Справа № 2-3411/2010 рік
26 серпня 2010 року
Залізничний районний суд м.Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
судді - Романенко В.В.,
при секретарі - Астанькович О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд: усунути від права на спадкування майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємця за законом ОСОБА_2; визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке видано Третьою сімферопольською держнотконторою м.Сімферополя ОСОБА_2, з мотивів, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повному обсязі, просив його задовольнити. Також позивач у судовому засіданні відмовився від свого клопотання про витребування з Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори спадкової справи після смерті ОСОБА_4
Опікун відповідача, яка діє на підставі опікунського посвідчення №20, яке видано Управлінням праці та соціального захисту населення Желєзнодорожного району м.Сімферополі, та представник відповідача, який діє на підставі Угоди-Доручення від 17.08.2010 року, у судовому засіданні позов не визнали, в задоволенні позову просили відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцями першої черги за законом є сини останньої - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 відмовився від спадщини на корить своєї доньки ОСОБА_5, онуки померлої ОСОБА_4
Відповідно довідки МСЕК від 24.01.2006 року ОСОБА_2 є інвалідом першої групи.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 28.05.2009 року ОСОБА_2 визнано недієздатним.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 24.07.2009 року над недієздатним ОСОБА_2 встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_6
Відповідно до вищевказаної довідки МСЕК від 24.01.2006 року ОСОБА_2 є непрацездатним, потребує постійний сторонній нагляд, якій здійснює його донька ОСОБА_6, яка, як зазначено вище, призначена його опікуном.
Діючи в інтересах свого підопічного, ОСОБА_6 оформила право на спадок - Ѕ частки майна, ОСОБА_4 - матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Доводи позивача про те, що нібито ОСОБА_2 не надавав допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4, не відповідають дійсності, оскільки спадкове майно: цілий житловий будинок зі всіма надвірними будовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходився в запущеному стані. При цьому, ОСОБА_2 завжди допомагав своїй матері, в той час коли вони проживали з нею разом, а також і в той час коли вони проживали окремо, останній безпосередньо брав участь в будівництві домоволодіння, в т.ч. гаража, газифікації будинку, щорічному поточному ремонті.
Коли з'явилася необхідність догляду за ОСОБА_4, ОСОБА_6 переїхала в її будинок разом з батьками і доглядала бабусю і батька.
Згідно довідок, які видані квартальним комітетом №4, вбачається що померла ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_6, котра є його опікуном, та дружина проживали однією родиною за адресою: АДРЕСА_1, та вели спільне господарство.
Більш того, позовна вимога про усунення від права на спадкоємство відповідача на підставі ст.1224 ЦК України, тобто ухилення від надання допомоги спадкодавцеві є необґрунтованим, оскільки доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 нібито не здійснює догляд за своїм батьком є невідносними, оскільки не містять інформацію про предмет доведення.
Суд вважає, що дані доводи позивача не можуть бути прийняті судом до розгляду, оскільки згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України, суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Також, як судовому засіданні показала сторона відповідача, а позивач не заперечував, - позивач ОСОБА_1 з 26.01.2009 року по 28.05.2009 рік знаходився під вартою в слідчому ізоляторі. Був засуджений, потім умовно-достроково звільнений від відбування покарання. При цьому позивач відмовився від спадку на користь своєї доньки - ОСОБА_5.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні показали, що позивач ОСОБА_1 в останні дні життя ОСОБА_4 позивач допомагав їй, однак в квартиру померлої вони не заходили та не бачили з ким саме проживала померла.
Однак до свідчень свідків суд ставиться критично та не приймає їх до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами в сукупності, тому що, як зазначено вище, позивач ОСОБА_1 з 26.01.2009 року по 28.05.2009 рік знаходився під вартою в слідчому ізоляторі та не міг здійснювати нагляд та допомогу своїй матері ОСОБА_4
Таким чином, доводи позивача у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть учать у справі, не підлягають доказуванню.
У відповідності с п. 6 Ухвалою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08. №7 “Про судову практику у справах про спадкоємство”, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкоємство може бути пред'явлене особою, для якої таке відчуження породжує пов'язані із спадкоємством права і обов'язки.
При цьому, згідно ч.5 ст.1237 ЦК України, відмова від ухвалення спадку є безумовною і беззастережною. Отже позивач не має права на спадкоємство майна спадкодавця ОСОБА_4.
З вищевикладеного виходить, що у позивача немає ніяких законних підстав вимагати усунення від права на спадкоємство ОСОБА_2.
Доводи позивача про те що він оказував допомогу своєму брату - відповідачу у справі, та його сім'ї, і розмір його допомоги склав більш ніж 15000 доларів США, що тільки він оказував допомогу спадкодавцеві, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено угоду міни від 11.06.2009 року, згідно якої ОСОБА_1, відмовляється від майна квартири №46 по вул.Героїв Дніпра в м.Черкаси на користь ОСОБА_2, а ОСОБА_2 відмовляється від спадкового майна на користь доньки ОСОБА_8 ОСОБА_1 Однак, на той час, відповідно до вищевказаного рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 28.05.2009 року ОСОБА_2 вже було визнано недієздатним.
Згідно з ч.2 ст.41 ЦК , недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Таким чином, дана угода є недійсною.
Більш того, відповідно до ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. При цьому, згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Також, як вбачається із свідоцтв про право на спадщину, позивач ОСОБА_1, який є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_4, відмовився від спадщини на користь своєї доньки ОСОБА_5
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не надав яких-небудь незаперечних доказів, того, що ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст.41, 203, 657, 716, 1224 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Залізничний районний суд м.Сімферополя АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: