вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2681/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Комунального позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 175 054,07 грн.
Без участі представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 56 258,11 грн., що складають суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009; 93 763,25 грн. - неустойки; 11 522,40 грн. - відшкодування витрат балансоутримувача за договором № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 25.05.2017; 11 457,85 грн. - інфляції грошових коштів та 2 052,46 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 в частині повної та своєчасної оплати за орендоване нерухоме майно та з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до ПАТ "Українська залізниця" з проханням укласти двосторонній договір оренди для уникнення судових розглядів та санкцій. До того ж, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від належної до стягнення суми, посилаючись при цьому на те, що підприємство останнього є комунальним позашкільним навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання позашкільної освіти, навчально-виховна, методична, культурно-просвітницька робота. Крім того, відповідач не є прибутковим підприємством, не має право розпоряджатися коштами на власний розсуд. Також Комунальний позашкільний навчальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за спірним договором.
22.06.2023 від позивача електронною поштою надійшла відповідь на відзив, в якій підприємство останнього окрім іншого вказує на те, що у чинному законодавсті відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023 відкрито провадження у справі № 904/2681/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2021 по 10.04.2023 за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009; неустойки за невиконанням відповідачем обов'язку із своєчасного повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за період з 10.06.2021 по 10.04.2023; заборгованості за договором №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД за період з 31.05.2021 по 30.04.2023; інфляції грошових коштів та річних, нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов'язань.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Центральним апеляційним господарським судом 22.07.2019 винесено постанову про часткове скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 у справі № 904/480/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" до Комунального позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Управління державної казначейської служби України в Індустріальному районі м. Дніпра, про стягнення заборгованості в загальній сумі 45 112,72 грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009, і договором № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД за загальний період з 01.04.2018 по 01.01.2019. Вказана постанова набрала законної сили 22.07.2019.
Судами у справі № 904/480/19 встановлені наступні обставини справи.
05.08.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Комунальним позашкільним навчальним закладом "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3542-ОД (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення площею 243,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, на 2,3 поверхах, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 30.04.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартість 1 284 862 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2009 1 097,70 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 70 відсотків до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства в сумі 768,39 грн.,
- 30 відсотків ? балансоутримувачу в сумі 329,31 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).
Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.8 договору).
У разі, якщо на дату сплати орендної плати, заборгованість за нею становить загалом не менше ніж за три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.9 договору).
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.12 договору).
Згідно з п. 10.1 договору останній укладено строком на один рік з 05.08.2009 до 04.08.2010 включно.
Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.9 договору).
У разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.11 договору).
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.12 договору).
Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (п. 10.13 договору).
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.08.2009, який складено за участю балансоутримувача.
Протягом дії договору сторонами було укладено ряд додаткових угод щодо зміни умов в частині розміру орендної плати та строку оренди.
09.11.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, в якій сторони дійшли згоди пункт 10.1 договору викласти в новій редакції: «Цей договір є пролонгованим з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015».
Статтею 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" передбачено утворення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
Пунктом 2 постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.
18.08.2015 Міністерством інфраструктури України затверджено передавальний акт по ДП "Придніпровська залізниця", зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", а також, зведений передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".
Згідно Зведеного переліку майна державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42 (інвентарний № 8100010), було включене до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Таким чином, орендоване відповідачем відповідно до умов договору нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення площею 243,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42, на 2-3 поверхах було включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".
Згідно зі статтею 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до пункту 20 Статуту товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.
Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.
За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомості, який є предметом договору оренди по справі зареєстровано за ПАТ "Українська залізниця" 14.09.2016.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм, зокрема, в частині особливостей утворення ПАТ "Українська залізниця" та вищезазначених фактичних обставин справи, з моменту складення передавального акта та/або акта оцінки майна залізничного транспорту, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", та державної реєстрації зазначеної юридичної особи, остання набула право власності на майно, в тому числі, об'єкт нерухомості, що є предметом оренди за договором № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009.
Одночасно слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Аналогічні положення закріплені частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Відповідно до пункту 10.7 договору оренди перехід права власності на майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника).
У даному випадку, у зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди, в силу вимог закону, відбулася заміна сторони у зобов'язанні, внаслідок чого до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця по договору оренди, в тому числі, і право вимагати сплати орендних платежів, тобто, прав кредитора у зобов'язанні.
Вказані обставини також встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/12367/16 від 08.08.2017 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, про стягнення 21 785,74 грн. заборгованості, штрафу у розмірі 2 178,57 грн., пені у розмірі 1 186,45 грн., неустойки у розмірі 23 613,28 грн. за договором № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009, яка набула законної сили та не оскаржена жодною із сторін в касаційному порядку.
22.03.2016 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (орендодавцем) та КПНЗ "Центр дитячої та юнацької творчості" (орендарем) укладено додатковий договір до договору № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009, відповідно до пункту 1 якого орендодавцем майна за договором оренди є ПАТ "Українська залізниця". Відповідно до пункту 9 додаткового договору сторони домовились, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015. Також, відповідно до додаткового договору, пункти 3.1, 3.6 договору оренди викладено в новій редакції, згідно з якою орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу за базовий місяць розрахунку ? листопад 2015 року становить 1 221,31 грн. без податку на додану вартість. Орендна плата сто процентів перераховується на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
На виконання додаткового договору від 22.03.2016 між ПАТ "Українська залізниця", як орендодавцем, та КПНЗ "Центр дитячої юнацької творчості", як орендарем, підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна від 22.03.2016, за яким спірне майно передано в оренду відповідачу.
Додатковими договорами від 28.03.2016, від 15.12.2017, від 11.01.2018, від 07.05.2018 термін дії договору оренди № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009 продовжено до 30.06.2016, до 31.12.2017, до 31.03.2018, до 30.06.2018 (відповідно). Також додатковим договором від 11.01.2018 пункт 3.1 договору викладено в новій редакції, зокрема: "Орендна плата за січень місяць 2018 року до завершення дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць".
Також, 25.05.2017 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД (далі - договір про відшкодування витрат), за умовами пункту 1.1 якого балансоутримувач здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою місто Дніпро, вулиця Семафорна, 42 (далі - майно), загальною площею 243,8 кв.м., а також утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Орендар користується майном, загальною площею 243,8 кв.м., яке складається з нежитлового вбудованого приміщення, розміщеного на 2-3 поверхах, дев'ятиповерхового будинку, відповідно до плану розміщення орендованого майна, що додається до договору (додаток № 1), вартість якого, згідно зі звітом про оцінку (незалежну, залишкову, експертну) станом на 30.07.2015 становить 869 064,00 грн. (п. 1.2 договору про відшкодування витрат).
Орендоване майно використовується для розміщення позашкільного навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (п. 1.3 договору про відшкодування витрат).
Балансоутримувач майна зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням орендованого майна та прилеглої території. Розмір плати за обслуговування майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором. Сума договору становить 5 761,12 грн. з ПДВ на рік (п. 2.1.1. договору про відшкодування витрат).
Орендар зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг (п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат).
Цей договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 31.12.2017 згідно статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а в частині зобов'язань до повного виконання. У будь-якому разі його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актів приймання-передачі (п. 7.1 договору про відшкодування витрат).
Листом від 03.05.2018 позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору 30.06.2018.
Після закінчення встановленого терміну дії договору майно, що перебувало в оренді відповідачем не повернуто, акт приймання-передавання майна з оренди сторонами не складався.
Подальше перебування відповідача в орендованому приміщенні зафіксовано позивачем актами перевірки від 05.10.2018, від 27.12.2018.".
Таким чином, обставини, встановлені вищевказаними рішеннями судів (постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 904/12367/16, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 904/480/19), в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційний характер під час розгляду даної справи.
Предметом спору у даній справі є вимога Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" про стягнення:
- 56 258,11 грн. - заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2021 по 10.04.2023, нарахованої на підставі п. 3.12 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009;
- 93 763,25 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 10.06.2021 по 10.04.2023, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку із своєчасного повернення об'єкта оренди;
- 11 522,40 грн. - заборгованості за договором №ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД за період з 31.05.2021 по 30.04.2023;
- 11 457,85 грн. - інфляції грошових коштів та 2 052,46 грн. - річних, нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов'язань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що строк дії договору оренди припинився 30.06.2018. Відповідно до п. 5.20 договору оренди орендар зобов'язаний виселитися у день, визначений договором як кінцевий термін дії договору оренди, та надати орендодавцю акт повернення орендованих площ балансоутримувачу.
Проте, як зазначає позивач, станом на 01.05.2023 відповідач продовжує займати приміщення, тобто відбувається прострочення повернення майна після припинення договору. У підтвердження факту знаходження відповідача в приміщенні, розміщеному за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42, на 2-3 поверхах, позивачем надано комісійно складений акт перевірки стану державного майна на об'єктах виробничого структурного підрозділу "Дніпровська дирекція" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд АТ "Укрзалізниця" від 22.03.2023 (а.с. 104).
З огляду на викладене, позивач вказує, що у зв'язку з припиненням строку дії договору оренди та фактичним знаходженням відповідача у спірному приміщенні, у останнього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.05.2021 по 10.04.2023 та заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з 31.05.2021 по 30.04.2023, які відповідачем не сплачено в повному обсязі, що й стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги заявлені позивачем підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (стаття 286 Господарського кодексу України).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 904/480/19, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3542-ОД від 05.08.2009 припинився 30.06.2018 за закінченням строку його дії.
Враховуючи умови спірного договору та з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути орендоване майно за актом приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з моменту припинення договору.
Проте, відповідач свого зобов'язання з повернення об'єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
Позивач за період користування відповідачем об'єктом оренди з 01.05.2021 по 10.04.2023, тобто після припинення договору оренди, заявив до стягнення з останнього 56 258,11 грн. орендної плати відповідно до пункту 3.12 договору оренди та 93 763,25 грн. неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, то припинення дії договору унеможливлює покладення на сторону договору зобов'язань за цим договором, лише - відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
До того ж, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 07.07.2021 по справі № 904/5303/19 дійшов наступного висновку: «у даному випадку має місце спеціальне правове регулювання, відповідно до якого з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування.».
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (п.п. 9.20-9.21) зазначив: "Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.".
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі пункту 3.12 договору оренди заборгованості з орендної плати в сумі 56 258,11 грн. за період з 01.05.2021 по 10.04.2023 задоволенню не підлягають.
Додатково слід зазначити про те, що свобода договору, задекларована у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, в частині можливості визначення сторонами умов договору не є абсолютною і обмежується вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тож, включення до змісту договору оренди умови щодо розповсюдження зобов'язання орендаря зі сплати орендної плати після закінчення строку дії цього договору, не відповідає імперативному положенню статті 631 Цивільного кодексу України, яким надано визначення строку договору.
Не підлягають задоволенню також вимоги позивача в частині нарахування інфляції грошових коштів та річних на прострочену, на думку останнього, суму орендної плати, за вказаний в розрахунку період, вимоги щодо задоволення якої судом відхилено.
В той же час, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення його повернення з 10.06.2021 по 10.04.2023 в сумі 93 763,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 11 522,40 грн. за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД за період з 31.05.2021 по 30.04.2023, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Проте, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 05.08.2009 № 12/02-3542-ОД, виходячи із суми 480,10 грн., в той час як відповідно до пункту 2.1.1 договору № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 розмір плати за обслуговування майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем, і визначаються розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору, та становить 480,09 грн.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає заборгованість з відшкодування витрат на утримання майна за період з 31.05.2021 по 30.04.2023 в сумі 11 522,16 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 01.06.2021 по 30.04.2023 в сумі 353,66 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з червня 2021 по квітень 2023 в сумі 1 996,32 грн. за порушення грошових зобов'язань за договором про відшкодування витрат.
Розрахунок річних, нарахованих на заборгованість за договором про відшкодування витрат, позивачем завищено, у зв'язку з тим, що останнім не враховано пункт 2.2.3 договору № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017, яким встановлено, що орендар зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг.
До того ж, як вже було зазначено вище, позивачем здійснено розрахунок річних, виходячи із суми 480,10 грн., в той час як відповідно до пункту 2.1.1 договору № ПР/БМЕУ-1-17-005/НКМ-В від 25.05.2017 розмір плати за обслуговування майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем, і визначаються розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору, та становить 480,09 грн.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 06.06.2021 по 30.04.2023 в сумі 325,90 грн. (нараховані на заборгованість за договором про відшкодування витрат).
Розрахунок інфляції грошових коштів, нарахованої на заборгованість за договором про відшкодування витрат, позивачем також завищено, у зв'язку з тим, що такий розрахунок здійснено виходячи із суми 480,10 грн., а не із суми 480,09 грн., при цьому в розрахунок позивачем не включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
До того ж, перевіркою здійсненого позивачем розахунку інфляції грошових коштів судом встановлено арифметичну некоректність (подвійне нарахування на одні й ті самі суми заборгованості).
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з червня 2021 по квітень 2023 в сумі 1 863,20 грн. (нараховані на заборгованість за договором про відшкодування витрат).
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
На відміну від неустойки, як способу забезпечення зобов'язання, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов'язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господаського кодексу України.
У чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 924/599/19.
Стосовно зменшення інфляції грошових коштів та річних господарський суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право застосовувати положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу "Центр дитячої та юнацької творчості" Дніпровської міської ради (49127, м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд. 8, код ЄДРПОУ 24432141) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61, код ЄДРПОУ ВП 41149437) 93 763,25 грн. - неустойки, 11 522,16 грн. - заборгованість з відшкодування витрат на утримання майна, 325,90 грн. - річних, 1 863,20 грн. - інфляції грошових коштів, 1 647,84 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 01.08.2023.
Суддя І.Ф. Мельниченко