Справа № 560/8617/23
іменем України
01 серпня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною,
Позивач звернулась до суду з позовом до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор", в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" в частині неналежних умов тримання Кравцової Д.І. у відповідності до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно відповіді Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" від 27.12.2022 №2/11199 на адвокатський запит вказано, що позивач за період свого тримання в установі був поміщена до камер: №66-13,66 кв.м., №68-15,06 кв.м., №73-15,40 кв. м. та №67-16,8 кв.м., натомість інформацію щодо кількості осіб, які трималися у камерних приміщеннях разом з позивачем у період з 2016 по 2021 не надали, у зв'язку із знищенням інформації у встановленому Законом порядку. Крім того, прогулянкові дворики для осіб, узятих під варту, не відповідають встановленим вимогам. Також, встановлено, що накриття прогулянкових двориків виконано з шиферу та становить сто відсотків від їх загального розміру, що не забезпечує доступу до прогулянкового дворику достатньої кількості природного освітлення. Більшість житлових приміщень не відповідають встановленим нормам, в місцях утримання наявна антисанітарія та відсутня примусова вентиляція, внаслідок чого наявна задуха та підвищена вологість. Перебування в таких приміщеннях можна охарактеризувати як жорстке або таке, що принижує гідність, поводження або покарання.
Відповідно до звітів моніторингових груп, Міністерству юстиції України були надані рекомендації для подальшого застосування, які відповідно не виконались, адже не було розглянуто питання щодо забезпечення фінансування на ремонт системи водовідведення, в тому числі планових та капітальних ремонтів приміщень ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Таким чином, виходячи з вище наведеного такий стан камер, в яких утримувався позивач позбавляв останнього особистого простору та можливості вільного пересування, а також нормальному дружньому спілкуванню з особами, які також утримувались в даних каперах. Позивач вважає, що за весь період тримання у слідчому ізоляторі, адміністрацією Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" порушувалися житлово-побутові, санітарні, гігієнічні вимоги щодо умов тримання ув'язнених, що справило пагубний вплив на позивача, який утримувався в таких неналежних умовах.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній вказує, що за час перебування позивача під вартою умови тримання відповідали встановленим вимогам, скарг до адміністрації установи щодо неналежних умов тримання від неї не надходило.
Державною установою на оперативній нараді детально розглянуто звіти та пропозиції щодо усунення виявлених порушень та недоліків у роботі установи. За результатом розроблено та затверджено керівництвом слідчого ізолятора плани заходів із усунення виявлених недоліків, відповідно до яких більшість виявлених недоліків було усунуто ще протягом 2019-2020 років. Тобто, до того часу як позивач повернулася до слідчого ізолятора.
Право ув'язнених на доступ до чистої питної води державною установою не порушено. Згідно результатів санітарно-мікробіологічних досліджень, проведених ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області», вода, яка постачається в режимний корпус №2 державної установи, відповідає Державним санітарним нормам та правилам 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Крім того, у кожному камерному приміщенні наявні електричні кип'ятильники та електрочайники, що дає змогу ув'язненим вживати кип'ячену воду. На сьогоднішній час усі камерні приміщення, в яких утримуються ув'язнені та засуджені, обладнані баками ємністю 15 л із питною водою. За час перебування в установі позивач утримувалася в камерах №№ 66, 67, 68, 72 та 73 режимного корпусу №2, який є відносно новим. Камерне приміщення №66 має площу 13,66 м2; №67 - 16,8 м2; №68 - 15,06 м2; №72 - 15,4 м2; №73 - 15,52 м2 (без врахування площі санвузла). Інформація щодо кількості осіб, які перебували в камерних приміщеннях разом із позивачем не може бути надана у зв'язку із закінченням строків зберігання. Вищезазначені камери перебувають в задовільному санітарному стані, вентиляція в приміщеннях камер є природною та здійснюється шляхом систематичного відкриття вікон. Примусове провітрювання в камерах проводиться кожен день під час прогулянки ув'язнених. Природнє освітлення камер задовольняє побутові потреби засуджених та ув'язнених, а штучне освітлення камерних приміщень достатнє, щоб дані особи мали змогу писати, читати або працювати без шкоди для зору.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач утримувалася в Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор" з 30.04.2016 по 12.05.2019, з 15.02.2021 по 14.04.2021 та з 12.02.2022 по 10.11.2022.
30.07.2019 відповідно до статті 19-1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" було здійснено повторний моніторинговий візит до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
За результатами проведення повторного моніторингового візиту зафіксовані у звіті від 30.07.2019 моніторингового візиту умов тримання ув'язнених в ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор" відповідно до якого моніторинговою групою було виявлено ряд порушень законодавства та конституційних прав засуджених і невідповідність умов в установі міжнародним стандартам.
За результатами моніторингового візиту представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рекомендовано Державній пенітенціарній службі України: - Привести у відповідність до вимог кримінально-виконавчого законодавства України умови тримання засуджених у слідчому , ізоляторі, зокрема, забезпечити наявність бачків для питної води, обладнання санітарних вузлів, гучномовців тощо. - Забезпечити дотримання вимог законодавства під час організації харчування засуджених, суворого дотримання санітарних норм та контролю за якістю приготування їжі та медичного огляду персоналу господарчої обслуги установи. Провести стажування та навчання персоналу кухні. - Забезпечити належну оплату праці засуджених. Постійно контролювати дотримання трудових прав засуджених та осіб, узятих під варту. - Забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою. - Забезпечити відновлення надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженим та особам, узятим під варту. Сприяння у вирішенні нагальних питань ув'язнених, та інших. - Розглянути питання ЩОДО доцільності функціонування підсобного господарства установи на території охоронюваної зони. - Надіслати до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини копії матеріалів службової перевірки за фактами вчинення самогубства ув'язнених у 2018 та 2019 роках. - Вжити невідкладних заходів з метою організації надання медичної допомоги особам, які тримаються в установі, відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів (за кожним фактом зазначеним у звіті невідкладно забезпечити надання необхідної медичної допомоги та надати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини детальні пояснення).- Провести службові розслідування за виявленими порушеннями в діяльності Хмельницької міської медичної частини, що вказують на зловживання працівниками лікарні своїми службовими повноваженнями та надати відповідні матеріали вказаних розслідувань. - Організувати проведення навчання (підвищення кваліфікації) персоналу лікарні та забезпечити належний контроль за якістю ведення медичної документації. - Укомплектувати вакантні посади лікарів та молодшого медичного персоналу. - Забезпечити належне документування усіх результатів медичних обстежень. - Щорічно проводити профілактичні медичні обстеження та рентгенівські обстеження засуджених. - Невідкладно завести журнали та іншу документацію медичної частини, а також медичні картки засуджених; забезпечити якість та своєчасність їх ведення у відповідності до нормативних вимог. - Забезпечити проведення ремонтних робіт у приміщеннях медичної частини, вирішити питання про відновлення медичного обладнання, яке знаходиться в неробочому стані або закупівлю нового. - Організувати проведення первинного медичного огляду осіб, які прибули до ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".
За результатами повторного моніторингового візиту до ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 згідно якого відповідачем частково усунено недоліки, та зафіксовано наступні: 1) Порушення права в'язнів на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженнню чи покарання (ст.21,28 Конституції України); 2) Порушення права на правову допомогу (ст.59 Конституції України); 3) Не дотримання права на працю засуджених (ст.43 Конституції України, ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю №29; 4) Стан забезпечення заходів із запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.
За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: приведення умов тримання в установі у відповідності до національного законодавства та міжнародних стандартів, розглянути питання забезпечення централізованого фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Рекомендовано ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор": привести умови тримання в'язнів в слідчому ізоляторі у відповідність до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів; забезпечити належну оплату праці засуджених; забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою; забезпечити дотримання прав утримуваних осіб в умовах карантину.
Не погоджуючись з протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" в частині неналежних умов тримання ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - "КВК України") кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно зі статтями 2, 3 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Згідно частин 1,2,4 статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу (частина друга статті 97 КВК України).
Відповідно до ст.11 КВК України, установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.18 КВК України, слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Згідно частини 1 статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Частина 1 статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Відповідно до ст.92 КВК України, у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і повнолітніх осіб. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; абзац четвертий виключено; засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України; засуджені за вчинення злочину, передбаченого статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 1111, статтями 1112, 113, 114, 1141, 1142, 4362 Кримінального кодексу України.
Згідно пунктів 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями (резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30 серпня 1955 року) всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в'язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в'язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в'язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в'язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) прийнятими Комітетом Міністрів на 952-й зустрічі Заступників Міністрів 11.01.2006 встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.
Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.
Пункт 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов'язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.
Згідно з підпунктами 4, 16 пункту 5 Положення про Державну установу "Хмельницький слідчий ізолятор", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.03.2020 року №884/5, слідчий ізолятор створює належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового забезпечення; забезпечує додержання законодавства з охорони праці та навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду і правил пожежної безпеки.
Відповідно до статті 3 Конвенції й усталеною практикою Європейського суду з прав людини держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув'язнення охорона здоров'я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (рішення у справах «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява №47095/99, пункт 95, «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova аnd Korneykov v. Ukraine, заява 56660/12, пункт 128 та ін.).
Суд встановив, що житлово-побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання осіб під вартою у слідчому ізоляторі, які утримуються Державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор", не відповідають встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві, що підтверджено результатами моніторингового візиту до установи представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2019 і 2020 роки.
У свою чергу, пунктом 15 частини першої статті 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов'язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.
Проте, відповідач не надав усіх належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання під вартою ОСОБА_1 у ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор".
Отже, в даному випадку мало місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не вжив достатніх належних заходів для повного приведення умов утримання підозрюваного під вартою позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов'язку, встановленого законом.
Разом з цим, у позовній заяві відповідач не спростовує факт виявлення відповідних порушень, а лише покликається на подальше їх усунення, однак такі твердження є безпідставними, оскільки представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтверджено факт наявних порушень відповідачем умов утримання підозрюваних та засуджених.
Суд звертає увагу відповідача, що вимоги щодо умов утримання підозрюваних та ув'язнених установлені міжнародними правовими актами, приписи яких є обов'язковими для виконання усіма національними органами державної влади.
Відсутність відомчого нормативного правового регулювання не може визнаватися достатньою і вагомою підставою для невиконання позитивних зобов'язань держави, визначених на рівні національного і міжнародного законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 27 березня 2020 року у справі № 460/2834/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Решта доводів відповідача зазначених у відзиві не спростовують висновків представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини викладених в звітах за результатами моніторингових перевірок і не доводять відсутність порушень відповідачем законодавства.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання підозрюваного ОСОБА_1 в ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо відповідності умов утримання позивача нормативним стандартам, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.
Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було вжито належних заходів для приведення умов утримання підозрюваного під час його перебування під вартою у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов'язку, встановленого законом, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, в зв'язку із задоволенням позову, суд стягує на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов перебування підозрюваної ОСОБА_1 , у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа "Хмельницький слідчий ізолятор" (вул. Кам'янецька, 39,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 08564794)
Головуючий суддя О.П. Шевчук