20 вересня 2022 року Справа № 160/4257/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Лісенко К.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Аненка П.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання такою, що не підлягає виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
23.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати такою, що не підлягає виконанню Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13 лютого 2020р. №Ф-Ф-203 У.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що останній 16.02.2022 із застосунку «ДІЯ» дізнався, що в провадженні Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) перебуває вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.02.2020 №Ф-Ф-203 У. Означена вимога, на переконання позивача, є такою, що не підлягає виконанню, адже при її прийнятті та поданні на виконання були порушені норми діючого законодавства. Зазначено, що відповідачем протягом останніх років не надсилалися повідомлення про наявність відповідного боргу. Крім того, податковим органом не проведено перевірку даних та порушено процедуру щодо надіслання вимоги, оскільки вона не була надіслана протягом трьох робочих днів з моменту винесення. У зв'язку з викладеним, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-Ф-203 У такою, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим звернувся до суду даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4257/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 31.03.2022 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вищезазначеною ухвалою суду від 28.02.2022 року витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020р. №Ф-Ф-203 У, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.
20.04.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольська ДПІ, з 23.09.2003 року по 25.02.2021 року як фізична особа-підприємець та як самозайнята особа, тому відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) є платником єдиного внеску, при цьому, оскільки позивач від господарської діяльності у 2017-2019р.р. доходів не отримував, він повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому за період з 01.01.2017 по 20.01.2020 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 проведені автоматичні квартальні нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) в загальній сумі 38 303,10 грн, в тому числі: за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну спати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 1638,12 грн (самозайнятій особі); за II квартал 2018 року по терміну слати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за ІІІ квартал 2018 року по терміну слати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за І квартал 2019 року по терміну спати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за ІІ квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за IV квартал 2019 року по терміну сплати 21.01.2020 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу). Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (далі - Інструкція №449), саме на цю суму і було винесено вимогу від 13 лютого 2020р. №Ф-Ф-203 У, адже на кінець календарного місяця у позивача була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску, при цьому облікові дані з інформаційної системи контролюючого органу є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірок чи податкова звітність. Відтак, доводи позивача про відсутність підстав для винесення спірної вимоги є необґрунтованими. Таким чином, на переконання відповідача дії контролюючого органу щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-Ф-203 У про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 38 303,10 грн є цілком законними, оскільки у період з 2017 року по 2019 рік, включно, позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець, а з 02.02.2018 року ще й як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також 20.04.2022 року до суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2022р. заяву Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про поновлення процесуального строку для надання відзиву у справі №160/4257/22 задоволено частково, продовжено Головному управлінню ДПС в Дніпропетровській області строк для подання відзиву у справі №160/4257/22 до 20.04.2022 року та прийнято поданий Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області відзив на позов у справі №160/4257/22. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/4257/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимоги про сплату боргу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 травня 2022 року об 10:00 год.
Також вищевказаною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця; належним чином засвідчену копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
18.05.2022 року та 20.05.2022 року до суду від позивача надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 29 квітня 2022 року, та заява щодо таких доказів.
20.05.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/4257/22 відмовлено.
23.05.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві, та додатково зазначено, що спірна вимога не набула статусу узгодженої, адже не була отримана ОСОБА_1 та не набула сили виконавчого документу, відповідно і не могла бути подана до виконавчої служби та прийнята до виконання, отже на теперішній час не є такою, що підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/4257/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною вимоги про сплату боргу відмовлено.
В підготовчому судовому засіданні 24.05.2022 року усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче судове засідання було відкладено до 21.06.2022 року об 11:00.
15.06.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/4257/22 задоволено, розгляд справи №160/4257/22 вирішено провести в режимі відеоконференції, надавши позивачеві можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, окрім цього розгляд справи №160/4257/22 в режимі відеоконферензв'язку вирішено провести за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EazyCon”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року витребувано у ОСОБА_1 додаткові докази у справі, а саме: письмові пояснення та докази на їх підтвердження, відносно того, чи здійснювалась ОСОБА_1 протягом періоду з 23.09.2003р. по 20.01.2020р. підприємницька діяльність та чи отримувався дохід від такої підприємницької діяльності, чи подавалася відповідна звітність; письмові пояснення та докази на їх підтвердження, стосовно того, чи звертався ОСОБА_1 після 01.07.2004р. до державного реєстратора з заявою з метою внесення про нього як про фізичну особу-підприємця відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і, якщо так, то чи була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така інформація; письмові пояснення та докази на їх підтвердження, стосовно того, чи був працевлаштований ОСОБА_1 , як найманий працівник протягом періоду 2017-2020р.
Також вказаною ухвалою суду від 21.06.2022р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4257/22 до 13.07.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 13.07.2022 року о 10:00 год.
13.07.2022 року до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2022 року, надійшли письмові пояснення, в яких було зазначено, що у період з 23.09.2003 року по 2006 рік ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 23.09.2003 серія В01 №360209, перебував на загальній системі оподаткування, отримував дохід, подавав звітність та сплачував всі податки. З 2007 року по 2011 рік він продовжив здійснювати підприємницьку діяльність, однак вже на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Свідоцтвами про сплату єдиного податку за 2007-2011 роки, також отримував дохід, подавав звітність та сплачував податки. 18.04.2011 ОСОБА_1 було отримано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2290, після чого було подано до Нікопольської податкової інспекції заяву про зупинення підприємницької діяльності, після чого до теперішнього часу позивач підприємницьку діяльність не здійснював, доходів не отримував, існував за рахунок раніше зроблених накопичень, здійснював адвокатську діяльність Pro bono, звітність не подавав та податки відповідно не сплачував. 24.02.2021 ОСОБА_1 було здійснено звернення до державного реєстратора з заявою про припинення ФОП, яке було припинено 25.02.2021, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні відомості. Також позивачем повідомлено, що з 2017 року по 2020 рік він, як найманий працівник ніде працевлаштований не був.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 року витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові-письмові пояснення та докази на їх підтвердження у справі, а саме: пояснення та докази на їх підтвердження відносно того грошові зобов'язання з єдиного внеску за період з 01.07.2017 року по 20.01.2020 рік у розмірі 38303,10грн. згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф Ф-203 У були нараховані ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, чи як самозайнятій особі-адвокату; пояснення та докази на їх підтвердження відносно того чи здійснювалось нарахування ОСОБА_1 зобов'язань з єдиного внеску за період з 01.07.2017р. по 20.01.2020р., як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі-адвокату; пояснення та докази на їх підтвердження відносно того подавалась ОСОБА_1 до контролюючих органів заява за формою №1-ЄСВ для взяття на облік як особи, що проводить незалежну професійну діяльність (самозайнятої особи), та копію такої заяви, у разі її подання; пояснення та докази на їх підтвердження відносно чи було взято ОСОБА_1 на облік в контролюючих органах як особу, що проводить незалежну професійну діяльність, і якщо так, то з якої дати та на якій підставі.
Також вищевказаною ухвалою суду від 13.07.2022р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4257/22 до 09.08.2022 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 09.08.2022 року о 10:00 год.
05.08.2022 року до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та докази на їх підтвердження у справі, що були витребувані ухвалою суду від 13.07.2022р., в яких було зазначено, що за даними Реєстру самозайнятих осіб ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - адвокат. За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольська ДПІ (м. Нікополь): з 05.01.2013 по 25.02.2021, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, основний вид діяльності Код ВЕД 74.11 - Діяльність у сфері права. 25.02.2021 ОСОБА_1 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; з 02.02.2018 перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) (стан платника податків 1 - ПЛАТНИК НЕ ПОДАВ ЗАЯВИ ДЛЯ ВЗЯТТЯ НА ОБЛІК). Виходячи з викладеного, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 позивач в період з 05.01.2013 по 25.02.2021 був платником єдиного внеску та з 02.02.2018 по теперішній час відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. У зв'язку з викладеним в ІКП 71040000 ОСОБА_1 відображені наступні нарахування: за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн (ФОПу); за І квартал 2018 року по терміну спати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 1638,12 грн (самозайнятій особі); за II квартал 2018 року по терміну слати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за ІІІ квартал 2018 року по терміну слати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн (ФОПу); за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн (самозайнятій особі); за І квартал 2019 року по терміну спати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за ІІ квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу); за IV квартал 2019 року по терміну сплати 21.01.2020 року в сумі 2754,18 грн (ФОПу). Фізичні особі-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п.16 розділу ІІІ Порядку №435). Звіти за період 2017-2020 рік ОСОБА_1 не подавались.
09.08.2022 року до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у звязку із неотриманням додаткових письмових пояснень відповідача та наданих ним доказів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4257/22 до 17.08.2022 року тп призначено наступне підготовче судове засідання на 17.08.2022 року о 15:00 год.
17.08.2022р. до суду від відповідача надійшли докази направлення позивачеві 11.08.2022р. витребуваних ухвалою суду від 13.07.2022р. письмових пояснень, що були надані суду 05.08.2022р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/4257/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.09.2022 року о 13:30 год.
У судових засіданнях позивач підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та у додаткових поясненнях доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судових засіданнях пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві та у додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.09.2003 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №360209.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2290 від 18.04.2011, виданим на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №4 від 12.04.2011.
13.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф-203, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 38303,10грн.
Згідно зі зворотним боку облікової картки платника податків, зазначена сума боргу у спірній вимозі від 13.02.2020 №Ф-Ф203 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 38303,10грн. виставлена за: 1) нарахування єдиного внеску контролюючим органом як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність за 2018 рік - 9009,66грн.; 2) нарахування єдиного внеску контролюючим органом як фізичній особі-підприємцю за 2017 рік - 8448 грн.; за 2018 рік - 9828,72 грн.; за 2019 рік - 11016,72 грн.
Вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-Ф-203 направлена на адресу позивача засобами поштового зв'язку, проте поштове відправлення, яким вона надсилалася, було повернуто до контролюючого органу 01.04.2020р. з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Зважаючи на наведене та враховуючи відсутність самостійної сплати позивачем боргу, визначеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-Ф-203, ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано вказаній вимозі статус узгодженої і направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-Ф-203 У до Нікопольського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусове виконання.
Дізнавшись 16.02.2022р. із за стосунку «ДІЯ» про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-Ф-203 У та перебування її на примусовому виконанні в органі ДВС, а також неп погодившись з цією вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону №5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Згідно із підпунктом 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частин 2, 3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.
Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску-фізичної особи-підприємця (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19.
Також, суд зазначає, що одночасне нарахування ЄСВ особі зі статусами фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, як окремим платникам, за відсутності у національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону» і становить неправомірне втручання у право особи мирно володіти своїм майном шляхом покладення на неї додаткових майнових зобов'язань, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019, якою залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.09.2019 по зразковій справі №520/3939/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності 74.11 «Діяльність у сфері права» та перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець.
Контролюючим органом ОСОБА_1 згідно вимоги від 13.02.2020 №Ф-Ф203 У було нараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 38303,10 грн. за:
1) нарахування єдиного внеску контролюючим органом, як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність за 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9009,66 грн.: 1 квартал 2018 у сумі - 1638,12 грн., 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., 3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., 4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн.;
2) нарахування єдиного внеску контролюючим органом, як фізичній особі-підприємцю:
- за 2017 рік загальна суму заборгованості складає 8448 грн.: - нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 на загальну суму 8448 грн.
- за 2018 рік загальна суму заборгованості складає 9828,72 грн.: 1 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018; 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018; 3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018; 4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019.
- за 2019 рік загальна суму заборгованості складає 11 016,72 грн.: 1 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019; 2 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019; 3 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019; 4 квартал 2019 у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020.
При цьому, покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, яка фактично є тією ж діяльністю, що здійснюється позивачем як фізичною особою-підприємцем і з доходу, від якої вже сплачено єдиний соціальний внесок, призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства, а тому суд вважає, що правові підстави для нарахування позивачу недоїмки від сплати вказаного внеску у зв'язку зі здійсненням ним незалежної професійної діяльності відсутні.
З урахуванням вищенаведеного, доводи податкового органу про наявність у позивача обов'язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнятої особи та як фізичної особи-підприємця, суд вважає помилковими, оскільки таке нарахування призводить до повторної сплати позивачем єдиного внеску.
За таких обставин справи, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік і сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД 74.11).
З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутній у ФОП ОСОБА_1 обов'язок сплачувати окремо ЄСВ за себе як за самозайняту особу.
Отже, нарахування позивачу ЄСВ як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за 2018 рік є безпідставним, тому вимога відповідача в частині визначення недоїмки у сумі 9009,66 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість прийняття оскаржуваної вимоги в частині нарахування ЄСВ, як фізичній особі-підприємцю за період 2017-2019 роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку позивачем не заперечується, що він з 2003 року по 25.02.2021р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте у періоді 2017-2019р.р. не сплачував за себе, як за фізичну особу-підприємця, щомісячного мінімального страхового внеску.
Позивач вважає, що оскільки з квітня 2011 він отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та припинив займатися підприємницькою діяльністю, дохід як фізична особа-підприємець не отримував, то він звільнений від сплати ЄСВ, проте суд не погоджується з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Отже, самозайнята особа в розумінні положень Закону №2464-VI є платником єдиного соціального внеску, розмір якого становить 22% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи такою особою за відповідний період.
Так, судом встановлено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про адвоката Довгаль С.В., який провадить адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2290 від 18.04.2011, виданого на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №4 від 12.04.2011.
При цьому, будь-яка інформація про зупинення або припинення права на заняття позивача адвокатською діяльністю в реєстрі відсутня.
Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або неотримання доходу від такої діяльності.
Частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, визначених вищевказаною правовою нормою Закону №2464-VI, що зумовлюють необхідність звільнення позивача від сплати єдиного внеску.
Отже, ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.
Факт відсутності у позивача доходу від здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності не звільняє його від сплати єдиного соціального внеску, який, у такому випадку визначається за правилами статті 7 Закону №2464.
Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.
З аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що законодавцем встановлено обов'язок сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності, починаючи з 2017 року.
Відтак суд вважає, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка не веде господарську діяльність та не отримує від неї доходів, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.12.2020 (справа №440/1256/19).
При цьому, варто наголосити, що з позовної заяви та додаткових пояснень слідує, що позивач з 2017 року не перебував в офіційних трудових відносинах з іншими платниками податків, а тому за нього не сплачувався єдиний внесок відповідними особами, як податковими агентами.
Водночас, суд зазначає про хибність доводів позивача відносно порушення відповідачем процедури винесення спірної вимоги через її формування без проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ, оскільки формування та надіслання вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ саме на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платникам єдиного внеску (в тому числі і фізичній особі-підприємцю), які на кінець календарного місяця мають недоїмку зі сплати єдиного внеску, прямо передбачено приписами чинного законодавства, зокрема пунктами 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).
Зокрема, п.3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Таким чином, дані інформаційної системи органу доходів і зборів про наявність у платника ЄСВ на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску є такою ж самостійною підставою для формування вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, як і акти перевірок чи податкова звітність.
Також безпідставними є доводи позивача стовно того, що спірна вимога не може вважатися узгодженою через те, що не була отримана ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
При цьому п.4 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Зважаючи на те, що спірна вимога була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання (останнього відомого місця проживання/перебування позивача - фізичної особи і доказів повідомлення позивачем відповідача про зміну свого місця проживання/перебування матеріали справи не містять), така вимога вважається належним чином надісланою (врученою) позивачеві у розумінні приписів п.4 розділу VI Інструкції №449, а оскільки позивач протягом 10 календарних днів з моменту такого вручення спірну вимогу не оскаржив і визначені нею грошові зобов'язання не сплатив, ця вимога набула статусу узгодженої згідно з положеннями ч.4 ст.25 Закону №2464-VI та у контролюючого органу виникло право на надіслання її на примусове виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваної вимоги в частині нарахування позивачу заборгованості зі сплати як фізичній особі підприємцю ЄСВ за 2017-2019 роки на суму 29 293,44 грн. та відсутність підстав для її скасування в цій частині.
Зважаючи на встановлені судом обставини, вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-Ф-203 У від 13.02.2020 є протиправною та підлягає скасуванню саме в частині нарахування боргу з ЄСВ як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за 2018 рік у сумі 9009,66 грн.
При цьому, визначаючись зі способом захисту порушеного права позивача оскаржуваною вимогою, суд зазначає таке.
Так, у позовних вимогах ОСОБА_1 просив суд визнати спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13 лютого 2020р. №Ф-Ф-203 У такою, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, підстави та порядок визнання адміністративним судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, врегульовано приписами ст.374 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 статті 374 КАС України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
З аналізу наведених приписів ст.374 КАС України слідує, що адміністративний суд може визнати таким, що не підлягає виконанню, лише той виконавчий документ, що був виданий цим судом, а не будь-який виконавчий документ.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права обраний неправильно.
При цьому ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, проте, за наслідками розгляду справи судом встановлено протиправність спірної вимоги в частині визначення позивачеві боргу з ЄСВ як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за 2018 рік у сумі 9009,66 грн., суд керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф-203 У від 13.02.2020р. в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9009,66грн., оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, та враховуючи сплату позивачем судового збору за подання позову в сумі 992,40 грн., зазначає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 233,21 грн.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600) про визнання такою, що не підлягає виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф-203 У від 13.02.2020р. в частині нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9009,66грн. (дев'ять тисяч дев'ять гривень 66 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у сумі 233,21грн. (двісті тридцять три гривні 21 копійка).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова