18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 925/401/23
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Ібрагімовій Є.Р., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення 18475 грн. 58 коп.,
Позивач - Черкаський обласний центр зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі-відповідач) про стягнення 22330 грн. 65 коп. шкоди та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано безпідставною відмовою відповідача сплатити вартість виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 у період з 09.10.2022 року по 27.12.2022 року у зв'язку з необґрунтованою відмовою у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/401/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.05.2023 року, зобов'язано позивача подати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог.
07.04.2023 року, 12.04.2023 року представник подав клопотання (вх. № 5904/23, вх. № 5906/23, вх. № 6141/23, вх.№ 6140/23,а.с. 27,42), в яких уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми фактично до 18475 грн. 58 коп., надав докази в обґрунтування розміру позовних вимог.
Відповідач в особі свого представника подав 10.04.2023 року через систему “Електронний суд” відзив на позовну заяву (вх. № 5917/23, а.с. 32-36), за змістом якого заперечував проти позову і вказав, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 , то відповідач не є учасником правовідносин у виплатах територіальним Центром зайнятості, та не є Фондом, який відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 , а відтак не може нести жодної відповідальності за такі виплати, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача 21.04.2023 року подав суду:
заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6673/23, а.с. 44), остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 18475 грн. 58 коп. шкоди у виді виплаченої допомоги по безробіттю;
відповідь на відзив (вх. № 6896/23, а.с. 48-49), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.05.2023 року суд залишив без розгляду клопотання позивача від 07.04.2023 року про уточнення позовних вимог за вх. № 5904/23 (в протоколі судового засідання), прийняв до провадження заяви позивача за вх. № 6140/23 від 12.04.2023 року, вх. № 6673/23 від 21.04.2023 року, відклав розгляд справи по суті на 08.06.2023 року.
В засідання суду 08.06.2023 року сторони явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідки суду про доставку електронного листа та під розписку в залі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову з таких підстав.
16.09.2022 року гр. ОСОБА_1 звернулася до Черкаського міського центру зайнятості із заявами про надання (поновлення) статусу безробітного, про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю (а.с. 6, 7).
16.09.2022 року наказом Черкаського міського центру зайнятості № НТ 220916 гр. ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю у відповідності до ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення” та ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з 16.09.2022 року, цим же наказом відкладено виплату допомоги по безробіттю по 08.10.2022 у зв'язку з виплатою колишнім роботодавцем вихідної допомоги.
Наказом Черкаського міського центру зайнятості № НТ 221021 ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 09.10.2022 року.
З метою перевірки правомірності віднесення громадянки ОСОБА_1 до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню згідно ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» позивач направив її до відповідача для отримання довідки про підтвердження дати, з якої вона матиме право на пенсійну виплату.
Згідно даних довідки відповідача № 411 від 05.10.2022 року гр. ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 23.08.2026 року.
Разом з тим, 11.09.2022 року гр. ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у порядку екстериторіальності за наслідками розгляду заяви прийнято рішення від 29.09.2022 року № 232730018166 про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 через відсутність необхідного стажу (7 років 6 місяців), який дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки стаж позивача на роботах за списком № 1 складає лише 5 років 4 місяці та 21 день.
03.01.2023 року громадянка ОСОБА_1 надала позивачу копію рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 23.11.2022 року по справі № 580/4844/22, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.09.2022 року № 232730018166 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 09.05.1990 року по 25.10.1990 року на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно» на посаді приймальником сировини, полуфабрикатів готової продукції; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2022 року про призначення пільгової пенсії та прийняти рішення про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, стягнено судові витрати. Вказане рішення 24.12.2022 року набрало законної сили (а.с. 12-15).
Наказом Черкаського міського центру № НТ 230103 від 03.01.2023 року припинено реєстрацію як безробітної гр. ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням зареєстрованим безробітним встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років з 16.09.2022 року.
За період перебування на обліку в статусі безробітної гр. ОСОБА_1 з 16.09.2022 року по 03.01.2022 року нараховано та виплачено допомоги по безробіттю на загальну суму 18475 гри. 58 коп. (а.с.40).
04.01.2023 року позивачем складено акт перевірки достовірності даних безробітних, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 2300/8 (а.с. 9).
05.01.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом № 20 про відшкодування у 15-денний строк з моменту отримання вказаного листа, коштів безпідставно виплаченої позивачем допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 у розмірі 18475 грн. 88 коп. за період з 09.10.2022 року по 27.12.2022 року. Також повідомив про намір звернення до суду у разі несплати відповідачем вказаних коштів (а.с. 10, докази направлення а.с. 10 на звороті).
Відповідач листом № 2300-0901-8/5051 від 25.01.2023 року повідомив позивача про відмову у відшкодуванні вказаних коштів, враховуючи відсутність підстав для цього: рішенням Черкаського окружного адміністративного суд від 23.11.2022 року по справі №580/4844/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.09.2022 року № 232730018166 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, про існування вищевказаного рішення гр. ОСОБА_1 знала з 23.11.2022 року та не повідомила про це позивача (а.с.17-18)
Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 18475 грн. 58 коп. виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 у період з 09.10.2022 року по 27.12.2022 року.
Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання спеціальних нормативних актів - Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (у відповідній редакції).
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону та Закону України “Про зайнятість населення”, взаємодіють з податковими органами, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, може набути статус безробітного.
Кабінетом Міністрів України 18.02.2016 року прийнято постанову №136 “Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” від 03.12.2019 року № 324-IX (далі - Закон №324-IX), верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.
Відповідно до статті 16 Закону №324-IX, у разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб'єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства.
У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати.
Спори в разі відмови реципієнтів добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11. 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3. Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та “Про захист персональних даних”. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності”.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що гр. ОСОБА_1 16.09.2022 року через сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подала заяву на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до Закону № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності виконавцем було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та за розглядом заяви гр. ОСОБА_1 29.09.2022 року прийнято рішення № 232730018166 про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1 через відсутність необхідного стажу (7 років 6 місяців), який дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки стаж позивача на роботах за списком № 1 складає лише 5 років 4 місяці та 21 день.
Разом з тим рішенням Черкаського окружного адміністративного суд від 23.11.2022 року по справі № 580/4844/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.09.2022 року № 232730018166 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 09.05.1990 року по 25.10.1990 року на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно» на посаді приймальником сировини, полу фабрикатів готової продукції; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 22.09.2022 року про призначення пільгової пенсії та прийняти рішення про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, стягнено судові витрати. Вказане рішення 24.12.2022 року набрало законної сили.
Предметом заявлених центром зайнятості позовних вимог у межах даної справи є вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення шкоди завданої позивачу в розмірі 18475 грн. 58 коп., яка є сумою виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг громадянці ОСОБА_1 , у зв'язку з неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у вигляді несвоєчасного призначення пенсії гр. ОСОБА_1 .
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями ст. 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому, відповідальність за шкоду, завдану органом державної, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, відповідач не є суб'єктом відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області шкоди в розмірі 18475 грн. 58 коп.
Всі інші доводи сторін, судом розглянуті та відхилені як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
З огляду на викладені обставини справи, умови договору, наведені норми законодавства і судової практики суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у його запереченнях проти позову, а позов про стягнення 18475 грн. 88 коп. визнає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав у його задоволенні відмовляє повністю.
Судові витрати позивача, у відповідності до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення 18475 грн. 58 коп. - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.08.2023 року.
Суддя В.М. Грачов