вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"26" липня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/225/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Підлипники”, м. Ужгород
до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 3 Державного підприємства “Добробуд” Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород
про визнання незаконними та скасування рішень та визнання укладеною додаткової угоди
За участю представників:
від позивача: Маркусь М.І., адвокат, ордер № 1084607 від 22.03.2023 р.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Данканич А.Е., в порядку самопредставництва;
від відповідача 3: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Підлипники” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та до Державного підприємства “Добробуд” Закарпатської обласної державної адміністрації в якому просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” в частині п.3, яким ТОВ “Підлипники” відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” в частині пункту 3.3 про передачу в постійне користування державному підприємству “ДОБРОБУД” Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.
3. Визнати Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.01.2008 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ “Підлипники” площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня- Олександра Можайського в м. Ужгороді про продовження строку договору оренди до 28.12.2027 укладеною на умовах додаткової угоди в редакції позивача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/225/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023.
Ухвалою від 27.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 26.04.2023.
14 квітня 2023 року від відповідачів 1, 2 на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 12.04.2023. До відзиву долучено докази наслання його копії позивачу та відповідачу 3.
У підготовчому засіданні 26.04.2023 за участю представників позивача (Маркусь М.І.) та відповідача 2 (Данканич А.Е.) суд оголосив перерву до 18.05.2023 з огляду на задоволення клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання через неявку представників відповідачів 1, 3.
У день проведення підготовчого засідання 18.05.2023 від представника позивача 1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача 1 у проведенні пленарного позачергового засідання ХХХVI сесії Ужгородської міської ради.
Крім того, 18.05.2023 від позивача через систему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив відповідачів 1, 2. До відповіді на відзив долучено доказ надсилання її копії Ужгородській міській раді.
У підготовчому засіданні 18.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та задовольнив клопотання представника відповідача 1, відтак оголосив перерву у підготовчому засіданні до 14.06.2023.
Підготовче засідання 14.06.2023 відбулося за участю представників позивача (Маркусь М.І.), відповідача 1 (Федьо Т.М.) та відповідача 2 (Данканич А.Е.). Так, представником відповідача 2 було заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для забезпечення йому права на ознайомлення з відповіддю на відзив та надання відповідних заперечень. Зважаючи на задоволення клопотання представника відповідача 2 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.06.2023.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 26.06.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 26.07.2023.
Присутній в судовому засіданні 26.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві підстав.
Відповідач 2 в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, що викладені у відзиві на позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
Відповідач 1 та відповідач 3 в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали суду від 26.06.2023 на їх офіційні електронні адреси, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 03.07.2023 та від 04.07.2023. Відповідач 3 причини неявки суду не повідомив
В той же час, від відповідача 1 - Ужгородської міської ради до початку судового засідання 26.07.2023 надійшло на адресу суду клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника органу місцевого самоврядування Федьо Т.М. на лікарняному та неможливістю забезпечити явку іншого представника.
Розглядаючи означене клопотання відповідача, суд враховує наступне.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Долучена відповідачем 1 до клопотання виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2023 свідчить про наявність в Ужгородської міської ради інших восьми представників, які повноважені представляти інтереси органу місцевого самоврядування в судових процесах, в тому числі Данканич А.Е., який в даній справі представляє відповідача 2 - Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
У зв'язку з наведеним, неможливість з'явитися в судове засідання одного з представників товариства за наявності інших представників з належно оформленими повноваженнями на представництво інтересів в судах та з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.
Також, при розгляді означеного клопотання відповідача 1 суд зважає, що встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов'язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.
Розглядаючи клопотання відповідача 1 про відкладення судового засідання у зв'язку за станом здоров'я та неможливість забезпечити участь інших представників, суд констатує, що зазначені в клопотанні обставини Ужгородською міською радою жодним чином документально не підтверджені як в частині тимчасової непрацездатності одного з представників, такі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні інших восьми представників, в тому числі, з огляду на ту обставину, що один з цих восьми представників присутній під час розгляду справи та представляє відповідача 2.
Означене клопотання відповідача 1 не підлягає до задоволення судом також і з огляду на імперативні норми п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки та беручи до уваги повторну неявку представника відповідача 1 в судові засідання, як і відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, якими за позицією Ужгородської міської ради обґрунтовується необхідність відкладення розгляду даної справи.
При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги, що встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду даної справи закінчується 26.07.2023, а відповідно до ухвали від 26.06.2023 явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті не визнавалася судом обов'язковою.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 26.06.2023 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
Правова позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що позивач, як належний користувач орендованою земельною ділянкою площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, маючи намір скористатись свої переважним правом на поновлення договору оренди, укладеного 22.01.2008 року між ним та Управлінням майном міста Ужгородської міської ради звернувся 27.10.2022 до відповідача 1 до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, із заявою про продовження (поновлення) договору оренди землі, додавши до такої заяви проект додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені таким договором.
За позицією позивача, Ужгородська міська рада з порушенням місячного строку прийняла рішення №1050 від 13.12.2022, п. 3 якого відмовила у поновленні дії договору оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 у зв'язку з наявним рішенням міської ради на зазначену земельну ділянку іншій юридичній особі і таким є рішенням №859 від 30.08.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», п. 3.3. якого земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 надано в постійне користування Державну підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації.
Зауважує, при цьому, що строк дії договору оренди від 22.01.2008 року земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 закінчився 22.12.2022, відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, а відтак земельна ділянка до закінчення строку дії договору не могла надаватися органом самоврядування в постійне користування відповідачу 3, у зв'язку з чим рішення Ужгородської міської ради №1050 від 13.12.2022 в частині його п. 3 та рішення Ужгородської міської ради №859 від 30.08.2022 в частині п. 3.3. є такими, що прийняті з порушенням права користування земельною ділянкою позивачем та переважного права на поновлення договору оренди, у зв'язку з чим підлягають скасуванню судом, а порушене право ТОВ «Підлипники» на поновлення договору оренди підлягає судового захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 22.01.2008 року.
Заперечення (відзив) відповідачів.
Відповідачем 3 не подано суду відзив на позов відповідно до ст. 165 ГПК України.
Відповідачі 1 та 2 у спільному відзиві на позов від 12.04.2023 заперечують проти задоволення позовних вимог, зазначає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 набрало законної сили лише 13.10.2022 та до цієї дати між сторонами не було укладено угоди про продовження договірних відносин.
Вказують, що позивачем замовчуються обставини, щодо невикористання ним земельної ділянки впродовж майже 5 років поспіль, що стало наслідком вилучення земельної ділянки та припинення права оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Пояснюють, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та великої кількості внутрішньо-переміщених осіб виникла гостра необхідність вирішення питання з житлом, у зв'язку з чим 13.06.2022 року розпорядженням міського голови № 307, з метою повернення територіальній громаді земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 утворено робочу групу, котрій доручено провести обстеження та скласти акт про повернення вищевказаної земельної ділянки та 24.06.2022 року робоча група з виходом на місце провела обстеження вказаної земельної ділянки та встановила, що на земельній ділянці відсутні будівлі (споруди) чи будь-яке інше нерухоме майно; будівельні роботи на земельній ділянці не розпочаті, а земельна ділянка є вільною від забудови.
У зв'язку з наведеним, комісія склала акт приймання-передачі земельної ділянки в підтвердження повернення (прийняття) земельної ділянки, за адресою: м. Ужгород, вул. 8 Березня - Олександра Можайського, площею 0,4 га, з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005, до земель Ужгородської міської ради та 24.06.2022 державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9916284 про припинення речового права оренди землі на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 24.06.2022 року, що затверджено міським головою Б. Андрієвим.
Акцентують увагу, що речові права ТОВ "Підлипники" припинили своє існування через складання акту приймання земельної ділянки від 24.06.2022 та реєстрації права припинення речового права позивача на спірну земельну ділянку 24.06.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.07.2022 року № 304355113, у зв'язку з чим вважає помилковими твердження представника позивача про те, що спірна земельна ділянка не поверталась з користування ТОВ "Підлипники".
Пояснюють, що припинивши у встановленому порядку право користування земельною, Ужгородською міською радою було розглянуто клопотання державного підприємства "Добробуд" та прийнято оскаржуваний пункт 3.3. рішення від 30.08.2022 року №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
Вважають, що Ужгородська міська рада приймаючи рішення від 30.08.2022 року № 859 в частині пункту 3.3 про передачу в постійне користування державному підприємству «Добробуд» діяла в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а станом на 30.08.2022 року не існувало жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання ДП "Добробуд", тим більше, коли мова йде про такий суспільно необхідний проект, як будівництво житла для внутрішньо переміщених осіб.
Звертають увагу, що після прийняття вищевказаного рішення ДП "Добробуд" зареєстровано за собою право постійного користування земельною ділянкою, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.09.2022 року № 310295683, у зв'язку з чим Ужгородська міська рада є переконаною в тому, що ДП "Добробуд" набуло та зареєструвало право користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства.
Заперечуючи вимогу про поновлення договору оренди зазначають, що станом на момент прийняття міською радою рішення про її передачу в постійне користування (30.08.2022року), ТОВ "Підлипники" не було оформлено права користування вищевказаною земельною ділянкою та в цей час між Ужгородською міською радою та ТОВ "Підлипники" тривав спір з приводу продовження орендних правовідносин (справа № 907/38/21), однак вказана обставина, за позицією відповідачів 1 та 2 не може слугувати безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання ДП "Добробуд" відповідно до чинного законодавства.
Пояснюють також, що частина шоста статті 33 Закону не вимагає від орендодавця вчиняти будь-які дії для вираження волі на продовження договору оренди землі у зазначений спосіб, що узгоджується з приписами частини третьої статті 205 Цивільного кодексу України, тоді як Ужгородська міська рада не бездіяла, а отримавши заяву ТОВ "Підлипники" від 25.10.2022 року, у встановлений законом термін розглянула її, прийнявши законне та обґрунтоване рішення про відмову у продовженні договору оренди землі.
Наполягають на тому, що жодного використання ТОВ «Підлипники» орендованої земельної ділянки за межами строку договору не було і бути не може, оскільки така земельна ділянка перебуває в користуванні ДП "Добробуд".
Відповідь на відзив.
Позивач у відповіді на відзив від 18.05.2023 відхиляє заперечення відповідачів 1 та 2 проти позову, які зазначені у відзиві на позов.
Звертає увагу, що, якщо взяти до уваги позицію відповідачів 1 та 2 про припинення дії договору 22.01.2008 року та його непоновлення у встановленому порядку, то в орендаря виник обов'язок повернути земельну ділянку, а у разі його невиконання - наявні підстави для повернення орендарем земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі в примусовому порядку. Посилається в даному контексті на судову практику Верховного суду, що викладена в постановах від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 15.02.2023 у справі №906/272/21.
У зв'язку з наведеним акцентує увагу, що ні положеннями діючого законодавства, ні умовами Договору оренди, який був укладений між сторонами та щодо поновлення якого на той час існував спір, не передбачено можливості складання акту про повернення спірної ділянки самим орендодавцем, а відтак, створення комісії, яка надалі склала акт, що був затверджений міським головою, не зумовлюють жодних правових наслідків щодо повернення спірної ділянки, оскільки такий складений односторонньо виконавчим органом Ужгородської міської ради, який не є безпосередньо стороною спірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки, поновлення договору оренди та повернення такої орендарем.
У зв'язку з наведеним, неналежними вважає покликання відповідачів про те, що речові права на користування спірною ділянкою були припиненні на підставі акту, складеного за участі тільки виконавчого органу міської ради, без участі орендаря, та фактично орендодавця.
Звертає також увагу, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, ґрунтуються постанови ОП КГС ВС від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та КГС ВС від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, у зв'язку з чим сам факт реєстрації припинення речових прав позивача на користування спірною ділянкою, тільки на підставі акту, складеного виконавчим органом відповідача 1, без фактичного припинення володіння та користування нею орендарем, не зумовлює припинення речових прав позивача, оскільки відповідні правові підстави для цього відсутні.
Резюмуючи наведене вважає, що відповідачі свідомо та протиправно, під час судового спору, на підставі неналежних та нікчемних документів, внесли записи про припинення речових прав позивача, мотивуючи це тим, що рішення у справі №907/38/21 на той час не набуло законної сили, створивши по суті передумови для виникнення нових спорів, зокрема цього, який є предметом розгляду в даній справі. Рішення суду є обов'язковими для виконання на всій території України, а протиправні рішення та дії відповідачів не можуть бути винятками, або відміняти обов'язковість таких рішень суду. Відповідно до принципу правової визначеності, права позивача підлягають захисту попри доводи наведені відповідачами у справі, які не спростовують обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а тому позивач просить задоволити їх в повному обсязі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішення V скликання Ужгородської міської ради від 29.12.2007 року № 565 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» затверджено проект відведення та передано в користування на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня вул. Можайського.
На підставі вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підлипники» (Орендарем) 22.01.2008 року укладено Договір оренди землі (далі Договір), який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008 року № 210100000-0408070000024.
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договірні зобов'язання сторін за договором почались із 29.01.2008 року.
Згідно з п. п. 14, 15 вказаного Договору, земельна ділянка передається в оренду із земель, відведених під будівництво. Цільове призначення земельної ділянки для комерційно-житлового будівництва.
За приписами п. 17 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.
Пунктом 19 Договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.
Відповідно до п. 8 Договору, Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Факт передачі земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання передачі земельної ділянки № 900 від 22.01.2008 року, який складений та підписаний сторонами Договору.
На підставі рішення Ужгородської міської ради № 786 від 28.12.2012 року позивачу було поновлено Договір оренди землі строком на 5 років до 28.12.2017 року, про що сторонами укладено Додаткову угоду б/н від 22.05.2015 року про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008 року.
В пункті 1 Додаткової угоди від 22.05.2015 зазначено кадастровий номер орендованої земельної ділянки 2110100000:20:002:0005.
Пунктом 8 Додаткової угоди б/н від 22.05.2015 року до Договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року сторони також обумовили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, право оренди позивача на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 38572988 від 04.06.2015 року.
Речове право оренди ТОВ «Підлипники» земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 04.06.2015, про що свідчить наданий суду витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0002881882019 від 19.03.2019.
Додатковими угодами б/н від 29.01.2009 року, б/н від 11.05.2012 року, б/н від 22.05.2015 року та б/н від 26.04.2017 року про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008 року були внесені зміни до умов Договору, в тому числі, щодо нормативно-грошової оцінки землі та розміру орендної плати.
Вказані обставини підтверджуються документально матеріалами справи, а також встановлені судами під час розгляду господарських спорів в справах №907/18/18 та №907/38/21, встановлені в яких обставини (з огляду на тотожність сторін спору) є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи відповідно до ст. 75 ГПК України.
Під час розгляду справи №907/18/18 в постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 встановлено, що маючи намір поновити Договір, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» 09 жовтня 2017 року через центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради подало пакет документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки» за №131749, до якого було додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема разом з проектом додаткової угоди щодо продовження строку дії договору на 5 років до 28.12.2022 р. Термін виконання такої послуги згідно зазначеного опису визначено тривалістю тридцять календарних днів та закінчувався 08.11.2017.
21 грудня 2017 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №955, підпунктом 3.2 пункту 3 якого відмовила товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4 га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.
Вказаний підпункт 3.2. рішення Ужгородської міської ради №955 від 21.12.2017 визнано протиправним та скасовано згадуваною постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18, яка набрала законної сили в цій частині у встановленому законом порядку.
Предметом спору у справі №907/18/18 була також вимога ТОВ «Підлипники» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008 на умовах додаткової угоди в редакції позивача та в задоволенні позовних вимог в цій частині за результатами нового розгляду означеної позовної вимоги відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 №907/18/18 було відмовлено у зв'язку з обранням позивачем невірного способу захисту порушеного права в цій частині.
В подальшому, ТОВ « Підлипники» вдруге звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСББ « Можайського 34» про визнання Додаткової угоди до Договору оренди землі від 22.01.2008 року укладеною в редакції позивача.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 позов було задоволено повністю та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 22.01.2008 (кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005) по вул. 8-го Березня- Олександра Можайського в м. Ужгороді, у викладеній у рішенні редакції додаткової угоди, зокрема, змінена редакція пункту 8 Договору передбачала, що строк дії договору до 28 грудня 2022 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Вказане рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 залишено без змін відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 року та постанови Верховного суду від 05.04.2023.
Встановлено також, що з метою реалізації свого переважного права на продовження договору оренди на таких же умовах та на той же строк, ТОВ «Підлипники» 25.10.2022 року звернулось до Ужгородської міської ради з заявою від 25.10.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки на такий же строк та на таких же умовах, долучивши до заяви ряд документів, що зазначені в переліку Додатків, зокрема, проект Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі від 22.01.2008.
Згідно з пропонованим позивачем проектом Додаткової угоди строк дії Договору встановлюється до 28 грудня 2027 року.
Надіслання означеної заяви 25.10.2022 підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення в цінний лист №8801709227140, поштовою накладною №8801709227140, фіскальним чеком від 25.10.2022.
Згідно з талоном про реєстрацію адміністративної послуги від 27.10.2022 підтверджується надання ТОВ «Підлипники» пакету документів для одержання послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки», до якого було додано документи, перелік яких зазначений в описі документів, зокрема й Довідку з державної податкової інспекції про відсутність заборгованості по орендній платі.
Надання позивачем усіх необхідних для розгляду питання про поновлення договору оренди документів, в тому числі проекту додаткової угоди, подання яких обумовлене Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про адміністративні послуги» не заперечується і відповідачами в справі у поданому суду відзиві та згідно з поясненнями представника відповідача 2 в судовому засіданні.
13 грудня 2022 року Ужгородська міська рада прийняла рішення «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» №1050, пунктом 3 якого відмовила товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» у поновленні дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 Березня-Можайського.
Підставою відмови у поновленні дії Договору Ужгородською міською радою зазначено наявність рішення міської ради на зазначену земельну ділянку іншій юридичній особі.
Так, відповідно до пункту 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» відповідачем 1 надано без складання технічної документації із землеустрою (згідно з п. 1 ст. 123 ЗК України) Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.
Як зазначає відповідач, підставою прийняття рішення від 30.08.2022 про передачу в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації було звернення останнього, а також та обставина, що сама земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 повернута з оренди Ужгородській міській раді відповідно до акту приймання-передачі від 24.06.2022, складеного комісією Ужгородської міської ради (робочою групою), створеною розпорядженням Ужгородського міського голови №307 від 13.06.2022.
Згідно з наданою відповідачем Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №304355113 від 06.07.2022 вбачається прийняття 28.06.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т.В. рішення №64000159 про припинення права оренди ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005, а відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №310295683 від 20.09.2022 підтверджується реєстрація 16.09.2022 права постійного користування ДП «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 (рішення реєстратора №64863675 від 20.09.2022).
Вважаючи себе добросовісним орендарем та посилаючись на порушення його переважного права на поновлення Договору оренди землі на новий строк, позивач вважає пункт 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” та п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” протиправними, такими, що порушують право орендаря на користування земельною ділянкою та переважне право на поновлення Договору оренду, а відтак, підлягають скасуванню судом, а захист права Орендаря в спірних правовідносинах, за позицією ТОВ «Підлипники», слід здійснити шляхом визнання укладеною Додаткової угоди до Договору, в пропонованій Орендарем Орендодавцю редакції..
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі".
Станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами щодо поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди правовідносини щодо поновлення договорів оренди регулювалися положеннями ст.32-2 Закону України «Про оренду землі», ст. 126-1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), а переважне право укладення договорів оренди на новий строк здійснюється відповідно до ст. 33 «Про оренду землі».
В той же час, відповідні редакції ст.ст. 32-2, 33 Закону України «Пор оренду землі», ст. 126-1 ЗК України набрали чинності з 16.01.2020 та викладені в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (надалі - Закон №340-IX), відповідно до п.п. 9 п. 8 якого Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» доповнено, зокрема, абзацом четвертим, за змістом якого правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
З урахуванням викладеного, до правовідносин щодо поновлення договору оренди від 22.01.2008 року слід застосовувати визначені в самому договорі умови його поновлення та правила, які були чинні на час укладення договору.
Як зазначено вище та встановлено судом, пунктом 8 Договору (в редакції, що визнана укладеною згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21) визначено переважне право Орендаря на поновлення строку дії Договору на новий строк після його закінчення та обумовлено процедуру вчинення Орендарем юридично значущих дій, спрямованих на реалізацію такого наміру поновити Договір - не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору Орендар повинен повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі - в редакції, яка підлягає застосуванню в спірних правовідносинах) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Положеннями частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
З викладених вище положень Закону слідує, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання обома сторонами договору оренди встановленої процедури і строків.
Важливість дотримання як строку звернення орендаря до орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, так і відповіді орендодавця на таке звернення неодноразово підтверджена правовими висновками, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зроблено висновок, що надсилаючи орендодавцю відповідне письмове повідомлення орендар таким чином завчасно мав продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.
При цьому законодавець у нормі статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом №340-IX та підлягає до застосування в спірних правовідносинах), ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, свідчить про їх логічну послідовність, оскільки факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме, частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому таке поновлення не вимагає прийняття орендодавцем відповідного рішення, оскільки земельні правовідносини сторони вже врегулювали під час передання земельної ділянки й укладення договору оренди землі, а подальше регулювання закон передбачив у вигляді поновлення цього договору.
Наведений правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пунктах 28 - 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
За встановленими в даній справі обставинами Позивач, з дотриманням умов пункту 8 Договору оренди та положень частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" більш ніж за 60 днів до закінчення строку його дії (28.12.2022), а саме 25.10.2022 звернувся до відповідача 1 - Ужгородської міської ради із заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі, до якої додав проект додаткової угоди. Проте така заява з проектом додаткової угоди не розглянута Відповідачем у строк, встановлений частиною п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" та, за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі, у місячний термін не надіслано Позивачу лист-повідомлення про прийняте з цього приводу рішення.
Так, відповідно до талону про реєстрацію адміністративної послуги «Надання рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 27.10.2022, Ужгородською міською радою зазначено кінцевий строк її надання ТОВ «Підлипники» - 26.11.2022, що відповідає встановленому в ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячному строку розгляду Орендодавцем пропозиції Орендаря поновити договір оренди.
При цьому, рішення Ужгородської міської ради за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники» про продовження (поновлення) договору оренди №1050 прийнято 13.12.2022, тобто з порушенням встановлених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» строків.
Не можуть вважатися підставними заперечення відповідача щодо дотримання Ужгородською міською радою строків розгляду з посиланням на ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги», позаяк означений Закон відповідно до змісту його преамбули не регулює земельні правовідносини між сторонами Договору, не змінює встановлених в спеціальному Законі (Закон України «Про оренду землі») строків розгляду листа-пропозиції про поновлення договору оренди землі, а відповідно до змісту преамбули Закону України «Про адміністративні послуги» цей Закон визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
Більше того, частина 1 статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» відсилає до інших Законів в частині визначення граничних строків надання адміністративної послуги, а для застосування ч. 4 ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» колегіальному органу слід довести неможливість прийняття відповідного рішення в гранично встановлені законом строки, доказів чого матеріали даної справи не містять.
Доказів неможливості проведення чергової чи позачергової сесії органу місцевого самоврядування в період з 27.10.2022 по 26.11.2022 Ужгородською міською радою не надано, а відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Суд враховує, що організація роботи, затвердження регламенту, черговість сесій ради, проведення позачергових сесій є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування; водночас, з урахуванням встановленого в ст. 19 Конституції України обов'язку органу місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, усі ризики ймовірних порушень встановлених Законом строків розгляду земельних питань покладаються на орган місцевого самоврядування, який при організації своєї діяльності не враховує встановлені законами України строки.
Надаючи оцінку підставам відмови у поновленні Договору, суд враховує наступне.
Як встановлено судом вище, за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники» від 25.10.2022 про продовження (поновлення) договору оренди Ужгородською міською радою 13.12.2022 прийнято рішення №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок”, пунктом 3 якого ТОВ “Підлипники” відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Така правова позиція висловлена палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17.
Зі змісту п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” вбачається, що підставою для відмови ТОВ «Підлипники» в поновленні Договору органом місцевого самоврядування зазначено наявність рішення міської ради на зазначену земельну ділянку іншій юридичній особі.
Так, відповідно до пункту 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» відповідачем 1 надано Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації (відповідачу 3) в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.
Вказане рішення №859 від 30.08.2022 (в частині його п. 3.3.) також оспорюється позивачем, а відтак, оцінка законності як рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” (п. 3), так і рішення від 30 серпня 2022 року за №859 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» (п. 3.3.) здійснюється судом комплексно та з урахуванням тієї обставини, що без попереднього надання в постійне користування спірної земельної ділянки Державному підприємству «Добробуд» Закарпатської обласної державної адміністрації, у відповідача 1 були відсутні правові підстави для відмови позивачу в поновленні Договору оренди від 22.01.2008, позаяк, за встановленими судом обставинами, інших підстав для відмови органом місцевого самоврядування не зазначено ні в Оспорюваному рішенні, ні під час розгляду справи в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. 1 ч. 2 ст. 92 ЗК України).
Правові підстави та порядок надання земельної ділянки в постійне користування визначені Главою 19 ЗК України.
Так, за змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За встановленими судом обставинами, Орендарем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського станом на дату прийняття відповідачем 1 рішення про надання означеної земельної ділянки в постійне користування відповідача 3 (30.08.2022) було Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники» відповідно до Договору оренди від 22.01.2008, який неодноразово продовжувався, востаннє відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, - до 27.12.2022, а відтак, лише після припинення права користування (права оренди) ТОВ «Підлипники» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га, така земельна ділянка могла надаватися судом в постійне користування іншим особам, в тому числі й відповідачу 3.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в спірних правовідносинах мало місце порушення Ужгородською міською радою вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України щодо надання відповідачу 3 в постійне користування земельної ділянки, яка перебувала в оренді ТОВ «Підлипники» без припинення права оренди та повернення земельної ділянки.
Також слід звернути увагу, що за встановленими у справі обставинами Орендар (позивач) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою. Доказів повернення такої орендодавцю суду не надано, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі такої ділянки від позивача до відповідачів. В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що відповідачі не порушували питання щодо повернення земельної ділянки, в тому числі, в судовому порядку. Доказів звернення до позивача впродовж дії Договору оренди із претензіями щодо неналежного виконання орендарем його умов або ініціювання орендодавцем розірвання Договору з цих підстав матеріали справи не місять.
Не можуть вважатися в даному контексті підставними заперечення відповідачів 1 та 2 щодо повернення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га з оренди ТОВ «Підлипники» з посиланням на акт приймання-передачі від 24.06.2022, позаяк такий акт всупереч приписів ст. 34 Закону України «Про оренду землі», умов п. 20 Договору оренди від 22.01.2008 оформлено в односторонньому порядку комісією у складі посадових осіб відповідача 1 та відповідача 2 без участі Орендаря та, відповідно, такий акт не може створювати для Орендаря жодних правових наслідків, як і не є підтвердженням повернення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га з оренди ТОВ «Підлипники».
Невідповідними також суд вважає аргументи відповідачів 1 та 2 щодо державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Підлипники» та, відповідно, державної реєстрації права постійного користування відповідача 3 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га, позаяк державна реєстрація речових прав не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, ґрунтуються постанови ОП КГС ВС від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та КГС ВС від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, у зв'язку з чим сам факт реєстрації припинення речових прав позивача на користування спірною ділянкою, тільки на підставі акту, складеного виконавчим органом відповідача 1, без фактичного припинення володіння та користування нею орендарем, не зумовлює припинення речових прав позивача, оскільки відповідні правові підстави для цього відсутні
Як зазначено в постанові Верховного суду від 07.06.2023 у справі №916/959/22 функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).
У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
З урахуванням викладеного, реєстрація права власності чи інших речових прав (в тому числі й права оренди та постійного користування) не може бути єдиним і беззаперечним доказом наявності чи відсутності такого права, позаяк цивільні права виникають з визначених в ст. 11 ЦК України підстав, до яких не належить реєстрація права як підстава його виникнення, а відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування в судовому порядку документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є підставою для припинення реєстрації відповідного права.
Разом з тим, суд приймає до уваги аргументи відповідачів 1 та 2, які зазначені у відзиві на позов, що станом на 30.08.2022 (дата прийняття рішення №859 про надання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га в постійне користування відповідачу 3) Договір оренди від 22.01.2008 ще не був поновлений у встановленому законом порядку, позаяк рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, яким визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022, набрало законної сили лише 13.10.2022.
Водночас, станом на час прийняття такого рішення (30.08.2022) було чинним судове рішення - постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18, - яким визнано протиправним та скасовано підпункт 3.2. пункту 3 рішення XVII сесії Ужгородської міської ради №955 від 21.12.2017 про відмову ТОВ «Підлипники» в поновленні договору оренди від 22.01.2008.
Тобто, станом на 30.08.2022 відповідач 1 за всіма обставинам не міг не знати про відсутність законного рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви ТОВ «Підлипники», яка подавалася ще в 2017 році з питань поновлення (продовження) дії Договору оренди від 22.01.2008 до 28.12.2022, як і не могло бути невідомо Ужгородській міській раді про наявність рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, яким визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022.
Доказів вжиття Ужгородською міською радою будь-яких заходів чи прийняття рішень щодо поновлення Договору оренди від 22.01.2008 (чи відмови в поновленні) з 30.09.2019 року суду не надано, у зв'язку з чим фактично самим органом місцевого самоврядування зумовлено ситуацію, коли Орендар (ТОВ «Підлипники») змушений був повторно звертатися до Господарського суду з позовною заявою (справа №907/38/21) з метою досягнення правової визначеності між сторонами з питань продовження строку дії Договору.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року).
Позатим, відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
У Рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004закріплено, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності. Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.
Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення права у громадян (абзац п'ятий підпункту 5.5 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 жовтня 2008 року № 24-рп/2008визначив, що право власності, у тому числі й приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.
Разом з тим у Рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України закріпив, що хоча право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Перший протокол до Конвенції у статті 1 «Захист власності» передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
ЄСПЛ у пункті 71 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення ЄСПЛ від 20 листопада 1995 року у справі «Прессоз компанія Нав'єра С. А.» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium)). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції» (Sporrong et Lonnroth c. Suede)).
Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинне бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом» (рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі й право оренди має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, тобто такі ж права, як і при захисті права власності.
Підсумовуючи наведене вище, у спірних правовідносинах за встановлених судом обставин:
- прийняття самим органом місцевого самоврядування (відповідачем 1) незаконного рішення (підп. 3.2. п. 3) №955 від 21.12.2017, яким Орендарю земельної ділянки (ТОВ «Підлипники») відмовлено у поновленні договору земельної ділянки), яке в подальшому було скасоване постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18;
- неприйняття Ужгородською міською радою з вересня 2019 року будь-якого іншого рішення з питання поновлення (продовження) Договору оренди від 22.01.2008, що зумовило необхідність звернення Орендаря до Господарського суду Закарпатської області з метою досягнення правової визначеності між сторонами з питань продовження строку дії Договору (справа №907/38/21):
- наявності станом на 30.08.2022 судового рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21, яким визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022, - рішення Ужгородської міської ради №859 від 30.08.2022 (в частині п. 3.3.) про надання спірної земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського Державному підприємству “Добробуд” Закарпатської обласної державної адміністрації є таким, що прийняте з порушенням принципу належного урядування, за невідповідного та безпідставного втручання в право Орендаря (ТОВ «Підлипники») на користування земельною ділянкою та переважне право поновлення Договору оренди, а відтак, підлягає скасуванню судом.
При вирішенні позову в цій частині суд також приймає до уваги, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 у справі №907/38/21 набрало законної сили у встановленому законом порядку 13.10.2022, а ризик будь-якої помилки державного органу чи органу місцевого самоврядування відповідно до наведених вище позицій Європейського суду з прав людини, з урахуванням принципу належного урядування, повинен покладатися на саму державу та такі помилки не можуть виправлятися за рахунок та з грубим порушенням прав осіб, яких вони стосуються.
Протилежний підхід до надання оцінки спірним правовідносинам зумовлюватиме порушення встановленої в ст. 129-1 Конституції України обов'язковості виконання судових рішень, зокрема рішення у справі №907/38/21, яким визнано укладено Додатку угоду до Договору оренди від 22.01.2008 про продовження строку його дії до 28.12.2022, та не відповідатиме принципам правової визначеності для суб'єктів спірних правовідносин.
Недоречними в даному контексті суд вважає аргументи відповідачів 1 та 2 щодо суспільної необхідності надання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га в постійне користування Державному підприємству “Добробуд” Закарпатської обласної державної адміністрації з метою побудови житла для вимушених переселенців, позаяк жодних доказів такої необхідності суду не надано, а відповідно до пояснень представника відповідача 2 в судовому засіданні, на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га майже через рік з дати надання її в постійне користування відповідачу 3 жодних будівельних робіт, в тому числі й щодо спорудження житла не здійснюється.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” суд зазначає, що підставою для відмови ТОВ «Підлипники» в поновленні Договору органом місцевого самоврядування зазначено наявність рішення міської ради на зазначену земельну ділянку іншій юридичній особі.
Жодних інших заперечень Орендодавця щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 2110100000:20:002:0005, площею 0,4 га, по вул. 8 Березня - Можайського, як-то заперечень щодо:
- неналежності виконання Орендарем (позивачем у даній справі) обов'язків за Договором;
- пропонованих Орендарем істотних умов Додаткової угоди про поновлення Договору;
- відсутності наміру подальшого передання права (оренди) користування земельною ділянкою, - Ужгородською міською радою не зазначено ані в Оспорюваному рішенні №1050 від 13.12.2022, ані під час розгляду даної справи в суді.
Не може вважатися таким аргумент відповідача 1 щодо невикористання позивачем земельної ділянки кадастровий номер: 2110100000:20:002:0005, позаяк поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування (постанови Верховного суду від 25.03.2020 у справі № 715/214/17, від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20).
В даному аспекті суд також зважає, що за встановленими Західним апеляційним господарським судом в постанові від 30.09.2019 у справі №907/18/18 обставинами, саме внаслідок прийняття відповідачем 1 рішення №955 від 21.12.2017, яке в подальшому було скасоване судом, Товариству з обмеженою відповідальністю «Підлипники» органом місцевого самоврядування фактично створені перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою з 2017 по 2022 рік.
Крім того, як встановлено у згадуваній постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №907/18/18 позивачем (ТОВ «Підлипники») розроблено проект будівництва житлового будинку з адміністративно-торгівельними закладами, а також отримано містобудівні умови та обмеження по забудові земельної ділянки, зареєстровано декларацію про початок виконання підготовчих робіт 01.04.2015. Позивач наголошував на тому, що містобудівні умови та обмеження були згодом скасовані рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №217 від 20.07.2017. Порушень позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих робіт відділом державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні перевірки не встановлено, що підтверджується відповідним актом, наявним в матеріалах справи.
Зазначені обставини судом було взято до уваги, як такі дії (рішення) самого органу місцевого самоврядування, що перешкоджали позивачу здійснити будівництво на орендованій ділянці.
З урахуванням наведеного, законність рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок” підлягає перевірці судом виключно з огляду на ті підстави відмови в поновленні Договору оренди, які в ньому зазначені.
При цьому, суд зауважує, що відповідач 1 як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (постанова Верховного суду від 28.05.2020 у справі №826/17201/17).
Резюмуючи наведене вище, з огляду на встановлену судом незаконність рішення Ужгородської міської ради №859 від 30.08.2022 (в частині п. 3.3.), наявність якого відповідачем 1 визначено як єдину підставу відмови у поновленні Договору оренди від 22.01.2008, беручи до уваги порушення Орендодавцем встановленого законом порядку розгляду питання про поновлення спірного договору оренди на новий строк та відмову в поновленні договору оренди без надання заперечень в межах визначених строків, а також з огляду на добросовісність виконання Орендарем своїх обов'язків за договором оренди землі, що не спростовано відповідачами у справі, суд дійшов висновку про достатню обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок”.
За змістом частин восьмої та одинадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакція, яка підлягає до застосування у спірних правовідносинах), додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків на новий строк.
Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов'язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.
У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов'язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, яка підлягає до застосуванню в спірних правовідносинах визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).
З огляду на наведене та враховуючи те, що рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 (п. 3.) про відмову у поновленні договору оренди землі прийнято відповідачем 1 за відсутності правових підстав для такої відмови, поза межами місячного строку, визначеного положеннями частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" для висловлення заперечень проти поновлення договору, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню у судовому порядку, з огляду на дотримання позивачем як Орендарем визначеного в ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку вчинення дій з наміром поновити Договір оренди, продовження користування земельною ділянкою ТОВ «Підлипники» та належне виконання Орендарем обов'язків за Договором, суд доходить переконливих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 22.01.2008, в редакції, яка пропонувалася Орендарем Орендодавцю та долучена до заяви від 25.10.2022.
При цьому, суд приймає до уваги також відсутність заперечень відповідачів як щодо форми угоди про продовження строку дії договору оренди, так і щодо змісту вказаної угоди, яка за поясненнями представника відповідача 2 є тотожною за змістом Додатковій угоді до Договору оренди щодо відмови в укладенні якої відповідачем 1 прийнято рішення від 13 грудня 2022 року №1050 (п. 3).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом в повному обсязі на відповідача 1 у справі, позаяк саме з неправильних дій Ужгородської міської ради і виник спір в даній справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 3.3. рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30 серпня 2022 року за №859 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)” про передачу в постійне користування Державному підприємству “Добробуд” Закарпатської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:002:0005 площею 0,4000 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. 8-го Березня-Олександра Можайського.
3. Визнати незаконним та скасувати п. 3 рішення Ужгородської міської ради від 13 грудня 2022 року №1050 “Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок”, яким ТОВ “Підлипники” відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,4га для комерційно-житлового будівництва по вул. 8 Березня-Можайського.
4. Визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі б/н від 22.01.2008 року, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ “Підлипники”, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:20:002:0005, площею 0,4000 га, для комерційно-житлового будівництва (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) по вул. 8 го Березня-Олександра Можайського в м. Ужгороді, в наступній редакції:
«Додаткова угода про внесення змін
до Договору оренди землі від 22.01.2008 року
м.Ужгород «____» _________ 2022 р.
Територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, в особі директора Гільтайчука Віталія Степановича, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 28.10.2021р. №479 (далі - Орендодавець), з одного боку та товариство з обмеженою відповідальністю «Підлипники», код 34676314, в особі представника Маркуся Михайла Івановича, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гумеюк В.В. за №1780 від 04.12.2019р., надалі - Орендар, з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору про нижченаведене:
1. На підставі рішення __________________________________________________
поновити ТОВ «Підлипники» договір оренди земельної ділянки площею 0,4 га по вул.8 Березня - Можайського для комерційно-житлового будівництва строком на 5 років до 28.12.27 року.
Кадастровий номер: 2110100000:20:002:0005.
2. Внести зміни до пункту 8 Договору та викласти його в наступній редакції:
« 8. Строк дії договору до 28 грудня 2027 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».
3. Додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі укладена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 22.01.2008р.
Реквізити сторін
Орендодавець Територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради м.Ужгород, пл.Поштова, 3 р/р UA148999980334129812000007493 одержувач: ГУК у Закарпатській області /Ужгородська ТГ 18010600, код ЄДРПОУ 37975895 МФО 899998Орендар ТОВ «Підлипники» м.Ужгород, вул.Доманинська, 131 код ЄДРПОУ 34676314
Підписи сторін
Орендодавець Директор департаменту ______________________ Гільтайчук В.С. Орендар Представник ТОВ «Підлипники» на підставі довіреності представник ________________________Маркусь М.І.»
5. Стягнути з Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підлипники” (88000, м. Ужгород, вул. Доманинська, 131, код ЄДРПОУ 34676314) 8052,00 грн (вісім тисяч п'ятдесят дві гривні 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 31 липня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.