Справа № 560/7240/23
іменем України
01 серпня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 31 Прикордонний загін імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась в суд з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 31 Прикордонний загін імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною відмову НОМЕР_1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 суми грошового забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 322 303,26 гривень, що були не отримані останнім за життя;
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати, виплатити та повернути ОСОБА_1 суми грошового забезпечення ОСОБА_2 , що були не отримані останнім за життя, а саме одноразову допомогу при звільненні з військової служби, грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 322 303,26 гривень.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не виплачуються кошти, які позивач 05.08.2022 помилково повернула на рахунок військової частини НОМЕР_2 . Вказує, що ці кошти були нараховані позивачу на підставі наказу як дружині загиблого воїна, а саме: одноразова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація за невикористанні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Ухвалою від 01.05.2023 суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін. В ухвалі суд залучив до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 31 Прикордонний загін імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ).
Відповідач подав до суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування своєї позиції зазначаив, що відповіддю від 28.02.2023 №11/1345-23вих. ОСОБА_1 1 прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) правомірно відмовлено у поверненні суми виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки загиблий чоловік позивача не набув за життя права на вищезазначені виплати.
Третя особа на стороні відповідача 31 Прикордонний загін імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) надав до суду письмові пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив, вказуючи, що законних підстав для виплати спірних коштів немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Чоловік позивача, ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь на тимчасово окупованій території.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18 травня 2022 року № 75-ОС, з полковником ОСОБА_2 (П-003504), помічником начальника загону з міжнародного співробітництва та прикордонно-представницької роботи з 29 березня 2022 року припинено контракт та виключено його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
Вислуга років станом на 29 березня 2022 року складає: календарна: 24 роки 08 місяців 08 днів.
Щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 45 календарних днів не використав.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022 роки не надавалась.
Гідний виплат (надбавки за особливості проходження служби у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премії у розмірі 120 відсотків посадового окладу), належних військовослужбовцю за березень 2022 року по день виключення зі списків особового складу загону, в повному обсязі).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» виплатити додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 25.02.2022, з 27.02.2022 по 31.03.2022 у розмірі 85806,45 грн.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 29 березня 2022 року.
В первинній редакції наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18 травня 2022 року № 75-ОС було включено такі пункти:
«Відповідно до частини 14 статті 10і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 08 календарних днів.
Виплатити грошову компенсацію за 42 дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020, 2021 та 2022 роки (посвідчення НОМЕР_4 від 25.08.2020 року).
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби (20.07.1997-29.03.2022) у розмірі 287307, 60 гривень».
У зв'язку з чим позивачу, дружині загиблого військовослужбовця, було нараховано та виплачено в травні 2022 року на реквізити позивача 322 303,26 гривень.
Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.06.2022 № 217-ОС внесено зміни до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 18.05.2022 № 75-ОС, з якого виключили зазначені вище пункти та включено пункт: «Поранення, яке призвело до смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Як зазначає позивач, 05.08.2022 року вона помилково повернула вказані грошові кошти у розмірі 322 303,26 гривень на рахунок в/ч НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебував НОМЕР_1 Прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.
З метою повернення вищезазначених грошових коштів позивач звернулася до відповідача та третьої особи з відповідними вимогами. Листом від 03.03.2023 року військова частина НОМЕР_2 відмовила у задоволенні вимоги на тій підставі, що повернуті грошові кошти надійшли на рахунок в/ч НОМЕР_2 як надходження І прикордонного загону.
Листом №11/1345-23вих. від 28.03.2023 року НОМЕР_1 Прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби повідомив позивача про відсутність підстав для виплати спірних коштів, оскільки права на отримання таких виплат у зв'язку зі смертю військовослужбовця не передабчено.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ЗУ №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до ч.14 ст.10-1 (ЗУ №2011-XII) у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ЗУ № 3551-XII) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Згідно п.1 глави 6 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої Наказом МВС України №588 від 25.06.2018р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції 23.07.2018р. за № 854/32306 разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Відповідно до п.6 глави 8 Розділу V Інструкції №588 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Так як питання виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної/додаткової відпустки членам сім'ї загиблого військовослужбовця не врегульовано вищевказаною Інструкцією, то суд вважає необхідним застосувати закон загальної дії та принцип аналогії права, а саме Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504.
Згідно ч. 6 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Відповідачем не заперечується, те що чоловік позивача не отримав за життя належні йому основну щорічну відпустку, та додаткові відпустки як учасник бойових дій, а тому суд вважає, що положення ч.6 ст.24 ЗУ №504/96 мають бути застосовані до спірних правовідносин з метою забезпечення права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані відпустки її загиблого чоловіка, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статтей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, суд враховує наступне.
Пунктом 9 розділу V Інструкції № 558, передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Суд звертає увагу, що право на вищевказані види виплат виникає тільки у разі звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі зазначеного переліку обставин відповідно до п. п. 8, 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 № 558.
Оскільки загиблий чоловік позивача не був звільнений з військової служби до дня його смерті, то і права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у нього не виникло.
Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову НОМЕР_1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_2 .
Зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:НОМЕР_1 Прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Гагаріна, буд. 150-а,Маріуполь,Донецька область,87521 , код ЄДРПОУ - 14321726)
Головуючий суддя В.К. Блонський