31 липня 2023 року Справа № 160/11629/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2023 № 045750022476.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), до пільгового стажу за списком № 2: з 01.09.1983 по 24.05.1986 та з 21.06.1988 по 26.06.1989 - навчання в Придніпровському енергобудівному технікумі, з 16.06.1986 по 13.06.1988 - служба в лавах Радянської Армії; з 13.07.1989 по 12.1990 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів з розряду на Сиктивкарську дільницю на підприємство Сиктивкарське монтажне управління «Севзапэнергомантаж»; та до загального страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.05.1995 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів 4 та 5 розрядів, на підприємстві філіал АТ «Мосенергомонтаж» РФ, з 18.12.1995 по 11.11.1999 - робота в Черенетському цеху слюсарем по ремонту обладнання котельного обладнання 5 розряду, з 11.05.2000 по 31.08.2000 - робота монтажником трубного господарства на підприємстві ЗАТ «Окаенергомотаж», з 26.10.2000 по 01.01.2004 - робота слюсарем по ремонту котельного та трубного обладнання 5 розряду.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) , з моменту настання права з 11.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачем були додані документи з підтвердження пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», накази про атестацію робочого місця та трудову книжку, належним чином оформлену, в якій зазначені відповідні записи про роботу в шкідливих умовах з повним робочим днем та інші необхідні документи. Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу з супровідним листом рішення відділу призначення пенсії управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2023 № 045750022476. З Рішення про відмову в призначенні пенсії було з'ясовано, що ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причини того, що відсутній достатній страховий стаж, як передбачено п.2 ч. 2 статті 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також в рішенні про відмову зазначено, що страховий стаж позивача 23 роки 0 місяців 15 днів; пільговий стаж-13 років 3 місяців 13; вік 55 роки 1 місяць. До загального страхового стажу не зараховані періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.05.1995, з 18.12.1995 по 11.11.1999, з 11.05.2000 по 31.08.2000, з 26.10.2000 по 31.12.2003, у зв'язку із припиненням 01.01.2023 росією участі у Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. В рішенні зазначено, що заявник не має права на призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що висновок відповідача про те, що ОСОБА_1 не має достатнього страхового стажу, а тому не має право на пенсію за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що не відповідає положенням Закону України п. 2 ч. 2 статті 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При розгляді документів спеціалісти не уважно їх розглянули та не врахували до пільгового стажу за Списком № 2 навчання в Придніпровському енергобудівному технікумі по спеціальності “Монтаж парогенеруючих установок ”, яке необхідно зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2. Аналізуючи рішення про відмову Головному управленні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та розрахунку стажу ОСОБА_1 можна зробити висновок, що йому також не зараховано період служби в рядах Радянської армії до пільгового стажу за Списком № 2. Позивач вважає, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушили його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 01.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.07.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 045750022476 від 28.04.2023 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Вік заявника 55 років 1 місяць. Пенсійний вік, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 55 років. Необхідний страховий стаж, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, становить не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу. Страховий стаж особи становить 23 роки 15 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 13 років 3 місяці 13 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку пільгового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 04.05.1995, з 18.12.1995 по 11.11.1999, з 11.05.2000 по 31.08.2000, з 26.10.2000 по 31.12.2003, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до Відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.04.2023 № 045750022476, за результатами розгляду заяви було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено:
- вік заявника 55 років 1 місяць .
- пенсійний вік, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 55 років.
- необхідний страховий стаж, визначений підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, становить не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу.
- страховий стаж особи становить 23 роки 15 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 13 років 3 місяці 13 днів.
- результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку пільгового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 04.05.1995, з 18.12.1995 по 11.11.1999, з 11.05.2000 по 31.08.2000, з 26.10.2000 по 31.12.2003, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
- відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Позивач не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку із чим звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 1058- ІV).
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058- ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в частині підстав не зарахування до пільгового стажу періодів навчання в Придніпровському енергобудівному технікумі, суд зазначає наступне.
3 01.09.1983 по 24.05.1986 та з 21.06.1988 по 26.06.1989 - позивач навчався в Придніпровському енергобудівному технікумі по спеціальності “Монтаж парогенеруючих установок”, відповідно до Диплому серії ЛТ № 846451 виданого 26.06.1989 року.
Відповідно до довідки від 08.03.2023 № 8 Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно навчався у Придніпровському енергобудівному технікумі на денному відділенні з 1 вересня 1983 року за спеціальністю «Монтаж парогенеруючих установок атомних електростанцій» (наказ №72-у від 22.08.1983 року). Відрахований за наказом № 46-у від 24.05.1986 року зв'язку з сімейними обставинами. Поновлений до числа студентів на денне відділення (наказ №64-у від 21.06.1988) після проходження служби в лавах Радянської Армії. Відрахований за наказом № 80-у від 30.06.1989 у зв'язку з успішним закінченням технікуму та присвоєнням кваліфікації технік-теплотехнік.
Отже з даної довідки можна зробити висновок, що позивач навчався в Придніпровському енергобудівному технікумі з перервою в навчанні. Дана перерва була зумовлена тим, що ОСОБА_1 проходив службу в лавах РА з 16.06.1986 по 13.06.1988 роках.
Відповідно до трудової книжки Позивача НОМЕР_2 від 18.07.1989: 13.07.1989 - позивач прийнятий монтажником по монтажу технологічних трубопроводів з розряду на Сиктивкарську дільницю на підприємство Сиктивкарське монтажне управління «Севзапэнергомантаж». Вище зазначене підприємство з 1966 року займається монтажем атомних електростанцій, що підтверджує, що протягом трьох місяців після навчання Позивач був влаштований на роботу по спеціальності і час навчання повинен бути зарахований до пільгового стажу по Списку №2.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд вважає, що спірний період підлягає до зарахуванню до пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 де Верховний Суд підтвердив, що навчання в технікумі дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу за Списком № 2.
Щодо не врахування до пільгового стажу періодів служби в рядах Радянської армії.
Відповідно до пункту «в'ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно- технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведеної норми слідує, що час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа працювала або навчалась за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тобто, визначальною умовою для зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є включення періоду трудової діяльності, або навчанню, що передує призову на військову службу, до відповідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як вбачається з трудової книжки позивача, що на період призову до лав Радянської армії, ОСОБА_1 навчався в Придніпровському енергобудівному технікумі по спеціальності “Монтаж парогенеруючих установок ”,
В подальшому після проходження служби в лавах Радянської армії року позивач 21.06.1988 поновлений до числа студентів Придніпровського енергобудівного технікуму, що відповідає вимогам Закону і період між закінченням служби і поновленням на навчання по пільговому Стажу № 2 не перевищує трьох місяців.
Враховуючи вищевикладене відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період проходження військової служби з 16.06.1986 по 13.06.1988.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 13.07.1989 по 12.10.1990 р.р.
Так, згідно наданої трудової книжки позивач в період з 13.07.1989 по 12.10.1990 - Прийнятий монтажником по монтажу технологічних трубопроводів з розряду на Сиктивкарську дільницю на підприємство Сиктивкарське монтажне управління «Севзапзнергомантаж».
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Таким чином, слід зазначити, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вказувати щодо відсутності трудового стажу позивача за спірний період.
Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.
В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи.
Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та/або Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом четвертим Порядку № 442 та п. 1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1, 2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а.
Враховуючи вищевикладене відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 13.07.1989 по 12.10.1990.
Щодо неврахування відповідачем в загальний трудовий стаж позивача періодів роботи на території російської федерації, а саме з 01.01.1992 по 04.05.1995, з 18.12.1995 по 11.11.1999, з 11.05.2000 по 31.08.2000, з 26.10.2000 по 31.12.2003, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
За змістом ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до ст. 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених п. 3 ст. 6 цієї Угоди.
Стаття 8 Угоди передбачає, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Таким чином, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
При цьому, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
Разом з тим, ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Як зазначалося вище, згідно ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 17-18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості. Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявна трудова книжка, яка дає можливість встановити наявність стажу роботи для призначення пенсії:
- з 01.01.1992 по 04.05.1995 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів 4 та 5 розрядів, на підприємстві філіал АТ «Мосенергомонтаж» рф;
- з 18.12.1995 по 11.11.1999 - робота в Черенетському цеху слюсарем по ремонту обладнання котельного обладнання 5 розряду.
- з 11.05.2000 по 31.08.2000 - робота монтажником трубного господарства на підприємстві ЗАТ «Окаенергомотаж».
- з 26.10.2000 по 01.01.2004 - робота слюсарем по ремонту котельного та трубного обладнання 5 розряду на підприємстві Владивостоцький філіал ВАТ « Дальенергомонтаж».
Вказані записи, засвідчені роботодавцем, містять печатки роботодавця та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу.
Суд при розгляді даної справи враховує висновки, викладені у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №300/2740/22, якою суд апеляційної інстанції зазначив, що мотивами відмови позивачу в зарахуванні до пільгового та страхового стажу слугувало те, що з 13 квітня 2014 року на підставі рішення Ради нацбезпеки та оборони України розпочалася антитерористична операція (АТО) із залученням Збройних Сил України, у зв'язку з прямою військової агресії з боку рф, яка на даний момент переросла в широкомасштабну війну. Позивач працював в країні-агресора, відповідно відраховувались кошти в бюджет ворожої країни на підтримку її збройних сил, і за даних обставин позивач бажає отримати пенсію на пільгових умовах вже від України, що колегія суддів, вважає, об'єктивно недопустимим.
Однак в даному випадку позивач працював на території рф до 2014 року, тобто військової агресії з боку рф, про що свідчить надана трудова книжка.
Суд звертає увагу, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Враховуючи вищевикладене відповідачем протиправно не зараховано ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 04.05.1995 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів 4 та 5 розрядів, на підприємстві філіал АТ «Мосенергомонтаж» рф, з 18.12.1995 по 11.11.1999 - робота в Черенетському цеху слюсарем по ремонту обладнання котельного обладнання 5 розряду, з 11.05.2000 по 31.08.2000 - робота монтажником трубного господарства на підприємстві ЗАТ «Окаенергомотаж», з 26.10.2000 по 01.01.2004 - робота слюсарем по ремонту котельного та трубного обладнання 5 розряду.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Так, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2023 № 045750022476.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У даному випадку належним захистом порушеного права достатньо визнання судом протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2023 № 045750022476 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), до пільгового стажу за списком № 2: з 01.09.1983 по 24.05.1986 та з 21.06.1988 по 26.06.1989 - навчання в Придніпровському енергобудівному технікумі, з 16.06.1986 по 13.06.1988 - служба в лавах Радянської Армії; з 13.07.1989 по 12.10.1990 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів з розряду на Сиктивкарську дільницю на підприємство Сиктивкарське монтажне управління «Севзапэнергомантаж»; та до загального страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.05.1995 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів 4 та 5 розрядів, на підприємстві філіал АТ «Мосенергомонтаж» рф, з 18.12.1995 по 11.11.1999 - робота в Черенетському цеху слюсарем по ремонту обладнання котельного обладнання 5 розряду, з 11.05.2000 по 31.08.2000 - робота монтажником трубного господарства на підприємстві ЗАТ «Окаенергомотаж», з 26.10.2000 по 01.01.2004 - робота слюсарем по ремонту котельного та трубного обладнання 5 розряду.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), з моменту настання права з 11.03.2023, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.04.2023 № 045750022476 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), до пільгового стажу за списком № 2: з 01.09.1983 по 24.05.1986 та з 21.06.1988 по 26.06.1989 - навчання в Придніпровському енергобудівному технікумі, з 16.06.1986 по 13.06.1988 - служба в лавах Радянської Армії; з 13.07.1989 по 12.10.1990 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів з розряду на Сиктивкарську дільницю на підприємство Сиктивкарське монтажне управління «Севзапэнергомантаж»; та до загального страхового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 04.05.1995 - робота монтажником по монтажу технологічних трубопроводів 4 та 5 розрядів, на підприємстві філіал АТ «Мосенергомонтаж» рф, з 18.12.1995 по 11.11.1999 - робота в Черенетському цеху слюсарем по ремонту обладнання котельного обладнання 5 розряду, з 11.05.2000 по 31.08.2000 - робота монтажником трубного господарства на підприємстві ЗАТ «Окаенергомотаж», з 26.10.2000 по 01.01.2004 - робота слюсарем по ремонту котельного та трубного обладнання 5 розряду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023 року.
Суддя О.М. Неклеса