31 липня 2023 року Справа № 280/2370/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039),
Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 37996391)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 1), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у наданні інформації ОСОБА_1 за завами від 26 січня 2023 року та 16 лютого 2023 року;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати ОСОБА_1 інформацію за заявами від 26 січня 2023 року та 16 лютого 2023 року щодо дат перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Петровим Г.М., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1121119 від 14.04.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до Державної прикордонної служби України із заявою про надання інформації про перетинання кордону його сином задля отримання підтверджуючих документів щодо відсутності його за адресою реєстрації з меотю оформленні субсидії. Однак, листом Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України, позивачу було відмовлено у наданні даної інформації у зв'язку з тим, що запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом. Позивач не погоджується з такою відповіддю та просить суд зобов'язати відповідача надати відповідь. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
17.05.2023 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 30.01.2023 та 20.02.2023 на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшли заяви позивача, в яких він просив надати інформацію про перетинання державного кордону України стосовно його сина ОСОБА_2 . Зазначені заяви були передані для розгляду до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. За результатами розгляду вказаних заяв Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано відповіді про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації, оскільки така інформація є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною інформацією (персональними даними). Відповідач 1 зазначає, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, а також право на збереження її у таємниці. Крім того, фактичне не проживання особи за зареєстрованим місцем проживання може бути підтверджено іншими належними доказами, зокрема актом про не проживання фізичної особи за місцем реєстрації, який складається та підписується комісією ЖЕК, ОСББ або ЖБК. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.05.2023 залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 2). Відповідно до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
13.06.2023 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до пункту 13 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655 (далі - Положення №614) інформація (відомості) про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території, що обробляється в Базі даних, є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною інформацією (персональними даними). Чинним законодавством встановлено заборону на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Виняток становить, якщо таки дії здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Крім того, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) розпорядник інформації, має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема у разі, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
26.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Державної прикордонної служби України із запитом, в якому просив надати інформацію щодо дат перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.02.2023 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав позивачу відповідь №91/С-1175-1980, у якій зазначено таке: «…Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України не має правових підстав для надання Вам інформації про перетинання державного кордону України особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки така інформація є інформацією з обмеженим доступом та стосується приватного життя особи, про яку запитується, і її захист від неналежного поширення забезпечується Конституцією України, законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», а тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших, передбачених законом, випадках».
Не погодившись з отриманою відповіддю, позивач 16.02.2023 повторно звернувся до Державної прикордонної служби України із нормативно обґрунтованою заявою про надання інформації щодо дат перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.02.2023 Головний центр обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України надав позивачу відповідь №91/С-2172-3494, в якій відмовив у наданні запитуваної інформації з аналогічних до попередньої відповіді підстав.
Не погодившись з відмовою у наданні інформації про перетинання державного кордону України особою ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Статтею 34 Конституції України гарантовано кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону № 2657-XII право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст.11 Закону № 2657-XII).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ст. 20 Закону № 2657-XII).
Приписами частин 1 та 2 ст. 21 Закону № 2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (ст. 29 Закону № 2657-XII).
Відповідно ст. 1 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (абз. 8 ст. 2 Закону № 2297-VI).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 2297-VI володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.
За приписами ч. 2 ст. 14 Закону № 2297-VI Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.
У ч. 2 ст. 5 Закону № 2297-VI закріплено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами ч.1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Отже, за загальним правилом інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI). Перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.
Судом встановлено, що позивачем здійснено запити до Державної прикордонної служби України про надання інформації щодо дат перетину державного кордону громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідачем 2 було відмовлено в наданні інформації з посиланням на те, що запитувана інформацію стосується персональних даних фізичної особи, є конфіденційною, та відноситься до інформації з обмеженим доступом.
Процедуру надання доступу до публічної інформації в Адміністрації Держприкордонслужби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держприкордонслужби щодо надання або відмови у наданні публічної інформації за запитом на інформацію, регулює Інструкція про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 03 квітня 2012 року № 222, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 р. за № 627/20940 (далі - Інструкція №222).
Пунктом 1.3 Інструкції №222 визначено, що кожен з органів Держприкордонслужби є розпорядником публічної інформації, яка отримана або створена ним у процесі здійснення своїх повноважень та перебуває в його володінні.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції №222 доступ до інформації забезпечується, у тому числі, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 4.1 Інструкції №222 передбачено, що розгляд запиту на інформацію та підготовка відповіді здійснюються уповноваженим структурним підрозділом органу Держприкордонслужби.
Згідно з пунктом 4.3 Інструкції №222 під час опрацювання уповноваженим структурним підрозділом органу Держприкордонслужби запиту на інформацію, в якому порушується питання надання інформації про особу, з'ясовується наявність у запитувача повноважень на одержання такої інформації (довіреність, доручення, рішення суду тощо).
Пунктом 5.5 Інструкції №222 визначено, що відповідно до статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” орган Держприкордонслужби має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, крім іншого: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”;
Механізм формування та ведення бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), загальні засади функціонування Бази даних і порядок її використання визначені Положенням про Базу даних, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655 (далі - Положення №614)
Відповідно до п. 13 Положення №614 інформація (відомості) про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території, що обробляється в Базі даних, є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною інформацією (персональними даними). Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься в Базі даних, здійснюються відповідно до законодавства.
Водночас ч. 1,2 статті 32 Конституції України зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускаються збирання. зберігання. використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (далі - Рішення від 20.01.2012 №2-рп/2012) зазначено, що під поняття конфіденційної інформації підпала інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд зазначає, що обсяг інформації про фізичну особу, що поширюється, має бути відповідним, адекватним та не надмірним відносно мети обробки таких даних. Мета отримання інформації, зазначена позивачем в позовній заяві, жодним чином не підтверджена. До суду не надано доказів звернення із заявою про призначення субсидії та відмови у її призначені у зв'язку з відсутністю запитуваної позивачем інформації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи у наданні інформації на запит позивача, відповідач 2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039), Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 37996391) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 31.07.2023.
Суддя М.О. Семененко