Справа № 2а-7046/09/1570
07 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С., суддів: Свиди Л.І., Соколенко О.М. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій №852-08 від 25.12.2008 року не чинним та зобов'язання вчинити певні дії, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій №852-08 від 25.12.2008 року не чинним та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно поданих клопотань (а.с.70-71,85) позивач та представник відповідача просили розглянути справу без їхньої участі.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання (а.с.86) на визначений час вказані особи до зали судового засідання №222 Одеського окружного адміністративного суду не з'явились, а тому, згідно положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України справа була розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Відповідач на підставі ст.7 Закону України «Про біженців»є центральним органом державної виконавчої влади та згідно ст.ст.11,12 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття рішення про надання особам статусу біженця, а тому його рішення з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач 16.01.2008 року морським шляхом на пароплаві перетнув державний кордон України, прибув до м.Одеса (Україна) та 17.01.2008 року за №08/07 (а.с.25-26) подав заяву про надання статусу біженця Управлінню міграційної служби в Одеській області. Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій №852-08 від 25.12.2008 року (а.с.23) позивачеві було відмовлено у наданні статусу біженця на підставі абз.5 ст.10 Закону України «Про біженців», оскільки відсутні факти переслідування за ознаками відношення до певної соціальної групи.
Суд погоджується з підставами відмови позивачу в наданні статусу біженця №852-08 від 25.12.2008 року з наступних підстав:
Відповідно до ст.ст.1,25 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, ст.26 Конституції України, ст.ст.2,3 Закону України «Про біженців»біженцям гарантується захист державою України, забезпечення гарантування відповідних прав нарівні з громадянами України, інших держав та соціальний захист.
Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців»під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Приймаючи оскаржене рішення від №852-08 від 25.12.2008 року (а.с.23) відповідач виходив з того, що у позивача не має умов, передбачених абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців». Цей висновок відповідача підтверджений наступними матеріалами особової справи позивача.
Згідно заяви позивача від 17.01.2008 року №08/07 (а.с.25-26) він є громадянином Гвінеї та проживав в столиці країни м.Конакрі. Він зазначає, що був членом опозиційної політичної партії Союз демократичних сил Гвінеї та у 2006 році брав участь у політичних мітингах, за що 20.06.2006 року був заарештований та провів у в'язниці 6 місяців. Також він зазначає, що у вересні 2007 року його політична партія забезпечила його втечу на острів Каса, з якого 25.12.2007 року човном його доставили на судно, яке його доставило в Україну в м.Одесу.
Вказані обставини були підтверджені позивачем у реєстраційному листку (а.с.33-34, власній анкеті (а.с.27-31), поясненнями під час проведення співбесіди від 13.02.2008 року (а.с.35-37) та від 24.12.2007 року (а.с.61-63).
Позивач вважає, що його у країні походження переслідує влада за політичними мотивами та в наданих ним додаткових документах (наказ про арешт -а.с.78-82) йдеться про неможливість його повернення на батьківщину з-за загрози ув'язнення з боку влади.
Під час офіційного з'ясування обставин справи судом не встановлена особисту участь позивача у політичній діяльності партії та в проведених нею заходах, не знайшов свого підтвердження факт перебування позивача у в'язниці за політичними мотивами, а інших даних щодо переслідування позивача у країні походження встановлено не було.
Таким чином, позивач не підпадає під ознаки біженця, передбачені ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців», оскільки хоча він і відноситься до певної соціальної групи або політичної сили, яка згідно інформації по країні походження може переслідуватися в країні походження владою або бандитськими формуваннями, але не зазнав переслідувався за мотивом відношення до цієї соціальної чи політичної групи на батьківщині.
Виходячи з вищезазначеного суд погоджується із висновком посадової особи відповідача від 20.11.2008 року №08/08 (а.с.46-47) про необхідність відмови позивачу у наданні статусу біженця за мотиву відсутності доказів його переслідування в країні походження за ознаками віднесення до певної соціальної групи або політичної партії.
Не змінює правильності цього висновку та посилання позивача на судовий наказ про його арешт (а.с.78-82), оскільки, як зазначає сам позивач він відійшов від політичної діяльності у вересні 2007 році, коли збіг на острів Каса, а ордер виданий на скоєний ним злочин, який відбувся в м.Конакрі 18.10.2007 року, що ніяк неможливо поєднати з його політичною діяльністю.
Суд встановивши під час офіційного з'ясування обставин справи відповідність оскаржуваного акту закону, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України зобов'язаний винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог про його скасування та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання йому статусу біженця.
Судові витрати розподілити у відповідності до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій №852-08 від 25.12.2008 року не чинним та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови суду.
Головуючий суддя Єфіменко К.С.
Судді Свида Л.І.
Соколенко О.М.
у задоволенні позову відмовлено повністю
07 вересня 2010 року