ "Геркулес" грошових сум заборгованості за кредитом, судового збору та змінив в частині розподілу судових витрат, відмовив у задоволенні позову банку до ПрАТ "Геркулес" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
89. 29.02.2016 Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 905/2309/15, якою рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у зазначеній справі скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ПрАТ "Геркулес" про визнання поруки за договором поруки припиненою.
90. Тобто, як свідчать установлені місцевим господарським судом обставини справи, оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений ПрАТ "Геркулес" фактично у період: 1) настання строку виконання ним своїх зобов'язань як поручителя за укладеним з банком договором поруки, 2) розгляду судами спорів про стягнення з ПП "Український продукт" як позичальника та ПрАТ "Геркулес" як поручителя заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, оспорення ПрАТ "Геркулес" договору поруки (визнання поруки за цим договором такою, що припинена), 3) наявності чинної поруки з договором поруки (з урахування скасування Вищим господарським судом України постановою від 29.02.2016 рішення суду від 22.10.2015 у справі № 905/2309/15, залишеного без змін апеляційним господарським судом постановою від 08.12.2015, про визнання поруки за договором поруки припиненою).
91. Також суд першої інстанції установив, що окрім оспорюваного у цій справі договору купівлі-продажу, протягом лютого-березня 2016 року ПрАТ "Геркулес" (відповідачем 2) було укладено низку договорів, направлених на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, а саме:
- 20.02.2016, 22.02.2016 договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, будівель, комплексу у містах Краматорськ, Маріуполь, Кривий Ріг, Дніпро, Харків, Красноармійськ (Покровськ), за якими відчужено майно на користь ТзОВ "Провінція Плюс";
- 19.03.2016 договір дарування майна, а саме часток 46/50 нерухомого майна ТзОВ "Провінція Плюс";
- 12.03.2016, 14.03.2016 договори купівлі-продажу транспортних засобів, за якими продано ТзОВ "Провінція Плюс" транспортні засоби у кількості 276 одиниць;
- 12.03.2016 та 15.03.2016 договори купівлі-продажу транспортних засобів, за якими відчужено транспортні засоби ТзОВ "Наш продукт Плюс".
92. Після укладання ПрАТ "Геркулес" (відповідач 2) низки правочинів з відчуження належного йому майна, як установив суд першої інстанції, було відкрите провадження у справі про банкрутство № 905/2030/19, а ухвалою від 02.12.2020 Господарським судом Донецької області визнано кредиторські вимоги до ПрАТ "Геркулес", у тому числі й АТ "Банк Кредит Дніпро" на суму 29 129 526,66 грн (четверта черга), 3 842,00 грн перша черга.
93. Крім того, місцевий господарський суд врахував факт реєстрації учасника набувача майна та кінцевого бенефіціарного власника відчужувача майна за однією адресою.
94. Зокрема, як установив суд першої інстанції, згідно наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру станом на 11.02.2022 засновником та єдиним учасником ТзОВ "Провінція Плюс" є ОСОБА_2 . За змістом безкоштовного запиту з ЄДР 21.10.2008 було проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Черних Ірини Ігорівни за адресою: АДРЕСА_1 .
95. Водночас, згідно загальновідомих відомостей з сайту "youcontrol.com.ua" мережі Інтернет до 24.07.2016 єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Геркулес" був ОСОБА_1 , який також мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .
96. Отже, сукупність установлених обставин у цій справі щодо укладення боржником (ПрАТ "Геркулес") оспорюваного договору за яким було відчужене належне йому нерухоме майно у період виникнення у нього зобов'язань перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за договором поруки, укладеним для забезпечення виконання зобов'язань ПП "Український продукт" (позичальник) за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, розгляду судами спорів про стягнення з ПрАТ "Геркулес" як поручителя заборгованості за генеральним договором, оспорення ПрАТ "Геркулес" договору поруки, наявності чинної поруки за договором поруки (з урахуванням скасування рішення суду про визнання поруки припиненою), вчинення ПрАТ "Геркулес" у період лютого-березня 2016 року ПрАТ "Геркулес", окрім оспорюваного, низки правочинів направлених на відчуження його майна після яких згодом було відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Геркулес", свідчить про наявність в оспорюваному договорі ознак фраудаторного правочину, його укладення на шкоду кредиторам - задля уникнення виконання зобов'язання зі сплати боргу та унеможливлення проведення стягнення на належне боржнику майно ("виведення належного майна з-під стягнення").
97. Суд акцентує увагу, що будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.
98. Договори (угоди), що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
99. Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту.
100. Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
101. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
102. Укладений боржником оспорюваний договір купівлі-продажу майна, за обставин справи, яка переглядається, не відповідає критеріям розумності та не має на меті добросовісне виконання зобов'язань перед кредиторами.
103. Правопорядок не може залишати поза реакцією наведені дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредиторів (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
104. Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
105. З огляду на викладене, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину, укладення його на шкоду кредиторам, зокрема АТ "Банк Кредит Дніпро", а отже правомірності заявлених вимог позивача про визнання недійсним укладеного відповідачами 1, 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна.
106. Апеляційний господарський суд наведене вище залишив поза увагою та без належної оцінки.
107. Суд відхиляє як необґрунтоване посилання апеляційного господарського суду на помилковість висновку суду першої інстанції щодо укладення оспорюваного договору у підозрілий період, оскільки суд апеляційної інстанції у наданні оцінки висновку місцевого господарського суду в цій частині помилково ототожнив "підозрілий період" укладення оспорюваного договору боржником (в підтвердження чого свідчить наведення апеляційним в якості аргументації приписів статті 42 КУзПБ) саме з моментом (період в часу) відкриття провадження у справі про його банкрутство, в той час як у справі, яка переглядається, місцевий господарський суд "підозрілий період" пов'язував з наявністю встановлених обставин укладення боржником договору купівлі-продажу у період виникнення у нього зобов'язань перед банком за договором поруки, розгляду судами спорів про стягнення з позичальника та боржника як поручителя заборгованості за генеральним договором, оспорення боржником договору поруки, наявності чинної поруки.
108. Також неаргументованим є посилання суду апеляційної інстанції на укладення оспореного договору купівлі-продажу за наявності факту припинення договору поруки та відсутності у ПрАТ "Геркулес" заборгованості перед АТ "Банк Кредит Дніпро", оскільки як свідчать установлені обставини справи, Вищий господарський суд постановою від 29.02.2016 скасував рішення суду від 22.10.2015 у справі № 905/2309/15, залишене без змін апеляційним господарським судом постановою від 08.12.2015 про визнання поруки за договором поруки припиненою та прийняв нове - про відмову задоволенні позову, а тому ухвалені у справі № 905/2309/15 рішення судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням їх скасування судом касаційної інстанції не створюють жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18, від 25.04.2023 у справі № 7/127).
109. Теж саме стосується посилання апеляційного господарського суду на відсутність у ПрАТ "Геркулес" заборгованості перед АТ "Банк Кредит Дніпро" на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки як свідчить зміст рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016, яким було скасовано рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 04.02.2015 у справі № 200/14506/14-ц в частині стягнення з ПрАТ "Геркулес" грошових сум заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, підставою скасування рішення суду першої інстанції у цій справі слугувала наявність обставин визнання припиненою поруки за договором поруки на підставі рішення суду від 22.10.2015 у справі № 905/2309/15, скасованого згодом Вищим господарським судом України постановою від 29.02.2016.
110. Ба більше, навіть за умови відсутності на момент укладення договору купівлі-продажу майна стягнення з боржника заборгованості за кредитом на підставі судових рішень при вчиненні ним відчуження майна у період настання строку погашення заборгованості позичальником за кредитом та відповідно виникнення в боржника зобов'язання за кредитом з огляду на укладений договір поруки, здійснення судових проваджень щодо стягнення з нього як поручителя такої заборгованості, оспорення ним договору поруки, не може вважатися таким, що своїм наслідком відповідає ознакам добросовісності по відношенню до наявних в нього контрагентів (кредиторів) та свідчити, за цих обставин, про легітимність цілей - економічної доцільності вчинення боржником оспорюваного правочину, відповідність його інтересам товариства.
111. Так само не заслуговують на увагу посилання суду апеляційної інстанції на виконання сторонами умов договору, відчуження боржником майна за ціною вище оціночної, що за твердженням суду забезпечило фактичний приріст активів боржника внаслідок укладення такої угоди, а також посилання апеляційного господарського суду щодо відсутності пов'язаності відчужувача та набувача майна, зареєстрованих за однією і тією ж адресою, оскільки наведене не спростовує встановлених обставин справи укладення оспорюваного договору без очевидної економічної мети задля зменшення обсягу майнових активів боржника шляхом їх відчуження та унеможливлення проведення стягнення на відчужене майно боржника за договором. Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку про відсутність в ньому ознак фраудаторного правочину, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину. До того ж наявність таких ознак оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, які в цьому разі не свідчать про добросовісність та розумність дій боржника під час укладення ним оспорюваного договору.
112. Інші посилання та аргументи апеляційного господарського суду наведені в обґрунтування висновку щодо необґрунтованості заявленого позову банку пов'язують фактично відсутність підстав для віднесення оспорюваного договору до фраудаторного правочину з його вчиненням поза межами трьохрічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (за 3 роки і 9 місяців до відкриття), в той час зазначена обставина не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
113. З наведеного, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину та недоведення порушення ним прав й інтересів позивача, є необґрунтованими, такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, які свідчать про протилежне.
Щодо переривання/відсутності переривання позовної давності пред'явленням позову до суду про визнання недійсним оспорюваного договору за інших матеріально-правових підстав
114. За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
115. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
116. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
117. Згідно із частиною другою статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
118. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).
119. Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
120. Тлумачення наведених норм свідчить, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу позовної давності й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 918/440/19, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).
121. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що позовна давність за заявленими вимогами позову АТ "Банк Кредит Дніпро" на момент його звернення з позовом до суду сплинула, а ПрАТ "Геркулес" (відповідач 2) заявив заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.
122. Водночас місцевий господарський суд урахував, що 01.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява АТ "Банк Кредит Дніпро" до ПрАТ "Геркулес" та ТзОВ "Провінція Плюс" про визнання недійсним оспорюваного договору відчуження нерухомого майна з підстав відсутності спрямування договору на реальне настання правових наслідків та його фіктивності (справа № 910/13041/18).
123. З огляду на викладене, суд першої інстанції з посилання на приписи частини другої статті 264 ЦК України дійшов про переривання позовної давності та наявність підстав для захисту порушеного права АТ "Банк Кредит Дніпро".
124. Проте наведений висновок місцевого господарського суду щодо переривання позовної давності у цій справі суд вважає помилковим, зробленим без належного урахування положень частини другої статті 264 ЦК України та матеріально-правових підстав позову про визнання недійсним оспорюваного договору, який був поданий банком до Господарського суду міста Києва у жовтні 2018 року та наведених підстав позову у цій справі.
125. Так у справі, яка переглядається, матеріально-правовими підставами заявленого позову визначено з посиланням на приписи статей 202, 203, 215 ЦК України обставини вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу ПрАТ "Геркулес" з метою уникнення ним майнової відповідальності як поручителя перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за генеральним договором на здійснення кредитних операцій, тобто укладення договору на шкоду кредиторам (наявність в ньому ознак фраудаторного правочину), тоді як предметом поданого у жовтні 2018 року позову до Господарського суду міста Києва було визначено з посиланням на приписи статті 203, 234 ЦК України обставини укладення договору за відсутності спрямування його на реальне настання правових наслідків та його фіктивності.
126. Тобто позов банку у цій справі поданий за визначених позивачем матеріально-правових підстав, які є відмінними з підставами позову поданого ним у жовтні 2018 до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу (справа № 910/13041/18).
127. За наведеного, пред'явлення банком позову до суду про визнання недійсним оспорюваного договору за інших матеріально-правових підстав у порівняні з підставами позову у справі, яка розглядається, не перериває позовної давності за заявленими вимогами позивача.
128. Тож у цій справі відсутнє переривання позовної давності за заявленими вимогами позивача.
129. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
130. Водночас частиною п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
131. Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні він наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.
132. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
133. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).
134. Саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
135. Тобто саме позивач має заявити (навести) поважні причини (обставини) пропуску ним позовної давності та надати суду докази на підтвердження заявлених (наведених) ним доводів поважності пропущення та наявності підстав для захисту порушеного права.
136. Тож при вирішенні питання про захист порушеного права у разі пропуску позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує зазначене питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.08.2020 в справі № 910/13193/19, від 17.06.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20)).
137. Суд звертає увагу, що до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).
138. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
139. Водночас ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
140. Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
141. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
142. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
143. Утім, апеляційний господарський суд наведене залишив поза увагою, оскільки відмовив у задоволенні позову АТ "Банк Кредит Дніпро" з підстав його необґрунтованості, а суд першої інстанції хоча і врахував обставини звернення банку у жовтні 2018 року з позовом до суду про визнання недійсним договору, проте здійснив оцінку такого звернення виключно в контексті обставин переривання позовної давності та не надав оцінки такому зверненню на предмет підтвердження ним обставин поважності пропуску позовної давності.
144. Суд вкотре звертає увагу, що закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
145. Водночас, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подання інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (див. висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, згодом підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
146. Проте суди попередніх інстанцій в межах наявних у них повноважень не перевірили та не надали оцінки наявності заявлення (наведення) АТ "Банк Кредит Дніпро" причин (обставин), які унеможливлювали (утруднювали) можливість своєчасного подання ним позову до суду із заявленими вимогами до відповідачів, зокрема оцінки зверненню позивача у жовтні 2018 року з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору, на предмет підтвердження ним поважності пропуску позовної давності у цій справі.
147. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
148. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
149. Водночас без дослідження і з'ясування наведених обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
150. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що прийняті судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення у справі є ухваленими з порушенням норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання, зокрема, застосування позовної давності у справі з урахуванням наявності/відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску АТ "Банк Кредит Дніпро" позовної давності на звернення із заявленими вимогами позову до суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
151. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
152. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
153. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
154. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
155. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід взяти до уваги висновки викладені в цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, перевірити та надати оцінку наявності заявлення (наведення) АТ "Банк Кредит Дніпро" причин (обставин), які унеможливлювали (утруднювали) можливість своєчасного подання ним позову до суду із заявленими вимогами до відповідачів, зокрема оцінку зверненню позивача у жовтні 2018 року з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору, на предмет підтвердження ним поважності пропуску позовної давності у цій справі.
Щодо судових витрат
156. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
157. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
Щодо наявності права оспорювання кредитором та підстав недійсності укладеного поручителем договору купівлі-продажу майна
158. Кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
159. Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
160. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
161. Правопорядок не може залишати поза реакцією наведені дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредиторів.
Щодо переривання позовної давності пред'явленням позову до суду за інших матеріально-правових підстав
162. Пред'явленням позову до суду про визнання недійсним оспорюваного договору за інших матеріально-правових підстав у порівняні з підставами позову у справі, яка розглядається, не перериває позовної давності за заявленими вимогами позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2023 у справі № 905/2030/19 (905/2258/19) скасувати повністю.
3. Справу № 905/2030/19 (905/2258/19) направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Г. Пєсков