Справа № 156/750/23
Провадження № 3/156/417/23
Рядок статзвіту 354
01 серпня 2023 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, мешканця: АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 2 ст. 187 КУпАП,
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
представника ГУНП у Волинській області - Крикавський Н.В.,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є особою, щодо котрої судом встановлено адміністративний нагляд, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду, але належних для себе висновків не зробив та 17.07.2023 о 02 год 19 хв. в смт. Іваничі по вул. Луцькій 4 порушив правила перебування під адміністративним наглядом: під час перевірки співробітниками поліції 17.07.2023 року о 02 год 19 хв. був відсутній за місцем перебування.
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу Національної поліції вбачають порушення правил адміністративного нагляду, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Таке діяння кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні правопорушення не визнав та пояснив, що 17.07.2023 року ночував удома, міцно спав і не чув, як співробітники поліції стукали у двері будинку, жодних порушень правил адміністративного нагляду в той день він не допускав.
Представник ГУНП у Волинській області Крикавський Н.В. вказав, що під час перевірки працівникам поліції двері будинку ніхто не відчинив, тому працівники вирішили, що ОСОБА_1 вдома немає.
Допитана в судовому засіданні дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 суду показала, що її чоловік 17.07.2023 року перебував удома. Того дня, близько десятої вечора, до них додому приходила сусідка і може підтвердити, що ОСОБА_1 в той час був вдома. Вона не чула, щоб тієї ночі хтось приїжджав до їхнього будинку та ходив біля вікон, хоч вікна такого були прочинені.
ІІІ. Застосоване судом законодавство, оцінка щодо фактичних обставин справи та висновки суду
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 187 КУпАП, службовими особами територіального органу поліції були надані до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 286788 від 17.07.2023 року;
- рапорт в електронній формі, зареєстрований 17.07.2023 в журналі єдиного обліку органу поліції за № 1705, де зафіксовано інформацію від Крикавського про те, що під час перевірки дотримання умов адміністративного арешту ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання;
- копія рапорта інспектора СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП у Волинській області Баранчук В. згідно з яким, 17.07.2023 року о 02 год 01 хв ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 17.07.2023, згідно з якими він 17.07.2023 року о 02:19 год ночував удома, спав поруч з дитиною та не чув, як до його будинку стукали співробітники поліції;
- копія довідки поліцейського офіцера громади В. Семенюка від 20.03.2023 року про оголошення ОСОБА_1 ухвали судді щодо встановлення адміністративного нагляду та покладення на нього відповідних обмежень;
- копія ухвали судді Іваничівського районного суду Волинської області від 28.02.2023 у справі № 165/3159/18, згідно з якою було встановлено адміністративний нагляд щодо ОСОБА_1 , визначені піднаглядному обмеження: заборонено виходити з житла за обраним місцем проживання з 22-ї год. до 6-ї год. наступної доби; заборонено відвідувати торгівельні заклади, де продаються спиртні напої на розлив; заборонено виїздити за межі обслуговування територіального органу Національної поліції в особистих справах без відповідного дозволу; зобов'язано прибувати для реєстрації до територіального органу Національної поліції;
- довідка про накладення 27.06.2023 року на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 187 КУпАП;
- копія постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 27.06.2023 у справі № 156/538/23 про визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 187 КУпАП;
- DVD+R диском із відеозаписом № 0000000_00000020230717020310_0002 з якого слідує, що 17.07.2023 о 02 год 03 хв. працівник поліції стукає у двері житлового будинку, однак йому ніхто не відчиняє. Згодом працівник поліції обходить будинок по периметру та світить ліхтариком у вікно.
Будь-яких інших доказів у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами територіального органу Національної поліції до суду не надано.
Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , представника ГУНП у Волинькій області та свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Норми ч. 2 ст. 187 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, якщо такі порушення вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Закон визнає порушеннями прави адміністративного нагляду, зокрема: неявку за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); не реєстрацію в органі Національної поліції.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності. Зокрема, «обвинувачення» відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як «офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин», визначення, яке також відповідає критерію, що «ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась» (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70). Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин», визначення, яке також відповідає поняттю «впливу важливих наслідків для стану підозрюваного».
У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.
Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов'язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).
Враховуючи, що національним законодавством України порушення правил адміністративного нагляду піднаглядною особою розглядається як делікт (ст. 187 КУпАП), вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винної особи штрафу, примусової праці з відрахуванням частини заробітку в дохід держави (виправні роботи) або ж навіть короткострокове позбавлення волі (адміністративний арешт), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами територіального органу Національної поліції щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 286788 від 17.07.2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 , та заперечення останнім своєї вини, працівники поліції повинні довести факт порушення ОСОБА_1 (як особою, щодо якої судом встановлено адміністративний нагляд) правил адміністративного нагляду (зокрема, будь-яких діянь, визначених у диспозиції ч.1 ст. 187 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вини ОСОБА_1 в цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.
Письмові та усні пояснення ОСОБА_1 , усні пояснення його дружини ОСОБА_2 вказують на те, що вночі 17.07.2023 він перебував удома (за визначеною адресою проживання), обраного житла не полишав. Такі пояснення не містять жодних вказівок на протиправні діяння, котрі могли би бути вчинені особою і кваліфіковані, як порушення правил адміністративного нагляду. Попередньо надані співробітникам поліції пояснення ОСОБА_1 підтвердив показами аналогічного змісту, наданими під час розгляду справи в суді.
Наданий суду DVD+R диск із відеозаписом № 0000000_00000020230717020310_0002 також не підтверджує протиправних діянь, котрі могли би бути вчинені ОСОБА_1 і кваліфіковані, як порушення правил адміністративного нагляду
Отже, твердження ОСОБА_1 , згідно з якими він 17.07.2023 перебував за обраним місцем проживання й не полишав житла, наданими в справі доказами спростовані не були.
Крім того, зафіксоване в протоколі діяння кваліфіковане органом поліції за ч.2 ст. 187 КУпАП однак фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі відносно ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції ч. 2 статті 187 КУпАП та не містить такої обов'язкової ознаки об'єктивної сторони даного правопорушення, як повторність.
Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням. При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами територіального органу Національної поліції не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).
ІV. Судові витрати
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, 9, 247, 280, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня складання постанови.
Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя М. О. Федечко