31 липня 2023 року Справа № 160/12869/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення адміністративно-господарського штрафу, -
09.06.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Угріна Анна Сергіївна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 346405 від 07.12.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 11000,00 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до акту перевірки Відділу державного нагляду (контролю) у м. Одеса Державної служби України з безпеки на транспорті № 346884 від 20.10.2022 року, 20.10.2022 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Совіл В.Д., на дорозі а/д М14 Одеса - Мелітополь, було проведеного перевірку транспортного засобу MAN TGA 26.430/ Schmitz AFW 18, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року ФОП ОСОБА_3 . В акті перевірки зазначено, що під проведення перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час перевезення вантажу згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року. Згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 . На підставі акту перевірки Відділу державного нагляду (контролю) у м. Одеса № 346884 від 20.10.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області була прийняття постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу №346405 від 07.12.2022 року у відношенні ФОП ОСОБА_1 , але навіть дані, які зазначені в постанові не відповідають дійсності. Адже, позивач не є і не був на момент вчинення порушення перевізником чи фізичною особою - підприємцем. В постанові відсутній ідентифікаційний номер чи будь-які інші дані про особу у відношенні якої винесено постанову. Зазначена адреса: АДРЕСА_1 , в той час, як вбачається з паспортних даних ОСОБА_1 зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а проживає по АДРЕСА_3 . Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №346405 від 07.12.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно - господарського штраф у розмірі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". ОСОБА_1 не є і не був на момент вчинення порушення автомобільним перевізником чи фізичною особи - підприємцем, адже лише у відношенні автомобільних перевізників застосовується Закон України "Про автомобільний транспорт" Крім того, згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року, на підставі якої було здійснено перевезення вантажу, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 . Згідно договору позики транспортного засобу № 0504 від 05.04. 2017 року ОСОБА_1 передав транспортний засіб у безстрокове користування ФОП ОСОБА_4 . Враховуючи викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами 12.07.2023 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
15.06.2023 року на адресу суду від третьої особи надійшов письмовий відзив на позов, в якому надано наступні пояснення. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №71226337 з примусового виконання постанови №346405 виданої 07.12.2022 року Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Дії державного виконавця, направлені на виконання вимог виконавчого документу, проведені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження». В той же час, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) наголошує, що за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок державного виконавця проводити перевірку факту видачі Судами виконавчих документів, які надходять на примусове виконання та правильність внесених до них даних. Більш того, органи державної виконавчої служби в силу чинного законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту видачі відповідними органами виконавчих документів та надавати кваліфікацію діям Суду щодо правильності внесеної до виконавчого документу інформації.
22.06.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено наступне. Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Під час перевірки було надано протокол перевірки та адаптації тахографа від 19.10.2020 року UА 139 №36314, який на момент проведення рейдової перевірки був недійсним, оскільки строк дії у відповідності до п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті становить 2 роки, а відтак строк дії зазначеного протоколу до 18.10.2022 року, проте, рейдова перевірка проводилась 20 жовтня 2022 року. На підставі викладеного, під час рейдової перевірки було встановлено, що був відсутній дійсний протокол перевірки та адаптації тахографа. Вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Відділу державного нагляду у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті письмовий відзив на адресу суду не надходив.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.10.2022 року №053/в старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Совіл В.Д., на дорозі а/д М14 Одеса - Мелітополь, було проведеного перевірку транспортного засобу MAN TGA 26.430/ Schmitz AFW 18, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 / НОМЕР_5 .
Під час перевірки було надано протокол перевірки та адаптації тахографа від 19.10.2020 року UА 139 №36314, який на момент проведення рейдової перевірки був недійсним, оскільки строк дії у відповідності до п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті становить 2 роки, а відтак строк дії зазначеного протоколу до 18.10.2022 року, проте, рейдова перевірка проводилась 20 жовтня 2022 року.
На підставі викладеного, під час рейдової перевірки було встановлено, що був відсутній дійсний протокол перевірки та адаптації тахографа.
У зв'язку з виявленням порушення, виконуючи функції покладені на посадових особі Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №346884 від 20.10.2022 року
В акті №346884 від 20.10.2022 року вказано, що водій ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року ФОП ОСОБА_3 .
Водій з вищезазначеним актом ознайомлений, про що свідчить його підпис в акті.
Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 16.11.2022 року № 41563/827.2/24-22 разом з актом від 20.10.2022 року № 346884, який був призначений на 07.12.2022 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення та копією конверта, який повернувся відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Позивач на розгляд справи не з'явився, пояснень та заперечень щодо порушень відображених в акті не надав.
Начальником Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 346405 від 07.12.2022 року, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф, у розмірі 17 000 гривень, копію якої 09.12.2022 року було надіслано позивачу на адресу, зазначену в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , наданого водієм під час проведення рейдової перевірки.
Позивач, не погоджуючись із постановою відповідача про застосування адміністративно-господарських санкцій, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року №727), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртранбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є зокрема для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів)на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 року № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР).
Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
При цьому п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначено, що ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів дотранспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:
- установлення або заміни тахографа;
- ремонту тахографа;
- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;
- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Відповідно до положень п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
При цьому, пунктом 2.7 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше.
Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Отже, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Як встановлено судом, в ході перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки MAN TGA 26.430/ Schmitz AFW 18, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №974 від 19.10.2022 року ФОП ОСОБА_3 .
Як вже було зазначено, під час перевірки було надано протокол перевірки та адаптації тахографа від 19.10.2020 року UА 139 №36314, який на момент проведення рейдової перевірки був недійсним, оскільки строк дії у відповідності до п. 2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті становить 2 роки, а відтак строк дії зазначеного протоколу до 18.10.2022 року, проте, рейдова перевірка проводилась 20 жовтня 2022 року.
Так, в ході перевірки було встановлено, що був відсутній дійсний протокол перевірки та адаптації тахографа.
Водій пояснень не надав, проте з актом був ознайомлений та акт підписав.
Отже, судом встановлено, що на момент перевірки наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснювалося вантажне перевезення автомобільним транспортом відповідно до вимог законодавства України, зокрема дійсного протоколу перевірки та адаптації тахографа, не надано.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В контексті наведеного суд зазначає, що спірною постановою штраф застосований до позивача, який здійснював перевезення транспортним засобом з порушенням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, суд критично оцінює твердження позивача, що транспортний засіб був переданий ним у безстрокове користування ФОП ОСОБА_4 згідно договору позики транспортного засобу № 0504 від 05.04. 2017 року, з огляду на таке.
Так, судом встановлено, шо під час перевірки, так і при розгляді матеріалів та винесенні постанови посадовими особами відповідача, останнім документальних доказів цього надано не було.
Також, слід вказати, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу також не повідомляв інспекторів про наявність будь-яких інших договорів: позики, найму (оренди) транспортного засобу, експедиції або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими нормативно-правовими актами.
У цьому випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є зокрема, позивач.
Долучені позивачем до матеріалів справи, зокрема договір позики транспортного засобу № 0504 від 05.04. 2017 року не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.01.2011 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (відповідний договір (оренди, позики, тощо) та тимчасовий реєстраційний талон).
Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 року по справі № 804/8740/16.
Стосовно твердження позивача, що повідомлення про розгляд справи було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в той час згідно паспортних даних ОСОБА_1 зареєстрований з 07.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , слід зазначити наступне.
Приписами пункту 25 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно пункту 26 Порядку № 1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 16.11.2022 року №41563/827.2/24-22 разом з актом від 20.10.2022 року № 346884, який призначався на 07.12.2022 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення та копією конверта, однак був повернутий відправнику з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567.
Поштові відправлення відправлялися на адресу ОСОБА_1 , зазначену в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , наданого водієм під час проведення рейдової перевірки, та будь-яких інших документів, в яких містилася адреса місцезнаходження позивача, матеріали перевірки не містять.
Відповідно до постанови від 01.03.2018 року № 820/4810/17 Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно господарського штрафу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач при накладенні на позивача штрафу діяв у спосіб та у межах повноважень визначених Законами України та відповідними підзаконними актами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна