Справа № 167/313/23
Номер провадження 2/167/119/23
27 липня 2023 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Артюха В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
У суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання: права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (далі - будинок АДРЕСА_1 ), земельні ділянки згідно із Державними актами на право власності на земельні ділянки серій IV-ВЛ № 018630, IV-ВЛ № 018631 та права на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серії ВЛ № 0148027, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина (будинок АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серії ВЛ № 0148027), яку прийняв брат спадкодавця -
ОСОБА_5 , але не оформив своїх спадкових прав і ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої, окрім наведеного майна, входять дві земельні ділянки загальною площею 3,05 га згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV - ВЛ № 018631), яку прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , однак не оформила своїх спадкових прав і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої, окрім зазначеного вище майна, входить ще дві земельні ділянки загальною площею 2,85 га згідно з Державним актом на право власності на земельні ділянки серії IV-ВЛ № 018630), яку прийняла позивач. З метою оформлення своїх спадкових прав після матері ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтв про права на спадщину в порядку спадкування за заповітом на вищевказане майно, однак їй відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів. Оскільки у позивача відсутні оригінали таких документів і вона позбавлена можливості спадкувати зазначене майно, тому й заявлено позов до суду.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги підтримала та пояснила, що з народження сестра її батька - ОСОБА_4 проживала на АДРЕСА_1 . Також певний період часу, допоки не збудували власний будинок
на АДРЕСА_2 , там проживали ОСОБА_1 зі своєю сім'єю та її батьки. Дітей у ОСОБА_4 не було, а її чоловік ОСОБА_6 помер у 1986 році, тому до дня своєї смерті ОСОБА_4 залишилася проживати одиноко. Після її смерті залишилось спадкове майно: будинок АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай). Так як цей будинок збудований у довоєнний період, тому будь-яких документів на даний час не збереглося, однак відомості про нього відомості в погосподарській книзі. Оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 перебував у батьків позивача, які мали намір оформити його на себе, однак не зробили цього і померли. У 2001 році коли помер батько позивача - ОСОБА_5 , то до спадщини увійшли належні йому дві земельні ділянки, які успадкувала мати позивача - ОСОБА_3 . У 2021 році остання померла, залишивши заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Позивач звернулась до нотаріуса, частково оформила спадщину, однак у видачі свідоцтв про право на спадщину на право на земельну частку (пай), земельні ділянки та будинок АДРЕСА_1 їй відмовлено. Зазначила, що інших окрім неї дітей в батьків не було.
Представник позивача ОСОБА_2 під час розгляду справи давав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову.
Учасники справи в судове засідання призначене на 27 липня 2023 року об 11 год. 00 хв. не з'явилися, до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його та позивача ОСОБА_1 відсутність. Крім того до суду від представник відповідача Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника. Із змісту цієї заяви вбачається, що проти заявлених вимог не заперечують.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .
Положенням п. 4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 відбулося у день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому правовідносини щодо спадкування її майна регулюються законодавством, яке діяло на той час, - положеннями ЦК (в редакції 1963 року).
Згідно із ст. 524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК в редакції 1963 року).
Нормою ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З копій архівної довідки Державного архіву Волинської області від 8 лютого
2022 року № 76/01.27 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_7 , її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 17 січня 2020 року № 00025251654 ОСОБА_6 і ОСОБА_10 17 серпня 1972 року уклали шлюб (номер актового запису: 13), прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 ».
Із копії архівної довідки Державного архіву Волинської області від 8 лютого
2022 року № 7/01.29 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_12 , його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом Рожищенської міської ради від 11 серпня 2022 року № 213, ОСОБА_4 до дня смерті проживала на
АДРЕСА_1 одна. Заповіт від її імені виконкомом Пожарківської сільської ради не посвідчувався. До складу спадщини входить, зокрема житловий будинок та земельна частка (пай). Спадкоємцем за законом є брат спадкодавця - ОСОБА_5 , який спадщину прийняв.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 30 березня 2023 року
№ 71990210 вбачається, що відомості про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відсутні.
Отже, ОСОБА_5 прийняв спадщину після померлої сестри ОСОБА_4 , так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Даних про інших спадкоємців першої та другої черги, що у встановленому законом порядку прийняли спадщину після ОСОБА_4 , до суду не подано і матеріали справи таких не містять.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 підтверджено, що
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .
Враховуючи, що відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 відбулося у день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому правовідносини щодо спадкування його майна регулюються законодавством, яке діяло на той час, - положенням ЦК (в редакції 1963 року).
Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_13 11 листопада 1962 року уклали шлюб (актовий запис № 8), після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_14 ».
За змістом копії довідки, виданої виконавчим комітетом Рожищенської міської ради від 11 серпня 2022 року № 215, ОСОБА_5 до дня смерті проживав на
АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_3 . Заповіт від його імені виконкомом Пожарківської сільської ради не посвідчувався. До складу спадщини входить, зокрема житловий будинок, земельні ділянки, земельні частки (паї). Спадкоємцем за законом є дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 30 березня 2023 року
№ 71990240 вбачається, що відомості про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_5 відсутні.
Отже, ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_5 , так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Даних про інших спадкоємців першої черги, що у встановленому законом порядку прийняли спадщину після ОСОБА_5 , до суду не подано і матеріали справи таких не містять.
Судом з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ст. 1223 ЦК передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК).
За змістом частин 1, 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 слідує, що батьками ОСОБА_15 записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 12 лютого 1988 року ОСОБА_16 та ОСОБА_15 уклали шлюб (актовий запис № 165), після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_17 ».
Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом Рожищенської міської ради № 214 від 11 серпня 2022 року, ОСОБА_3 до дня смерті проживала на
АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_1 . Заповіт від її імені посвідчувався виконкомом Пожарківської сільської ради 3 січня 2020 року № 01. До складу спадщини входить, зокрема житловий будинок, земельні ділянки, земельні частки (паї).
Із змісту копії вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_3 належний їй на праві особистої власності житловий будинок на АДРЕСА_2 та все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося заповіла свої дочці ОСОБА_1 .
Відповідно до копії спадкової справи № 97/2021 позивач ОСОБА_1 21 травня 2021 року звернулась до Рожищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
і 22 грудня 2021 року їй видано свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,25 гектарів (кадастровий номер: 0724585200:01:001:0609), земельну ділянку площею 0,25 гектарів (кадастровий номер: 0724585200:01:001:0610), земельну ділянку площею 0,15 гектарів (кадастровий номер: 0724585200:01:001:0611). Інших спадкоємців немає.
Отже, у встановлений цивільним законодавством строк ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та частково її оформила.
Постановою державного нотаріуса Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області Демчук Т.М. від 6 вересня 2022 року № 382/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки площею 1,47 га та площею 1,38 га, належні ОСОБА_5 земельні ділянки площею 1,74 га та площею 1,31 га, належні ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), що знаходиться у власності АДРЕСА_3 , у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня
2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого
2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом.
Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Випискою з погосподарської книги Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, виданою виконавчим комітетом Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 22 листопада 2021 року № 463, підтверджено, що згідно із записом в погосподарській книзі будинок № 5 (рік побудови 1951 року) належав ОСОБА_4 .
З огляду на наведене, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Згідно з копією технічного паспорта, виготовленого 12 травня 2023 року № 1467/23 житлова площа приміщень будинку АДРЕСА_1 (1951 року побудови) складає 18,6 кв. м.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема , свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права на земельну частку (пай)» й пов'язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня
2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня
2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку(пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
З копій відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 25 липня 2023 року № 29-3-0.334-2712/2-23, Державного акту на право колективності на землю серії ВЛ 52, архівного витягу, виданого Державним архівом Волинської області від 27 липня 2023 року № 80/01.22, вбачається, що ОСОБА_4 включена за № 27 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «ім. Шевченка» на території Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.
Згідно із копією відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21 квітня 2023 року № 20-3-0.31-618/2-23 вбачається, що у КСП «ім. Шевченка» Луцького (колишнього Рожищенського) району Волинської області ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) (сертифікат серії ВЛ № 0148027, виданий на підставі розпорядження Рожищенської РДА від 21 березня 1997 року № 91). На даний час розмір земельної частки (паю) по КСП «ім. Шевченка» становить 3,27 умовних кадастрових гектарів.
З огляду на наведене, судом встановлено, що ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії ВЛ № 0148027.
З архівного витягу з рішення сесії Пожарківської сільської ради Рожищенського району від 5 червня 2001 року № 16/10, виданого Державним архівом Волинської області від 22 лютого 2023 року № 03/07.30, слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надано земельні ділянки у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державних актів на право приватної власності площею 2,85 га (1,47 га рілля та 1,38 пасовища) і площею 3,05 га (1,74 га рілля та 1,31 га пасовища) відповідно.
Із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ
№ 018630 вбачається, що на підставі рішення Пожарківської сільської Ради народних депутатів від 5 червня 2001 року № 16/10 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки площею 2,85 згідно з планом (ділянка № НОМЕР_7 площею 1,47 га, ділянка № НОМЕР_8 площею 1,38 га).
З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ
№ 018631 вбачається, що на підставі рішення Пожарківської сільської Ради народних депутатів від 5 червня 2001 року № 16/10 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельні ділянки площею 3,05 згідно з планом (ділянка № НОМЕР_7 площею 1,74 га, ділянка № НОМЕР_8 площею 1,31 га).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного Кодексу 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видачі цих державних актів) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного Кодексу 1990 року (в редакції, яка була чинною на час видачі цих державних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних.
За таких обставин, судом встановлено, що згідно вказаних державних актів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належать на праві власності земельні ділянки загальною площею 2,85 та площею 3,05 га відповідно.
Отже, враховуючи що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 , яка заповіла їй все своє майно, зокрема й те, що ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5 , з урахуванням і спадщини, яку він успадкував після смерті своєї сестри ОСОБА_4 , але нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, то суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пожарківської сільської ради (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV - ВЛ № 018630) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пожарківської сільської ради (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV - ВЛ № 018630) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,74 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пожарківської сільської ради (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV - ВЛ № 018631) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пожарківської сільської ради (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV - ВЛ № 018631) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 3,27 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться у КСП «ім. Шевченка» Луцького (колишнього Рожищенського) району Волинської області (сертифікат серії ВЛ № 0148027, виданий відповідно до розпорядження Рожищенської районної державної адміністрації від 21 березня 1997 року № 91, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1120) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_9 ).
Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268).
Суддя: В.Б. Требик