Провадження № 22-ц/803/4757/23 Справа № 233/6252/21 Суддя у 1-й інстанції - Малінов О.С. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 серпня 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 233/6252/21
провадження № 22-ц/803/4757/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
учасники справи:
позивач - Костянтинівський міський центр зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 233/6252/21 за позовом Костянтинівського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року (суддя Малінов О.С.),повне рішення суду складено 15 березня 2023 року,-
В грудні 2021 року Костянтинівський міський центр зайнятості звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого посилався на те, що 23.12.2020 року відповідачу ОСОБА_1 надано статус безробітного відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення». Наказом КМЦЗ від 25.07.2017 року № НТ 170725 відповідачу було призначено виплату допомоги по безробіттю з 23.12.2020 року, відповідно до частин 1, 3, 4, статті 22 та частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яку він отримував по 24.05.2021 року. Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 38 від 25.05.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 надано лист від Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.04.2021 року, в якому йому повідомлено про призначення йому пенсії за віком з 30.07.2020 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі № 200/8213/20-а та виплата пенсії запланована на виплатний період з червня 2021 року. За період з 23.12.2020 року по 24.05.2021 року відповідачем була отримана допомога по безробіттю у розмірі 26 575,71 грн, що свідчить про те, що позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка підлягає поверненню. Міським центром зайнятості 03.06.2021 року за вихідним № 07/1084/01-24-21 була направлена претензія відповідачу для добровільної сплати отриманих коштів по безробіттю, з якою він був ознайомлений, про свідчить дата та його особистий підпис. До теперішнього часу сума заборгованості не сплачена.
Враховуючи вищезазначені обставини, Костянтинівський міський центр зайнятості просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 26 575,71 грн у якості відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю та сплачений судовий збір.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року позовні вимоги Костянтинівського міського центру зайнятості задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Костянтинівського міського центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 26 575,71 грн та судовий збір в сумі 2 189,00 грн.
Задоволення позову про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 26 575,71 грн мотивоване тим, що ОСОБА_1 при зверненні 23 грудня 2020 року до Костянтинівського міського центру зайнятості були надані недостовірні відомості, зокрема відповідач не повідомив позивача про наявність у нього права на призначення пенсії за вислугу років з 30 липня 2020 року відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 200/8213/20-а.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Костянтинівському міському центру зайнятості в задоволенні позову в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент звернення за призначенням допомоги по безробіттю, відповідач не був пенсіонером, не знаходився на обліку в органах Пенсійного фонду та не отримував жодних пенсійних виплат. На думку відповідача, наявність права на призначення пенсії не означає факту призначення пенсії на пільгових умовах. Також звертає увагу, що Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення № 235 від 17 грудня 2020 року, яким ОСОБА_1 повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а тому вважає, що ним не надавалось позивачу недостовірної інформації.
Від позивача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 23 грудня 2020 року звернувся до Костянтинівського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного, в якій, окрім іншого, зазначив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не є суб'єктом підприємницької діяльності.
На підставі заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітного, наказами Костянтинівського міського центру зайнятості відповідачу: надано статус безробітного з 23.12.2020 року (наказ № НТ 201223 від 23.12.2020 року); призначено допомогу по безробіттю з 23.12.2020 року по 23.12.2022 року (наказ № НТ 201228 від 28.12.2020 року); розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 23.12.2020 року (наказ № НТ 201228 від 28.12.2020 року); припинено виплату допомоги по безробіттю з 25.05.2021 року (наказ № НТ210526 від 26.05.2021 року); припинено реєстрацію безробітного з 25.05.2021 року у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів (наказ № НТ 210526 від 26.05.2021 року).
Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 38 від 25.05.2021 року встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 30.07.2020 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі № 200/8213/20-а та виплата пенсії запланована на виплатний період з червня 2021 року.
За період з 23.12.2020 року по 24.05.2021 року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 26 575,71 грн.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно із пунктами 1, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при зверненні 23 грудня 2020 року до Костянтинівського міського центру зайнятості були надані недостовірні відомості, зокрема відповідач не повідомив позивача про наявність у нього права на призначення пенсії за вислугу років з 30 липня 2020 року відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 200/8213/20-а.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
За пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
За частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
ОСОБА_1 в заяві про надання статусу безробітного від 23 грудня 2020 року зазначив, що пенсію на пільгових умовах та за вислугу років йому не призначено.
Разом з тим, ОСОБА_1 не повідомив Костянтинівський міський центр зайнятості про те, що 07 грудня 2020 року набрало законної сили рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 200/8213/20-а, яким зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 липня 2020 року.
При цьому, факт неповідомлення міського центру зайнятості при зверненні з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю щодо наявності вищезазначеного судового рішення підтверджується самим відповідачем.
Отже, неповідомлення позивача ОСОБА_1 про обставини призначення йому пенсії з 30 липня 2020 року свідчить про невиконання ним своїх обов'язків щодо своєчасного інформування центру зайнятості про обставини, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». А тому зазначене відповідно до частини 3 статті 36 вказаного Закону є підставою для стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Суд першої інстанції в даному випадку обґрунтовано виходив з того, що невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року не є предметом розгляду цієї справи та, відповідно, підставою для відмови в задоволенні позову.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу для відмови в позові, на те, що під час отримання допомоги по безробіттю він не отримував пенсійне забезпечення, не може бути взято до уваги, оскільки за рішенням пенсійного фонду від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 виплата пенсії за період з 30 липня 2020 року запланована з червня 2021 року. В свою чергу, отримання особою за один і той же період допомоги по безробіттю й пенсії за віком суперечило б чинному законодавству, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 26 575,71 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді О.А. Мірута
Я.В. Хейло