Справа № 758/3183/23
Категорія 79
21 липня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Головчака М. М.,
за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,
представника позивача - ОСОБА_3,
представників відповідача - Казміренка В.М., Бєліка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, -
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, в якій просить стягнути з відповідача 572571 грн. 39 коп. невиплаченої вихідної допомоги, 572571 грн. 39 коп. середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної позивачу компенсації за невикористану відпустку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи з 11 вересня 2019 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Трассір ЄС», працюючи на посаді директора зазначеного товариства. У квітні 2022 року отримав на електронну адресу рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01 квітня 2022 року щодо припинення своїх повноважень на посаді директора. Не заперечуючи цьому, позивач запропонував провести звільнення відповідно до вимог законодавства. Наприкінці травня 2022 року з відкритих джерел позивач дізнався про призначення на посаду директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 , у зв'язку з чим через залученого адвоката намагався з'ясувати обставини свого звільнення, але відповіді на свої запити від Товариства не отримав. У подальшому, 30 січня 2023 року на свою електронну адресу позивач отримав лист ТОВ «Трассір ЕС», яким було повідомлено про звільнення, та копію відповідного наказу, згідно з яким позивача звільнено на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, тобто у зв'язку з припиненням повноважень та запропоновано отримати трудову книжку. На своє звернення від 01 січня 2023 року щодо проведення розрахунку під час звільнення позивач отримав відповідь від 03 березня 2023 року директора ТОВ «Трассір ЄС» щодо відсутності перед ним заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам. Цим же листом був повідомлений, що оскільки він, займаючи посаду директора ТОВ «Трассір ЄС», без згоди з єдиним учасником цього товариства, одночасно обійняв посаду директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», що займається такою ж діяльністю, тому, відповідно до положень частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позбавлений права на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України. Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання зазначеної виплати через те, що посилання на згаданий Закон відсутнє у трудовій книжці щодо підстав звільнення, він очолював ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», коли вважав, що його повноваження на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» вже припинені. Крім того, ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» почало роботу лише у червні 2022 року, коли він вже був фактично звільнений. За таких обставин позивач вважає, що має право на стягнення з ТОВ «Трассір ЄС» вихідної допомоги у розмірі 6-ти місячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку при розрахунку у визначених ним розмірах, здійснивши такий розрахунок виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці її виплати, на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2023 року, головуючим суддею у справі визначено Головчака М.М.
23 березня 2023 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
28 березня 2023 року представником позивача на виконання ухвали суду надано уточнену позовну заяву, в якій він просить стягнути з відповідача 572571 грн. 39 коп. невиплаченої вихідної допомоги та 572571 грн. 39 коп. - середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців
30 березня 2023 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача, у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог з огляду на наступне. Так, рішенням установчих зборів ТОВ «Трассір ЄС» № 1 від 10.09.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду директора зазначеного товариства, що стало підставою для видачи ним наказу з цього приводу № 1-ОК від 11.09.2019. Окремого контракту між ТОВ «Трассір ЄС» та ОСОБА_1 укладено не було, що свідчить перебуванні ним з товариством у безстрокових трудових відносинах. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстру) з інформаційного порталу OpenDataBot 12.04.2022 в України було зареєстровано ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», одним із засновником та одночасно директором став ОСОБА_1 , який в цей же час обіймав посаду директора ТОВ «Трассір ЄС». При порівнянні відомостей з Реєстру щодо діяльності ТОВ «Трассір ЄС» та ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» встановлено, що останнє товариство займається видами діяльності, яка співпадає з діяльністю, що здійснює ТОВ «Трассір ЄС», зокрема:
- 62.01 Комп'ютерне програмування;
- 62.02 Консультування по інформатизації;
- 62.03 Діяльність по управленню комп'ютерним обладнанням;
- 62.09 Друга діяльність у сфері інформаційних технологій та комп'ютерних систем;
- 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах та пов'язаних з ними діяльність;
- 63.12 Веб-портали;
- 63.91 Діяльність інформаційних агентств;
- 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. Згоду від загальних зборів єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» на призначення на посаду директора в ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» ОСОБА_1 не отримував і з таким питанням до власника товариства не звертався. Відповідно до листа Головного управління державної податкової служби у м. Києві № 6/26-15-04-03-07 від 13.12.2022 ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» подавало податкову звітність з єдиного податку, в якій задекларовано показники, що свідчать про отримання ним доходу за період І півріччя та 9 місяців 2022 року. Також обліковується сплата коштів в 2022 році по єдиному податку з юридичних осіб. Відповідь податкової служби свідчить про здійснення ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» фінансово-господарської діяльності. Отже, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Трассір ЄС», без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно обійняв посаду директора ТОВ ««ЕСЕЙ КОМПАНІ», тобто іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства. Враховуючи наведені обставини та положення законодавства нотаріально посвідченим рішенням єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 17/05-22 від 17.05.2022 з урахуванням внесених у нього уточнень рішенням від 17.05.2022 повноваження ОСОБА_1 на посаді директора зазначеного товариства на законних підставах було припинено відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю» (далі - Закон № 2275-VIII) через недотримання ним положень пункту 3 частини 5 статті 40 КЗпП, з 17.05.2022. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 . На виконання згаданого рішення № 17/05-22 від 17.05.2022, видано наказ № 47-ОК про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Вказані рішення єдиного учасника товариства та наказ про звільнення ОСОБА_1 не скасовані, в судовому порядку незаконними не визнавалися, а тому є чинними. Крім того, лише після зазначених звільнення ОСОБА_1 та призначення нового директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2, було внесено відповідні зміни щодо керівника товариства до державного Реєстру. З приводу доводів представника позивача про те, що на час реєстрації та обіймання ОСОБА_1 посади директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» його повноваження були вже припинені рішенням єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 зазначив, що питання прийняття та звільнення з роботи працівників регулюється положеннями КЗпП України та Законом № 2275-VIII. Так, відповідно до частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Положеннями частини 1 статті 37 Закону № 2275-VIII визначено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. Згідно з пунктами 7, 14 частини 2 статті 30 Закону № 2275-VIII до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників. Пунктом 12 статті 39 Закону № 2275-VIII передбаченого, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Згідно із частиною 4 статті 25 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 13 статті 39 Закону № 2275-VIII визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу. Приписами частини 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Крім того, відповідно частини 1 статті 4 до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 555-IV), який поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, основними засадами державної реєстрації, крім іншого, є обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 555-IV в Реєстрі містяться, крім іншого, відомості про органи управління юридичної особи. Також Законом № 555-IV визначено, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що міститься у Реєстрі, здійснюється на підставі оригіналу (або нотаріально засвідченої) копії рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. А тому, призначення особи на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю відбувається на підставі рішення учасника товариства з послідуючим виданням на його виконання відповідного наказу про призначення на посаду, укладення письмово договору (контракту) або безстрокового договору. Одночасно з цим, на підставі рішення учасника товариства, вносяться відповідні відомості щодо зміни одноосібного виконавчого органу до Реєстру, витягом з якого можливо підтвердити повноваження нового директора товариства, а також відбувається повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Внесення відомостей щодо зміни керівника виконавчого органу юридичної особи є обов'язковим. Припинення повноважень директора товариства може відбуватися на підставі рішення учасників (учасника) товариства лише з одночасним обранням нового керівника або тимчасово виконуваного його обов'язків. У подальшому, на підставі зазначеного рішення видається наказ про призначення однієї особи на посаду директора товариства та наказ про звільнення з посади попереднього директора. Відступити від даної вимоги та призначити особу тимчасово виконувати обов'язки керівника товариства без звільнення безпосереднього керівника закон не передбачає, але це можливо у виключних випадках, наприклад, перебування керівника у відпустці або на лікарняному. Надалі на підставі рішення учасника товариства, вносяться відомості щодо зміни одноосібного виконавчого органу до Реєстру та також повідомляється центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про звільнення та прийняття працівника на роботу і лише таким чином закінчується процедура звільнення з посади директора товариства. Процедура припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 не відбулася з огляду на таке. Так, зазначене рішення, яке, крім іншого, складене у простій письмовій формі, а не нотаріально посвідченій, не відповідає положенням частини 13 статті 39 Закону № 2275-VIII, оскільки цим рішенням одночасно не було призначено іншого директора товариства або виконувача його обов'язки. З листа ОСОБА_1 № 1 від 20.04.2022 випливає, що він був ознайомлений з наведеними положеннями законодавства, у зв'язку з чим отримавши згадане рішення достовірно усвідомлював про його незаконний характер. Крім того, на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 не видавалися накази про звільнення ОСОБА_1 та призначення іншого директора товариства. Також на виконання рішення не вносилися відомості до Реєстру щодо зміни керівника товариства та не повідомлявся центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про звільнення та прийняття працівника на роботу. Положення діючого законодавства не забороняють учаснику (учасникам) юридичної особи скасувати своє незаконне рішення, тому рішенням єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 20/04 від 20.04.2022 було скасовано з часу його прийняття рішення № 01/04 від 01.04.2022. Окрім цього, єдиним діючим рішенням, на підставі якого відбулося припинення повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС», видано наказ про його звільнення, внесено відповідних відомостей до Реєстру щодо зміни керівника товариства та повідомлений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, є рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 17/05-22 від 17.05.2022 з урахуванням внесених у нього уточнень. Отже, на час реєстрації ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» та призначення ОСОБА_1 на посаду директора зазначеного товариства він не був ознайомлений з рішенням єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022, яке не призвело до його звільнення з посади директора, не відповідало положенням діючого законодавства, у зв'язку з чим було незаконним та скасованим, а тому повинен був отримати згоду від учасника цього товариства для обіймання керівної посади у новоствореному товаристві. Відомості про зміну керівника товариства відображаються у відповідному Реєстрі. Враховуючи зазначені обставини ОСОБА_1 мав можливість з'ясувати у Реєстрі щодо зміни директора ТОВ «Трассір ЄС» після отримання рішення єдиного учасника цього товариства № 01/04 від 01.04.2022. Крім того, з положень частини 5 статті 40 Закону № 2275-VIII випливає, що питання отримання ОСОБА_1 дозволу від єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» щодо призначення на посаду керівника іншого товариства, яка займається такою ж діяльністю, повинно відбуватися завчасно, чого позивачем не робилося взагалі. Таким чином, наведені обставини та положення діючого законодавства спростовують висновки представника позивача про те, що на час реєстрації та обіймання ОСОБА_1 посади директора ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» його повноваження на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» були вже припинені рішенням єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022.
26 квітня 2023 року представником відповідача надано доповнення до відзиву, в якому зазначено, що єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС» є громадянка Республіки Казахстан, яка проживає в іншій країні, у зв'язку з чим, будь-яке прийняте нею рішення, у тому числі, щодо зміни керівника товариства, на підставі якого у подальшому необхідно внести відповідні відомості до Реєстру, повинно бути нотаріально засвідченим. Рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022, отримано ОСОБА_1 19.04.2022, не було нотаріально засвідченим, тому, крім раніше наведених доводів, не відповідало вимогам законодавства, не тягло будь-яких правових наслідків та не могло бути підставою для внесення відповідних змін з цього приводу до Реєстру. Крім того, просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а саме, оскільки позивач дізнався про порушення свого права у виді недоотриманої вихідної допомоги у строк не пізніше 24.05.2022, тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 223 КЗпП (в редакції станом на 01.04.2022 - 24.05.2022) мав право звернутись з заявою про вирішення трудового спору до суду у тримісячний строк, який сплинув 24.08.2022.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача Казміренко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в обґрунтування заперечень послався на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача Бєлік А.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав доводи, викладені представником Казміренко В.М .
Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням установчих зборів ТОВ «Трассір ЄС» № 1 від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора зазначеного Товариства, у зв'язку з чим видано наказ № 1-ОК від 11.09.2019, що підтверджується копією відповідного наказу.
Доказів укладання окремого контракту між ТОВ «Трассір ЄС» та ОСОБА_1 суду не надано, що свідчить про перебування позивача з відповідачем у безстрокових трудових відносинах.
Протягом лютого-березня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказів № 5 від 02 лютого 2022 року та № 10 від 07 березня 2022 року перебував у щорічних відпустках, з отриманням передбачених законодавством виплат, що підтверджується копіями відповідних наказів та копіями розрахункових листків за лютий та березень 2022 року.
01 квітня 2022 року єдиним учасником ТОВ «Трассір ЄС», яка є громадянкою Республіки Казахстан, було прийнято рішення № 01/04 щодо припинення ОСОБА_1 повноважень директора Товариства, яке 20 квітня 2022 року було скасовано з часу його прийняття через невідповідність його положенням діючого законодавства України.
На підставі зазначеного рішення наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не видавався та відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо зміни керівника Товариства не вносилися.
Дане рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 ОСОБА_1 отримав 19 квітня 2022 року, повідомивши власника що воно не відповідає положенням законодавства, оскільки припинення повноважень може відбутися лише з одночасним призначенням нового директора або виконувача обов'язків, що підтверджується копією листа від 20 квітня 2022 року № 1.
Відповідно до частин 1, 3 та 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», управління поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган, який може бути одноособовим і носить назва «директор», якщо статутом не передбачена інша назва, з яким укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт).
Положеннями частини 1 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства.
Згідно з частиною 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників:
1) здійснювати господарську діяльність як фізична особа - підприємець у сфері діяльності товариства;
2) бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;
3) бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.
Приписами частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що порушення обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.
Таким чином, зазначені приписи частини 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» надають право товариству розірвати договір (контракт) з членом його виконавчого органу без виплати компенсації у разі недотримання ним вимог частини 5 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема, без згоди загальних зборів учасників товариства, де він працює, стати членом виконавчого органу іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстру) з інформаційного порталу OpenDataBot, 12.04.2022 в України було зареєстровано ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ», одним із засновником та одночасно директором став ОСОБА_1 , який в цей же час обіймав посаду директора ТОВ «Трассір ЄС».
Відповідно до листа Головного управління державної податкової служби у м. Києві № 6/26-15-04-03-07 від 13.12.2022, ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» подавало податкову звітність з єдиного податку, в якій задекларовано показники, що свідчать про отримання товариством доходу за період І півріччя та 9 місяців 2022 року. Також обліковується сплата коштів в 2022 році по єдиному податку з юридичних осіб. Таким чином, з відповіді податкової служби вбачається здійснення ТОВ «ЕСЕЙ КОМПАНІ» фінансово-господарської діяльності.
Отже, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Трассір ЄС», без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, де він працював, одночасно обійняв посаду директора ТОВ ««ЕСЕЙ КОМПАНІ», тобто іншого суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, що не заперечувалось і самим позивачем.
Враховуючи наведені обставини повноваження ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Трассір ЄС» було припинено відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України без виплати йому матеріальної компенсації згідно з частиною 6 статті 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» через недотримання ним положень пункту 3 частини 5 статті 40 вказаного Закону, з 17.05.2022. Цим же рішенням єдиного учасника товариства призначено директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 .
Наведене рішення стало підставою для видачі наказу № 47-ОК від 17 травня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Трассір ЄС» на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, що підтверджується копією відповідного наказу.
Доказів, що зазначені рішення єдиного учасника Товариства та наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовані чи визнані в судовому порядку незаконними, суду не надано.
Крім того, лише після зазначених звільнення ОСОБА_1 та призначення нового директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 було внесено відповідні зміни щодо керівника товариства до державного Реєстру.
В позовній заяві позивачем зазначено, що у травні 2022 року позивач з відкритих джерел дізнався про призначення директором ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2, що стало підставою для звернення його адвоката протягом травня-червня 2022 року до Товариства з питань обставин звільнення.
Представником відповідача зазначено про те, що через агресією російської федерації проти України, та у зв'язку з цим відсутності замовлень по роботі, перебування працівників у різних містах країни, офіс Товариства у той час не працював, у зв'язку з чим запити адвоката позивача не було отримано.
30 січня 2023 року ТОВ «Трассір ЄС» направлено лист позивачу з повідомленням про звільнення та необхідністю забрати свою трудову книжку.
20 лютого 2023 року до ТОВ «Трассір ЄС» надійшло звернення ОСОБА_1 від 01.02.2023 (штамп відправки на конверт від 16.02.2023) з вимогою здійснення усіх виплат, пов'язаних зі звільненням, у тому числі вихідної допомоги, та скерування трудової книжки адвокату позивача.
03 березня 2023 року ТОВ «Трассір ЄС» повідомило ОСОБА_1 про відсутність перед ним заборгованості з виплат при звільненні та причини невиплати йому вихідної допомоги.
Однак позивач звертаючись до суду вважає, що має право на стягнення з ТОВ «Трассір ЄС» вихідної допомоги у розмірі 6-ти місячної заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за затримку при розрахунку у визначених ним розмірах, здійснивши такий розрахунок виходячи із розміру заробітної плати за два останніх місяці її виплати, на підставі відомостей, отриманих з пенсійного фонду.
Відповідно до статті 116 КЗпП України (станом на 01.04-24.05.2022), при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із статтею 117 КЗпП України (станом на 01.04-24.05.2022), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частиною 1 та 2 статі 233 КЗпП України (станом на 01.04-24.05.2022), визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 було внесено зміни статей 116, 117 та 233 КЗпП України.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Положеннями частини 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення - повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
З копії листа позивача № 1 від 20.04.2022, останній 19.04.2022 отримав рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» № 01/04 від 01.04.2022 щодо припинення його повноважень на посаді директора зазначеного товариства, був ознайомлений з його текстом та вищевказаними положеннями статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Хоча зазначене рішення єдиного учасника ТОВ «Трассір ЄС» у подальшому було скасовано рішенням № 20/04 від 20.04.2022, ОСОБА_1 відповідно до позовної заяви наполягає на тому, що саме на підставі цього рішення були припинені його повноваження на посаді директора Товариства.
Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що наприкінці травня 2022 року він з відкритих джерел дізнався про призначення на посаду директора ТОВ «Трассір ЄС» ОСОБА_2 , у зв?язку з чим через залученого адвоката звертався до товариства з цього приводу, перший раз 24.05.2022.
Відповідно до частини 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», призначення нового директора товариства з обмеженою відповідальністю можливо з одночасним звільнення попереднього керівника.
Враховуючи зазначені обставини та положення законодавства, судом встановлено, що ОСОБА_1 у строк не пізніше 24.05.2022 (дати звернення його адвоката до ТОВ «Трассір ЄС») дізнався про своє звільнення з посади директора ТОВ «Трассір ЄС».
Таким чином, оскільки, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права стосовно неотримання вихідної допомоги у строк не пізніше 24.05.2022, тому відповідно до положень частини 1 статті 223 КЗпП України (в редакції станом на 01.04.-24.05.2022), мав право звернутися до суду з позовом про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк, який сплинув 24.08.2022.
Натомість зі штампу вхідної кореспонденції суду вбачається, що позивачем подано даний позов 22.03.2023.
А тому судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Трассір ЄС» вихідної допомоги за межами строку, визначеного положеннями КЗпП України, тому заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції станом на 01.04.-24.05.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позов про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно то встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, згідно з пунктом 3 Інструкції зі статистки заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2002 № 5 (далі - Інструкція), фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Пунктом 2.3. Інструкції визначено, що інші заохочувальні та компенсаційні виплати включать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проваляться понад встановлені зазначеними актами норми.
У пункті 3.8 Інструкції зазначено, що суми вихідної допомоги при припинення трудового договору відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Отже, відповідно до наведених положень Закону України «Про оплату праці» та Інструкції, вихідна допомога не входить до структури заробітної плати, у зв'язку з чим для її стягнення не можуть бути застосовані положення частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 01.04.-24.05.2022) щодо відсутності обмежень будь-яким строком для звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Подібний правовий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19 викладено правовий висновок, згідно якого до вимог позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.1 ст.233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Відповідно до ст. 267 ч.ч.3, 4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, та враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягає стягненню з відповідача судовий збір.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Трассір ЄС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25 липня 2023 року.
Суддя М. М. Головчак