Провадження № 22-ц/803/6190/23 Справа № 210/1568/21 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 серпня 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 210/1568/21
провадження № 22-ц/803/6190/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 210/1568/21 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року (суддя Ступак С.В.), ухваленого в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,-
В березні 2021 року КП ТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого посилалося на те, що відповідачу щомісячно, відповідно до тарифів на вказані послуги здійснювалося постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснював, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.04.2017 року по 01.02.2021 року за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 18 014,50 грн. Вказану заборгованість та сплачений судовий збір позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року позов КП ТМ «Криворіжтепломережа» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2021 року в розмірі 18 014,50 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки відповідач неналежним чином здійснював оплату за надані послуги, а сума боргу підтверджена особовим рахунком, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 18 014,50 грн.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. В матеріалах справи є рекомендований лист, який був направлений на адресу відповідача та який був повернутий з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що на думку скаржника, не є доказом належного його повідомлення. Зазначає, що згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності він є власником квартири, заборгованість по опаленню якої і є спірною, з 31 грудня 2020 року. До 31 грудня 2020 року квартира за адресою АДРЕСА_1 відносилася до жилого приміщення державного житлового фонду, а в спірний період з 01 квітня 2017 року по 08 травня 2020 року в квартирі було прописано чотири особи. Тому вважає, що суд першої інстанції в порушення норм законодавства стягнув заборгованість за надані послуги по опаленню за період з 01 квітня 2017 року по 08 травня 2020 року лише з одного відповідача - ОСОБА_1 . В зазначений період у квартирі були зареєстровані та проживали наймач квартири - ОСОБА_3 та члени родини, які згідно зі статтею 64 ЖК України повинні нести солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями. Також посилається на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є незрозумілим, зокрема в графі «сплата» містяться суми з від'ємним значенням, тобто є незрозумілим чи це суми, які були сплачені, чи якісь інші розрахунки. Вказує, що зареєстровані в кватирі в період з 01 квітня 2017 року до 08 травня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають статус батьки загиблого військовослужбовця та мали пільгу на оплату послуг з опалення в розмірі 50%. Документи на підтвердження вказаного факту були надані до КП ТМ «Криворіжтепломережа» та позивачу про це було відомо. Крім того, зазначає, що до вказаних правовідносин повинен бути застосований строк позовної давності.
Від представника КП ТМ «Криворіжтепломережа» до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідач у справі ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються КП ТМ «Криворіжтепломережа».
На ім'я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , однак з 08.05.2020 року ОСОБА_3 знята з реєстрації, зареєстрованим за вказаною адресою значиться ОСОБА_1 .
Згідно з Розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2021 року в сумі 18 014,50 грн.
Відповідно до пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги КП ТМ «Криворіжтепломережа» суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач неналежним чином здійснював оплату за надані послуги, а сума боргу підтверджена особовим рахунком, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 18 014,50 грн.
Проте, суд першої інстанції дійшов такого висновку з порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування такого судового рішення.
Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи.
За частиною 1 статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Встановлено, що справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем копії ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви КП ТМ «Криворіжтепломережа». Судом першої інстанції копії зазначених документів направлялися на адресу відповідача. Однак, конверт на ім'я ОСОБА_1 було повернуто до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Апеляційний суд виходить з того, що повернення вищезазначеного конверту на ім'я відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про хід розгляду справи. Крім того, повернення конверту з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання кореспонденції суду чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі по суті позовних вимог.
За частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 20 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на час виникнення спірних правовідносин,споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діє на теперішній час, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За частиною 2 статті 32 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а статтею 25 даного Закону передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діє на теперішній час, споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
КП ТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до тарифів на теплову енергію постачається централізоване опалення до житла відповідача, однак ОСОБА_1 зобов'язання по оплаті за надані послуги не здійснює належним чином.
Так, з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що за період з 01 квітня 2017 року по 01 лютого 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість по оплаті послуг за постачання теплової енергії в розмірі 18 014,50 грн.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, позивач виходив з того, що на відповідача, який зареєстрований за зазначеною вище адресою, покладено обов'язок сплати заборгованості за надані послуги з опалення за період з 01.04.2017 року до 01.02.2021 року в розмірі 18 014,50 грн.
Згідно з наданою позивачем довідкою за адресою АДРЕСА_1 відповідач у справі ОСОБА_1 зареєстрований з 11.07.2006 року по теперішній час. Крім того, до 08.05.2020 року за цією ж адресою були прописані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_3 .
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що до 08.05.2020 року в квартирі, за якою наявна спірна заборгованість за теплопостачання, крім нього були зареєстровані ще 3 особи, підтверджуються матеріалами справи. Разом з тим, звернення КП ТМ «Криворіжтепломережа» з позовом лише до ОСОБА_1 , а не до всіх співмешканців, не є підставою для відмови в позові.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
За частиною 1 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахування частки, яка припадає на нього.
Отже, враховуючи вищенаведені норми права, кожна особа зобов'язана брати участь у витратах щодо утримання майна, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання майна.
Особа, яка виконала солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співмешканця їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).
Якщо хтось із співмешканців відмовляється брати участь у витратах, інші співмешканці можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співмешканця відшкодування понесених витрат у судовому порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо наданого КП ТМ «Криворіжтепломережа» розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за спірний період, то апеляційний суд виходить з положень частини 1 статті 76 ЦПК України, за якою доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
На підставі статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів в розумінні норм чинного процесуального цивільного законодавства вважає зазначений розрахунок належним, достатнім і достовірним доказом, який в повній мірі підтверджує розмір боргу та факт внесення відповідачем за спірний період оплати за опалення не в повному розмірі. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що розрахунок є незрозумілим і суперечливим фактично побудовані на припущеннях відповідача. Доказів на спростування зазначеного розрахунку відповідачем не надано, свого контррозрахунку також не зазначив. В свою чергу, сама по собі незгода боржника з сумою заборгованості не може бути підставою для відмови в позові про стягнення такої заборгованості.
Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що до 08 травня 2020 року в квартирі були прописані особи зі статусом батьків загиблого військовослужбовця, які мали пільги на оплату послуг з опалення в розмірі 50%, а з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити факт застосування такої пільги. Проте, з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 в період з 01.04.2017 року по 01.02.2020 року, який був наданий відповідачем, випливає, що даний розрахунок було здійснено з урахуванням пільги батьків військовослужбовця в розмірі 50% та зазначено, що відповідною пільгою користується ОСОБА_4 . При цьому, суми нарахованої заборгованості в період з жовтня 2017 року до січня 2020 року є аналогічними до сум, які зазначені в наданому позивачем розрахунку заборгованості за період з 01.04.2017 року до 01 лютого 2021 року. За таких обставин, й в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Відповідач в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, вказує, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до статті 256 ЦК України,позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц зроблено висновок, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Отже, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції у випадку неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З огляду на те, що з урахуванням частини вимог останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01 травня 2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимоги КП ТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання відповідача на постанову від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц є безпідставними, оскільки в зазначеній справі Верховним Судом вирішувалось питання про можливість поновлення судом процесуальних строків, передбачених ЦПК України, пропуск яких був зумовлений карантином і запровадженими в зв'язку з ним обмеженнями. В той час як в справі, яка переглядається апеляційним судом, строки про пропуск яких зазначає відповідач, продовжуються на строк дії карантину відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, правові підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності в даному випадку відсутні.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
За таких обставин, позовні вимоги КП ТМ «Криворіжтепломережа» підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для відмови в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, з урахуванням застосування позовної давності, задоволенню підлягають позовні вимоги КП ТМ «Криворіжтепломережа» за період з 03 вересня 2016 року до 01 квітня 2018 року в розмірі 20 098,58 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено норми процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог КП ТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 року по 01.02.2021 року в розмірі 18 014,50 грн.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову КП ТМ «Криворіжтепломережа» в повному обсязі, то з ОСОБА_1 на користь КП ТМ «Криворіжтепломережа» підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 270,00 грн у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції.
З вищезазначених же обставин, правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача, сплаченого ним судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 квітня 2017 року по 01 лютого 2021 року в розмірі 18 014 (вісімнадцять тисяч чотирнадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, в розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло