29 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/3831/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника (Акціонерного товариства "Укртрансгаз"): Дудченко В. В., Оніщука В. М.
позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"): Коваленко М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023
у складі колегії суддів: Коробенка Г. П. (головуючого), Козир Т. П., Чорногуза М. Г.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022
у складі судді Карабань Я. А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 3 570 893,00 грн
Короткий зміст та підстави наведених у позові вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" (далі - ТзОВ ?Луганськгаз Збут?) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ ?Укргазбанк?) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 3 570 893,00 грн, з яких: 2 357 423,49 грн інфляційні втрати та 1 213 469,51 грн 3% річних.
2. Позовні вимоги, з посиланням на статті 524, 533, 509, 625, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що відповідачем своєчасно не повернуто безпідставно отримані грошові кошти в сумі 18 454 848,76 грн, що встановлено рішенням суду в справі № 910/17567/19, у зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період безпідставного користування відповідачем такими коштами за період з наступного дня після перерахування коштів (26.02.2019) по дату повернення коштів позивачем (07.05.2021).
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. ТзОВ "Луганськгаз Збут" звернулось до Господарського суду міста Києва у справі № 910/17567/19 з позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення збитків у сумі 18 454 848,76 грн.
4. У обґрунтування своїх вимог ТзОВ "Луганськгаз Збут" зазначило, що в порушення норм Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та умов договору транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361, укладеного сторонами, відповідач неправомірно визначив негативний небаланс природного газу у ТзОВ "Луганськгаз Збут" в грудні 2018 року та безпідставно нарахував плату за послуги балансування обсягів природного газу, що призвело до оплати позивачем 25.02.2019 коштів у сумі 18 454 848,76 грн. У позові ТзОВ "Луганськгаз Збут" просить стягнути з АТ "Укртрансгаз" завдані йому збитки, спричинені неправомірними діями відповідача, на суму 18 454 848,76 грн на підставі статей 11, 16, 22, 509, 510, 526, 530, 610, 611, 906 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
5. 20.08.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17567/19 позов ТзОВ "Луганськгаз Збут" задоволено, стягнуто з АТ "Укртрансгаз" (відповідач у цій справі № 910/3831/22) на користь ТзОВ "Луганськгаз Збут" (позивач у цій справі) збитки в сумі 18 454 848,76 грн та 276 822,73 грн судового збору.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 910/17567/19 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 змінено, викладено мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови.
7. Суди свої рішення мотивували тим, що здійснивши закупівлю природного газу у ПАТ "Луганськгаз" обсягом 1 372 782 м3 та оформивши цю господарську операцію у відповідності до вимог Кодексу ГТС, ТзОВ "Луганськгаз Збут" виконало процедуру самостійного врегулювання місячного небалансу в порядку, визначеному главою 3 розділу XIV Кодексу ГТС.
8. Проте, незважаючи на такі обставини, відповідач 14.01.2019 склав звіт по точках входу/виходу за грудень 2018 року відносно ТзОВ "Луганськгаз Збут" та акт послуг балансування за грудень 2018 року.
9. Отже, всупереч умовам договору транспортування та вимог Кодексу ГТС, АТ "Укртрансгаз" під час здійснення комерційного балансування обсягів газу щодо ТзОВ "Луганськгаз Збут" за грудень 2018 року безпідставно не врахувало господарську операцію про закупівлю 31.12.2018 ТзОВ "Луганськгаз Збут" у АТ "Луганськгаз" природного газу у обсязі 1 372 782 м3, що призвело до формування 14.01.2019 відповідачем незаконного акту від 31.12.2018 № 12-18-1707000361-БАЛАНС про надання послуг балансування в грудні 2018 року на суму 18 454 848,76 грн.
10. При цьому, суд апеляційної інстанції змінив правову кваліфікацію спірних відносин, зазначивши, що суд першої інстанції помилково погодився з позивачем щодо правильності обраного способу захисту, а також наявності правових підстав для відшкодування йому збитків, спричинених неправомірними діями АТ "Укртрансгаз", відповідно до положень статей 15, 16, 22, 906, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.
11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених судами обставин мали місце кондикційні зобов'язання, зокрема, що нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361.
12. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, то для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
13. Тобто суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував положення статті 1212 ЦК України, виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, за яким самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
14. Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2021 зазначені вище постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 у справі № 910/17567/19 залишені без змін.
15. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі (№ 910/3831/22) встановили наявність грошового зобов'язання відповідача, яке виникло, в зв'язку з безпідставним набуттям грошових коштів у сумі 18 454 848,76 грн, що належать позивачу, підтверджується рішенням суду в справі за участю тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягає повторному доказуванню.
16. Також, судами встановлено, що після набрання законної сили рішенням у справі № 910/17567/19 згідно із платіжним дорученням від 07.05.2021 № 3111 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 18 454 848,76 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/3831/22 позов задоволено, стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТзОВ "Луганськгаз Збут" 2 357 423,49 грн інфляційних втрат, 1 213 469,51 грн, 3 % річних та 53 563,39 грн судового збору.
18. Рішення аргументовано тим, що у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів позивачем правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 26.02.2019 по 06.05.2021.
19. За висновками суду, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який були перераховані кошти, тобто 25.02.2019.
20. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач після отримання 25.02.2019 грошових коштів у сумі 18 454 848,76 грн зобов'язаний був повернути їх позивачу одразу, тобто прострочення виконання відповідачем зобов'язання по поверненню безпідставно набутих грошових коштів та неправомірне їх використання починається з наступного дня, а саме з 26.02.2019.
21. При цьому суд відхилив твердження відповідача про те, що строк повернення грошових коштів настав після винесення 22.03.2021 Північним апеляційним господарським судом постанови у справі № 910/17567/19, оскільки зазначеною постановою судом було лише підтверджено факт безпідставності набуття грошових коштів, а зобов'язання щодо їх повернення виникло не з рішення суду, а в силу прямої вказівки закону.
22. Суд також зазначив, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
23. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/3831/22 заяву ТзОВ "Луганськгаз Збут" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТзОВ "Луганськгаз Збут" 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 910/3831/22 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/3831/22 залишено без змін.
25. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 357 423, 49 грн інфляційних втрат та 1 213 469, 51 грн 3% річних, беручи до уваги доведення позивачем своїх позовних вимог, які не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами.
26. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням установлених судом обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 25.02.2019, початком періоду прострочення, а також нарахування 3% річних, має бути 26.02.2019, закінченням - 06.05.2021, оскільки грошові кошти повернуто відповідачем лише 07.05.2021.
27. Також, судом апеляційної інстанції здійснено перевірку нарахування позивачем заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок відповідає вимогам норм цивільного законодавства та є арифметично вірним.
28. До того ж суд апеляційної інстанції визнав неспроможними посилання апелянта на те, що право вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає 22.03.2021 (дата прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/17567/19), оскільки рішенням у справі № 910/17567/19 встановлено, що перерахування грошових коштів без достатньої правової підстави відбулось 25.02.2019, наявність судових актів, якими встановлено факт безпідставності набуття грошових коштів та набрання ними законної сили не змінює правову природу грошових зобов'язань, а також дати їх виникнення чи припинення.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
29. 14.03.2023 АТ "Укртрансгаз" звернулось до Верховного Суду (через систему "Електронний суд") з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/3831/22 з вимогами оскаржені судові рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог та заяв про розподіл витрат на правничу допомогу ТзОВ "Луганськгаз Збут" відмовити в повному обсязі.
30. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої постанови норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права та в якості підстави касаційного оскарження визначає:
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи в контексті цієї підстави про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 628, 629, 1212 ЦК України, пункту 1 глави 1 розділу І, пункту 3 глави 3 розділу І, підпункту 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС;
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи в контексті цієї підстави про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки під час ухвалення оскаржених судових рішень судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
31. Крім того, за текстом касаційної скарги, скаржник зазначає, що право вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відповідного обов'язку виконання такої вимоги відповідачем виникло лише після винесення Північним апеляційним господарським судом постанови від 22.03.2021 у справі № 910/17567/19, саме якою і було встановлено факт безпідставного набуття грошових коштів та змінено спосіб захисту позивача, а відтак, на думку скаржника, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правові підстави та момент виникнення зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів, а саме про те, що "з урахуванням встановлених судом обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 25.02.2019, початком періоду прострочення, а також нарахування 3 % річних, має бути 26.02.2019, закінченням 06.05.2021" є помилковим.
Доводи інших учасників справи
(ТзОВ ?Луганськгаз Збут?)
32. 07.04.2023 на електронну адресу Верховного Суду від ТзОВ ?Луганськгаз Збут? надійшов відзив, в якому викладено заперечення щодо доводів скаржника з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржені судові рішення без змін з огляду на таке:
- обставини, що підтверджують набуття АТ ?Укртрансгаз? 25.02.2019 (дата перерахування позивачем 18 454 848,76 грн) майна без достатньої правової підстави не потребують доказуванню при розгляді даної справи в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України;
- обов'язок з повернення відповідачем оплати за надані послуги з балансування, виник не на підставі договору транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361, а в силу приписів статті 1212 ЦК України, відтак висновок судів про наявність у АТ ?Укртрансгаз? обов'язку повернути ТзОВ ?Луганськгаз Збут? грошові кошти в сумі 18 454 848,76 грн після їх отримання 25.02.2019 відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на нормах права;
- наявність судових актів, якими встановлено факт безпідставності набуття грошових коштів та набрання ними законної сили, не змінює правову природу грошових зобов'язань, а також дати їх виникнення чи припинення;
- обставина про одержання АТ ?Укртрансгаз? від ТзОВ ?Луганськгаз Збут? грошових коштів в сумі 18 454 848,76 грн була відома відповідачу з моменту їх зарахування на розрахунковий рахунок в банківській установі, на який були перераховані кошти;
- судами першої та апеляційної інстанцій зроблено вірний висновок про безпідставність утримання АТ ?Укртрансгаз? в період з 25.05.2020 по 02.12.2021 грошових коштів ТзОВ ?Луганськгаз Збут? в сумі 18 454 848,76 грн, невиконання протягом цього періоду обов'язку з їх повернення та правомірність нарахування останнім 3 % річних та інфляційних втрат за весь період прострочення грошового зобов'язання з дати його виникнення до дати припинення шляхом виконання;
- в касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні заяв позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційне провадження
Рух касаційної скарги
33. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/3831/22 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022, розгляд якої призначено на 13.04.2023.
34. 07.04.2023 на електронну адресу Верховного Суду від ТзОВ ?Луганськгаз Збут? надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначено про приєднання до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції з проханням стягнути їх з АТ ?Укртрансгаз? .
35. 11.04.2023 на електронну адресу Верховного Суду від АТ ?Укртрансгаз? надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
36. 12.04.2023 до Верховного Суду від Адвокатського об'єднання ?Лекс груп? (далі - АО ?Лекс груп?) надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, відповідно до якого заявник просить змінити позивача у справі № 910/3831/22 ТзОВ ?Луганськгаз Збут? на його правонаступника АО ?Лекс груп?.
37. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2023 відкладено розгляд касаційної скарги, в тому числі, поданого АО ?Лекс груп? клопотання про здійснення процесуального правонаступництва до 11.05.2023.
38. 09.05.2023 до Верховного Суду від АТ ?Укртрансгаз? надійшли заперечення на клопотання про здійснення процесуального правонаступництва
39. 11.05.2023 на електронну адресу Верховного Суду від ТзОВ ?Луганськгаз Збут? надійшли письмові пояснення до заперечень на клопотання про здійснення процесуального правонаступництва
40. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 відкладено розгляд касаційної скарги, в тому числі, поданого АО ?Лекс груп? клопотання про здійснення процесуального правонаступництва до 25.05.2023.
41. 19.05.2023 до Верховного Суду від АТ ?Укртрансгаз? надійшли заперечення на письмові пояснення ТзОВ ?Луганськгаз Збут?.
42. 25.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" до 29.05.2023.
Щодо клопотання про здійснення процесуального правонаступництва
43. На обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що 02.06.2022 між ТзОВ ?Луганськгаз Збут? та АО ?Лекс груп? укладено договір відступлення права вимоги.
44. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору ТзОВ ?Луганськгаз Збут? як первісний кредитор відступає, а АО ?Лекс груп? приймає право вимоги щодо стягнення з АТ ?Укртрансгаз? 2 357 423,49 грн інфляційних втрат та 1 213 469,51 грн трьох відсотків річних за період з 26.02.2019 по 06.05.2021, у зв'язку з простроченням останнім виконання грошового зобов'язання з повернення 18 454 848,76 грн.
45. Відповідно до пункту 5.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та вступає в дію з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3831/22 про стягнення грошових коштів.
46. Заявник посилається на те, що зазначений договір почав діяти 02.03.2023 (дата винесення постанови Північного апеляційного господарського суду).
47. Крім того, у поданій заяві зазначено, що 10.04.2023 між первісним кредитором та новим кредитором підписано акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 02.06.2022, а тому право вимоги до боржника за договором перейшло до АО ?Лекс груп? як нового кредитора 10.04.2023.
48. Заперечуючи проти задоволення зазначеного клопотання, АТ ?Укртрансгаз? зазначає з поміж іншого про відсутність правової підстави для процесуального правонаступництва у зв'язку з незаконністю та нікчемністю договору відступлення права вимоги від 02.06.2022 з огляду на положення статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідно до якої правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
49. Також АТ "Укртрансгаз" у своїх запереченнях посилається на те, що згідно з пунктом 5.1 договору відступлення права вимоги від 02.06.2022, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та вступає в дію з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3831/22 про стягнення грошових коштів, а згідно пункту 5.3 право вимоги переходить від цедента до цесіонарія з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі документів, які підтверджують право вимоги до боржника.
50. Надаючи оцінку доводам учасників справи щодо поданого клопотання про здійснення процесуального правонаступництва Верховний Суд приймає до уваги те, що 15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
51. Відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
52. Статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачалось, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.
53. Пунктом 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
54. У подальшому Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 01.07.2021 № 1618-IX, який набрав чинності 21.11.2021, статтю 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" викладено в новій редакції.
55. Зокрема, частиною першою передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.
56. Відповідно до долучених до клопотання про здійснення процесуального правонаступництва документів установлено, що договір відступлення права вимоги від 02.06.2022 та акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 10.04.2023 підписано ТзОВ ?Луганськгаз збут? в особі директора Кравця М. М. та АО ?Лекс груп? в особі голови Базилевського С. Б.
57. Водночас, юридичною адресою ТзОВ ?Луганськгаз збут? на момент підписання договору та акта є: вул. Гагаріна, буд. 87, кім. 307, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400.
58. Зазначена адреса також не змінилась станом на час подання та розгляду судом клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, що не заперечувалось представником ТзОВ ?Луганськгаз збут? у судових засіданнях.
59. Разом з тим, станом на дату підписання зазначеного договору (02.06.2023) Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 № 105 чинного на момент укладення договору).
60. Поряд з цим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
61. Зокрема, у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 міститься інформація, згідно якої датою виникнення можливості бойових дій на території Сєвєродонецької міської територіальної громади (UA44120110000010163) 25.06.2022.
62. З огляду на зазначене, станом на момент набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 - 02.03.2023 та на момент підписання акта приймання - передачі документів, які підтверджують право вимоги до АТ "Укртрансгаз" - 10.04.2023 Сєвєродонецька міська територіальна громада також перебувала і досі перебуває у тимчасовій окупації.
63. Таким чином, договір відступлення права вимоги від 02.06.2022 та акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 10.04.2023 підписано суб'єктом господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.
64. З огляду на зазначене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання АО "Лекс груп" про здійснення процесуального правонаступництва на підставі приписів статті 215 ЦК України та статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на нікчемність договору стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.
65. Посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, судом не приймаються до уваги, позаяк станом на дату підписання зазначеного договору (02.06.2023) Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 № 105 чинного на момент укладення договору).
66. До того ж сторонами в пункті 5.1 Договору відступлення права вимоги погоджено вступ його в дію з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3831/22 про стягнення грошових коштів, яким є 02.03.2023 і на зазначену дату Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
67. Розглянувши в судовому засіданні матеріали касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/3831/22, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Опис проблематики правозастосування
68. Об'єктом касаційного перегляду є рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/3831/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023, яким задоволено позов ТзОВ ?Луганськ Збут? про стягнення з АТ ?Укртрансгаз? 2 357 423,49 грн інфляційних втрат, 1 213 469,51 3% річних та 53 563,39 грн судового збору.
69. За висновками судів попередніх інстанцій, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 18 454 848,76 грн настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна, а саме з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в банківській установі, на який були перераховані кошти, тобто 25.02.2019.
70. Так, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач після отримання 25.02.2019 грошових коштів у сумі 18 454 848,76 грн зобов'язаний був повернути їх позивачу одразу, тобто прострочення виконання відповідачем зобов'язання по поверненню безпідставно набутих грошових коштів та неправомірне їх використання починається з наступного дня, а саме з 26.02.2019.
71. Відхиляючи посилання апелянта на виникнення права вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат з 22.03.2021 (дата прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/17567/19), суд апеляційної інстанції послався на встановлення рішенням у справі № 910/17567/19 факту перерахування грошових коштів без достатньої правової підстави 25.02.2019, зазначивши, що наявність судових актів, якими встановлено факт безпідставності набуття грошових коштів та набрання ними законної сили не змінює правову природу грошових зобов'язань, а також дати їх виникнення чи припинення.
72. Натомість, касант із такою мотивацією не погоджується, стверджуючи у касаційній скарзі, що з урахуванням того, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, право вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відповідного обов'язку виконання такої вимоги відповідачем виникло лише після винесення Північним апеляційним господарським судом постанови від 22.03.2021 у справі № 910/17567/19, саме якою і було встановлено факт безпідставного набуття грошових коштів та змінено спосіб захисту позивача, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правові підстави та момент виникнення зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів є помилковими.
73. Проаналізувавши предмет та зміст заявлених позовних вимог, висновки судів зроблених за результатом розгляду цих вимог, доводи скаржника та аргументи сторін щодо скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів відповідно до приписів статей 625 та 1212 ЦК України.
Різні підходи в судовій практиці до визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна
74. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналіз правозастосування статей 625 та 1212 ЦК України свідчить про наявність у судовій практиці протилежних підходів щодо застосування зазначених норм у контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, а саме:
І підхід, згідно якого початком нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна:
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 344/2483/18 зазначено, що у справі, що переглядається:
- звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що з ТОВ "Альянс-ІФ" підлягають стягненню на його користь проценти за користування чужими грошовими коштами безпідставно отриманими, а також інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми за період з моменту його вчинення (23.02.2015) до моменту його повернення, оскільки договір вважається недійсним з моменту його вчинення, а не з моменту ухвалення судом рішення про визнання його недійсним;
- при відмові в задоволенні позовних вимог стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період до 29.03.2017 апеляційний суд вважав, що обов'язок відповідача з повернення позивачу грошових коштів виник з часу набрання судовим рішенням про визнання недійсним договору купівлі-продажу/поставки автомобіля законної сили;
- з урахуванням того, що договір купівлі-продажу/поставки автомобіля № 915930 від 23.05.2015 був правомірним до моменту визнання його судом недійсним, у ТОВ "Альянс-ІФ" виник обов'язок з повернення коштів ОСОБА_1 з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним;
- враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважав правильними висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період до 29.03.2017;
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 461/4066/21 колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про визнання договорів комісії та факторингу недійсними, а можливість звернення ОСОБА_1 з вимогою про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) від АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі частини першої статті 1212 ЦК України та можливість ставити питання про відповідальність за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) пов'язані з набранням законної сили рішенням суду про визнання договорів комісії та факторингу недійсними;
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 905/1313/18 зроблено висновок про те, що оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 30.08.2016 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 905/1290/16 набрали законної сили 16.01.2017 у відповідача з 16.01.2017 був наявний обов'язок зі сплати грошових коштів в сумі 3 868 780,80 грн на підставі статті 1212 ЦК України. Позовні вимоги, на підставі статті 625 ЦК України, щодо стягнення з відповідача 262 051,79 грн інфляційних втрат та 54 374,92 грн 3 % річних за період з 17.01.2017 по 06.07.2017, є обґрунтованими та правомірно задоволені господарськими судами;
ІІ підхід, згідно якого нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред'явлення та отримання вимоги про виконання зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України:
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 зазначено про встановлення судом апеляційної інстанції того, що рішення Господарського Рівненської області від 06.04.2016 у справі № 918/39/16, яким розірвано договір купівлі-продажу від 27.04.2007, набрало законної сили 03.10.2016. Тобто правовідносини сторін за даним договором припинилися 03.10.2016. Приватним вищим навчальним закладом "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука" вимогу від 07.11.2017 № 031/206 про повернення коштів у зв'язку з розірванням договору від 27.04.2007 відповідно до вимог статті 1212 ЦК України вручено Рівненській міській раді 08.11.2017. Проте зазначена вимога про повернення коштів в порушення частини другої статті 530 ЦК України у 7-денний термін від дня отримання 08.11.2017 не виконана, а тому Рівненська міська рада є такою, що прострочила виконання зобов'язання по оплаті боргу, починаючи з 16.11.2017. З огляду на викладене та на підставі здійсненого апеляційним господарським судом перерахунку розміру інфляційних втрат, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 19 500,00 грн;
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20 зазначено, що задовольняючи позов в частині заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обмежився лише тим, що здійснений позивачем розрахунок вказаних вимог є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству. Вказівка на те, з якого саме часу у відповідача розпочалося прострочення виконання грошового зобов'язання, що дало б можливість пересвідчитися у правильності здійсненого позивачем розрахунку, рішення місцевого господарського суду не містить. Вказане порушення було усунуто судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 530 ЦК України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов'язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з урахуванням наведеної норми статті 530 ЦК України, обов'язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 498 852,01 грн (відповідно до статті 1212 ЦК України) виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача. Врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів, судом апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимогу до відповідача про повернення грошових коштів, зокрема, у сумі 498 852,01 грн, а саме з 26.06.2020;
- у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 330/2142/16-ц зазначено, що оскільки позов у цій справі подано у зв'язку з неправомірним користуванням ОСОБА_3 грошовими коштами за відсутності правових підстав для їх отримання (стаття 1212 ЦК України), права та інтереси ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом стягнення на його користь суми інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як встановлено судами, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення безпідставно одержаних коштів 28.05.2015. Таким чином, інфляційні втрати та три проценти річних підлягають обрахуванню починаючи з 05.06.2015 по 09.12.2016 (в межах заявлених позовних вимог);
ІІІ підхід, згідно якого моментом початку нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна, (який, як зазначалось вище застосовано судами попередніх інстанцій у цій справі № 910/3831/22)
- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19 зазначено, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач до встановлення в судовому порядку (остаточне рішення прийнято 13.06.2018) обставин нікчемності Додаткової угоди, на виконання якої ним були сплачені кошти, був позбавлений можливості звернення до суду з позовом про повернення (на підставі статті 1212 ЦК України) не тільки цих коштів, а й стягнення за прострочення їх оплати відповідних нарахувань на підставі статті 625 ЦК України, тоді як починаючи з 16.10.2009 (наступний день після остаточної сплати позивачем коштів) перший відповідач здійснює їх утримання та відповідно ними користується, а за вказаний період відбулося їх значне знецінення. Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, господарський суд апеляційної інстанції визнав такими, що підлягають стягненню на користь позивача 4 377 248,05 грн 3 % річних та 31 080 652,09 грн інфляційних втрат, оскільки позивачем у позові було визначено кінцевою датою нарахування 3 % річних та інфляційних втрат 31.05.2019, тоді як суд місцевий господарський суд помилково визначивши кінцевою датою періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат 18.07.2019 вийшов за межі позовних вимог.
Мотиви щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
75. Наведені вище приклади свідчать про існування різних підходів у судовій практиці Верховного Суду протилежних та взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування статей 625 та 1212 ЦК України в контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, а саме пов'язаного з:
І) датою набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна;
ІІ) датою пред'явлення та отримання вимоги про виконання зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України;
ІІІ) моментом зарахування/отримання безпідставно набутого майна.
Наявність виключної правової проблеми
76. Відповідно до частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
77. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права
78. Частина четверта статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
79. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
80. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 року у справі № 175/3057/17-к).
81. Щодо того, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 804/15369/13-а).
82. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему треба оцінювати, як правило, з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
83. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
84. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
85. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. Дж. та інші проти Болгарії" від 24.04.2008; "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013).
86. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденному житті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
87. Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі виявлено проблематику правозастосування статей 625 та 1212 ЦК України в контексті визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, яке становить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, в тому числі, з огляду на те, що висновки Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у наведених вище постановах у подібних правовідносинах зводяться до протилежних та взаємовиключних висновків, що переконливо свідчить про наявність якісного критерію.
88. Колегія суддів вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням справ, які перебувають на розгляді не тільки у суді касаційної інстанції, але й у судах апеляційної та першої інстанцій, а також можуть виникнути у майбутньому.
89. При цьому кількісний критерій обумовлюється низкою справ з подібними правовідносинами, що наразі перебувають на розгляді в судах усіх інстанцій, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.
90. Так, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень за алгоритмом пошуку: пошук за контекстом - "625" AND "1212" AND "ЦК України"; форма судового рішення - постанова, рішення в реєстрі значиться 12 147 судових рішень
91. З урахуванням наведеного цілком очевидним є те, що вирішення зазначеної правової проблеми необхідне для забезпечення сталої судової практики, розумної передбачуваності судових рішень, оскільки існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів.
Відступ від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
92. Враховуючи те, що з окресленої вище проблематики існують протилежні підходи в різних касаційних судах необхідним є формування єдиної правозастосовчої практики шляхом передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступу від висновків щодо застосування статей 625, 1212 ЦК України у подібних правовідносинах викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 330/2142/16-ц про те, що нарахування прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред'явлення та отримання вимоги про виконання зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України, з таких підстав.
93. Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
94. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
95. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
96. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
97. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
98. Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
99. Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
100. Тлумачення зазначеної норми приводить до висновку, що порушення грошового зобов'язання полягає у простроченні його виконання, тобто несвоєчасній передачі (сплаті) грошових коштів. Боржник не звільняється від цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання навіть за відсутності його вини. Грошове зобов'язання не може бути припинено з підстав неможливості його виконання, оскільки така неможливість має суб'єктивний характер.
101. Грошове зобов'язання характеризується не тільки особливим предметом його виконання грошима, а й спеціальними правовими наслідками його порушення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
102. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).
103. З урахуванням наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що момент виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов'язувати з таким юридичним фактом як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов'язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов'язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставного отриманого майна.
104. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
105. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
106. З огляду на викладене, враховуючи висновок, що справа № 910/3831/22 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях, а також у зв'язку з відступом від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Справу № 910/3831/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк