31 липня 2023 року Справа № 160/13285/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, -
14.06.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Донець Віталій Валерійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року відповідно до якої ОСОБА_1 виставлено до сплати борг у сумі 35588,74 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, виключити з інформаційної системи податкового обліку відомості про ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця та платника податків на загальній системі оподаткування.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав. У період часу з 16.07.2011 року і по теперішній час позивач працював на різних посадах як найманий працівник, за нього роботодавцями сплачувалися страхові внески. Наголошує, на тому, що якщо фізична особа-підприємець одночасно є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 14.07.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено, забезпечено позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №70213636, яке відкрито у Південному відділі ДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за виконавчим документом - вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 року №Ф-280758-55У у розмірі 35588,74 грн, винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/13285/23.
05.07.2023 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено наступне. Згідно інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 15.08.2014 року по 15.05.2023 року перебував на податковому обліку в ГУ ДПС (Кам'янська ДПІ, м. Кам'янське), як фізична особа - підприємець, обліковувався на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) був платником єдиного внеску. Стан платника: 11 - припинено, але не знято з обліку. Так, в ІКП ФОП ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) відбулись автоматичні нарахування сум єдиного внеску: за 2017 рік - 8448,00 грн., термін сплати до 09.02.2018 року; за 1 квартал 2018 року -2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018 року; за 2 квартал 2018 року -2457,18 грн., термін сплати до 19.07.2018 року; за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.10.2018 року; за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 21.01.2019 року; за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.04.2019 року; за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019 року; за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 21.10.2019 року; за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 20.01.2020 року; за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, термін сплати до 21.04.2020 року; за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати до 20.07.2020 року; за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, термін сплати до 19.10.2020 року; за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн, термін сплати до 19.10.2020 року. Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 грн. Станом на 27.06.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 35588,74 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження коштів від 08.05.2023 року у сумі 2200,00 грн.). Враховуючи наявність у позивача заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі даних ІКП, відповідач сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимоги №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року. Враховуючи вищевикладене, вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ідентифікаційних та реєстраційних даних з 15.08.2014 року по 15.05.2023 року перебував на податковому обліку в ГУ ДПС (Кам'янська ДПІ, м. Кам'янське), як фізична особа - підприємець, обліковувався на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) був платником єдиного внеску.
Стан платника: 11 - припинено, але не знято з обліку.
В ІКП ФОП ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) відбулись автоматичні нарахування сум єдиного внеску:
- за 2017 рік - 8448,00 грн., термін сплати до 09.02.2018 року;
- за 1 квартал 2018 року -2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018 року;
- за 2 квартал 2018 року -2457,18 грн., термін сплати до 19.07.2018 року;
- за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.10.2018 року;
- за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 21.01.2019 року;
- за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.04.2019 року;
- за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019 року;
- за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 21.10.2019 року;
- за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 20.01.2020 року;
- за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, термін сплати до 21.04.2020 року;
- за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати до 20.07.2020 року;
- за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, термін сплати до 19.10.2020 року;
- за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн, термін сплати до 19.10.2020 року.
Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 грн.
Станом на 27.06.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 35588,74 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження коштів від 08.05.2023 року у сумі 2200,00 грн.).
Враховуючи наявність у позивача заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі даних ІКП, відповідач сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року, яка повернулася на адресу відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Не погодившись із зазначеними нарахуваннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає 3200,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн (3200,00 грн. х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за кожен місяць у 2018 році складає 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3723,00 грн. (3723,00 грн. х 22 відсотки).
На 2019 рік в Законі України від 23 листопада 2018 року № 2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2019 року складає 4173,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4173,00 х 22 відсотки).
Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 2020 рік встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2020 року складає 4 723,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1 039,06 грн. (4 723 х 22 відсотки).
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за ОСОБА_1 сплачувались страхові внески за період: січень-липень 2017 року, вересень- грудень 2017 року, січень 2018 року та лютий - грудень 2019 року, не менше мінімального страхового внеску.
За таких обставин відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку сплати за ЄСВ за вказаний період за себе як фізичної особи-підприємця, яка фактично не здійснює господарську діяльність (факт відсутності у платника податку доходів та неподання ним звітності відповідачем не заперечується).
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року щодо ОСОБА_1 в частині боргу у сумі 24957,02 грн. (35588,74 грн. - (704,00 грн. + (819,06 грн. х 11) + 918,06 грн. = 24957,02 грн.)
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи податкового обліку відомості про ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця та платника податків на загальній системі оподаткування, суд зазначає наступне.
Порядок зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначено пунктом 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588.
Підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки (абзац перший підпункту 1 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588).
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності (абзац перший п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588).
Згідно з п. 8 розділу IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 03.12.2014 №1553/26330 (із змінами) процедури зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців в органі ДПС розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Платник єдиного внеску (фізична особа-підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток платника.
За наявності підстав, орган ДПС може призначити та провести документальну перевірку фізичної особи-платника податків, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Кодексу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або подання заяви про зняття з обліку платника податків. Крім того, відповідно до вимог абзацу першого пункту 78.2 статті 78 Кодексу обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені Кодексом.
Отже, платник єдиного внеску (фізична особа-підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток платника.
Враховуючи наявність у позивача частини боргу зі сплати єдиного внеску, відсутні підстави для зобов'язання відповідача виключити з інформаційної системи податкового обліку відомості про ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця та платника податків на загальній системі оподаткування, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено:
- копію ордера про надання правничої допомоги серія АЕ №1199415 від 05.06.2023 року;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №5328 від 21.01.2022 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 ;
- копію договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) №20-23 від 15.05.2023 року, укладеного між позивачем та адвокатом Донець Віталієм Валерійовичем;
- копію акту виконаних робіт №20-23 від 15.05.2023 року на суму 10000,00 грн.;
- копію квитанції до прибуткового касового ордера №20-23 від 05.06.2023 року про сплату позивачем остаточного розрахунку за договором про надання правової допомоги №230-23 в сумі 10000,00 грн.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що у поданому відзиві на позов відповідач заперечував проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., в яких він просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання, у зв'язку із необгрунтованістю та неспівмірністю зазначених витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що 15.05.2023 року між позивачем та адвокатом Донець Віталієм Валерійовичем укладено договір про надання правової допомоги №20-23.
У п 1.2 вказаного договору про надання правової допомоги зазначено, що предметом даного договору є, зокрема, участь на боці клієнта з метою представництва інтересів ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у справі про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, стягнення з нього коштів, - у судах усіх інстанцій, державних органах та установах, органах місцевого самоврядування, перед усіма фізичними та юридичними особами, органах державної виконавчої служби України, приватних виконавців України - з усіма правами (без обмеження), які належать відповідному учаснику процесу /провадження/ правовідносин.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору сторони за цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку: 5 000 (п'ять тисяч) гривень які підлягають оплаті клієнтом на користь адвоката у день укладення даного договору. Про виконання робіт (надання послуг) складається акт виконаних робіт, який є невід'ємним додатком до даного договору. Клієнт оплачує адвокату додаткові витрати для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення судових експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати тощо). За послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору.
Також адвокат Донець Віталій Валерійович склав акту виконаних робіт №20-23 від 15.05.2023 року на суму 10000,00 грн., який складається з наступного:
- консультації правового характеру, вивчення природи спірних правових відносин та судової практики. Зібрання необхідних доказів - 5 год.;
- адвокатський запит до ГУ ДПС У дніпропетровській області - один аркуш;
- складання процесуальних документів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду: позовної заяви та заяви про забезпечення позову - шусть аркушів, чотири аркуші;
- супроводження справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті справи. Написання у разі необхідності заяв по суті справи та інших необхідних процесуальних документів;
- всього: надано правову допомогу, яка складає в собі: надання консультацій; дослідження спірних правовідносин; наданих доказів; зібрання необхідних доказів; складання процесуальних документів.
Факт здійснення позивачем оплати послуг адвоката підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №20-23 від 05.06.2023 року про сплату позивачем остаточного розрахунку за договором про надання правової допомоги №230-23 в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, з викладеного вбачається, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Суд зазначає, що вивчення природи спірних правовідносин та судової практики, зібрання необхідних доказів не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви, тому відсутні підстави для виділення їх в окремий вид послуг.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, у зв'язку із наявністю письмових заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, враховуючи співмірність, критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги як складність даної справи так і обсяг поданих доказів, суд вважає, що витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 7000,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що сплачені позивачем судові витрати на правову допомогу у сумі 4908,83 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В межах даної справи судом встановлено, що позивачу підлягають відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 4908,83 грн. з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280758-55У від 19.11.2020 року на суму 24957,02 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в сумі 4908,83 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна