Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 липня 2023 року Справа №200/3217/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якого, просить: - визнати протиправними дії щодо припинення і виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; - зобов'язати поновити з 01.12.2021 і виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», здійснивши належний перерахунок пенсії і сплатити невиплачені грошові кошти за період з 01.07.2021 до набрання законної сили судового рішення по справі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на безпідставне припинення виплати спірної надбавки.
Ухвалою суду від 7 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
На обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, в зв'язку з проведенням військових дій на Україні з 24 лютого 2022 року з боку держави агресора (РФ) та активними бойовими діями в Донецькій області в Новогродівській громаді, де він проживав, тривалий час для громадян їх громади стало неможливим фізично та психічно знаходитись за місцем проживання. Зазначає, що з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці особисто та членів моєї родини він був змушений неодноразово здійснювати переміщення в інші безпечні регіони держави. Посилається на те, що з 5 січня 2023 року по цей час він тимчасово проживаю в орендованому приміщенні у ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 . Військовий стан та переміщення вплинули на його матеріальне становище та морально-психологічний стан, він і члени родини втратили місце роботи, можливість вести нормальний побут та спілкування. В такому стані він не міг підготувати належним чином відповідні документи (пенсійні документи залишилися в м. Новогродівка) та позов.
Також зазначає, що у зв'язку із введенням військового стану в державі була порушена нормальна працездатність державних органів, поштового зв'язку, адміністративних послуг та інше, що також вплинуло на своєчасну можливість підготовки належних документів та заяв до суду, діяльність якого, як відомо, теж була порушена з причин переміщень.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500\1912\22 зазначив (цитую): «що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Позивач звернувся до суду з цим позовом 23.06.2023, що підтверджується відповідним відбитком поштового штемпелю на конверті, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 КАС України у частині позовних вимог щодо в частині позовних вимог щодо зобов'язання поновити з 01.12.2021 по 23.12.2022 і виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», здійснивши належний перерахунок пенсії і сплатити невиплачені грошові кошти за період з 01.07.2021 по 23.12.2022 до набрання законної сили судового рішення по справі.
Приписами ч.ч. 1, 2 і 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У листі відповідача від 11.05.2023 № 8542-7586/Д-02/8-0500/23 зазначено, що відповідно до Постанови № 713 з 01.07.2021 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі 200/8379/21, яке набрало законної сили 27.10.2021, в листопаді 2021 року проведено перерахунок пенсії з 01.11.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 17.05.2021 № 33/25-835. Після виконання судового рішення розмір пенсійної виплати склав 10570,86 грн (до перерахунку складав 6727,48 грн). Роз'яснено, що розмір пенсійної виплати збільшився більш ніж на 2000,00 грн. Також повідомлено про те, що виплату щомісячної доплати по Постанові № 713 ОСОБА_1 припинено з 01.12.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Отже, з грудня 2021 року позивач мав можливість дізнатися про порушення його права на виплату пенсії в належному розмірі.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії щодо припинення і виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.12.2021 по 23.12.2022 і в частині зобов'язання поновити і виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, здійснивши належний перерахунок пенсії і сплатити невиплачені грошові кошти, за період з 01.12.2021 по 23.12.2022.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, Європейський суд з прав людини раніше визначив позовну давність в якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після спливу певного періоду з того часу, як правопорушення було скоєне (справа «OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS проти Росії», № 14902/04, § 570, рішення від 20 вересня 2011 року).
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд ураховує посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду (у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду) від 26.01.2021 у справі № 520/11178/2020, але необхідно зазначити наступне.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду зазначив, що «вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».
Отже отримання відповіді відповідача щодо розміру його пенсії суд не враховує як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд погоджується з тим, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте суд зазначає, що у цій справі питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду не може вважатися суровим застосуванням процесуального законодавства та невиправдним обмеженням права доступу до суду.
Суд звертає увагу на те, що після спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду минуло ще приблизно одного року до моменту подання позовної заяви.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22).
Щодо посилання позивача на те, що ним неодноразово здійснювалися переміщення в інші безпечні регіони держави суд зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів.
Надана позивачем копія договору оренди житлового приміщення від 05.01.2023 не може бути прийнята судом, оскільки ця копія зроблена з проєкту договору, що не містить підписів сторін. Крім того, цей договір датовано вже після значного спливу строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, при вирішенні питання щодо наявності підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд не спростовує (не ставить під сумнів) того, що позивач дійсно був вимушений змінити фактичне місце проживання у зв'язку із введенням воєнного стану, але знову наголошує, що на те, що пройшов значний час (приблизно рік) після спливу такого строку. Позивачем не наведено певних обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду протягом усього цього часу.
Позивач зазначає, що всі його необхідні документи при переміщенні залишились в м. Новогродівка, але не зазначає які саме документи.
При цьому, до позовної заяви додані копії:
1) паспорту, довідки з РНОКПП і пенсійного посвідчення позивача. Проте суд ставить під сумнів те, що позивач залишив ці документи за адресою своєї реєстрації в м. Новогродівка Донецької області під час переміщення до іншого місця проживання.
2) копію листа відповідача від 11.05.2023 (на звернення через вебпортал електронних послуг від 13.04.2023, протокол від 10.05.2023 і заява позивача від 13.04.2023. Проте суд зазначає, що ці документи були складені вже після значного спливу строку звернення до суду.
Суд вважає, що звернення із цієї позовною заявою 23.06.2023 обумовлене лише тим, що позивач почав вчиняти заходи щодо відновлення свого порушеного права тільки з квітня 2023 року.
Щодо посилання позивача на те, що у зв'язку із введенням військового стану в державі була порушена нормальна працездатність державних органів, поштового зв'язку, адміністративних послуг та інше, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів звернення, зокрема до відповідача або до суду, з приводу спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зазначені позивачем у відповідній заяві.
Частиною 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог щодо зобов'язання поновити з 01.12.2021 по 23.12.2022 і виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», здійснивши належний перерахунок пенсії і сплатити невиплачені грошові кошти за період з 01.07.2021 по 23.12.2022.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 256, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог щодо зобов'язання поновити з 01.12.2021 по 23.12.2022 і виплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», здійснивши належний перерахунок пенсії і сплатити невиплачені грошові кошти за період з 01.07.2021 по 23.12.2022.
Ухвала складена в повному обсязі і підписана 31 липня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков