Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
31 липня 2023 року Справа №200/4065/23
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24.12.2021 № 3 про відмову в надані ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 16 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушеннями вимог ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з наступних підстав.
З матеріалів адміністративного позову суд встановив, що про прийняття рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24.12.2021 № 3 позивач дізналась з листа Департаменту персоналу МВС України від 27.01.2022 № Х-1572/22, який отримано позивачем 01.02.2022 року.
При цьому позивач зазначила, що протягом лютого 2022 року вона перебувала на лікарняному з діагнозом: «Двобічна ковідна пневмонія», а 24.02.2022 Указом Президента України № 64 в Україні було введено воєнний стан. У зв'язку з тимчасовою окупацією м. Маріуполь вона була змушена покинути м. Маріуполь та виїхати до Дніпропетровської області, де отримала статус ВПО (довідки ВПО від 29.05.2022 № 1226-5001397754, від 27.04 2023 № 1239-5002732847). Водночас, у зв'язку з ситуацією, що склалася у позивача суттєво погіршився стан здоров'я та встановлено діагнози: «Есенціальна тромбоцитемія JAK 2 варіант (Мієлопроліферативне (онкогематологічне) захворювання), Гепертонічна хвороба ІІ ступеня, міокардіосклероз”.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.
Відтак, позивач зазначила, що про порушення своїх прав вона дізналась 01 лютого 2022 року, отже строк звернення до суду закінчився 01.08.2022 року.
З наданих позивачем медичних документів суд встановив, що вони датовані листопадом 2022 року - січнем 2023 року, що свідчить про те, що погіршення здоров'я позивача відбулось вже після пропуску позивачем строку звернення до суду.
Водночас, обґрунтовуючи неможливість своєчасного оскарження спірного рішення позивач посилається на те, що протягом лютого 2022 року вона перебувала на лікарняному з діагнозом: «Двобічна ковідна пневмонія», проте доказів цього позивачем до суду не надано.
Також позивач посилається на те, що на момент тимчасової окупації м. Маріуполь Донецької області вона була змушена покинути м. Маріуполь та перемістилася до м. Дніпро, де отримала статус ВПО, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.05.2022 № 1226-5001397754 та від 27.04 2023 № 1239-5002732847, однак копії зазначених довідок позивач до суду не надала.
Поряд з цим, позивач все ж таки звернулась до суду 27 липня 2023 року, однак не зазначила причин такого відтермінування звернення до суду та не надавши відповідних доказів щодо неможливості звернення до суду в період з серпня 2022 року по листопад 2022 року та з січня 2023 року по липень 2023 року.
Верховний суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, позивачем в адміністративному позові заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, проте позивачем не надано суду всіх документів, які підтверджують існування обставин, та на які посилається позивач обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відтак, судом встановлено, що позивачем не дотримано положень ч. 1 ст. 123 КАС України та ч. 6 ст. 161 КАС України, оскільки позивачем не надано до суду в повному обсязі докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху або яку підписано особою, яка не має права її підписувати, позовна заява буде повернута заявникові.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Надати позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- доказів на підтвердження перебування на лікарняному з діагнозом: «Двобічна ковідна пневмонія» впродовж лютого 2022 року;
- довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.05.2022 № 1226-5001397754 та від 27.04 2023 № 1239-5002732847;
- письмових пояснень щодо неможливості звернення до суду в період з серпня 2022 року по листопад 2022 року та з січня 2023 року по липень 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко