про повернення позовної заяви
31 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/6403/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
26 липня 2023 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Калинич Оксани Іллівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправними дії Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01.01.2023 для перерахунку його пенсії;
2) зобов'язати Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023року на ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року основного розміру пенсії;
3) стягнути судовий збір.
27 липня 2023 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
Зазначену ухвалу надіслано до електронного кабінету представника позивача в підсистемі "Електронний суд" 27 липня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
31 липня 2023 року на адресу суду від представника позивача було подано заяву про усунення недоліків. Згідно останньої представник позивача вважає, що дана категорія справ строком звернення до суду не обмежується, а якщо строк і застосовується, то повинен бути обрахований з моменту одержання позивачем листа-відповіді, згідно якого відмовлено у виготовленні довідок. Відтак, просить поновити строк звернення до суду.
Дослідивши подані заяву на усунення недоліків та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду неповажними, зважаючи на таке.
Верховний Суд у складі усієї Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних права Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибчука А.І., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., Стародуба О.П., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., Єзерова А.АВ., Желєзнаго І.В., у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (ухваленої пізніше в часі від постанов у справах №520/11178/2020 і №635/7878/16-а), висловив оновлену правову позицію щодо застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення і положень статей 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 03.08.2014:
« 20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».
Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформовані 31.03.2021 року вищевказані нові висновки, а тому суд вказує, що позивач не проявляв активної поведінки щодо відновлення своїх прав, враховуючи обізнаність позивача з 03.02.2020 (дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 на публічній платформі Єдиний державний реєстр судових рішень), з 30.12.2020 (дати опублікування Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 за №1082-IX), яким жодних дій щодо захисту свого права в судовому порядку не було здійснено.
При цьому суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, якщо остання позиція відмінна від попередньої (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом та зважаючи на обставини, визначені у адміністративному позові, суддя виходить саме із правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19).
При вирішення справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «...спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить три наступні норми, які визначають право на отримання пенсійних виплат за минулий період.
Так, за змістом статті 87 Закону №1788-ХІІ (Закону України «Про пенсійне забезпечення») нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV (Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ (Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, в силу вимог статті 55 Закону №2262-ХІІ, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ».
Отже, Велика Палата Верховного Суду вийшла із того, що «...норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.»
Велика Палата Верховного Суду поважала, що, «...визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку».
В даному випадку суд, також звертає увагу позивача, що в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказано, що «Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону №1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі. З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом №1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути.».
Варто мати на увазі, що ОСОБА_1 ініціює спір не із територіальним органом пенсійного забезпечення, який призначає/перераховує пенсію, а із суб'єктом владних повноважень, на службі в якого до звільнення перебував позивач і від якого останній вимагає видати довідку про оновлені вихідні дані для перерахунку його пенсії.
Позивач обґрунтовує порушення уповноваженим органом його прав у зв'язку із недотриманням положень Постанови №704.
Втім позивач не враховує того, що коментована постанова Уряду України як підзаконний нормативно-правовий акт не врегульовує питання обчислення розміру і складових пенсійного забезпечення, а визначає розмір грошового забезпечення відповідної категорії осіб, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, осіб рядового і начальницького складу.
Разом з тим, спір між ОСОБА_1 і Закарпатським обласним ТЦК та СП є спором не про перерахунок пенсії, а про наявність чи відсутність права на визначення у довідці про розмір грошового забезпечення діючого службовця за аналогічною посадою в системі ЗСУ, яку до звільнення обіймав позивач за показниками станом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року.
Відповідно цілком мотивовано є застосування положень статті 122 КАС України.
Частинами першою та другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини першої статті 123, частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) «Устименко проти України» (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений «особливими і непереборними» обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Отож, ОСОБА_1 не надав суду пояснень щодо причин пропуску ним строків звернення до суду.
Суддя констатує, що заява представника ОСОБА_1 від 31.07.2023 року так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду шестимісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду.
Так як перша і визначаюча частина позову ґрунтується на праві отримання довідок для перерахунку пенсії за відповідними показниками, встановленими станом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, строк звернення щодо якої пропущений, то друга вимога про направлення довідок до органу пенсійного забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії на підставі коментованих довідок, як така, що нерозривно пов'язана із першою, без якої спір не підлягає вирішенню, - є також такою, у відношенні до якої не дотримано строки звернення до суду.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.
При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 26 липня 2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
З урахуванням наведеного, зазначені підстави для визнання наведених представником позивача причин пропуску строку на подання адміністративного позову є неповажними.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас суд зауважив, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 30.01.2019р. у справі №755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, відповідно до пункту 9 ч.4 ст. 169, ч. 2 ст. 123 КАС України позовну заяву належить повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз'яснити позивачеві, що в силу ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець