печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4492/23-ц
Категорія 68
01 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Матвійчуку В.П.
справа № 757/4492/23-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №757/4492/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У лютому 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа № 757/4492/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову вказано, що 17.11.2016 року ОСОБА_1 (далі -Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) уклали між собою шлюб, який був засвідчений Верховним суддею Шаріатського суду Королівства Іорданії. Місце укладення шлюбу місто Амман. На підтвердження укладення шлюбу було видано свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини не змінювалось. Від шлюбу подружжя дітей не має.
На протязі останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, а причиною стало захворювання дружини ОСОБА_1 , рак грудей 4 стадії з метастазами в голову, печінку і хребет, що прикувало дружину до інвалідного візка. 24.02.2022 року Позивач у супроводі матері та Відповідача виїхала в Федеративну Республіку Німеччину як біженка з України де продовжує лікування, а Відповідач відразу після виїзду за кордон покинув хвору дружину і з цього часу не підтримує її ні матеріально, ні морально. 3 лютого 2022 року подружжя проживає порізно, припинили шлюбні відносини та не ведуть спільне господарство, подальшого сенсу підтримувати сімейних відносини немає. Зазначила, що на даний час Позивач проходить у Німеччині курс лікування у онколога. Із за тяжкої інвазії кісток Позивачка нерухома і залежить від інвалідної коляски. Тому подальше перебування у шлюбі з Відповідачем суперечить інтересами Позивачки і вона просить розірвати шлюб у найкоротші можливі терміни. Відповідач ОСОБА_2 розірвати шлюб добровільно не бажає у зв'язку із чим, ОСОБА_1 , керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, звернулась з вказаним позовом про розірвання шлюбу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2023 року відкрито провадження у цивільній справі №757/4492/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутність та вказав, що позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в порядку встановленому ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, зокрема якщо, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Так, матеріалами справи встановлено, що 17.11.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який був засвідчений Верховним суддею Шаріатського суду Королівства Іорданії. Місце укладення шлюбу місто Амман, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб номер НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Сторони не проживають однією сім'єю, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо, сумісне життя не склалося.
У відповідності до ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим..
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Найбільш поширеним способом оформлення документів для їх можливого використання за кордоном є проставлення апостилю, запровадженого Гаазькою Конвенцією (набрання чинності в Україні 22.10.2003 р.), що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено відповідний документ.
Відповідно до ст. ст. 2,3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Згідно ст. 63 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України № 113 від 04.06.2002 р.).
Відповідно до наказу Мін'юсту № 52 / 5 від 18.10.2000 р. (в ред. від 18.11.2003 р.№ 140/5) "Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні", документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України.
Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ,є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.
Враховуючи вищезазначене, підстав недійсності шлюбу укладеного 17.11.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був засвідчений Верховним суддею Шаріатського суду Королівства Іорданії, міста Амман - відсутні.
Частиною 4 ст. 56 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ч. 2 ст.104, ст.110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги інші обставини життя подружжя.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги доводи викладені в позовній заяві,суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
За змістом ч. 2 ст.114, ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.
Так, враховуючи те, що Позивач разом із Відповідачем деякий час разом мешкали за кордоном, уклали шлюб в м. Амман Королівства Іорданії, на сьогоднішній день сторони разом не мешкають, тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаєморозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків, до того ж позивач є громадянкою України, а відповідач зареєстрований в м. Києві, крім того шлюб легалізований на території України, що на думку суду є достатніми підставами для розірвання шлюбу без обов'язкового виїзду закордон, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати Позивач не просила стягнути з Відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 58, 63 Закону України «Про Міжнародне приватне право України», ст. ст. 21, 24, 105, 110-112 СК України, ст. 12, 141, 81, 263-264, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 17.11.2016 року та засвідчений Верховним суддею Шаріатського суду Королівства Іорданії, міста Амман, свідоцтво про одруження № 1455042 - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 01.08.2023 року.
Суддя О.М. Соколов