вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.07.2023р. Справа № 904/8966/21
За позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробичного підприємства «Агропромкомплект», м. Дніпро
Про: стягнення 375 945, 43 грн. та зобов'язання вчинити певні дії
та
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробичного підприємства «Агропромкомплект», м. Дніпро
До: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар
Про: стягнення 164 937, 87 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
секретар судового засідання Броян А.Р.
Від ДП НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»: Гриценко В.С.;
Від ТОВ НВП «Агропромкомплект»: Хорошкін С.П.
ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ НВП «Агропромкомплект» (відповідач) про стягнення 375 945, 43 грн. (в т.ч.: 243 035, 43 грн. - пеня та 132 910, 00 грн. - штраф) штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. (укладеним між сторонами); та зобов'язання відповідача здійснити поставку недопоставленого за вищезазначеним договором товару на загальну суму 1 898 714, 28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : продукція, визначена в п. 1.1 договору, вартістю 1 898 714,28грн, у визначені строки не поставлена. Крім того, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань. Враховуючи умови оплати, а також відсутність виконаного відповідачем зобов'язання з поставки продукції в повному обсязі, у позивача не виникло обов'язку її оплати. Як зазначає позивач, договір не містить жодної умови про здійснення поетапної поставки продукції (окремими партіями), тому продукція за договором вважається поставленою в дату поставки повного обсягу продукції, визначеного в п. 1.1 договору. За договором виконання відповідачем зобов'язання з поставки не є зустрічним, оскільки оплата здійснюється після поставки продукції - протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції. Таким чином, в розумінні ч.1 ст. 538 ЦК України зобов'язання не є зустрічним.
Ухвалою суду від 22.11.21р. відкрито провадження у справі №904/8966/21, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 07.12.21р.
06.12.21р. ТОВ НВП «Агропромкомплект» подано зустрічну позовну заяву до ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 164 937, 87 грн. (в т.ч.: 151 744, 20 грн. - основний борг; 9 899, 81 грн. - інфляційні втрати та 3 293, 86 грн. - 3% річних) заборгованотсі, що виникла внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що прострочення поставки відбулось за відсутності вини ТОВ «НВП «Агропромкомплект», а відтак, застосування до відповідача штрафних санкцій за первісним позовом є необґрунтованим.
За умовами спірного договору поставки, предмет поставки є подільним, тому покупець приймав виконання поставок партіями та здійснював оплату товару партіями. Враховуючи положення ст. 538 ЦК України, договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Покупець систематично не виконував в строки, визначені договором , зустрічні зобов'язання по оплаті поставленої продукції , тому на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України постачальник призупинив поставку продукції.
Ухвалою суду від 08.12.21р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду с первісним позовом.
Ухвалою суду від 11.01.22р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 15.02.22р.
15.02.22р. в засіданні оголошено перерву до 01.03.22р.
Розгляд справи було відкладено на невизначений строк у зв'язку з військовою агресією росії проти України та враховуючи тимчасову окупацію території м. Енергодар (де знаходиться ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція»).
12.01.23р. на електрону адресу суду від ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» надійшов лист, в якому повідомлено, що створено тимчасову адміністрацію Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» у м. Києві. Окрім того, створено поштову скриньку вищезазначеної тимчасової адміністрації, що дає можливість повідомляти сторони про час і місце проведення судових засідань, з метою забезпечення ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Ухвалою суду від 30.01.23р. розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 16.02.23р.
16.02.23 ТОВ НВП «Агропромкомплект» подано заяву про збільшення зустрічних позовних вимоги , в якій позивач просить суд стягнути з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» 151 744, 20 грн. - основної заборгованості; 55 401,82грн. - інфляційних втрат та 8 731,72 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 16.02.23р. підготовче засідання відкладено в режимі відеоконференції на 16.03.23р. Ухвалою суду в 16.03.23р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" на 30.03.23р.Ухвалою суду від 10.04.23р. підготовче засідання в режимі відеоконференції відкладено на 25.04.23р. Ухвалою суду від 08.05.23р. підготовче засідання в режимі відеоконференції призначено на 23.05.23р. Ухвалою суду від 23.05.23р. закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 08.06.23р.
По справі було оголошено перерву з 08.06.23р. по 29.06.23р. та з 29.06.23р. по 18.07.23р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
24.06.20р. між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець) та ТОВ «НВП «Агропромкомплект» (постачальник) укладено договір поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470. Згідно з умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію. Вартість продукції, що поставляється (60 позицій), складає 2 313 369,24 грн з урахуванням ПДВ (п.1.1). Строк поставки продукції: червень - вересень 2020. (п.1.2)
Додатковою угодою №1 від 01.10.20р. внесено зміни до п.1.2 договору поставки №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. та викладено його в наступній редакції: «строк поставки продукції позицій №1-5, 6, 7-9, 11, 12-19, 22-23, 25-26, 28-29, 32-33, 35, 36-39, 44, 45, 48-55, 57-58, 60 - жовтень - грудень 2020».
Додатковою угодою №2 від 30.12.20р. до договору поставки №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. виключено 2 позиції продукції, передбаченої п.1.1 договору (піка до відбійного молотка ВО-3 у кількості 120шт., піка до відбійного молотка МОП-4 100шт. на загальну суму разом з ПДВ - 33 844,80 грн ). Пункт 1.2 договору викладено в наступній редакції: «строк поставки продукції по позиціям: №6-4шт., 10, 11-1шт., 20, 21, 24, 27, 30, 31, 34, 35 - 10шт., 40, 41, 42, 43, 45 - 1шт., 46, 47, 56, 59 - жовтень 2020 - грудень 2020; по позиціям №1-5, 6-6шт., 7-9, 11-4 шт., 12-19, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 32, 33, 35-40-40шт., 36-39, 44, 45-1 шт., 48-55, 57, 58, 60 - грудень 2020 - червень 2021». Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: «вартість договору без урахування ПДВ - 1 899 603,70 грн, крім того ПДВ - 379 920,74 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 2 279 524,44 грн». Інші умови договору залишенні незмінними та зберігають свою чинність.
ТОВ «НВП «Агропромкомплект» здійснило часткову поставку продукції за договором на загальну суму 380 810,16грн . , в тому числі : на суму 177 841,80грн . - що підтверджується приходний ордером №6/868/350 від 24.07.20р. ; на суму 13 046,50грн. - що підтверджується приходний ордером №6/868/355 від 12.08.20р. ; на суму 62 262,50грн. - що підтверджується приходний ордером №6/868/360 від 28.12.20р. ; на суму 64 191,00грн. - що підтверджується приходний ордером №6/868/365 від 17.06.21р. Виходячи з умов договору постачальник був зобов'язаний поставити продукцію в повному обсязі в строк до 30.06.21р.
З огляду на вищевикладене постачальником в порушенням умов п.1.2 договору (з редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2020) не виконано зобов'язання з поставки продукції.
На дату подання позову зобов'язання з поставки продукції, визначеної п.1.1 договору, не виконано постачальником на суму 1 898 714,28грн. (2 279 524,44 - 380 810,16)
Відповідно до п. 3.2. договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції.
ТОВ "НВП «Агропромкомплект» неодноразово зверталося до ДП «НАЕК «Енергоатом» з листами №1314 від 22.09.20р., №1377 від 01.10.20р., №1591 від 18.12.20р. з вимогами погашення простроченої заборгованості за договором поставки.
10.06.21р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» звернулось до ДП НАЕК «Енергоатом» з пропозицією про розірвання договору з 01.07.21р. у зв'язку з неможливістю покупцем своєчасного виконання зобов'язань по оплаті вже отриманої продукції.
Листом №454 від 30.06.21р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» повідомило ДП «НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання свого обов'язку з подальшого постачання продукції за договором поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. у зв'язку з невиконанням ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язання щодо здійснення оплати поставленої за договором продукції.
Відповідно до п.7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п.7.2. договору за порушення зазначених строків постачання або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань.
За порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. в частині своєчасної поставки товару на суму 1 898 714,28грн, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.07.21р. по 05.11.21р. в сумі 243 035,43грн та 7% штрафу у розмірі 132 910,00грн.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.1.2 договору поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю продукцію в строк: червень - вересень 2020р.
В подальшому додатковою угодою №2 від 30.12.2020 до договору поставки строк поставки продукції за частиною позицій визначено жовтень 2020 - грудень 2020 та грудень 2020 - червень 2021.
Суд звертає увагу, що умовами договору поставки сторонами не визначено умову поставку товару одночасно в повному обсязі чи окремими партіями.
За положеннями ч. 1 ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Так, постачальником здійснено поставку товару окремими партіями на загальну суму 380 810,16грн., а покупцем прийнято поставлений товар без заперечень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №240701/с3/01 від 24.07.20р. на суму 213 410,16грн., №100801/с3/01 від 10.08.20р. на суму 15 655,80грн., №231204/с3/01 від 23.12.20р. на суму 74 715,00грн., №170603/с3/01 від 17.06.21р. на суму 77 029,20грн., що спростовує твердження покупця щодо умов одночасної поставки продукції , визначеної п. 1.1 договору.
Враховуючи умови п.3.2 договору, покупець був зобов'язаний розрахуватись за продукцію протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції, а саме, за видатковими накладними:
- №240701/с3/01 від 24.07.20р. до 23.11.20р.;
- №100801/с3/01 від 10.08.20р. до 10.12.20р.;
- №231204/с3/01 від 23.12.20р. до 27.04.21р.;
- №170603/с3/01 від 17.06.21р. до 19.10.21р.
Однак, в порушення договірних зобов'язань покупець здійснив оплату поставленого товару з порушенням встановлених строків та частково у розмірі 229 065,96грн. (213 410,16 + 15 655,80), що підверджується банківськими виписками від 19.02.21р.та не спростовується сторонами
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Крім того, за змістом частини 5 вказаної статті, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Листом №454 від 30.06.21р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» повідомило ДП «НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання свого обов'язку з подальшого постачання продукції за договором поставки продукції №242(6)20УК/53-121-01-20-09470 від 24.06.20р. у зв'язку з невиконанням ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язання щодо здійснення оплати поставленої за договором продукції.
Крім того, суд звертає увагу про обізнаність позивача за первісним позовом про необхідність вчасної оплати вже поставленого товару для дотримання графіку поставок, оскільки ТОВ «НВП “Агропромкомплект» неодноразово зверталося до ДП «НАЕК «Енергоатом» з вимогнами щодо здійснення погашення простроченої заборгованості.
10.06.21р. ТОВ «НВП «Агропромкомплект» звернулось до ДП НАЕК «Енергоатом» з пропозицією про розірвання договору з 01.07.21р. у зв'язку з неможливістю покупцем своєчасного виконання зобов'язань по оплаті вже отриманої продукції.
Враховуючи те, що покупцем не надано суду доказів сплатити постачальнику вартості поставленого товару, відповідач правомірно скористався передбаченим ст. 692 ЦК України правом зупинення поставки наступних партій товару за договором до повної оплати вже поставленого товару.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
В статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сплата неустойки є правовим наслідком порушення зобов'язань (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Крім того, ч.2 ст. 613 ЦК України передбачає звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання на час прострочення кредитора.
За відсутності порушення відповідачем господарських зобов'язання за договором та встановлення правомірності дій відповідача щодо зупинення виконання договірних зобов'язань з поставки продукції, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строків поставки товару за договором поставки є безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача здійснити поставку продукції у повному обсязі, суд враховуючи право , надане постачальнику ч. 5 ст. 692 ЦК України зупинити поставку товару до отримання оплати попередньо поставленого товару та факт недоплати станом на дату подання позову поставленого товару, суд відмовляє в задоволенні вказаних вимог.
Суд звертає увагу що не вбачає в діях постачальника односторонньої відмови від виконання зобов'язань в розумінні ст. 525 ЦК України.
У разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконує свого обов'язку, продавець, не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару. При цьому, норма вказаної статті не вимагає обов'язку постачальника заявити про зупинення виконання зобов'язання.
Як зазначалося вище, ТОВ «НВП «Агропромкомплект» свої зобов'язання щодо поставки частини продукції виконало, а ДП «НАЕК «Енергоатом» свій обов'язок в частині оплати раніше поставленої продукції не виконувало своєчасно.
Таким чином, суд не погоджується з доводами ДП «НАЕК "Енергоатом» щодо відсутності у даному випадку зустрічних зобов'язань між сторонами.
Договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.
Звертаючись з зустрічною позовною заявою , ТОВ НВП «Агропромкомплект» просить суд стягнути з ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість у розмірі 164 937, 87 грн. (в т.ч.: 151 744, 20 грн. - основний борг; 9 899, 81 грн. - інфляційні втрати та 3 293, 86 грн. - 3% річних), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару.
Як вище встановлено, постачальником здійснено поставку товару окремими партіями на загальну суму 380 810,16грн., а покупцем прийнято товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №240701/с3/01 від 24.07.20р. на суму 213 410,16грн., №100801/с3/01 від 10.08.20р. на суму 15 655,80грн., №231204/с3/01 від 23.12.20р. на суму 74 715,00грн., №170603/с3/01 від 17.06.21р. на суму 77 029,20грн.
Враховуючи умови п.3.2 договору, покупець був зобов'язаний розрахуватись за продукцію протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції, а саме, за видатковими накладними:
- №240701/с3/01 від 24.07.2020 до 23.11.20р.;
- №100801/с3/01 від 10.08.2020 до 10.12.20р.;
- №231204/с3/01 від 23.12.2020 до 27.04.21р.;
- №170603/с3/01 від 17.06.21 до 19.10.21р.
Однак, в порушення договірних зобов'язань покупець здійснив оплату поставленого товару лише частково - у розмірі 229 065,96грн. (213 410,16 + 15 655,80) у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 151 744,20грн.
Як вище встановлено судом, постачальник зобов'язання щодо поставки частини продукції виконав, а покупець свій обов'язок в частині поставленої продукції не виконав своєчасно та в повному обсязі.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за зустрічним позовом надано розрахунок 3% річних за загальний період з 24.11.20р. по 15.02.23р. (по кожній поставці окремо) у розмірі 8 731,72грн. та інфляційних втрат у розмірі 55 401,82грн.
Судом здійснено перевірку надано позивачем за зустрічним позовом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (така правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20р.у справі № 902/417/18).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин, які стали причиною неможливості здійснення своєчасних розрахунків з боку ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» (здійснено часткову оплату за поставлений товару). Також, судом враховано обставини, на які посилається ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», а саме - введення в Україні режиму воєнного стану та продовження строку його дії; що Енергодарська міська територіальна громада Васильківського району Запорізької області , в межах якої розташовані виробничі потужності та орган управління відокремленого підрозділу - покупця за договором, з 04.03.22р. перебуває в тимчасовій окупації. На підставі викладеного суд вбачає підстави для зменшення суми 3% річних до 3 000,00грн. та суми інфляційних втрат до 20 000,00грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частини стягнення з відповідача на користь позивача 151 744,20грн. основного боргу; 20 000,00грн. - інфляційних втрат та 3 000,00грн. - 3% річних.
Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 500,00грн., суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу в розмірі 12 500,00грн., Позивачем подано до матеріалів справи договір про надання (правової) правничої допомоги №34/21 від 16.11.22року, додаток №1 до казаного договору, акт приймання - передачі надання послуг від 08.02.22 згідно договору про надання (правової) правничої допомоги №34/21 від 16.11.22року, ордери про надання правничої (правової) допомоги серії АЕ: №1111642 від 30.12.21р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Воронько Олени Олександрівни №1829 від 14.04.2008р., платіжні доручення: №2913 від 17.11.2021 на суму 2 500,00грн., №2925 від 22.11.2021 на суму 30 000,00грн. та виписки банку.
За змістом частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як убачається з акту приймання - передачі надання послуг згідно договору про надання (правової) правничої допомоги №34/21 від 16.11.22року, заявлена до стягнення у складі судових витрат сума 12 500,00грн. та складається з детального опису робіт .
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи щодо заявленого позивачем за зустрічним позовом розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить суд відмовити у відшкодуванні вказаних витрат, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що адвокатом не надано належних доказів і підтвердження понесених позивачем витрат, а також зазначає, що в акті приймання - передачі надання послуг не зазначено витраченого часу на відповідні види робіт. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та наданими доказами.
За змістом ч.5 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам ч. 4 даної статті.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Аналіз положень ч.ч.3, 4 ст.126 ГПК України свідчить про те, що співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката таким критеріям як складність справи та ціна позову, встановлюється судом за матеріалами справи, при цьому, відповідність зазначеного розміру критеріям часу, витраченого адвокатом, а також обсягу наданих послуг, встановлюється виключно за поданими учасниками справи доказами, зокрема, актами наданих послуг (щодо обсягу наданих послуг), детальним описом робіт (щодо витраченого часу на надання послуг).
За викладених обставин, в даному випадку перевірка співмірності розміру заявлених витрат критерію, що визначений ч.4 ст.126 ГПК України, здійснюється судом виходячи з переліку наданих адвокатом послуг (акт приймання - передачі надання послуг від 08.02.22 згідно договору про надання (правової) правничої допомоги №34/21 від 16.11.22року).
З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає заявлені позивачем за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із часом, необхідним для виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг (загальна сума за первісним та зустрічним позовами становить 591 823,17грн. та нематеріальна вимога про зобов'язання поставити товар) , складністю даної справи (розглядається первісний позов та зустрічний позов) та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за зустрічним позовом у розмірі 12 500,00грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України, господарський суд, -
1.В задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача первісним позовом.
2.Зустрічний позов задовольнити частково.
3.Стягнути з відповідача - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробичного підприємства «Агропромкомплект» (49055, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 31-А, код ЄДРПОУ 33339135): 151 744,20грн. основного боргу; 20 000,00грн. - інфляційних втрат та 3 000,00грн. - 3% річних ; 3 238,17грн. - витрат на сплату судового збору, 12 500,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
4.В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 31.07.23р
Суддя Васильєв О.Ю.