ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2023Справа № 910/7441/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські
авіалінії»
про стягнення 5.240,79 грн
Представники сторін: не викликались
11.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» про стягнення 5.240,79 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 02.1.2-14/26-46 про надання телекомунікаційних послуг від 20.05.2011 позивачем в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року надано відповідачу послуги на загальну суму 2.853,87 грн. За умовами п. 2.5, 3.1, 3.5 договору сплата за договором здійснюється згідно з граничними тарифами на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затвердженими національною комісією з питань регулювання зв'язку України, тарифами, розробленими та затвердженими позивачем, розмір яких наведений у таблиці договору; відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати щомісячну абонентну плату за послуги, надані договором, незалежно від користування послугами; відповідач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії позивача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг; сплата рахунку проводиться відповідачем до 20-го числа того ж місяця; акт приймання-здачі виконаних послуг відповідач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його підписання сторонами. У зв'язку з тим, що відповідачем порушено умови договору, позивач 14.03.2023 звернувся до відповідача з претензією № 35-28/5-53, якою вимагав оплатити основну заборгованість. 20.03.2023 відповідач отримав претензію № 35-28/5-53 від 14.03.2023, проте залишив її без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 5.240,79 грн, з яких 2.853,87 грн основного боргу, 1.480,77 грн пені, 106,93 грн 3% річних та 799,22 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7441/23; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.05.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494452282 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
23.06.2023 судом отримано конверт разом з ухвалою від 18.05.2023 (номер відправлення 0105494452282), який повернуто поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 20.06.2023 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 18.05.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішення у даній справі постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.05.2011 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (відповідач, абонент) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 02.1.2-14/26-46 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору аеропорт надає, а абонент отримує та оплачує телекомунікаційні послуги, що перелічені в п. 3.1 договору, далі - послуги.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг за період з листопаду 2021 року по лютий 2022 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2.853,87 грн та за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивачем нараховано 1.480,77 грн пені, 106,93 грн 3% річних та 799,22 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 6.1 договору він є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався окремо. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.
Відповідно до п. 3.1 договору сплата за договором здійснюється згідно з граничними тарифами на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затвердженими Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, тарифів розроблених та затверджених іншими операторами зв'язку та аеропортом з урахуванням послідуючих змін (вартість послуг на момент укладення договору вказана в таблиці п. 3.1 договору).
Додатковими угодами № № 1 від 09.10.2012, № 2 від 16.01.2014, № 3 від 24.06.2014 та № 4 від 16.05.2016 сторони погодили додаткові послуги до договору та їх вартість.
Відповідно до п. 3.2 договору ціни можуть змінюватися аеропортом в односторонньому порядку у разі зміни витрат аеропорту, пов'язаних з наданням послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Аеропорт зобов'язаний повідомити абонента у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не менше ніж за 15 днів до введення їх в дію, а абонент зобов'язаний прийняти їх для розрахунків.
Листом № 38-30-80 від 29.10.2020 Міністерством інфраструктури України повідомлено позивача про вартість послуг з використання бездротової мережі передачі даних ДП МА «Бориспіль» (*61.20).
В матеріалах справи міститься лист № 19-22/1-449 від 03.11.2020, яким позивач повідомляє відповідача про зміну вартості послуг з 25.11.2020 та зазначає, що вартість бездротового доступу до мережі інтернет за одне автоматизоване робоче місце (АРМ) (абонентська плата за місяць) становить 650,00 грн.
Заперечень щодо отримання листа № 19-22/1-449 від 03.11.2020 відповідачем до суду не подано.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 3.5 договору аеропорт щомісячно виставляє абоненту рахунок за надані послуги за звітний місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг. Абонент з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться абонентом до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг абонент зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його підписання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено наступні акти приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 3.474,28 грн, які з боку відповідача не підписані та не скріплені печаткою:
акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2021 на суму 868,57 грн;
акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2021 на суму 868,57 грн;
акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 на суму 868,57 грн;
акт приймання-здачі виконаних послуг № 311955 від 28.02.2022 на суму 868,57 грн.
Проте, у зв'язку з тим, що на замовлення відповідача згідно акту виконаних робіт № 23-26/4-38 від 04.04.2022 Службою інформаційних технологій ВТЗ та М, ВОД, 08.02.2022 були виконані роботи по відключенню телефонного номеру № 281-74-76 та бездротового доступу до мережі інтернет (1 АРМ) в приміщенні № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», позивачем здійснено перерахунок суми наданих послуг за лютий місяць 2022 року, яка відповідно до розрахунку позивача становить 248,16 грн (акт приймання-здачі виконаних послуг № 312717 від 28.02.2022).
Також, матеріали справи містять виставлені позивачем рахунки-фактури на загальну суму 3.474,28 грн, а саме
№ 90/892 від 30.11.2021 на суму 868,57 грн;
№ 90/976 від 31.12.2021 на суму 868,57 грн;
№ 90/66 від 31.01.2022 на суму 868,57 грн;
№ 90/152 від 28.02.2022 на суму 868,57 грн.
В підтвердження отримання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2021, від 31.12.2021 та від 31.01.2022 та рахунків-фактури № 90/892 від 30.11.2021, № 90/976 від 31.12.2021 та № 90/66 від 31.01.2022 позивачем надано реєстри виданих/отриманих оригіналів документів відповідачу за період надання послуг з 01.11.2021 по 30.11.2021, з 01.12.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 31.01.2022, з яких вбачається, що дані оригінали документів було отримано Жуком Ю.В. про що свідчить його підпис.
Акти приймання-здачі виконаних послуг № 311955 від 28.02.2022 та № 312717 від 28.02.2022 (після коригування суми) та рахунок-фактуру № 90/152 від 28.02.2022 було направлено відповідачу засобами електронного зв'язку з накладенням Електронного підпису.
Відповідачем заперечень щодо отримання актів приймання-здачі виконаних послуг та рахунків-фактури не надано.
Враховуючи те, що умовами договору обов'язок отримати рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг покладено на відповідача та приймаючи до уваги п. 3.5 договору, суд приходить до висновку, що зазначені вище акти вважаються підписаними в редакції позивача та підлягають оплаті на підставі окремо виставлених позивачем рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.5 договору абонент зобов'язався своєчасно сплачувати щомісячну абонентну плату за послуги, надані за договором, незалежно від користування послугами.
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату наданих послуг за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 2.853,87 грн (868,57 грн + 868,57 грн + 868,57 грн + 248,16 грн).
Матеріали справи містять претензію № 35-28/5-53 від 14.03.2023 (направлену на адресу відповідача 16.03.2023 та отриману останнім 20.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення № 0830106907636) з вимогою у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити заборгованість за отримані у листопаді - грудні 2021 року та січні - лютому 2022 року послуги за договором № 02.1.2-14/26-46 від 20.05.2011 у розмірі 2.853,87 грн.
Відповідачем доказів сплати заборгованості або вмотивованої відмови від її оплати не надано.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 2.853,87 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені договором строки оплату наданих послуг не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати послуг, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по своєчасній сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої становить 408,41 грн (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 408,41 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 799,22 грн інфляційних втрат та 106,93 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 799,22 грн інфляційних втрат та 106,93 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача), тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 200,00 грн витрат пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справ або підготовки її до розгляду, а саме відправки засобами поштового зв'язку кореспонденції іншим учасникам справи, суд зазначає, що дані витрати не є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягають розподілу в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7, код ЄДРПОУ 30180773) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 2.853 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн 87 коп. боргу, 408 (чотириста вісім) грн 41 коп. пені, 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн 22 коп. інфляційних втрат, 106 (сто шість) грн 93 коп. 3% річних, 2.134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова