печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31796/23-к
01 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020,
26.07.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , згідно вимог якого, останній проситьнакласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12020000000000441, що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092001:22:002:4076; 2611092001:22:002:4078.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 24.07.2023 о 08:34 год повідомлено про підозру ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює діяльність злочинна група, до складу якої входять посадові особи Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, колишні та діючі працівники правоохоронних органів, особи підвищеного злочинного впливу та інші особи, метою діяльності якої є незаконне виведення та привласнення земель лісового фонду, інших особливо цінних категорій земель поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), реєстрацією права власності за підставними фізичними особами з числа місцевих мешканців та подальшому продажу незаконно привласнених земельних ділянок. Встановлено, що зазначеною групою осіб привласнено близько 30 га земель лісового фонду ДП «Ворохтянське ЛГ» в с. Поляниця в безпосередній близькості до ТК «Буковель», які фактично знаходяться в 24 та 23 кварталах вказаного ЛГ, на даний час це понад 100 земельних ділянок різною площею від 0,01 га до 1 га.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що група осіб у тому числі колишній начальник Яремчанського відділу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіючи інформацією про те, що ДП «Ворохтянське ЛГ» не отримувало державного акту на право користування земельними ділянками, у зв'язку з чим межі лісового господарства не позначені в публічній кадастровій карті та про те, що в вказаному відділі відсутні документи, якими б можна було підтвердити наявність державних актів на право власності на земельні ділянки (книги реєстрації державних актів, поземельні книги та інші документи), спільно з посадовими особами землевпорядних організацій, на підставі підробних документів здійснили розробку та затвердження проектів землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, фактично внесли недостовірну інформацію до Державного земельного кадастру, про земельні ділянки та зареєстрували інформацію про право власності на підставних осіб, після чого вказані особи здійснили реєстрацію права власності на земельні ділянки в ДРРП.
У ході досудового розслідування встановлено, що незаконно привласнені земельні ділянки належать до земель лісового фонду, а саме ДП «Ворохтянське ЛГ», так як до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право, на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, передача земель у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, що до цього часу перебувають у постійному користуванні державного підприємства, ніколи не проводилась, цільове призначення земель лісогосподарського призначення ніким не змінювалось.
В подальшому, з метою приховування слідів вчинення злочину, групою осіб здійснено поділ незаконно привласнених земельних ділянок та таким чином створено правоустанвочі документи для їх подальшого продажу, з метою набуття підставними особами цивільно-правового статусу «добросовісного набувача».
В ході досудового розслідування встановлено, що до злочинної діяльності ОСОБА_9 залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на посаді державного кадастрового реєстратора та використовуючи надані повноваження, вносив відомості до державного земельного кадастру про розташування земельних ділянок, формував поземельні книги та інші документи.
Також встановлено, що технічну документацію з землеустрою, на підставі якої незаконно виведено з державної власності землі лісового фонду, було розроблено сертифікованими інженерами-землевпорядниками, а саме: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також встановлено, що державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, на підставі підроблених документів, здійснював державний реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_12 та державний реєстратор виконавчого комітету Калуської міської ради ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Члени злочинної групи, усвідомлюючи те, що відчужити земельні ділянки без наявності правоустановчого документу неможливо, розробили злочинний план, метою якого було створення правоустановчого документу, на підставі якого можливо зробити законне відчуження земельної ділянки, а саме заяви про поділ земельної ділянки, враховуючи те, що нотаріусу для посвідчення правильності підпису в заяві про поділ земельної ділянки, достатньо витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким підтверджується право власності на об'єкт нерухомості.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне привласнення земельних ділянок та легалізацію майна набутого злочинним способом, підставні особи або їх представники під керівництвом членів групи, звернулись до приватних нотаріусів, якими було посвідчено заяви про поділ незаконно привласнених земельних ділянок, чим було створено належний право установчий документ для їх продажу.
В ході досудового розслідування встановлено, що із земель лісового фонду незаконно виведено та привласнено близько 20 га, які фактично перебувають у володінні ДП «Ворохтянське ЛГ».
Крім цього встановлено, що 08.06.2022 державним реєстратором Виконавчого комітету Калуської міської ради ОСОБА_6 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер: ІІ-ІФ№020036, виданий 10.10.2002 Поляницькою сільською радою.
Місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 в системі географічних координат збігається з місцезнаходженням 37 та 26 виділів 24 кварталу Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ».
В технічній документації, вилученій під час тимчасового доступу до речей та документів з ДП «Центр ДЗК», що виготовлена сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП « ОСОБА_5 » на замовленням ОСОБА_8 , наявна чорно-біла копія державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер: ІІ-ІФ№020036, в якому зазначено, що його виданого на підставі рішення №24 Виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 16.08.2001, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №000128 від 30.10.2001. Відповідно поземельної книги на земельну ділянку із зазначеним кадастровим номером її відкрито Державним кадастровим реєстратором відділу методологічного забезпечення ведення державного земельного кадастру та розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державних кадастрових реєстраторів Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 . Тобто остання перевірила технічну документацію та відкривши поземельну книгу на земельну ділянку фактично визнала, що документація відповідає вимогам земельного законодавства. Попередньо вказану технічну документацію ті державні кадастрові реєстратори, яких в автоматичному режимі обирала система відмовляли інженеру-землевпоряднику ОСОБА_5 у відкритті поземельної книги, тим самим визначаючи, що така документація не відповідає висунутим до неї вимогам.
В зазначеній технічній документації з землеустрою наявні скановані документи виготовлені в кольорах оригіналів, однак державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер: ІІ-ІФ№020036, в якому зазначено, що його виданого на підставі рішення №24 Виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 16.08.2001, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №000128 від 30.10.2001 скановано в чорно-білих кольорах, що може свідчити про виготовлення електронної копії з чорно-білої копії, тобто не з оригіналу.
Державний реєстратор Виконавчого комітету Калуської міської ради ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 під час подачі документів для державної реєстрації зазначеної земельної ділянки копію державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер: ІІ-ІФ№020036, виданий 10.10.2002 на Поляницькою сільської радою. Однак держаним реєстратором не зважаючи на розбіжності відомостей, що зазначені у витягу з ДЗК про дану земельну ділянку та у поданому ОСОБА_8 державному акті і відповідно внесено відомості до ДРПП та зареєстровано право власності на земельну ділянку відповідно до наданої копії державного акту, чим допущено порушення вимог «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Встановлено, що 15.06.2022 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_13 , посвідчено договір купівлі-продажу, серія та номер: 1518, виданий 15.06.2022, на підставі якого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 продав вказану незаконно набуту земельну ділянку ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідно зазначеного договору за даними висновку приватного експерта вiд 09.02.2022 року, ринкова вартість вiдчужуваної земельної дiлянки cтановить 46302 грн.
Відповідно висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 04.05.2023 № КСЕ-19-23/4550 межі земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 накладаються на межі Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ», а технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування, ринкова ж вартість за умови реєстрації її на законних підставах станом на 07.02.2022 становить не менше 7 070 000 грн.
08.02.2023, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 з метою легалізації майна набутого злочинним способом, усвідомлюючи, що їх злочинні дії викриті правоохоронними органами, з метою приховування та зміни характеристик незаконно набутого майна, звернулись до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_16 з заявою, адресованою «Компетентним органам», якою посвідчено їх волевиявлення, а саме намір здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0.85 га, яка належить їм на праві спільної часткової приватної власності, на 27 окремих земельних ділянок.
08.02.2023 сертифікованим інженером землевпорядником ПП «КАРПАТИ ГЕОКАДАСТР» ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та обєднання земельних ділянок відповідно вказаної заяви.
30.05.2023 відділом №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, погоджено зазначену технічну документацію та зареєстровано новосформовані земельні ділянки, які утворились у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, цільове призначення яких, також було змінено на підставі зазначеної технічної документації, а саме на цільове призначення «07.01. Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення».
В результаті зазначених дій, а саме поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, площею 0.85 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, утворились 27 новосформованих земельних ділянок. З наступними кадастровими номерами: 2611092001:22:002:4071; 2611092001:22:002:4072; 2611092001:22:002:4073; 2611092001:22:002:4074; 2611092001:22:002:4075; 2611092001:22:002:4076; 2611092001:22:002:4077; 2611092001:22:002:4078; 2611092001:22:002:4079; 2611092001:22:002:4080; 2611092001:22:002:4081; 2611092001:22:002:4082; 2611092001:22:002:4083; 2611092001:22:002:4084; 2611092001:22:002:4085; 2611092001:22:002:4086; 2611092001:22:002:4087; 2611092001:22:002:4088; 2611092001:22:002:4089; 2611092001:22:002:4090; 2611092001:22:002:4091; 2611092001:22:002:4092; 2611092001:22:002:4093; 2611092001:22:002:4094; 2611092001:22:002:4095; 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097.
Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З метою унеможливлення подальшого вчинення незаконних дій членами злочинної групи, а також з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність у накладенні арешту на незаконно виведені з державної власності земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, представник сторони обвинувачення подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити та накласти арешт з метою збереження речових доказів.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
24.07.2023 о 08:34 год повідомлено про підозру ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім іншого, під час досудового розслідування встановлено, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, площею 0.85 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, утворились 27 новосформованих земельних ділянок. З наступними кадастровими номерами: 2611092001:22:002:4071; 2611092001:22:002:4072; 2611092001:22:002:4073; 2611092001:22:002:4074; 2611092001:22:002:4075; 2611092001:22:002:4076; 2611092001:22:002:4077; 2611092001:22:002:4078; 2611092001:22:002:4079; 2611092001:22:002:4080; 2611092001:22:002:4081; 2611092001:22:002:4082; 2611092001:22:002:4083; 2611092001:22:002:4084; 2611092001:22:002:4085; 2611092001:22:002:4086; 2611092001:22:002:4087; 2611092001:22:002:4088; 2611092001:22:002:4089; 2611092001:22:002:4090; 2611092001:22:002:4091; 2611092001:22:002:4092; 2611092001:22:002:4093; 2611092001:22:002:4094; 2611092001:22:002:4095; 2611092001:22:002:4096, 2611092001:22:002:4097.
Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:4076; 2611092001:22:002:4078 на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні № 12020000000000441, що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:
2611092001:22:002:4076; 2611092001:22:002:4078.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1