Справа № 2а-2876/09/1570
06 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до посадових осіб МСЕК №1 та МСЕК №2 Станіславової Олени Миколаївни, Ржевської Ельбіни Костянтинівни, Пернай Олени Анатоліївни, МСЕК №1 та МСЕК №2 Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до посадових осіб МСЕК №1 та МСЕК №2 Станіславової Олени Миколаївни, Ржевської Ельбіни Костянтинівни, Пернай Олени Анатоліївни, МСЕК №1 та МСЕК №2 Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В судовому засіданні 06.09.2010 року справа розглянута за відсутності позивача та відповідачів посадових осіб МСЕК №1 та МСЕК №2 згідно їхніх клопотань (а.с.146,236-238). Представник відповідачів МСЕК №1 та МСЕК №2 заперечив проти позову посилаючись на законність відмови позивачу у визнанні причинного зв'язку інвалідності позивача з пораненням, отриманим їм під час Великої Вітчизняної війни. Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області був сповіщений належним чином про дату, час та місце слухання справи (а.с.280), але в судове засідання не з'явився, а тому, на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності за наявними в матеріалах справи запереченнями та доказами.
Заслухавши пояснення представника відповідачів та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідачі на підставі ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», п.5 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 є місцевими підрозділами та посадовими особами органу державної виконавчої влади, яким згідно п.18 Положення здійснюють функції щодо встановлення ступені обмеження життєдіяльності людини, встановлення ступеня інвалідності, а тому справи за позовами щодо оскарження їхніх рішень дій чи бездіяльності з цього приводу на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.2 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Позивачу висновком МСЕК №1 від 27.01.1998 року Серія 218-ОА №052399 (а.с.13) була встановлена 2-а група інвалідності за загальним захворюванням за діагнозом: ИБС. Стенокардія напруженням ІІ-ІІІ ф.к. Дифузний кардіосклероз. Екстрасистологічна аритмія. Гіпертрофічна хвороба ІІ ст. СН НА, Виразкова хвороба 12 п.к., хронічний гастродуоденіт. Вторинний коліт. Хронічний дифузний бронхіт. Емфізема. Пневмосклероз. ДН ІІ. Церебральний атеросклероз. Дисцикуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. Кіста лівої нирки. Хронічний піелонефріт. ХПНо. Оскольчате поранення тазостегнового суглобу, деформуючий коксартоз.
Не погоджуючись з даним висновком позивач 03.09.2003 року, 24.01.2007 року звернувся до посадових осіб МСЕК №1 та МСЕК №2 Одеської області із заявами (а.с.5,6) з вимогою про проведення повторного обстеження. В доповнення до цієї заяви була подана додаткова заява від 30.01.2007 року (а.с.7).
Відповідями відповідачів від 15.02.2007 року №Р-16 (а.с.9) та від 10.08.2007 року №413 п/п (а.с.10) в задоволенні заяв позивача було відмовлено у зв'язку з тим, що із наданих ним додаткових документів не вбачається підстав для зміни попереднього висновку МСЕК з цього питання, оскільки відсутні докази, які б підтверджували причинний зв'язок між отриманим пораненням у 1942 році та настанням інвалідності.
Позивач вважає, що згідно додатково наданої медичної документації (а.с.19-23,66-123) його поранення саме є причиною настання інвалідності, а тому, вказані відповіді відповідачів є протиправними та підлягають скасуванню. Окрім того, позивачу потрібно змінити причину настання інвалідності та з урахуванням вищезазначеного з відповідачів повинно бути стягнута компенсація матеріальної та моральної шкоди за незаконну відмову у зміні причин настання інвалідності.
Розглянувши доводи позивача та здійснивши оцінку вказаних рішень відповідачів з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України суд приходить до висновку про їхню часткову відповідність законові з наступних підстав:
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядок та спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.21-23 Положення «Про медико-соціальну експертизу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року №83 при вирішенні питання про встановлення причин інвалідності позивачу та діагнозу позивач був направлений на додаткове обстеження 26.12.1991 (а.с.68).
Згідно висновку додаткового судово-медичного обстеження позивача від 26.04.2005 року №20 (а.с.19) група інвалідності позивача була підтверджена, однак, причинний зв'язок поранення позивача, яке він отримав у 1942 році та її настанням не встановлений.
Позивачем були надані до суду додаткові матеріали дослідження (а.с.129,137), які свідчать про можливий причинний зв'язок його поранення та настанням інвалідності.
З метою усунення цих протиріч судом була призначена судово-медична експертиза за медичною документацією та згідно її висновку від 08.02.2010 року №341 (а.с.208-220) із урахуванням додатково наданої медичної документації, встановлений причинний зв'язок між отриманим пораненням та настанням інвалідності у позивача.
Враховуючи ту обставину, що на час надання відповідачами відмов у зміні причин інвалідності позивача у 2007 році ці обставини були невідомі, суд не може визнати ці відмови протиправними та скасувати їх, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними відмов від 15.02.2007 року №Р-16 (а.с.9) та від 10.08.2007 року №413 п/п (а.с.10) щодо зміни причин інвалідності слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Разом з тим, на підставі положень ст.11, ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне з метою захисту прав особи, яка звернулась до суду за захистом вийти за межі позовних вимог позивача та винести рішення, яким зобов'язати відповідачів переглянути висновок МСЕК №1 від 27.01.1998 року Серія 218-ОА №052399 (а.с.13) щодо причин настання інвалідності із урахуванням висновків судово-медичної експертизи від 08.02.2010 року №341 (а.с.208-222) та прийняти відповідне рішення з цього питання.
Відповідно до положень ст.56 Конституції України, ст.22,23,1166,1167 ЦК України особа має право вимагати компенсації їй матеріальної чи моральної шкоди у зв'язку із прийняттям незаконного рішення, вчинення протиправних дій чи бездіяльності відносного неї органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами.
Головною складовою наявності складу деліктних правовідносин є протиправна поведінка суб'єкту владних повноважень.
Як встановлено судом раніше, при наданні позивачу відмов у зміні причин його інвалідності, які містяться у відповідях від 15.02.2007 року №Р-16 (а.с.9) та від 10.08.2007 року №413 п/п (а.с.10) відповідачі діяли правомірно, оскільки на той час, будь-яких об'єктивних даних про причинний зв'язок отриманого поранення та настання інвалідності у позивача були відсутні.
Оскільки відсутній повний склад деліктних правовідносин у суду не має правових підстав для покладення на відповідачів відповідальності за настання у позивача матеріальних збитків та перенесення їм моральних страждань, в зв'язку із чим, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації матеріальної та моральної шкоди слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.11,94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Зобов'язати МСЕК №1 Одеської області переглянути висновок від 27.01.1998 року Серія 218-ОА №052399 щодо причин встановлення інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням висновку судово-медичної експертизи від 08.02.2010 року №341 та прийняти з цього приводу відповідне рішення.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.
Зобов'язати МСЕК №1 Одеської області переглянути висновок від 27.01.1998 року Серія 218-ОА №052399 щодо причин встановлення інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням висновку судово-медичної експертизи від 08.02.2010 року №341 та прийняти з цього приводу відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
06 вересня 2010 року