Справа №345/3235/23
Провадження № 3/345/1218/2023
01.08.2023 м.Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Кулаєць Б.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли з Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , зареєстровану в АДРЕСА_2 , розлучену, працюючу пакувальником у ТзОВ «Кондитерська фабрика «Східні ласощі», громадянку України,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
10.07.2023 до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 786957 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що остання 06.07.2023 близько 22:30 год. в АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а саме: висловлювалася в його сторону нецензурними словами та виганяла з будинку.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та пояснила, що 06.07.2023 вона спочатку була на роботі, а потім їй подзвонила внучка та сказала, що її не пускають у квартиру. Вона взяла таксі та приїхала додому. Однак квартиру її донька та ОСОБА_2 , який є її чоловіком, їм не відкривали. Вона викликала поліцію, проте і вони не переконали її дочку та ОСОБА_2 відкрити квартиру. Через деякий час двері квартири відкрилися та ОСОБА_2 вийшов і поїхав. Онуки до вечора знаходилися в неї, а потім вона відвела їх додому, а коли повернулася, то ОСОБА_2 знову був у квартирі. Зайшовши у квартиру, вона побачила, що в ній знаходилися двоє старших дітей її дочки від першого шлюбу, які не є дітьми ОСОБА_2 . Їм було страшно, діти сиділи на дивані і трусилися. А ОСОБА_3 в цей момент кричав на дружину, щоб вона збирала дитину, яка є їх спільною. Вона сказала ОСОБА_2 , що її донька з дітьми нікуди не піде, у відповідь останній почав її ображати, нецензурно висловлюватися та викликав поліцію. Через пару днів він переконав дочку, вона забрала дітей і поїхала в село до чоловіка. Однак саме ОСОБА_2 постійно залякує її дочку та дітей, а вона тільки захищає їх.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:
на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення надано такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 2786957, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зміст якого викладено вище (а.с. 1);
- копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 406027, яка є нечетабельною, відповідно зміст цього припису встановити неможливо (а.с. 2);
- заява та письмові пояснення ОСОБА_3 від 06.07.2023, в яких останній просить притягнути до адміністративної відповідальності його тещу ОСОБА_1 , яка 06.07.2023 близько 22:30 год., яка виганяла його з хати та висловлювалася в його сторону нецензурною лайкою (а.с. 3, 4);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.07.2023, в яких остання зазначила, що 06.07.2023 близько 22:30 год. вона прийшла додому, та зять почав виражатися в її сторону нецензурними словами через те, що вона заступилася за свою доньку (а.с. 50;
- рапортом від 06.07.2023 про те, що 06.07.2023 о 22:40 год. до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про сварку з тещею, яка виганяє його квартири та не дає бачитися з дитиною (а.с. 7);
- рапорт інспектора СРПП від 06.07.2023, яким останній доповів, що, приїхавши на місце події, було встановлено, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_3 у присутності неповнолітніх дітей (а.с. 6);
- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де ОСОБА_3 вказаний постраждалою особою, а ОСОБА_1 кривдником (а.с. 8).
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з диспозицією ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 786957 від 06.07.2023 встановлено, що ОСОБА_1 06.07.2023 близько 22:30 год. в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а саме: висловлювалася в його сторону нецензурними словами та виганяла з будинку.
Обставини, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено характер вчиненого домашнього насильства, а також, які наслідки настали чи могли настати для потерпілого ОСОБА_2 у виді шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю, та в чому конкретно полягає ця шкода, що є обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 та досліджених матеріалів справи не представилося можливим встановити в діях останньої наявності умислу на заподіяння шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Проте судом встановлено, що між ОСОБА_1 та її зятем ОСОБА_2 виник саме конфлікт з приводу того, що вона заступилася за свою доньку, яка є дружиною останнього.
Таким чином, неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи, неповноту протоколу про адміністративне правопорушення, яка не може бути усунута судом, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та приходить до переконання закрити вказане провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя: