Справа № 2а-5223/10/1570
09 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
при секретарі -Мартиновій А.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представників відповідачів -Павловського В.Р., Копач С.І. (за довіреностями)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Військової частини № 1474 про скасування наказу від 01.04.2010 року № 28-ос про звільнення ОСОБА_1, та звільнення ОСОБА_1 в зв'язку з закінченням строку контракту, визнання безпідставними та неправомірними дисциплінарні стягнення, які були накладені на ОСОБА_1 наказами начальника Ізмаїльського прикордонного загону № 76 від 04.02.2010 року, № 83 від 05.02.2010 року, № 168 від 01.03.2010 року, № 239 від 29.03.2010 року, № 251 від 30.03.2010 року,-
17 травня 2010 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Військової частини № 1474 про скасування наказу від 01.04.2010 року № 28-ос про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на військовій службі.
З урахуванням поданого позивачем 25 червня 2010 року доповнення до позову, остаточними позовними вимогами позивача є скасувати наказ від 01.04.2010 року № 28-ос про звільнення ОСОБА_1, та звільнити ОСОБА_1 в зв'язку з закінченням строку контракту, визнати безпідставними та неправомірними дисциплінарні стягнення, які були накладені на ОСОБА_1 наказами начальника Ізмаїльського прикордонного загону № 76 від 04.02.2010 року, № 83 від 05.02.2010 року, № 168 від 01.03.2010 року, № 239 від 29.03.2010 року, № 251 від 30.03.2010 року.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що наказ № 28-ос від 01 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби є безпідставним та незаконним, оскільки, в березні 2010 року особовий склад військової частини № 1474 був ознайомлений з телеграмою про рішення колегії Державної прикордонної служби України про оздоровлення стану особового складу в моральному плані в тому числі і шляхом звільнення окремих військовослужбовців.
Також, позивач зазначив, що всі дисциплінарні стягнення які були на нього накладені наказами начальника Ізмаїльського прикордонного загону № 76 від 04.02.2010 року, № 83 від 05.02.2010 року, № 168 від 01.03.2010 року, № 239 від 29.03.2010 року, № 251 від 30.03.2010 року протягом двох місяців є безпідставними, надуманими та умисно накладеними начальником Ізмаїльського прикордонного загону.
Представник відповідача - Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 допускав порушення військової дисципліни та систематично не виконував умови контракту про проходження військової служби і станом на 19 березня 2010 року він мав 3 дисциплінарних стягнення.
Також, представник Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України в судовому засіданні зазначила, що згідно вимог п. 284 Положення Про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009, військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
Представник відповідача -Військової частини №1474 проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_1 було неодноразово притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на підставі вимог п. 284 Положення Про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 його було звільнено з військової служби.
Суд, заслухавши позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в Ізмаїльському загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби на посаді заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рені».
24 жовтня 2004 року між сторонами було укладено контракт строком на п'ять років.
Згідно вимог п. 14 Положення Про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 передбачено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в тому числі військовослужбовці інших військових формувань із зарахуванням їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби.
Наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 квітня 2010 року № 28-ос позивача-Салі Є.Д. було звільнено з військової служби та розірвано контракт відповідно до вимог п. И ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (а.с. 13).
21 травня 2010 року № 117-ОС наказом начальника Ізмаїльського прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с 12).
Як встановлено в судовому засіданні, підставою прийняття рішення про дострокове розірвання контакту з ОСОБА_1 та звільнення його з військової служби було систематичне невиконання умов контракту та видання наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно вимог ст.16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»від 24.03.199 року № 548-ХІУ, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про Дисциплінарного статуту Збройних сил України»від 24.03.1999року № 551-ХІУ, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, бути пильним, зберігати державну та військову таємницю, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Як передбачено п.1 Контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов'язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом.
В судовому засіданні встановлено, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 допускав порушення військової дисципліни та систематично не виконував умови контракту про проходження військової служби.
Згідно положень п.83 та п. 84 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України»на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
За випадками порушення ОСОБА_1 військової дисципліни начальником Ізмаїльського прикордонного загону проводились службові розслідування.
Висновком службового розслідування (а.с. 63-65) по фактах, викладених у листі начальника внутрішньої безпеки по Ізмаїльському прикордонному загону від 26.01.2010 року № 52/20 (а.с 66) було встановлено, що ОСОБА_1 27.01.2009 р. та 28.05.2009 р. перетинав державний кордон України (виїжджав за межі гарнізону) без доповіді та дозволу командира військової частини, чим порушив ст. 216 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»від 24.03.199 року № 548-ХІУ та п.651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 року № 1561-12.
Вимогами ст. 216 вищезазначеного Закону передбачено, що військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
В своїх пояснення позивач підтвердив перетин державного кордону та провину визнав (а.с. 67). Крім того, він надавав письмове зобов'язання повідомляти командира частини про свій виїзд з України (а.с.68).
За підсумками даного службового розслідування наказом начальника прикордонного загону № 76 від 04.02.2010 року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність». Позивач відмовився від підпису про знайомлення з даним наказом, що підтверджується довідкою від 04.02.2010 року.
Крім того, судом встановлено, що висновком службового розслідування (а.с. 69-72) по факту можливого порушення Тимчасової технологічної схеми у пункті пропуску для вантажного сполучення «Ренійський МП»відповідно до листа начальника Ізмаїльської митниці від 20.01.2010 року № 06/06-0040 (а.с. 73) встановлено, що позивач очолював комісію при оформленні теплоходу «Осієк»02.01.2010 року. При відмові представника митного органу від спільного огляду судна по нежилим приміщенням позивач не переніс комісію по оформленню судна, оскільки відповідно до вимог п.7.3 Тимчасової технологічної схеми пропуску через державний кордон водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними у пункті пропуску для вантажного сполучення «Ренійський морський порт», затвердженої розпорядженням начальника Ізмаїльського прикордонного загону та Ізмаїльської митниці від 28.07.2009 року № 72/110, в усіх випадках оглядати транспортні засоби самостійно забороняється.
В поясненнях позивач пояснив, що представник відмовився від спільного огляду, та огляд було проведено без представника митниці (а.с. 74).
Згідно висновку даного службового розслідування начальником Ізмаїльського прикордонного загону було видано наказ № 83 від 05.02.2010 року про результати службового розслідування згідно якого старшому лейтенанту ОСОБА_1 було оголошено сувору догану за порушення вимог п.7.1.4 та п.7.3 Тимчасової Технологічної схеми в пункті пропуску «Ренійський МП».
Згідно висновку службового розслідування (а.с. 76-79) по факту перетину державного кордону України громадянами Грузії в пункті пропуску для морського сполучення «Ренійський морський порт»позивачем 22.01.2010 року були пропущені громадяни Грузії по паспортам не встановленого зразку, що є порушенням п. 104 Інструкції з організації та здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.10.2004 року № 711.
В своїх поясненнях (а.с. 80) ОСОБА_1 даний факт не заперечує.
За підсумками даного розслідування начальником Ізмаїльського прикордонного загону 01 березня 2010 року видано наказ № 168 про результати службового розслідування згідно якого старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану, за невиконання вимог п.39 та 104 Інструкції з організації та здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.10.2004 року № 711. Позивач відмовився від підпису про знайомлення з даним наказом, що підтверджується довідкою (а.с.82).
09 березня 2010 року за № 09/10 на ім'я начальника Ізмаїльського прикордонного загону було направлено Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою подання (а.с.83-84) про усунення порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Державну прикордонну службу».
Наказом № 239 від 29.03.2010 року про результати розгляду подання Ізмаїльського міжрайонної прокурора, старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено догану, оскільки, під час притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України Мірошниченка П.В. другий примірник протоколу серії ПдРУ № 017524 не вручено правопорушнику.
Згідно висновку службового розслідування (а.с.85-87) по фактам викладеним у листі начальника внутрішньої безпеки по Ізмаїльському прикордонному загону від 11.03.2010 року № 52/51, було встановлено, що ОСОБА_1 02.03.2010 року не вніс в базу даних (комплекс автоматизації паспортного контролю «Гарт-1/П») установчі дані машиніста локомотиву ОСОБА_6, вніс в базу даних не достовірні установчі дані машиніста локомотиву ОСОБА_7
В поясненнях (а.с.91) позивач відсутність установчих даних машиніста локомотиву ОСОБА_6 в базі даних пояснити не може.
За результатами даного розслідування начальником Ізмаїльського прикордонного загону було видано наказ № 251 від 30.03.2010 року про результати службового розслідування, старшому лейтенанту ОСОБА_1 за порушення вимог тимчасової інструкції про порядок використання у службовій діяльності ПВУ України комплексу автоматизації паспортного контролю «Гарт-1П»затвердженої наказом командуючого Прикордонними військами України від 31.07.1998 року № 318, п. 15 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», які затверджені наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 року № 472 та пункту 39 Інструкції з організації та здійснення прикордонного контролю, яка затверджена наказом АДПСУ від 05.10.2004 року № 711 оголошено сувору догану та усунено від здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.
Пунктом 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України», передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що після проведення службових розслідувань з позивачем -ОСОБА_1 були проведені бесіди (а.с 75, 81, 92).
Крім того, згідно положень п. 32 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 111 від 14.02.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 року за № 261/10541, наказ про притягнення до відповідальності посадовою особою, визначеною в наказі, доводиться до відома особи (осіб) під розписку. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу в частині, що його стосується) про притягнення до відповідальності складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
Отже, в тих випадках коли позивач відмовлявся ставити свій підпис про ознайомлення з наказом, складалась довідка про відмову від підпису.
Згідно вимог п. 88 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України», військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Вищезазначені дисциплінарні стягнення позивачем до вищестоящого командування або до суду в місячний строк не оскаржувались.
Згідно витягу з протоколу наради керівного складу від 09 березня 2010 року № 8 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було вирішено попередити про дострокове розірвання контракту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, але суд не приймає до уваги їх показання, оскільки вони є недоцільними та на суть прийнятого рішення не впливають.
Вимогами п. 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 року, військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом И частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Судом встановлено, що позивач неодноразово в порушення вимог п. 284 вищезазначеного Положення, допускав систематичне невиконання умов контракту та вимог військової дисципліни, що підтверджується поясненнями відповідачів та наявними матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 року, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України»№ 551-ХІУ від 24.03.1999 року, Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»від 24.03.199 року № 548-ХІУ, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Військової частини № 1474 про скасування наказу від 01.04.2010 року № 28-ос про звільнення ОСОБА_1, та звільнення ОСОБА_1 в зв'язку з закінченням строку контракту, визнання безпідставними та неправомірними дисциплінарні стягнення, які були накладені на ОСОБА_1 наказами начальника Ізмаїльського прикордонного загону № 76 від 04.02.2010 року, № 83 від 05.02.2010 року, № 168 від 01.03.2010 року, № 239 від 29.03.2010 року, № 251 від 30.03.2010 року - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14 вересня 2010 року.
Суддя О.В.Глуханчук