вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" липня 2023 р. м. Рівне Справа №918/398/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В судовому засіданні приймали участь:
від кредиторів: від ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"- Цимбал В.І.; від ГУ ДПС у Рівненській області- не з'явився;
від боржника: Федорков В.І.- адвокат;
від керуючого реструктуризацією: Сокотун В.А..
ОСОБА_1 звернувся в Господарський суду Рівненської області із заявою в якій просить відкрити провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 26.04.2023 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.05.2023 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .
16.05.2023 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
21.06.2023 року до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" надійшла заява, в якій просить суд визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 355 520 грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн..
Дану заяву обгрунтовує наступним. На підставі Кредитного договору № 132-08 від 26 березня 2008 року Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (правонаступником якого являється Акціонерне товариство «Кредобанк») надано ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (надалі за текстом - Позичальник) кредитні кошти в розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) доларів США 00 центів.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.03.2008 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки № 132-08/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1880, відповідно до змісту якого в іпотеку ВАТ «Кредобанк» було передано наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 44,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 339,0 кв.м., кадастровий номер: 5610100000:01:012:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку, площею 14,0 кв.м., кадастровий номер: 5610100000:01:012:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд.
10.08.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення суду по цивільній справі № 2-2448/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, відповідно до змісту якого стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 753 779 грн.45 коп. (сімсот п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень 45 коп.) боргу за кредитним договором; стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Кредобанк» 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені позивачем при зверненні до суду; в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом банку відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
24.11.2011 року Апеляційним судом Рівненської області ухвалено рішення по цивільній справі № 22-1998/11 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 10 серпня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Кредобанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору, відповідно до змісту якого апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського міського суду від 10 серпня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в цій частині відмовлено, в решті рішення залишено без змін.
29.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги б/н (надалі за текстом - «Договір факторингу»), згідно якого Банк відступив ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений в Додатку № 1 до Договору факторингу, в тому числі права вимоги за Кредитним договором № 132-08, укладеним 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 , та Договором іпотеки № 132-08/1, укладеним 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року по цивільній справі № 569/1864/13-ц за результатом розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 2-2448/11, замінивши стягувача - ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у грошовій вимозі до третьої особи - боржника ОСОБА_1 та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів - до майнового поручителя ОСОБА_2 .
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про здійснення процесуального правонаступництва, заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, постановлено Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року в частині здійснення процесуального правонаступництва у справі № 2-2448/11 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у вимозі до майнового поручителя ОСОБА_2 скасовано, в решті ухвалу залишено без змін.
02.07.2021 року Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65950436 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-2448/11, виданого 02.06.2021 року про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості у сумі 753 779,45 грн. за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
25.01.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» як заставним кредитором отримано кошти у сумі 597 083 грн. 88 коп. від реалізації предмета іпотеки майнового поручителя фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича в рамках розгляду Господарським судом Рівненської області справи № 9/34 про банкрутство.
Станом на 16.06.2023 року виконавче провадження відкрито.
Представник кредитора зазначає, що кредиторські вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» складають 355 520,19 грн., з яких: 156 695,57 грн заборгованості за тілом кредиту, 156 474,46 грн. суми інфляційних втрат за період з 16.06.2020 року по 16.05.2023 року, 42 350,16 грн. 3% річних за період з 16.06.2020 року по 16.05.2023 року), не являються забезпеченими заставою.
Ухвалою суду від 21.06.2023 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання грошових вимог прийнято до розгляду. Заяву призначено до розгляду у попередньому засіданні на "27" червня 2023 р. на 10:00 год..
Через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від керуючого реструктуризацією Сокотуна В.А. надійшов відзив та уточнений відзив про результати розгляду вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до боржника ОСОБА_1 , в яких зазначає, що відповідно до ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають визнанню вимоги ТОВ "ФК Приватні інвестиції" у розмірі 156 695 грн. 57 коп., які відносяться до другої черги задоволення. Крім того, вважає, що кредитор не має права нараховувати індекс інфляції та три проценти річних на заборгованість, яка була визнана як конкурсні вимоги у справі про банкрутство №9/34 його майнового поручителя ОСОБА_4 , оскільки на неї поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупиняється прострочення боржника з виплат такого боргу протягом всього періоду дії цього мораторію.
04.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" надійшла відповідь на відзив на розгляд Заяви з кредиторськими вимогами, в якій зазначає, що ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" правомірно скористалось своїм правом на нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Кредитор зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не підлягають відмові у задоволенні, оскільки не являються за своєю правовою природою процентами за користування кредитом чи неустойкою, а також нараховані в межах строків позовної давності.
05.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" надійшла Заява про зменшення розміру кредиторських вимог, в якій просить визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватні інвестиції" до ОСОБА_1 у загальній сумі 305785 грн. 47 коп., а саме: суму заборгованості за основним боргом 156 695 грн. 57 коп.; інфляційні втрати у сумі 112 496 грн.70 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року; 3% річних у сумі 36 593 грн.20 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн.. Дана Заява прийнята судом до розгляду.
05.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника боржника надійшли зауваження щодо Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про зменшення розміру кредиторських вимог, в яких зазначає, що стягнення інфляційних нарахувань та пені на суму основної заборгованості визначеної в іноземній валюті або в її еквіваленті не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні), також вважає неможливим застосування ст.625 ЦК України до первинного зобов'язання у іноземній валюті.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява, в якій просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 в сумі 7 262 грн.28 коп..
Дану заяву обгрунтовує наступним. Загальна сума заборгованості по податках та внесках боржника ОСОБА_1 станом на 16.05.2023 р. складає 7 262,28 грн. в т.ч.: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код 14010100) - в сумі 4 268,79 грн.; по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) - в сумі 2 993,49 грн..
Згідно пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки га збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно абз. 5 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до грошових зобов'язань відносяться, зокрема, зобов'язання щодо сплати податків, зборів і обов'язкових платежів). ГУ ДПС у Рівненській області просить включити кредиторські вимоги за податковим боргом в сумі 7 262,28 грн., з яких по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 268,79 грн. та по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування в сумі 2 2993,49 грн..
Ухвалою суду від 05.07.2023 року Заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання грошових вимог прийнято до розгляду. Заяву призначено до розгляду у попередньому засіданні
07.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" надійшли письмові пояснення щодо зауважень представника боржника від 04.07.2023 року, в яких підтверджує свої вимоги, викладені у Заяві та відповіді на відзив.
24.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від керуючого реструктуризацією ОСОБА_5 надійшов відзив про результати розгляду вимог кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області до боржника ОСОБА_1 , в якому боржник та керуючий реструктуризацією заявлені грошові вимоги у сумі 7262,28 грн. визнають повністю.
25.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від представника боржника надійшли відповідь та повторні зауваження у справі №918/398/23.
В судове засідання 25.07.2023 року не з'явився представник кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Неявка учасників процесу не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників та керуючого реструктуризацією, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Пунктами 1 та 2 ст. 122 Кодексу визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
16.05.2023 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до суду із Заявою, в якій просить визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд.7, код ЄДРПОУ 37356981) до боржника ОСОБА_1 , що складаються з суми заборгованості за основним боргом 156 695 грн. 57 коп.; інфляційних втрат у сумі 112 496 грн.70 коп. за період з 16.06.2020 по 23.02.2022 року; 3% річних у сумі 36 593 грн.20 коп. за період з 16.06.2020 по 23.02.2022 року.
Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.
Відтак, розглянувши заяву кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до боржника ОСОБА_1 , а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
26 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк»), як Кредитором та ОСОБА_1 , як Позичальником, укладено Кредитний договір № 132-08, відповідно до якого останньому надані кредитні кошти в розмірі 99 000 (дев'яносто дев'ять тисяч) доларів США 00 центів.
Згідно пункту 2.1 Кредитного договору кредит надавався строком до 25 березня 2018 року.
Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено обов'язок Позичальника повернути кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 26.03.2008 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 , був укладений Договір іпотеки № 132-08/1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Усик С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1880, відповідно до змісту якого в іпотеку ВАТ «Кредобанк» було передано наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 44,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 339,0 кв.м., кадастровий номер: 5610100000:01:012:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд; земельну ділянку, площею 14,0 кв.м., кадастровий номер: 5610100000:01:012:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 (Кредит) глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Як встановлено судом, 10.08.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення суду по цивільній справі № 2-2448/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 по визнання недійсним кредитного договору, відповідно до змісту якого стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 753 779 грн.45 коп. (сімсот п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень 45 коп.) боргу за кредитним договором; стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Кредобанк» 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені позивачем при зверненні до суду; в задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом банку відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
24.11.2011 року Апеляційним судом Рівненської області ухвалено рішення по цивільній справі № 22-1998/11 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 10 серпня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним кредитного договору, відповідно до змісту якого апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського міського суду від 10 серпня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в цій частині відмовлено, в решті рішення залишено без змін.
29.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено Договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги б/н (надалі за текстом - «Договір факторингу»), згідно якого Банк відступив ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений в Додатку № 1 до Договору факторингу, в тому числі права вимоги за Кредитним договором № 132-08, укладеним 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_1 , та Договором іпотеки № 132-08/1, укладеним 26.03.2008 року між Банком та ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року по цивільній справі № 569/1864/13-ц за результатом розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 2-2448/11, замінивши стягувача - ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у грошовій вимозі до третьої особи - боржника ОСОБА_1 та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів - до майнового поручителя ОСОБА_2 .
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про здійснення процесуального правонаступництва, заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні постановлено Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 року в частині здійснення процесуального правонаступництва у справі № 2-2448/11 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Кредобанк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у вимозі до майнового поручителя ОСОБА_2 скасовано, в решті ухвалу залишено без змін.
02.07.2021 року Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65950436 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-2448/11, виданого 02.06.2021 року про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості у сумі 753 779,45 грн. боргу за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
25.01.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» як заставним кредитором отримано кошти у сумі 597 083 грн. 88 коп. від реалізації предмета іпотеки майнового поручителя фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича в рамках розгляду Господарським судом Рівненської області справи № 9/34 про банкрутство.
Станом на 16.06.2023 року виконавче провадження відкрито.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Таким чином, станом на день винесення ухвали суду заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" становить 305 785 грн.47 коп., що складається із суми заборгованості за основним боргом 156 695 грн. 57 коп.; інфляційних втрат у сумі 112 496 грн.70 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року; 3% річних у сумі 36 593 грн.20 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Щодо правомірності заявлених грошових вимог до боржника в частині 3 % річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою квартири або житлового будинку, заборгованість за яким стягнута з боржника в гривнях суд зазначає наступне.
Грошові вимоги ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" в цій частині ґрунтуються на наявності у боржника невиконаного й підтвердженого рішенням суду грошового зобов'язання за договором кредиту в іноземній валюті, заборгованість за яким стягнута згідно рішення суду в національній валюті України - гривнях та простроченого в оплаті після прийняття такого рішення.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє грошового зобов'язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, кредитор має право на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов'язання до моменту його фактичного виконання.
Боржник, як свідчать встановлені обставини справи, взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів за договором не виконав.
Згідно із частиною першою статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Однак Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю, тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання, однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики), тобто таку саму суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
За статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Такий висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
Отже, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Водночас індексація не застосовується, а передбаченні частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не нараховуються у разі прострочення зобов'язання, визначеного в іноземній валюті.
У справі, що розглядається, боржником отримано кредит за договором в іноземній валюті - доларах США.
Тобто предметом укладеного між сторонами договору кредиту є іноземна валюта, яку боржник зобов'язався повернути банку.
Водночас заборгованість за договором кредиту на підставі рішення суду від 10.08.2011 у справі №2-2448/11, ухваленого за позовом забезпеченого кредитора, який пред'явив позов про стягнення заборгованості з боржника у гривнях, стягнута з боржника в гривнях без застосування валютної прив'язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.
Зазначене рішення суду набрало законної сили і на його виконання про стягнення боргу в гривнях суд видав відповідний виконавчий документ - виконавчий лист.
ЄСПЛ у рішенні від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" звертав увагу, що одним з найважливіших є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що у випадку, коли суд виніс рішення у справі, питання більше не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Отже, кредитор, користуючись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання, пред'явив позов про стягнення заборгованості за договором з боржника у гривнях, з урахуванням чого валютою такого зобов'язання з цієї дати стала національна валюта - гривня.
Як встановлено судом, у гривнях відбулося також часткове стягнення державним виконавцем відділу ДВС заборгованості з боржника за наведеним вище рішенням суду.
Так само у національній валюті ПАТ "Кредобанк" відступив на користь ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" право вимоги до боржника за договором відступлення права вимоги від 29.11.2011 і останній обліковує зазначену заборгованість саме в гривнях, а не в іноземній валюті.
Враховуючи наведене, кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред'явленому ним позові у національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника у цій валюті, має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування інфляційних втрат на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов'язання.
Близького за змістом висновку щодо права кредитора на нарахування індексу інфляції у разі визначення ним зобов'язання в національній валюті - гривні дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.
Такий висновок не суперечить та узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду щодо права кредитора на нарахування інфляційних втрат, які полягають у тому, що норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного в національній валюті - гривні, оскільки відповідні висновки сформовані за інших фактичних обставин, ніж обставини справи, що переглядається, в якій незважаючи на укладення договору кредиту в іноземній валюті мало місце відступлення права вимоги до боржника за договором кредиту, стягнення з боржника за позовом кредитора заборгованості за кредитом та згодом часткове примусове виконання рішення суду відділом ДВС в національній валюті - гривні. Тому кредитор має право на нарахування індексу інфляції на зазначену прострочену заборгованість боржника.
Відтак, враховуючи вищевикладене, грошові вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до боржника ОСОБА_1 , що складаються із суми заборгованості за основним боргом 156 695 грн. 57 коп.; інфляційних втрат у сумі 112 496 грн.70 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року; 3% річних у сумі 36 593 грн.20 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, зазначені вимоги визнаються судом в повному обсязі відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо заявлених грошових вимог ГУ ДПС України у Рівненській області суд зазначає наступне.
Заява ГУ ДПС України у Рівненській області мотивована тим, що загальна сума заборгованості по податках та внесках боржника ОСОБА_1 станом на 16.05.2023 р. складає 7 262,28 грн. в т.ч.: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код 14010100) - в сумі 4 268,79 грн.; по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) - в сумі 2 993,49 грн..
Згідно пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки га збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічні діяльності (підпункт 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначене цим Кодексом.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погане податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, те і перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 41.1. ст.41 ПКУ контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держав податкову і митну політику, його територіальні органи.
Згідно п. 41.2. ст. 41 ПКУ визначено, що органами стягнення є виключно контролю в: ж органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового борг ті недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межа своїх повноважень.
Згідно абз. 5 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до грошових зобов'язань відносяться, зокрема, зобов'язання щодо сплати податків, зборів і обов'язкових платежів).
Відтак, дослідивши матеріали наданої заяви, суд вважає за можливе визнати Головне управління ДПС в Рівненській області кредитором з грошовими вимогами у розмірі 7 262,28 грн., з яких по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 268,79 грн. та по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування в сумі 2 993,49 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" визнані судом, то витрати на оплату судового збору заявниками підлягають включенню до витрат пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність боржника.
Приписами п. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядник майна (керуючий реструктуризацією) за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 123 Кодексу, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
З огляду на вищезазначене, керуючись статтями 2, 45, 113, 122, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд.7, код ЄДРПОУ 37356981) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ), що складаються з суми заборгованості за основним боргом 156 695 грн. 57 коп.; інфляційних втрат у сумі 112 496 грн.70 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року; 3% річних у сумі 36 593 грн.20 коп. за період з 16.07.2020 по 23.02.2022 року.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд.12, код ЄДРПОУ 44040166) до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ), у сумі 7 262 грн. 28 коп..
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд.7, код ЄДРПОУ 37356981) у сумі 5 368 грн. 00 коп..
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів у порядку та строк, передбачений статтями 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Призначити підсумкове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "19" вересня 2023 р. на 10:00 год.. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 13.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2023 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.