Справа № 2а-1336/10/1570
07 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову в оформленні документів щодо надання статусу біженця неправомірним №17-9-471 від 01.04.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову в оформленні документів щодо надання статусу біженця неправомірним №17-9-471 від 01.04.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні 07.09.2010 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх безпідставністю оскаржуваного рішення, яке було прийняте без врахування тієї обставини, що на його батьківщині йде громадянська війна та йому загрожує реальна небезпека. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач залишив країну через військовий конфлікт, а це не передбачає надання йому статусу біженця.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Відповідач на підставі ст.7 Закону України «Про біженців»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади з питань міграції та згідно ст.ст.11,12 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття рішення про прийняття документів для вирішення питання про надання особам статусу біженця, а тому його рішення з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач 01.03.2009 року позивач нелегально перетнув державний кордон України з боку Республіки Білорусь та прибув до м.Одеса (Україна). 10.03.2009 року за №48 (а.с.24-25) подав заяву про надання статусу біженця Управлінню міграційної служби в Одеській області. Рішенням Управління міграційної служби в Одеській області від 01.04.2009 року №17-9-471 (а.с.6) позивачеві було відмовлено у прийнятті документів щодо встановлення статусу біженця на підставі абз.6 ст.12 Закону України «Про біженців», оскільки відсутні умови передбачені для набуття статусу біженця.
Суд погоджується з підставами відмови позивачу в прийнятті документів щодо встановлення статусу біженця №17-9-471 від 01.04.2009 року з наступних підстав:
Відповідно до ст.ст.1,25 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, ст.26 Конституції України, ст.ст.2,3 Закону України «Про біженців»біженцям гарантується захист державою України, забезпечення гарантування відповідних прав нарівні з громадянами України, інших держав та соціальний захист.
Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців»під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Приймаючи оскаржене рішення від №17-9-471 від 01.04.2009 року (а.с.6) відповідач виходив з того, що у позивача не має умов, передбачених абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців». Цей висновок відповідача підтверджений наступними матеріалами особової справи позивача.
Згідно заяви позивача від 10.03.2009 року №48 (а.с.25-26) він виїхав з країни походження ДР Конго у зв'язку із складної ситуацією в країні, яка виникла з-за громадянської війни, що триває між народностями тутсі та утту. При цьому, позивач зазначає, що він особисто зазнав переслідування під час цього збройного конфлікту, мав поранення, а тому йому в подальшому було небезпечно перебувати у цій країні. Позивач зазначив, що за допомогою миротворців ООН він разом з іншими біженцями перебрався до Уганди, а потім літаком до Москви (РФ), а звідки, транзитом через Республіку Білорусь, де перебував 1,5 місяця, потрапив до України. Вказані обставини були підтверджені позивачем у реєстраційному листку (а.с.32-33), власній анкеті (а.с.28-31), поясненнями під час проведення співбесіди від 31.03.2009 року (а.с.36-42).
Таким чином, позивач не підпадає під ознаки біженця, передбачені ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців», оскільки він покинув країну походження через збройний конфлікт, який триває у середині країни, що згідно п.167 Керівництва по процедурам і критеріям визначення статусу біженця не підпадає під визначення біженців.
Виходячи з вищезазначеного суд погоджується із висновком посадової особи відповідача від 31.03.2009 року (а.с.44-46) про необхідність відмови позивачу у прийнятті документів для встановлення статусу біженця за мотиву причини залишення країни походження через військовий конфлікт.
Суд встановивши під час офіційного з'ясування обставин справи відповідність оскаржуваного акту закону, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України зобов'язаний винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог про його скасування та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання йому статусу біженця.
Судові витрати розподілити у відповідності до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову в оформленні документів щодо надання статусу біженця неправомірним №17-9-471 від 01.04.2009 року та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10.09.2010 року.
Суддя Єфіменко К.С.
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
10 вересня 2010 року