Справа № 560/10727/23
іменем України
01 серпня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 період проходження військової служби з 01.01.2017 року по 08.02.2021 року та з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року та прийняти рішення про призначення, ОСОБА_1 , пенсії по втраті годувальника на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.08.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.03.2023 через веб-портал Пенсійного фонду звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві (Подільський район) з заявою №2054 про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 є протиправним.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 20.02.2018 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 32 років ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 31.08.2022 року.
Позивач 12.03.2023 через веб-портал Пенсійного фонду звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві (Подільський район) з заявою №2054 про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спірним рішенням відповідач зазначив, необхідний страховий стаж, визначений статтями 32, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для померлого годувальника віком від 32 років до досягнення особою 33 років включно становить 5 років. Вік годувальника становить 32 роки. Страховий стаж померлого годувальника становить 3 роки 11 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби з 01.01.2017 року по 08.02.2021 року та з 24.02.2022 по 30.06.2022, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 є протиправним, а тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї -100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній затвердженим Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено з матеріалів справи, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_3 . Протягом проходження служби у Збройних Сила України трудова книжка на нього не заводилася та не заповнювалася.
ОСОБА_2 проходив військову службу в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, яке є головним в системі воєнної розвідки.
Саме тому, з урахуванням специфіки й характеру такої служби, інформація про проходження військової служби (сплату страхових внесків) у такій категорії військ не підлягає розголошенню.
Оскільки ОСОБА_2 також володів конфіденційною інформацією, розголошення відомостей про проходження ним служби у Головному управлінні розвідки МОУ, ставило б під загрозу, як його самого, так і його родину, а також інтереси та безпеку України.
Щодо військової частини НОМЕР_4 в якій ОСОБА_2 проходив військову службу з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року суд зазначає, що оскільки військові виконувала секретні завдання з захисту України, тому жодні відомості про сплату страхових внесків не передавалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до військової служби віднесено, зокрема, й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з п. 11 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 2 ст. 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що страхувальниками відповідно до нього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.
З системного аналізу правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з витягом із послужного списку ОСОБА_2 на військову службу був призваний 11.08.2011 року: Військову присягу прийняв 27.08.2012 року. В подальшому проходив військову службу у Головному управлінні розвідки МОУ. 08.02.2021 року був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я. 24.02.2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації. 15.08.2022 року звільнений з військової служби у запас (за станом здоров'я).
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №188 від 05.08.2022 року вислуга років у Збройних силах України станом на 15.08.2022 року становить: календарна 10 років 00 місяців 01 день.
Згідно довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №222/4/165/323/515 від 23.01.2023 року ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_5 з 09.02.2013, наказ Міністра оборони №32 по 08.02.2021 року, наказ командира військової частини НОМЕР_5 №43дск. У період служби йому нараховано суми грошового забезпечення та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії.
Згідно з довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду на цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням №1661/1223 від 11.02.2023 року ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 з лютого 2022 року по серпень 2022 року та зазначено суми страхових внесків сплачених за даний період.
Вищезазначеними документами, які були додані також до заяви про призначення пенсії підтверджується страховий стаж ОСОБА_2 , який є більшим за 5 років та якого достатньо для призначення пенсії по втраті годувальника.
Натоміть відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії не було взято до уваги дані документи та відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 суперечать вимогам ст.ст. 19,46 Конституції України, ст.ст. 32,36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 8, 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і є незаконним та необґрунтованим.
Водночас, звертаю увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом (ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб
При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, а також передачу відомостей про їх сплату, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав та прав членів родини на отримання соціальних гарантій.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не був відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, але при цьому наявного у нього страхового стажу достатньо для призначення його малолітній дитині пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме 5 років, необхідно звернутись до практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, право ОСОБА_3 на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.
Відповідно до ч. 1,3 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, зазначена у рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2023 року №262740008773 підстава відмови, а саме відсутність відомостей про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку з чим до страхового стажу не зараховано: період проходження військової служби з 01.01.2017 року по 08.02.2021 року та 24.02.2022 по 30.06.2022, суперечить вимогам ст. ст. 6, 9, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", висновкам викладеним у Рішенні ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року та є незаконною та необґрунтованою.
Нормами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу вимог частини 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 07.04.2023 року №262740008773.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період проходження військової служби з 01.01.2017 року по 08.02.2021 року та з 24.02.2022 року по 30.06.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.08.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук