м. Вінниця
31 липня 2023 р. Справа № 120/1388/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- ГУПФУ у Вінницькій області, відповідач 2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025750008104 від 15.12.2022 про відмову в призначенні в пенсії
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 12.12.2022 про призначення пенсії та видати за наслідками розгляду його заяви, рішення по суті порушеного в заяві питання у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зарахувавши стаж роботи, що дає право на призначення пенсії всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.07.1977 по 15.05.1980, з 19.05.1980 по 03.06.1982, з 12.08.1982 по 22.08.2005, що в сукупності становить 27 років 11 місяців 08 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.12.2022 звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач 1 рішенням від 15.12.2022 року № 025750008104 відмовив в такому призначенні з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Ухвалою суду від 21.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в судове засідання. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подачу відзивів на позов.
07.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки. В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4.
Також вказав, що до трудового стажу позивача враховано все періоди роботи згідно даних трудової книжки позивача, а також період проходження військової служби, з урахуванням чого страховий стаж позивача складає 23 роки 11 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
09.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року досягли віку 60 років та набули страховий стаж - 29 років.
Вказав, що законодавством, яке діяло до прийняття Закону № 1058, а саме, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ , визначено періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу. Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з поважних причин, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих трудоднів ділиться на 25,4.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вказав, що позивач 12.12.2022 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зараховано окремі періоди роботи, зокрема: з 01.07.1977 року по 15.05.1980 рік та з 12.08.1982 року по 31.12.2004 року за фактичною тривалістю відповідно до довідок від 19.04.2022 № 700 та від 24.05.2022 № 01-19/123.
Але, відповідачем ГУ ПФУ України в Тернопільській області, періоди роботи позивача з 01.01.2005 року по 22.08.2005 рік не зараховано, оскільки за вказаний період відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
У свою чергу, період проходження військової строкової служби було зараховано до страхового стажу Позивача з 19.05.1980 року по 03.06.1982 рік відповідно до військового квитка НОМЕР_2 .
Таким чином, на думку відповідачів, страховий стаж ОСОБА_1 склав 23 роки 11 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
12.12.2022 позивач звернулася до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були надані документи, які підтверджують наявність страхового стажу для призначення пенсії.
Заява про призначення пенсії була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням від 15.12.2022 № 025750008104 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. При цьому у рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Позивач таке рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Отже, зміст наведених норм дає підстави суду стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Так, встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.12.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатності у нього необхідного страхового стажу.
При цьому до такого зараховано всі періоди роботи позивача, що зазначені у трудовій книжці, як зазначив відповідач.
Так, згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 :
-01.07.1977 зарахований на роботу в тракторну бригаду колгоспу ім. Шевченко с. Сміла;
-15.05.1980 звільнений у зв'язку з призовом на службу;
-12.08.1982 зарахований шофером колгоспу ім. Шевченко с. Сміла;
-01.10.1989 переведений на роботу інженером-механіком колгоспу ім. Шевченко;
-15.02.1993 колгосп ім. Шевченко реорганізовано в КСП «Шевченківське»;
-05.01.2000 КСП «Шевченківське» реорганізовано в с/г кооператив «Смілянський»;
-09.03.2001 С/г кооператив «Смілянський» реорганізовано в ТОВ «Смілянське»;
-22.08.2005 звільнений з роботи у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Смілянське».
Крім того, із записів трудової книжки ОСОБА_1 на сторінках №24 та №27 «Відомості про заохочення» прослідковуються записи, які підтверджують розмір виконання річного мінімуму трудової участі позивача у колгоспах з 1977 по 1992 роки, з яких слідує виконання позивачем встановлених нормативів.
Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Отже, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
При обчисленні стажу позивача, відповідач зарахував періоди роботи з 01.07.1977 по 15.05.1980 та з 12.08.1982 по 31.12.2004 за фактичною тривалістю відповідно до довідок від 19.04.2022 №700 та від 24.05.2022 № 01-19/123, однак суд наголошує сторонам, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. А лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Також відповідач не зарахував період роботи з 01.01.2005 по 22.08.2005, оскільки за вказаний період відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Разом із тим, суд критично оцінює такі посилання відповідача, адже невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків призвело до позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Крім того, як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Так, суд звертає увагу сторін, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
В даному випадку відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025750008104 від 15.12.2022 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу періоди роботи позивача з 01.07.1977 по 15.05.1980, з 19.05.1980 по 03.06.1982, з 12.08.1982 по 22.08.2005 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, повторно розглянути його заяву від 12.12.2022 та прийняти за наслідком розгляду відповідне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що за результатами розгляду справи судом не встановлено порушень прав позивача протиправними діями (бездіяльністю, рішенням) ГУ ПФУ у Вінницькій області, а спір, у свою чергу, виник у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.12.2022 № 025750008104 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1977 по 15.05.1980, з 19.05.1980 по 03.06.1982, з 12.08.1982 по 22.08.2005, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, повторно розглянути його заяву від 12.12.2022 та прийняти за наслідком розгляду відповідне рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄРПОУ 14035769)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: