вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/672/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Шаха Анатолія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра"
про стягнення в сумі 55 139,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У липні 2023 року Фізична особа - підприємець Шах Анатолій Петрович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про стягнення 55 139,00 грн за договором про надання послуг № 01-ти від 10.02.2023.
Ухвалою суду від 11.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 31.07.2023.
У судове засідання 31.07.2023 представники сторін у судове засідання не з'явилися, 31.07.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, установив таке.
Предметом спору є неналежне виконання договору про надання послуг, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Шахом Анатолієм Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міатерра", в частині проведення розрахунків за надані послуги та, як наслідок, стягнення заборгованості.
У свою чергу, предметом договору є послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.
Суд, вирішуючи питання про територіальну юрисдикцію (підсудність) вказаної справи, вважає за необхідне зазначити таке.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
За загальним правилом, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" є: 08147, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Петрівська, буд. 1, кв. 48, відтак за загальним правилом вказаний позов підлягає пред'явленню до Господарського суду Київської області.
Водночас, за умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами ст. 29 ГПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Зокрема, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
В обґрунтування підсудності вказаного спору Господарському суд Рівненської області позивач нічого не зазначає.
За позовною заявою, предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів. Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати товару, тобто предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про виконання зобов'язання з надання послуги з перевезення вантажів за певною адресою.
Умовами договору сторони не визначили місце виконання, а у п. 3.1. встановили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі рахунку - фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом семи банківських днів від дати підписання сторонами Акту здачі - приймання робіт, тобто, фактично, за місцезнаходженням замовника - відповідача у справі.
Відтак спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами договору не містять жодних вимог щодо місця виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті грошових коштів.
З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність вказаної справи повинна визначатись з урахуванням ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача, яким, як зазначалося, є с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область.
Окрім того, за ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Отже, складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom)). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)).
Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom); рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom)).
Господарський суд звертає увагу на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Ураховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
У силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 3, 6, 7 ст. 31 ГПК України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За таких обставин, керуючись ст. 27, 31, 234, 235 ГПК України, суд
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Шаха Анатолія Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про стягнення в сумі 55 139,00 грн з доданими до неї матеріалами передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 254-257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 31.07.2023.
Суддя О. Андрійчук