ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2023Справа № 910/20529/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради" (вул. Сонячна 35-А, м. Попасна, Попаснянський район, Луганська область, 93301)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" (вул. Ризька 73-Г, офіс 7/1, м. Київ, 04060)
про розірвання договору
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Комунальне некомерційне підприємство "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" про розірвання укладеного між сторонами Договору № 187 від 19.11.2020 року на розробку проектно-кошторисної документації по об'єкту "Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул.Сонячна, 35А, з 08.12.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що розроблена відповідачем на виконання умов спірного Договору № 187 від 19.11.2020 року проектна документація не відповідає вимогам чинного законодавства України та не може бути використана позивачем у своїх діяльності, а також відбулась зміна статусу діяльності та підпорядкування лікарні, що, на думку позивача, в сукупності є підставами для розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 року, за результатами розгляду заяви б/н від 07.02.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.03.2022 року.
В той же час, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 23.03.2022 року, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України призначено підготовче засідання на 14.07.2022 року.
Так, через канцелярію суду 10.06.2022 року від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву №66-10-06/22 від 10.06.2022 року, відповідно до якої останній проти позову заперечує та зазначає про те, що зміна керівництва у позивача жодним чином не впливає на можливість виконання позивачем фінансових зобов'язань за Договором та не є підставою для розірвання позивачем Договору в односторонньому порядку. Разом з цим, умовами Договору не передбачено право замовника (позивача) на одностороннє розірвання договору.
Крім того, у відповіді на позов (відзиві) відповідач зазначає, що факт належного виконання відповідачем умов Договору щодо розробки проектно-кошторисної документації встановлений у рішенні Господарського суду Луганської області від 07.07.2021 року у справі №913/155/21, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2021 року.
Таким чином, як вказує відповідач, обставини щодо належного/неналежного виконання сторонами умов спірного Договору вже досліджувались господарським судом першої та другої інстанції під час розгляду справи №913/155/21 про стягнення з позивача суми заборгованості за договором та не потребують повторного доведення. Відтак, за твердженням відповідача, позивачем не доведено істотного порушення першим умов Договору, у зв'язку з чим підстави для розірвання Договору в судовому порядку відсутні.
Також через канцелярію суду 10.06.2022 року від відповідача надійшла заява № 65-10-06/22 від 10.06.2022 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 року заяву відповідача задоволено та постановлено проводити призначене на 14.07.2022 року о 16:30 судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 року за клопотанням позивача підготовче засідання відкладено на 01.09.2022 року.
Засобами електронного зв'язку 22.08.2022 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон" надійшла заява № 89-22-08/22 від 22.08.2022 року про проведення судового засідання 01.09.2022 року в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 року заяву відповідача задоволено та постановлено проводити судове засідання, призначене на 01.09.2022 року о 16:00, в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon.
Окрім цього, 02.09.2022 року засобами електронного зв'язку від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркон" надійшла заява № 97-02-09/22 від 02.09.2022 року про проведення судового засідання 05.10.2022 року в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon з використанням власних технічних засобів, а також проводити усі наступні засідання в режимі відеоконференції поза межами при міщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференц зв'язку EasyСon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 року за заявою відповідача постановлено проводити судове засідання, призначене на 05.10.2022 року о 16:00, а також усі наступні судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyСon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року у зв'язку з нез'явленням в судове засідання уповноважених представників сторін підготовче засідання у справі відкладено на 10.11.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/20529/21 та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.01.2023 року.
Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 12.01.2023 року не з'явились.
Про дату, час і місце проведення судового засідання у зв'язку бойовими діями і тимчасовою окупацією російською федерацією міста Попасне позивач повідомлявся шляхом розміщення інформації про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у справі №910/20529/21 на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет 29.11.2022 року, а також шляхом надсилання копії ухвали суду від 10.11.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у справі № 910/20529/21 судом засобами електронного зв'язку на електронну адресу позивача, зазначену в матеріалах справи, а саме: clon_рp@ukr.net, факт отримання якої 28.11.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492561335, а також додатково шляхом надсилання копії ухвали суду від 10.11.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у справі № 910/20529/21 судом засобами електронного зв'язку на електронну адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, а саме: tov.pk.arcon@gmail.com, факт отримання якої 28.11.2022 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Будь - яких заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 12.01.2023 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники сторін не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті, а також позивачем не надано на адресу суду відповіді на відзив на позовну заяву, суд здійснював розгляд справи по суті 12.01.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
У відповідності до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації керівника Попаснянської районної військо-цивільної адміністрації № 1175 від 02 листопада 2020 року "Про внесення змін до паспортів бюджетних програм місцевого бюджету на 2020 рік" передбачено фінансування на Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35-А" у 2020 році за рахунок бюджетних коштів в сумі 4 300 000,00 грн;
Розпорядженням голови районної державної адміністрації керівника Попаснянської районної військо-цивільної адміністрації № 1221 від 17 листопада 2020 року "Про внесення змін до паспортів бюджетних програм місцевого бюджету на 2020 рік" також було передбачено фінансування на виконання проектних робіт щодо "Капітального ремонту цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35А";
В подальшому 05.11.2020 року Комунальним некомерційним підприємством "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу у сфері закупівель оголошення UA-2020-11-05-0023 86-а про проведення спрощеної (допорогової) закупівлі на виконання проектних робіт по об'єкту "Капітального ремонту цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35А" з очікуваною вартістю 430000,00 грн. з ПДВ та оприлюднено Оголошення на закупівлю з кінцевим строком подання пропозицій до 16 листопада 2021 року 00 год. 00 хв. Договір підписано з боку Відповідача директором Ковальчуком Олександром Володимировичем;
За результатом розгляду та аналізу поданих пропозицій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" визнано переможцем закупівлі (протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 3 від 17 листопада 2020 року) та відповідачем ухвалено рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем спрощеної закупівлі, яке було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу у сфері закупівель 17 листопада 2020 року.
Так, 19 листопада 2020 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-05-0023 86-а між Комунальним некомерційним підприємством "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" (відповідач у справі, виконавець за договором) було укладено Договір № 187 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати розробку проектно-кошторисної документації по об'єкту - "Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської областю за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35А", а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та сплатити за них грошову суму на умовах та у відповідності до даного договору (пункт 1.1 Договору).
Розділами 1-11 Договору сторони узгодили предмет договору, договірну ціну договору, термін виконання робіт, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення умов договору, порядок вирішення спорів, форс-мажорні обставини, порядок внесення змін до договору, строк дії договору тощо.
Згідно з пунктом 11.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний Договір підписаний представниками виконавця і замовника та скріплено печатками юридичних осіб.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (частина 1 статті 888 Цивільного кодексу України).
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (частина 2 вказаної статті).
У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до пункту 3.1 Договору виконання проектних робіт за Договором проводиться згідно з планом-графіком виконання проектних робіт, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Так, Додатком № 4 до Договору Планом-графіком виконання робіт передбачено, що роботи по розробці проектно-кошторисної документації з проходженням експертизи проекту виконуються у період з 19 листопада 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За приписами ч.ч. 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За умовами пункту 2.2. Договору вартість робіт за Договором становить 420 266,88 грн., у тому числі ПДВ 70 044,48 грн.
Згідно з пунктом 2.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до пункту 6.5 Договору право власності на виконані роботи переходить до замовника з моменту підписання Акту прийому-передачі.
В подальшому на виконання умов п.п. 4.1.2, 6.5 Договору відповідачем було розроблено проектно-кошторисну документацію по об'єкту - "Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" за адресою: Луганська область, м.Попасна, вул. Сонячна, 35А", та засобами поштового зв'язку листом з оголошеною цінністю № 257-23-12/20 від 23.12.2020 року розроблену проектно-кошторисну документацію разом з пакетом документів до неї, а також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 420 266,88 грн., направлено на адресу позивача, яким отримано 29.12.2020 року, що замовником не заперечувалось.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, передана проектно-кошторисна документація була розроблена відповідачем з порушенням ДБН, оскільки розміщення на цокольному поверсі відділення невідкладної допомоги не відповідає вимогам Примітки 1 Додатку Г ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди».
Відповідно до пункту 6.1 Договору роботи і матеріальні ресурси, які використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів.
Згідно умов пунктів 6.2-6.3 Договору з метою контролю за відповідністю роботи і матеріальних ресурсів установленим вимогам, замовник забезпечує контроль за роботами в порядку, встановленому законодавством. Замовник може залучати сторонні організації для здійснення технічного контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.
Так, маючи сумніви щодо можливості розміщення відділення невідкладної медичної допомоги на цокольному поверсі головного корпусу КНП «Попаснянська ЦРЛ», 15.12.2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради» було зроблено відповідний запит №1701 до Головного управління Держпродспоживслужби у Луганській області.
Головне управління Держпродспоживслужби у Луганській області листом вих. №01-11/5301 від 21.12.2020 року надало відповідь на запит позивача №1701 від 15.12.2020 року, у якому зазначило про неможливість розміщення відділення невідкладної медичної допомоги на цокольному поверсі корпусу, оскільки таке розміщення порушує обов'язкові вимоги ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди».
В свою чергу, як зазначає позивач, відповідно до розробленої відповідачем проектно-кошторисної документації на цокольному поверсі було запропоновано розмістити такі приміщення: палата діагностично-оглядова на 1 ліжко, палата діагностично-оглядова на 2 ліжко, кабінет ЕКГ, кабінет ультразвукового дослідження, маніпуляційна, ординаторська, кабінет фібрагастроскопії, кімната молодшого медичного персоналу.
Разом з цим, відповідно до пункту 3.2 ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров'я» перелік приміщень закладів охорони здоров'я, які допускається розміщувати в цокольних та підвальних поверхах, наведений в ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди», які затверджені наказом міністерства регіонального розвитку та будівництва України №260 від 28.09.2019.
У відповідності до Примітки 1 Додатку Г ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди» на цокольному поверсі, підлога якого розташована нижче планувальної позначки тротуару або вимощення не більше ніж на 0,5 м, допускається розміщувати всі приміщення, крім приміщень для перебування дітей у закладах дошкільної освіти, навчальних приміщень закладів загальної середньої освіти, шкіл-інтернатів та професійно-технічних училищ, палатних відділень, кабінетів електро-світлолікування, пологових, операційних, рентгенівських кабінетів, процедурних і кабінетів лікарів, житлових приміщень.
Згідно з пунктом 1.2 ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди» передбачено, що вимоги цих норм є обов'язковими для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.
Відповідно до пункту 6.4 Договору передбачено, що якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені виконавцем, замовником, останній має право відмовитися від прийняття таких робіт і вимагати компенсації збитків.
Так, 06.01.2021 року позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія №10 від 06.01.2021 року, в якій було зазначено про те, що розроблена ТОВ «Проектна компанія «Аркон» проектно-кошторисна документація щодо можливості розміщення на цокольному поверсі відділення невідкладної допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути використана КНП «Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області» у своїй діяльності і відповідно не може бути оплачена.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом №17-20-01/21 від 20.01.2021 року висловив свої заперечення та зазначив, що проектно-кошторисну документацію по об'єкту "Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської областю за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35А" було розроблено з дотриманням вимог діючого законодавства, на підставі Договору та технічного завдання на проектування.
У вказаному листі відповідач також просив позивача підписати акт здачі здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 420 266,88 грн. і перерахувати грошові кошти в сумі 420 266,88 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.
Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, станом на дату звернення до суду з позовною заявою між сторонами жодного акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором №187 від 19.11.2020 року підписано не було, а виконана відповідачем робота не була прийнята позивачем у зв'язку з її недоліками.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Наразі, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем не виконано зобов'язання за Договором, про що свідчить неналежність розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" проектно-кошторисної документації з підстав того, що розміщення на цокольному поверсі відділення невідкладної допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства та нормам ДБН.
Відтак, за твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем умов Договору №187 від 19.11.2020 року у вигляді розроблення проектно-кошторисної документації, яка не відповідає нормам ДБН, є істотним порушенням умов Договору, що є підставою для його розірвання.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, положення статті 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або договором.
При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.
Відповідно до частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві істотне порушення умов Договору з боку відповідача в частині розроблення проектно-кошторисної документації, яка не відповідає нормам ДБН, є підставою для розірвання вказаного Договору у судовому порядку згідно частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 187 від 19.11.2020 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем у позовній заяві, Комунальним некомерційним підприємством "Попаснянська міська багатопрофільна лікарня Попаснянської міської ради" вчинялись дії щодо розірвання даного правочину з ініціативи замовника.
Так, позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано скан-копію листа № 1631 від 03.12.2020 року про розірвання Договору №187 від 19.11.2020 року в односторонньому порядку, в якому позивач зазначав про перехід до іншого статусу діяльності та зміну свого підпорядкування, відсутність виділення коштів під проект на укладений Договір, у зв'язку з чим позивач в односторонньому порядку розриває Договір достроково. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.
У відповідь на зазначений лист відповідач листом № 246-09-12/20 від 09.12.2020 року повідомив позивача про те, що у останнього відсутні законодавчі підстави розірвати Договір в односторонньому порядку, зокрема, у зв'язку з тим, що умовами Договору №187 від 19.11.2020 року не передбачено право КПН «ПЦР» як замовника робіт в односторонньому порядку здійснювати розірвання договору. Одночасно з цим відповідач повідомив позивача про те, що роботи з розробки проектно-кошторисної документації виконуються відповідно до умов Договору, плану-графіку та завдання на проектування.
Докази надсилання вказаного листа відповідача на адресу позивача, а саме копія опису вкладення у цінний лист №0210513123390 від 10.12.2020 року, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами пункту 9.1 Договору всі зміни та доповнення, що додаються до даного договору повинні бути зроблені в письмовому вигляді шляхом підписання обома сторонами Додаткових угод.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Проте суд зазначає, що положення Договору № 187 від 19.11.2020 року не містять домовленості сторін щодо можливості односторонньої відмови сторони від умов договору, отже надсилання позивачем листа з повідомленням про відмову від договору не передбачає його автоматичне розірвання в розумінні вимог законодавства.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, за висновками суду спірний Договір за ініціативи позивача розірвано не було.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами спірний правочин є договором підряду на проектні роботи, правова природа якого як двостороннього та оплатного зумовлює наявність взаємних обов'язків у кожної із сторін договору.
Суд зазначає, що відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 р. у справі 910/2693/18).
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Ця норма узгоджується з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.
Зокрема, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом, та визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб'єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 912/354/20, від 17.03.2021 року у справі № 910/5816/20 надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов'язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.
Окрім цього відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.
До предмета доказування з підстав, передбачених частиною 3 статті 858 ЦК України, якою передбачена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, входять обставини, зокрема, щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовами договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.
Разом з тим судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" зверталось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 420 266,88 грн. по оплаті вартості робіт (розробка проектно-кошторисної документації), виконаних на підставі договору від 19 листопада 2020 року № 187, пені в сумі 27317,35 грн, інфляційних втрат в сумі 9708,16 грн та трьох процентів річних в сумі 2245,26 грн за прострочення платежів.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2021 року у справі №913/155/21 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської області" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" заборгованість в сумі 420266,88 грн, пеню в сумі 8992,56 грн, три проценти річних в сумі 2210,72 грн, інфляційні втрати в сумі 9708,16 грн, витрати на судовий збір в сумі 6617,34 грн; в решті позову (про стягнення пені в сумі 18324,79 грн та трьох процентів річних в сумі 34,54 грн) відмовлено.
Вказане рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2021 року у справі №913/155/21 було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованість в сумі 420 266,88 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами Договір від 19 листопада 2020 року № 187 не було розірвано замовником в односторонньому порядку, а тому останній підлягає виконанню його сторонами.
Вказаним рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2021 року у справі №913/155/21, зокрема, встановлено факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" предмету Договору від 19 листопада 2020 року № 187 у вигляді розроблення проектно-кошторисної документації, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для оплати замовником вартості виконаних виконавцем робіт.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
За таких обставин, встановлені вищезазначеним рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2021 року у справі №913/155/21 обставини належного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором № 187 від 19.11.2020 року в частині розроблення проектно-кошторисної документації, а саме того, що проектно-кошторисна документація розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Аркон" за Договором № 187 від 19 листопада 2020 року відповідно до умов правочину, завдання на проектування, а також вимог діючого законодавства, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Наразі, під час розгляду даного спору позивачем жодними доказами не спростовано встановлені в межах справи № 913/155/21 обставини належного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 187 від 19.11.2020 року.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 611, 651, 664, 858 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту невиконання або неналежного виконання відповідачем як виконавцем обов'язку щодо розроблення проектно-кошторисної документації на підставі Договору та технічного завдання на проектування, а отже не доведено наявності правових підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору у зв'язку з його істотним порушенням відповідачем.
Додатково з урахуванням фактичних обставин справи суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом норм ч. 1 ст. 631 та ст. 651 ЦК України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Таким чином, з позовною заявою про розірвання договору позивач має право звернутися лише до закінчення строку дії цього договору, тобто вимога про розірвання договору може бути заявлена лише під час його чинності.
Судом встановлено, що відповідно до умов пункту 11.1 Договору строк дії Договору №187 від 19.11.2020 року закінчився 31.12.2020 року.
Проте, з позовною заявою про розірвання Договору №187 від 19.11.2020 року позивач звернувся у грудні 2021 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.
За таких обставин та зважаючи на те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), наведене визначається судом додатковою підставою для відмови в задоволенні вимог позивача про розірвання Договору №187 від 19.11.2020 року на розробку проектно-кошторисної документації по об'єкту "Капітальний ремонт цокольного поверху головного корпусу для розміщення відділення невідкладної допомоги Комунального некомерційного підприємства "Попаснянська Центральна районна лікарня Попаснянської районної ради Луганської областю за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Сонячна, 35А.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та недоведені.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон