2-2487/10
14 вересня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
судді Масалигіної Н.С.
при секретарі Боженко Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Залізничного районного суду м.Сімферополя позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-Будівельного кооперативу № 68, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкоємства та встановлення порядку користування жилим приміщенням,
23.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, до відповідачів Житлово-Будівельного кооперативу № 68, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкоємства за законом після смерті її матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, та на 2/3 частки вкладів, які знаходяться в Сімферопольському відділенні № 39 Ощадного Банку України на особовому рахунку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Під час судового розгляду справи 21.05.2010 року та 24.06.2010 року позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1; а також право власності на ? частину вкладів, які знаходяться в Сімферопольському відділенні № 39 Ощадного Банку України на особовому рахунку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2; встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, надавши їй у користування жилу кімнату площею 17,2 кв.м. (а.с.50, 63).
Позовні вимоги мотивовані тим, що її матері ОСОБА_5, як члену Житлово-Будівельного кооперативу № 68 був наданий ордер №1646 на квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї три особи ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів від 15.04.1983 року № 190/1. Згідно довідки ЖБК № 68 пай за кооперативну квартиру в розмірі 7119грн.02коп. станом на 30.06.1992 року сплачений в повному обсязі. Після виплати вартості квартири її мати - ОСОБА_5 не зареєструвала право власності на квартиру в органах БТІ. 21 січня 2006 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, у зв'язку з чим після реєстрації шлюбу її прізвище було змінено на ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати - ОСОБА_5 померла. Відповідно до повідомлення Сімферопольського відділення № 39 Ощадного банку України після смерті ОСОБА_5 залишилися вклади: на особовому рахунку № НОМЕР_1 з залишком вкладу в сумі 1375грн.37коп. та на особовому рахунку НОМЕР_2 з залишком вкладу в сумі 741грн.08коп. Також ОСОБА_1 зазначила, що мати спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_8 відмовилася від своєї частки в спадщині на користь позивачки. У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Але, в оформлені права на спадщину після смерті її матері ОСОБА_5 було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належно, направила до участі в судовому засіданні свого представника - ОСОБА_9 .
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності, підтримала уточнені позовні вимоги в повному обсязі і зазначила, що у позивачки відсутня можливість оформлення права на спадщину у зв'язку з тим, що в органах БТІ право власності на квартиру не було зареєстровано. Крім того, зазначила, що відповідач ОСОБА_3 перешкоджає позивачці користуватися часткою спадкового майна, що є підставою для звернення до суду. У зв'язку з чим, просила стягнути судові витрати саме з відповідача ОСОБА_3, оскільки саме він створює відповідні перешкоди позивачці.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належно, причину неприбуття до суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. У судовому засіданні 16.06.2010 року, не заперечуючи проти права позивачки на спадок зазначив, що ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3, як брат і сестра, повинні успадковувати всю спадкову масу в рівних частках, оскільки він відмовився від своєї частки спадку на користь ОСОБА_3, а ОСОБА_10 відмовилася на користь ОСОБА_1, інших спадкоємців немає. Проти встановлення порядку користування квартирою із виділенням позивачці кімнати загальною площею 17,2 кв.м. не заперечував і зазначив, що між сторонами фактично складений саме такий порядок користування цією квартирою (а.с.59).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що проти права позивачки на квартиру він не заперечує, але проти її права на грошові вклади він вважає, що вона втратила право на спадок в цій частині, оскільки тривалий час не приймає ніякої участі в утриманні квартири, і всі ці витрати відбувалися за його рахунок. Щодо вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою вказав, що в спірній квартирі проживає зі своєю сім'єю, а позивачка має постійне місце проживання в РФ.
В судове засідання представник відповідача Житлово-Будівельного кооперативу № 68 не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, причину неприбуття до суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутність відповідно до діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, яка наполягала на задоволені позовних вимог, враховуючи часткове визнання позову відповідачем ОСОБА_3, приймаючи до уваги повне визнання позову відповідачем ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства, на підставі статті 1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополі, її матр'ю є ОСОБА_5, батьком - ОСОБА_11 (а.с.10).
29 серпня 2003 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12, після реєстрації шлюбу їй було привласнено прізвище ОСОБА_1.
На підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів від 15.04.1983 року № 190/1 ОСОБА_5, як члену Житлово-Будівельного кооперативу № 68 м. Сімферополя, на склад сім'ї три особи (ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3) була надана квартира АДРЕСА_1.
Згідно довідки ЖБК № 68 пай за кооперативну квартиру в розмірі 7119грн.02коп. станом на 30.06.1992 року сплачений в повному обсязі (а.с.13).
Але право власності на виплачену квартиру ОСОБА_5 не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
21.01.2006 року ОСОБА_5 - мати позивачки, зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після чого їй привласнено прізвище ОСОБА_5 (а.с.44).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.11).
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про власність”, який діяв на час виникнення правовідносин і підлягає застосуванню судом, член житлово-будівельного, дачного, гаражного, іншого кооперативу або товариства, якій повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю, надану йому в користування, набирає право власності на це майно. Юридичними фактами, які породжують у громадянина виникнення права власності на вищевказані об'єкти є: по-перше введення у дію Закону СРСР “Про власність в СРСР”, тобто з 01 липня 1990 року, в силу прямої вказівки на це у п. 4 Постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про власність” в у зв'язку з тим, що правила статті 15 Закону були передбачені у союзному законі, а також, по-друге, внесення повністю пайових внесків. Таким чином, громадяни, які повністю внесли пайові внески на квартиру, дачу, гараж до прийняття Закону СРСР “Про власність в СРСР” и Закону України “Про власність” автоматично стали власниками квартир, гаражів, дач.
Отже, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5, сплативши повністю пай за квартиру АДРЕСА_1, не отримала реєстраційне посвідчення у реєстраційному органі - СМБРТІ відповідно до розпорядження Ради Міністрів Кримської АССР від 21.08.1991 року № 353-р., у зв'язку з чим позивач не має можливості оформити право власності на це нерухоме майно у порядку спадкування.
Крім того, після смерті ОСОБА_5 ще залишилося спадкове майно - на особовому рахунку № НОМЕР_1 залишок вкладу в сумі 1375гр.37коп. та на особовому рахунку НОМЕР_2 залишок вкладу в сумі 741грн.08коп.(а.с.15).
На підставі статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця і той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як убачається із копії спадкової справи № 607/06 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями першої черги виявилися ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3.
Матір спадкодавця - ОСОБА_8 своєю заявою № 1340 від 07.09.2006 року відмовилася від спадщини за законом, яке відкрилося після смерті її доньки - ОСОБА_5 на користь доньки спадкодавця - ОСОБА_1 (а.спр. 37).
Чоловік спадкодавця - спадкоємець ОСОБА_4, відповідно до заяви від 31.01.2007 року за № 197 відмовився від своєї частки спадщини на користь свого сина ОСОБА_3 (а.с.39).
Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 належить до спадку ? частка від усієї спадкової маси.
Проти цього не заперечували відповідачі по справі.
Водночас, судом, на виконання ч.4 ст.10 ЦПК України, у судовому засіданні було роз'яснено відповідачу ОСОБА_3 його право на звернення до суду із зустрічною позовною заявою, та наслідки невиконання цих дій, у зв'язку з чим справа за його клопотанням неодноразово відкладалася. Але він не скористався цим правом під час судового розгляду і наполягав на розгляді лише заявлених позовних вимог.
Тому, з огляду на викладені положення закону та встановлені факти, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання право власності в порядку спадкоємства законними та обґрунтованими.
Що стосується позовних вимог в частині встановлення порядку користування спірною квартирою, суд дійшов до наступних висновків.
Позивачці у порядку спадкування належить ? частка квартири АДРЕСА_1, але, як встановлено судом і сторони проти цього не заперечують, домовленості між ними про порядок користування спільною сумісною власністю - квартирою АДРЕСА_1, не досягнуто.
Положеннями статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється за їхньою згодою.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦПК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Так, пропонуючи встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, позивач просила виділити їй у користування жилу кімнату, площа якої складає 17,2 кв.м..
Такий порядок користування спірною квартирою не суперечить дійсним часткам спільного майна і не порушає прав іншого власника, а тому вимоги позивача у наданні їй у користування жилої кімнати, площа якої складає 17,2 кв.м., не суперечить наведеним положенням закону.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, не оспорюючи права власності позивача на ? частку квартири АДРЕСА_1 і не заперечуючи проти запропонованого позивачкою порядку користування сумісною власністю, вказав, що дійсно перешкоджає ОСОБА_1 проживати у спірній квартирі, посилаючись на те, що він проживає там зі своєю сім'єю, а ОСОБА_1 має постійне місце проживання в РФ.
На підставі ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, як убачається з пояснень свідка ОСОБА_13, позивачка ОСОБА_1 зустрічалася з відповідачем ОСОБА_4 - батьком відповідача ОСОБА_3, який не заперечував проти проживання позивачки у спірній квартирі, але у подальшому відповідач ОСОБА_3 взагалі не впускав її у квартиру, що є порушення її прав з боку відповідача ОСОБА_3
Таким чином, виходячи з загальних положень цивільно-процесуального закону, з'ясувавши обставини, які пов'язані з предметом спору, а також встановивши характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, які, на дімку суду, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3, оскільки саме ним створені перешкоди позивачці в здійснені нею свого права на спадок.
Тому, дотримуючись вимог ст. 88 ЦПК України та ст.3 Декрету кабінету Міністрів України «Про державне мито», з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які складаються з 239 грн.87 коп. судового збору, 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн., а всього 989 грн.87 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтею 15 Закону України “Про власність”, ст.ст.1222, 1223, 1261,1268 ЦК України, ст. ст. 3,10, 11, 60,88, 212, 213, 214, 294, 295 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкоємства за законом після смерті її матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкоємства за законом після смерті її матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:
- на 1/2 частку грошового вкладу, який знаходиться в Сімферопольському відділенні № 39 Ощадного Банку України на особовому рахунку № НОМЕР_1;
- на 1/2 частку грошового вкладу, який знаходиться в Сімферопольському відділенні № 39 Ощадного Банку України на особовому рахунку НОМЕР_2.
Виділити в користування ОСОБА_1 жилу кімнату в квартирі АДРЕСА_1 - жила площа якої складає 17,2 кв.м..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн.87 коп.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: