Справа № 2 -863/10
15 вересня 2010 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” в особі відокремленого підрозділу Філія „Запорізьке регіональне управління ПАТ КБ „Приватбанк”, третя особа Національний Банк України про захист прав споживача шляхом визнання несправедливими та недійсними внесені в односторонньому порядку зміни до кредитного договору, анулювання сум заборгованості за підвищеними відсотками ,
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ „Приватбанк”, третя особа Національний банк України про визнання несправедливими та недійсними внесені в односторонньому порядку відповідачем зміни до кредитного договору №ZPRWAN57100059, укладеного між позивачем та відповідачем; визнати незаконним нарахування відповідачем всіх сум заборгованості за підвищеними відсотками та зобов'язати відповідача анулювати (списати) всі суми заборгованості позивача, які мали місце в результаті підвищення Банком відсотків за кредитним договором, заборонити відповідачу в подальшому нараховувати відповідні суми коштів за підвищеними ставками по кредитному договору та вносити зміни в односторонньому порядку до кредитного договору. В позові вказувала, що 27.09.2007 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», який на даний момент є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір №ZPRWAN57100059. Вона вправно розраховувалася за договором. Листом від 06.01.2009р., який було відправлено 08.01.2009 року і який позивач отримала 10.01.2009р., відповідач повідомив її про підвищення з 01.01.2008 р. та надання на це згоди позивачем. Заявою від 13.01.2009 року позивач повідомила відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного договору, посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного договору та підвищення відсоткової ставки. Листами від 09.02.2009 року №30.1.0.0/2-20090114/8 та від 10.02.2009 року №30.1.0.0/2-20090115/147 відповідач повідомив, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку та діяв в межах законодавства. Не погодившись з позицією Банку, вона 16.02.2009 року оскаржила прийняті рішення та дії щодо підняття відсоткової ставки голові правління Банку. Декількома листами Національного банку України її проінформували про прийняті рішення та необхідність звернення до суду. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повинен повідомлятися кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати зміни, без такого повідомлення зміна відсотків є недійсною. Будь-якого повідомлення про зміну відсоткової ставки після 01.02.2009 року від Банку не було. Крім цього відповідно до ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Тому відповідачем порушені її права як споживача, що змусило її звернутися до суду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, в своїх заявах до суду від 13.11.2009 року, 15.03.2010 року та 22.04.2010 року просила розглянути позов за її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, пр. що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, заперечення не надіслав, тому суд на підставі ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних в заочному порядку.
Представник третьої особи - Національного банку України в судове засідання також не з'явився, до суду направлено клопотання про розгляд справи без представника та письмові пояснення. З посиланням на норми законодавства третя особа зазначила, що банки згідно з п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168,мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Та не мають права в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін. Ініціювання підвищення процентної ставки та порядок оформлення відповідних змін до укладених договір не повинно здійснюватися всупереч вимогам ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів». До того ж Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року внесено зміни до ст..1056-1 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність", які банки повинні неухильно дотримуватися.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позову і наявності підстав для його часткового задоволення, виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 27.09.2007 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ „Приватбанк” був укладений кредитний договір №ZPRWAN57100059, в якому зазначені: предмет договору, порядок видачі і повернення кредитних ресурсів, нарахування, сплата процентів і комісійної винагороди, умови забезпечення виконання договору, права та обов'язки сторін, відповідальність позичальника.
Згідно з кредитним договором Банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти на строк з 27.09.2007 року по 26.09.2014 року у вигляді поновлюваної лінії в розмірі 56307,54 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач щомісяця, починаючи з наступного місяця повинна надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 888,94 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, що підтверджується копією кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позивач у позовній заяві вказує, що про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повинен повідомлятися кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати зміни, без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Так, пп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору передбачено, що Банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні , а саме : зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом семи календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності.
Листом від 06.01.2009 року, який позивач отримала 10.01.2009 року, вона була повідомлена про підвищення відсоткової ставки до 27,48 % на рік з 01.02.2008 року та їй був наданий строк до 20.01.2009 року надати письмове повідомлення про свою незгоду та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.
Про свою незгоду з підвищенням процентної ставки позивач звернулася до відповідача 13.01.2009 року.
Ретельно проаналізувавши зміст листа Приватбанку б/н від 06.01.2009 року про намір збільшити відсоткову ставку за кредитом, суд приходить до висновку, що в абзаці 2 цього листа Банком помилково вказана дата підвищення процентної ставки за кредитом з 01.02.2008 року, оскільки далі в абзаці 7 відповідач остаточно зазначив, що „в разі Вашої згоди щодо змін умов кредитування за кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично 01.02.2009 року без будь-яких дій с Вашої сторони”. Це ж саме слідує і з абзацу 3 цього листа, що в разі погашення в строк до 01.02.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн. відсоткова ставка підвищується до 22,56%, а при погашенні 18000 грн. - відсоткова ставка не змінюється і залишається на поточному рівні 17,16% річних. Тобто суд приходить до висновку, що саме з цієї дати - з 01.02.2009 року, а не з 01.02.2008 року відповідач автоматично збільшив відсоткову ставку по кредитному договору.
Слід зазначити, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором - це одностороння зміна істотної умови договору, з огляду на наступне.
Так, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Виходячи з аналізу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договору є розмір процентів за користування кредитним коштами.
Отже, у випадку, якщо право на односторонню зміну умов договору передбачено законом або договором, Банк, який вирішив в односторонньому порядку змінити процентну ставку, повинен був сповістити про це Позичальника за кредитним договором і тільки з моменту отримання погодження відповідача на такі зміни вони могли набути чинності, що і зазначено в його листі від 06.01.2009 року.
Між тим, в матеріалах справи є заява позивача від 13.01.2009 року про відмову в підтриманні пропозиції щодо внесення змін до кредитного договору щодо підвищення процентної ставки.
До того ж згідно ст. 651 ЦК України зміна договору в односторонньому порядку не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частиною 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
09 січня 2009 року ( тобто до моменту збільшення Банком в односторонньому порядку розміру відсотків з 17,16 % річних до 27,48% річних ) набрав чинності Закон України № 661-УІ від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, з огляду на вказані положення законодавства, умови спірних пунктів кредитного договору, на підставі яких Банк в односторонньому порядку змінив розмір процентів за кредитом, є нікчемними. Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається .При цьому недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Оскільки вказані норми передбачають, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а відповідачем процентна ставка збільшена без згоди позичальника саме з 01 лютого 2009 року, хоча на цей час була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним з моменту внесення в односторонньому порядку зміни до кредитного договору, так само як і вимоги щодо визнання незаконним нарахування відповідачем всіх сум заборгованості за підвищеними процентами щодо позивача та зобов'язання відповідача анулювати (списати) всі заборгованості позивача, які мали місце в результаті підвищення процентної ставки, як похідні від першої вимоги, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Однак позовні вимоги в частині заборони відповідачу в подальшому нараховувати відповідні суми коштів за підвищеними ставками по кредитному договору та вносити зміни в односторонньому порядку до кредитного договору є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно частини 1 статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожний громадянин має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, у зв'язку з чим судовому захисту підлягають тільки порушенні права, а не ті які можуть бути порушені у майбутньому, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин. Тому в цій частині в позові слід відмовити за безпідставністю вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,58-60, 62,64, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, ст. 526, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.ст. 638, 651, 1054, 1056-1 ЦК України, п.п. 2.3.1 кредитного договору №ZPRWAN57100059 від 27.09.2007 року, ст..2, ч.1,4 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” в особі відокремленого підрозділу Філія „Запорізьке регіональне управління ПАТ КБ „Приватбанк”, третя особа Національний Банк України про захист прав споживача шляхом визнання несправедливими та недійсними внесені в односторонньому порядку зміни до кредитного договору, анулювання сум заборгованості за підвищеними відсотками задовольнити частково.
Визнати нечинною з 01 лютого 2009 року збільшення публічним акціонерним товариством КБ „Приватбанк” в односторонньому порядку відсоткової ставки до 27,48% річних за користування кредитом за кредитним договором №ZPRWAN57100059 від 27 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк.
Визнати незаконною нарахування ОСОБА_1 Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» сум заборгованості з 01 лютого 2009 року за підвищеною процентною ставкою 27,48% річних за кредитним договором №ZPRWAN57100059 від 27 вересня 2007 року.
Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” анулювати (списати) суми заборгованості ОСОБА_1, нараховану з 01 лютого 2009 року в результаті підвищення процентної ставки до 27,48% річних за кредитним договором№ZPRWAN57100059 від 27 вересня 2007 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства КБ „Приватбанк” на користь держави судовий збір в сумі 17,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів після отримання копії рішення.
Суддя Бердянського
міськрайонного суду З.П.Пустовіт