ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2023Справа № 910/12692/22
За позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейвест»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд»
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Мелконян Н.Г.
за участю представників сторін
від позивача Цалованська-Луференко Я.Л., адвокат за довіреністю № 56 від 05.10.2022
Башаров В.Є., адвокат за довіреністю № 40 від 09.08.2022
від відповідача Кузьміна К.О., ордер серії АА № 1296627 від 13.05.2023
від третьої особи-1 Кепич І.В., ордер серії АІ № 1337886 від 23.01.2023
від третьої особи-2 не з'явився
21.11.2022 до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», в якому просить в рахунок часткового погашення перед Акціонерним товариством «Банк Альянс» заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» за договором № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в сумі 3.911.501,37 доларів США звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021, вартістю 27.632.000,00 грн, а саме на: борона дискова Ezee-on 2011 року випуску (далі - р.в.) із заводським номером 52760, Ш=11м, борона дискова EZEE-ON 2011 р.в. із заводським номером 52762, Ш=11м, бункер перевантажувач BALZER 2000 TRIDEM 8760113 2013 р.в., сівалка Kinze 16-рядна 3600 ASD (102850) № 58 №1-222-009, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD+Interplant 16-31 рядкова 2012 р.в. 625215, Ш=11,2м, сівалка KINZE 3600 ASD+interplant 16/31 рядкова 2011 р.в. 624377, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD+interplant 16/31 рядна (624008) № 33, 1-222-006, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD 16-рядкова з.н. 624143 № 3-222-002, Ш=11,2м, сівалка KINZE 3600 ASD 624922 2-223-004, Ш=11,2м, сівалка Kinze 3600 ASD 16/31 2011 р.в. з/н 623861, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2011 р.в., з.н. 624138, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626862, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 625245, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626136, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626859, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626857, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3700 24-рядна ASD 751223, №1-222-028, Ш=16,8м, сівалка Kinze 3700 SDS 36/20 (751027), Ш=16,8м, сівалка пневматична Kinze моделі 3700АSD 36/20 рядів з.н. 751195, г.н. 1-222-035, Ш=18,5, сівалка пневматична Kinze моделі 3700АSD 36/20 рядів з.н. 751196, г.н. 1-222-034, Ш=18,5, сівалка Kinze 3700АSD 24/30 рядів з.н. 751244, Ш=16,8, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/12692/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (третя особа-1); підготовче засідання призначено на 20.12.2022.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.11.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493166723 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03148, м. Київ, вул. Тулузи, 11-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 28.11.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 06.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493166723, а отже останній мав подати відзив на позовну заяву у строк до 21.12.2022 включно.
20.12.2022 у підготовчому засіданні 20.12.2022 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.01.2023.
26.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до відділення поштового зв'язку 21.12.2022), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
03.01.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (подана до відправлення до відділення поштового зв'язку 28.12.2022).
19.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» до Господарського суду міста Києва подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про визнання недійсним договору застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12692/22 від 23.01.2023 вказану зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.
23.01.2023 відповідачем до суду подано клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з метою з'ясування початкової (ринкової) ціни предметів забезпечувального обтяження для подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
24.01.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.02.2023.
02.02.2023 позивачем до суду подано заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.
02.02.2023 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
02.02.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.02.2023.
03.02.2023 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду № 910/12692/22 від 30.01.2023 про витребування матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва № 910/12692/22 від 23.01.2023, у зв'язку із поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» апеляційної скарги на вказану ухвалу.
07.02.2023 третьою особою-1 до суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 зупинено провадження у справі № 910/12692/22 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва № 910/12692/22 від 23.01.2023 в порядку апеляційного провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/12692/22 від 03.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12692/22 залишено без змін.
11.04.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12692/22 від 14.04.2023 поновлено провадження у справі № 910/12692/22; підготовче засідання призначено на 25.04.2023.
24.04.2022 третьою особою-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні 25.04.2023 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи-1 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «Евотерра Трейд».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12692/22 від 25.04.2023 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд» (третя особа-2); відкладено підготовче засідання на 09.05.2023.
09.05.2023 від третьої особи-2 до суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких третя особа-2 просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
09.05.2023 відповідачем у підготовчому засіданні подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, зобов'язавши позивача подати докази доплати судового збору в розмірі 453.870,00 грн.
09.05.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що позивачем пред'явлено вимогу не про стягнення грошових коштів за кредитним договором, а про звернення стягнення заборгованості за рахунок предмета застави, вартість якого в кілька разів менше суми заборгованості за кредитом та відповідно виключає можливість задоволення таких вимог в повному обсязі, а лише в розмірі вартості предмета застави, тому сплачений позивачем при зверненні з даним позовом судовий збір у відсотковому відношенні до вартості предмета застави є вірним.
09.05.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи, з огляду на наступне
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Таким чином, визначення початкової ціни предмета застави у резолютивній частині рішення суду не є остаточним, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмета застави може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц та постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 523/7665/14-ц.
З метою уникнення затягування судового процесу і забезпечення розгляду справи впродовж розумного строку, та враховуючи можливість визначення початкової ціни предмета застави під час здійснення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що призначення судової експертизи в даній справі не є необхідним.
09.05.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.05.2023.
19.05.2023 третьою особою-1 до суду подано пояснення по справі, відповідно до яких третя особа-1 просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
22.05.2023 відповідачем до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про відкладення розгляду справи.
23.05.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.05.2023.
30.05.2023 позивачем до суду подано заперечення на пояснення третьої особи-1.
Позивач в судовому засіданні 30.05.2023 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 30.05.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Третя особа-1 в судовому засіданні 30.05.2023 проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.
Третя особа-2 в судовому засіданні 30.05.2023 позовні вимоги позивача підтримала повністю.
30.05.2023 в судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.07.2023.
В судовому засіданні 04.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
04.10.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (Банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (позичальник, третя особа-1) укладено договір № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах:
Ліміт кредитної лінії, валюта кредитування - 3.800.000,00 доларів США.
Кінцевий термін повернення заборгованості - 24.02.2022.
Графік зниження ліміту кредитування - визначений у додатку № 1 до цього договору (додаток є невід'ємною частиною цього договору).
Ціль кредитування - поповнення обігових коштів.
Процентна ставка - 7% річних.
Тип процентної ставки - фіксована.
Комісії - 1% від суми встановленого ліміту одноразово до видачі кредитних коштів.
Рахунок для погашення кредиту, сплати процентів та комісій - № НОМЕР_1 в АТ «Банк Альянс», код банку 3300119.
Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.10.2021 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» (заставодавець, відповідач) укладено договір застави обладнання № 21-001-83/О (далі - договір застави).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що позичальником порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, а тому у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на заставлене майно відповідача.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046 - 1053 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором (п. 7.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (надалі за текстом кожна частина кредиту окремо - транш, а у сукупності - транші) на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 3.3 кредитного договору передбачається, що надання кредиту здійснюється шляхом:
- перерахування кредитних коштів (кредиту/траншу) на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в межах доступного ліміту кредитування встановленого п. 1.1 цього договору;
- оплати розрахункових документів позичальника.
Відповідно до п. 3.4 кредитного договору днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку, або день оплати розрахункових документів позичальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав третій особі-1 кредит у загальному розмірі 3.800.000,00 грн (підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 04.10.2021 по 15.11.2022).
Згідно з п. 3.6 кредитного договору погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, якщо графік не встановлений - відповідно до строків, визначених в п. 1.1 цього договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п. 1.1 цього договору.
Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Додатком № 1 до кредитного договору позичальнику було встановлено графік зниження ліміту кредитної лінії.
Згідно з п. 3.8 кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором.
Згідно з п. 3.10 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та /або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в п. 1.1 цього договору.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
Відповідно до п. 3.12 кредитного договору сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за цим договором:
1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;
2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;
3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;
4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;
5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії;
6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;
7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;
8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором.
Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
Згідно з п. 5.2.8 кредитного договору у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, судом встановлено, що третя особа-1 (позичальник) взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 15.11.2022 виникла заборгованість третьої особи-1 перед позивачем, яка становить 3.911.501,37 доларів США, з яких сума простроченої заборгованості по кредиту - 3.800.000,00 доларів США та сума простроченої заборгованості за процентами - 111.501,37 доларів США.
Третя особа-1 та відповідач не заперечують факт наявності станом на 15.11.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» перед Банком за кредитним договором заборгованості у розмірі 3.911.501,37 доларів США.
Однак, третя особа-1 вказує, що зобов'язання із сплати коштів Акціонерному товариству «Банк Альянс» за кредитним договором припинилось внаслідок вчинення третьою особою-1 14.03.2023 правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейвест» було направлено Акціонерному товариству «Банк Альянс» заяву про зарахуванню зустрічних однорідних вимог (вих. № 222/13-03 від 14.03.2023), що підтверджується описом вкладення у лист, накладною та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку (відправлення за № 0103283563166 від 14.03.2023).
У заяві № 222/13-03 від 14.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейвест» вказує, що у Акціонерного товариства «Банк Альянс» наявний солідарний обов'язок разом із Товариством з обмеженою відповідальністю «Евотерра Трейд» із відшкодування збитків у загальному розмірі 4.822.190,11 доларів США, завданих неналежним виконанням третьою особою-2 своїх зобов'язань за договором поставки № 02092021-1 від 02.09.2021 з поставки аміаку.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні приписи щодо припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Виходячи з приписів наведених норм, зарахування представляє собою спосіб припинення зобов'язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
В даному випадку грошові вимоги Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» виникли з кредитного договору, факт боргу та його розмір підтверджуються наявними в матеріалах справи № 910/12692/22 доказами, а також ні відповідачем, ні третьою особою-1 не заперечуються.
Натомість вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», як стверджує сама третя особа-1, є позадоговірними та Банк повністю заперечує проти наявності у нього грошового зобов'язання перед третьою особою-1 та відповідно щодо його розміру.
При цьому, ні до заяви про зарахування, ні до матеріалів справи не долучено жодних доказів реальності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», а відтак у суду відсутня можливість оцінити (встановити) факт існування грошових зобов'язань позивача перед третьою особою-1.
Саме поняття «кредитор» та суб'єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).
Отже, для висновку про вчинення (укладення) Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейвест» правочину про зарахування необхідно достеменно встановити (довести) реальність виникнення між Банком та третьою особою-1 правовідносин, в яких Банк є боржником, а третя особа-1 - кредитором, що може бути здійснено шляхом подання належних доказів, які б доводили реальність виникнення таких правовідносин.
У разі доведення виникнення подібних правовідносин (реальності/дійсності вимог сторін/сторони) може бути укладений (вчинений) правочин зарахування, в той час як питання обсягу та правомірності зарахування підлягають вирішення в спорі щодо оскарження такого правочину.
Однак, в даному випадку ні до матеріалів справи, ні до самої заяви № 222/13-03 від 14.03.2023 не долучено жодних договорів із контрагентами, якими третя особа-1 обґрунтовує виникнення таких вимог (сплатою збитків, штрафних санкцій за порушення зобов'язань перед контрагентами) на підтвердження виникнення у Банку грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейвест», а отже не підтверджено дійсності (реальності) грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» до Акціонерного товариства «Банк Альянс».
Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження наявності у третьої особи-1 статусу кредитора по відношенню до позивача, а відтак не доведено існування зустрічних однорідних вимог строк за якими настав, у суду відсутні підстави вважати, що вчинений третьою особою-1 правочин про зарахування, оформлений заявою № 222/13-03 від 14.03.2023, свідчить про припинення грошових зобов'язань Акціонерного товариства «Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1 договору застави забезпечено вимоги заставодержателя, що випливають з умов договору № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021, укладеного між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (позичальник) з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому потягом строку його дії.
Згідно з п. 1.2 договору застави відповідно до умов кредитного договору заставодержатель при виконанні позичальником певних його умов надає, а позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 3.800.000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 24.08.2022, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 7% річних, інший розмір процентів, комісії, пені та штрафи, інші платежу у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави є рухоме майно - об ладнання згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
У пункті 2.3 договору застави сторонами було погоджено заставну вартість предмета застави за цим договором у розмірі 27.632.000,00 грн.
Відповідно п. 5.1.1 договору застави сторони домовились, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави (у разі якщо предметом застави є декілька предметів застави, заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати на власний розсуд як усі, так і будь-який з предметів застави), його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору та чинного законодавства), в день невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Згідно з п. 5.2 договору застави якщо предметом застави є два або більше предметів застави, заставодержатель отримує задоволення за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення забезпеченої заставою вимоги Банку. Заставодержатель самостійно, на власний розсуд визначає предмет(и) застави, на який(і) звертається стягнення за даним договором.
Пунктом 5.3 договору застави визначено, що задоволення заставодержателем своїх вимог за рахунок предмета застави можливе будь-яким способом на розсуд заставодержателя:
5.3.1 на підставі рішення суду;
5.3.2 в позасудовому порядку, будь-яким способом, передбаченим ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
5.3.3 в будь-який інший спосіб, що буде визначений законодавством на дату задоволення вимог.
Станом на 30.09.2022 загальна сума заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором становила 3.888.909,59 доларів США, з яких сума простроченої заборгованості по кредиту - 3.800.000,00 доларів США та сума простроченої заборгованості за процентами - 88.909,59 доларів США.
У зв'язку з порушенням третьою особою-1 своїх грошових зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту та сплати процентів 14.10.2022 Банком направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», як заставодавцю, та Товариству з обмеженою відповідальністю «Дейвест», як позичальнику, повідомлення № 02/1/2826 від 14.10.2022 про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, в якому вимагав протягом 30 днів з дня реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави погасити прострочену заборгованість.
Направлення відповідачу та третій особі-1 даного повідомлення підтверджується описами вкладення в цінний лист від 14.10.2022 та накладними відділення поштового зв'язку за № 0101047123632 та № 0101047123608.
Дане повідомлення залишено відповідачем та третьою особою-1 без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 Цивільного кодексу України).
Статтею 577 Цивільного кодексу України визначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно з п. 5.6 договору застави заставодержатель проводить процедуру звернення стягнення на предмет застави з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (стаття 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Державна реєстрація обтяження рухомого майна за договором застави проведена 14.10.2022 о 15:57:01 із реєстраційним номером запису 29375735, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.10.2022 за номером 80791304.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» унормовано, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Наведена норма спростовує доводи відповідача, що оскільки Банком було розпочато процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави, то він позбавлений права звертати стягнення на предмет застави у судовому порядку.
Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання третьою особою-1 своїх зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, з урахуванням положень договору застави.
Судом встановлено, що позичальником свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у позивача як заставодавця за договором застави виникло право звернути стягнення на предмет застави.
Стосовно посилань відповідача на необхідність зазначення в рішенні початкової ціни предмета застави слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; б) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.
Порядок реалізації майна в межах виконавчого провадження визначено статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до положень частини третьої якої, початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Відтак, виходячи з юридичної конструкції статей 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», положення пункту б частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зважаючи на неузгодженість між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, то при визначенні початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження слід керуватися нормами акту виданого пізніше, тобто Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого визначення початкової ціни майна відбувається під час проведення виконавчих дій з виконання судового рішення.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 910/2764/14 враховуючи положення ст. 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» погодився з тим, що початкова ціна предмета застави має бути визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження, та це не суперечить нормам діючого законодавства, а не визначення початкової ціни предмету застави в резолютивній частині рішення не може вважатися підставою для скасування правильного по суті рішення суду.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Банк Альянс».
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 238-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. В рахунок часткового погашення перед Акціонерним товариством «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейвест» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 106-Б; код ЄДРПОУ 39430951) за договором № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в сумі 3.911.501 (три мільйони дев'ятсот одинадцять тисяч п'ятсот один) долар 37 центів США звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021, вартістю 27.632.000,0 грн, а саме на: борона дискова Ezee-on 2011 року випуску (далі - р.в.) із заводським номером 52760, Ш=11м, борона дискова EZEE-ON 2011 р.в. із заводським номером 52762, Ш=11м, бункер перевантажувач BALZER 2000 TRIDEM 8760113 2013 р.в., сівалка Kinze 16-рядна 3600 ASD (102850) № 58 №1-222-009, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD+Interplant 16-31 рядкова 2012 р.в. 625215, Ш=11,2м, сівалка KINZE 3600 ASD+interplant 16/31 рядкова 2011 р.в. 624377, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD+interplant 16/31 рядна (624008) № 33, 1-222-006, Ш=11,9м, сівалка KINZE 3600 ASD 16-рядкова з.н. 624143 № 3-222-002, Ш=11,2м, сівалка KINZE 3600 ASD 624922 2-223-004, Ш=11,2м, сівалка Kinze 3600 ASD 16/31 2011 р.в. з/н 623861, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2011 р.в., з.н. 624138, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626862, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 625245, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626136, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626859, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3600ASD 16/31, 2012 р.в., з.н. 626857, Ш=11,9м, сівалка Kinze 3700 24-рядна ASD 751223, №1-222-028, Ш=16,8м, сівалка Kinze 3700 SDS 36/20 (751027), Ш=16,8м, сівалка пневматична Kinze моделі 3700АSD 36/20 рядів з.н. 751195, г.н. 1-222-035, Ш=18,5, сівалка пневматична Kinze моделі 3700АSD 36/20 рядів з.н. 751196, г.н. 1-222-034, Ш=18,5, сівалка Kinze 3700АSD 24/30 рядів з.н. 751244, Ш=16,8, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» (03148, м. Київ, вул. Тулузи, 11, літ А; код ЄДРПОУ 40930697), шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предмета застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» (03148, м. Київ, вул. Тулузи, 11, літ А; код ЄДРПОУ 40930697) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) 414.480 (чотириста чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 28.07.2023.
Суддя В.В.Сівакова