вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви без розгляду в
провадженні у справі про неплатоспроможність
31.07.2023м. ДніпроСправа № 904/3705/23
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання неплатоспроможним
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду від 17.07.2023р. заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано заявниці усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду: відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. Вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу; декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України); копії кредитних договорів та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором; довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 на день подання заяви до суду. Роз'яснено ОСОБА_1 , що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
З 21.07.2023р. по 28.07.2023р. суддя Владимиренко І.В. перебував у відпустці.
21.07.2023 на електронну адресу суду заявниця (боржник) надіслав заяву (вх. суду №36231/23) про усунення недоліків, в якій зазначив наступне:
В ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023р. у справі №904/3705/23 зазначено, що «Згідно наданих ОСОБА 1 декларацій за 2020-2023 роки, розділи II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV не містять жодних відомостей про доходи, майно, активи та фінансові зобов'язання членів сім'ї боржника, проставлено "Член сім"ї не надав інформацію".».
ОСОБА_1 вважає, що дана інформація не відповідає дійсності, так як у Деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2023 роки, які були додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, була зазначена інформація про майно, яке перебуває у власності членів сім'ї Боржника. Дані відомості було отримано із інформаційних довідок № 336664903, № 336665259, № 336664191 та № 336664753, які були додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Зазначення "Член сім"ї не надав інформацію" міститься лише у Розділі II Декларацій, а саме полі для зазначення доходів членів сім'ї Боржника.
Порядок отримання відомостей про доходи з Державного реєстру визначено розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 29.09.2017 р. № 822, згідно з яким відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи - платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання.
Враховуючи викладене, інформація про доходи отримується особисто, відповідно ОСОБА_1 не могла отримати інформацію про доходи членів сім'ї для зазначення даної інформації у Декларації про майновий стан.
Окрім цього, відповідно до а. 9 Примітки до затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 21 серпня 2019 року № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, Боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається «Член сім'ї не надав інформацію».
Тобто, у деклараціях про майновий стан ОСОБА_1 зазначила усю інформацію яку змогла отримати із відкритих джерел.
Крім того, зазначення ОСОБА_1 в декларації про майновий стан боржника неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї не є підставою для відмови судом в прийнятті заяви про неплатоспроможність боржника та для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути лише підставою для закриття провадження у справі відповідно до ч.7 ст. 123 КУзПБ, тим більше, що після перевірки керуючим реструктуризацією декларації про майновий стан боржника та виявлення недоліків у боржника є можливість виправити зазначені недоліки протягом семи днів відповідно до п.1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Відповідно до ч.3. ст. 122 КУзПБ керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУзПБ основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника;
Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Про наявність цих підстав у кожному конкретному ви палку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в КУзПБ нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Ухвалення рішення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника передує проведенню в процедурі реструктуризації боржника перевірки декларації боржника та складенню керуючим реструктуризацією звіту про результати такої перевірки з виявленими недоліками декларації боржника про майновий стан (п. 2 ч. 5 ст. 119, ч. 3 ст. 122, п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ).
Крім того, за змістом п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки не є підставою для закриття провадження у справі за умови, що вони усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд в Постанові ВС КГС від 11.08.2020 року у справі №918/127/20, зазначивши про це в пункті 7.6 зазначеної Постанови та додатково підкресливши, що перевірку обставин та даних, зазначених боржником в деклараціях про майновий стан, здійснює керуючий реструктуризацією, результати якої надає господарському суду та зборам кредиторів згідно з ч. 3 ст. 122 КУзПБ.
Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України), ОСОБА_1 вважає, що дана вимога суду не є актуальною для справи про неплатоспроможність, оскільки частина 3 статті 162 ГПК України містить вимоги до позовної заяви, а вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність викладені в ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як було зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність, представником Боржника, адвокатом Войтович Л.В., 03.07.2023 року були направлені адвокатські запити кредиторам ОСОБА_1 щодо підтвердження наявності заборгованості Боржника перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів, станом на 21.07.2023р. не було отримано жодної відповіді на даний адвокатський запит.
Для підтвердження розміру та стану заборгованості перед кредиторами Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було додано Кредитну історію станом на 16.06.2023 р., яка була складена та сформована в електронному вигляді ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (надалі - ТОВ «УБКІ») у відповідності до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
Кредитна історія ОСОБА_1 станом на 16.06.2023 року із кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «УБКІ» додається до даного клопотання.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» метою цього закону є врегулювання суспільних відносин, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов'язань, функціонування інституцій, пов'язаних з обміном інформацією про грошові зобов'язання та забезпечення прав та інтересів суб'єктів кредитної історії. При цьому, принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, зокрема, є всебічність об'єктивність, повнота і достовірність інформації (ст. 4 зазначеного Закону).
Ст. ст. 5, 6 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» встановлено, що джерелами формування кредитних історій є, зокрема, відомості, що надаються користувачами до Бюро, а саме: банками, небанківськими фінансовими установами, інтими суб'єктами господарської діяльності, які продають товари (послуги) з відстроченням платежу або надають майно в кредит, а також особами, які набули право вимоги за кредитним правочином.
Більш того, КУзПБ також визначає, що бюро кредитних історій є джерелом достовірної та повної інформації про правовідносини боржника з кредиторами, до якого має право звертатись й арбітражний керуючий, перевіряючи достовірність інформації, наданої боржником у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 114 КУзПБ.
Враховуючи практику Верховного Суду викладену в Постанові від 08.11.2022 по справі №909/937/21 в якій зазначено наступне: в п. 41 Постанови ВС зазначено, що норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
В п. 42 Постанови ВС зазначено, що за загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
В п. 43 Постанови ВС зазначено, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатись доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань.
І саме з огляду на зазначене в п.п. 42, 43 Верховний Суд вже в п. 44 Постанови ВС зазначає, що з огляду на викладене кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними способами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тобто Верховний Суд не вказував, що кредитна історія боржника взагалі не може бути належним та допустимим доказом наявності кредитних зобов'язань, а лише в тому випадку, коли вона не підписана відповідною посадовою особою Кредитного бюро.
В п. 31. Постанови ВС зазначено, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватись доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Тобто і в п. 31 Постанови ВС не виключається можливість подання в якості належного та допустимого доказу наявності кредитних зобов'язань боржника кредитної історії (Кредитного звіту) за умови її підписання письмово або електронним цифровим підписом відповідною посадового осоГкшо Кредитного бюро.
Також заявниця звертаю увагу суду на те, що потрібно брати до уваги не тільки фактично надані боржником докази наявності заборгованості в заявленому розмірі перед кредиторами боржника, але й об'єктивну можливість боржника отримати такі докази та дії, які були вчинені боржником для отримання таких доказів, а також брати до уваги можливість зловживання з боку кредиторів шляхом навмисного ненадання інформації та документів на запити Боржника щодо стану його заборгованості.
Таким чином, заявниця вважає, що не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості, беручу до уваги часткове надання боржником кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, кредитної історії (кредитного звіту) боржника підписаної електронним цифровим підписом ТОВ «УБКІ» та скріпленої електронною печаткою ТОВ «УБКІ», а також зважаючи на надання доказів направлення боржником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
Також, на виконання ухвали суду від 17.07.2023р., заявницею надано Витяг з реєстру територіальної громади від 17.07.2023 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
З урахуванням наведених письмових пояснень у клопотанні про усунення недоліків, ОСОБА_1 вважає, що вона усунула недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі №904/3705/23.
Дослідивши подане ОСОБА_1 клопотання про усунення недоліків та доводи в його обґрунтування, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, господарський суд наголошує, що при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
В статті 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На виконання вимог ухвали суду від 01.05.2023 про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником подана заява про усунення недоліків, в якій викладено письмові пояснення щодо допущених недоліків заяви.
Господарським судом встановлено, що заявницею на виконання вимог ухвали від 17.07.2023 не надано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Отже, господарський суд зазначає, що вимоги п. 11 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначено, що заявник повинен надати декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, подані заявницею декларації про майновий стан боржника за 2020-2023 роки не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ОСОБА_1 надані відомості лише чоловіка ОСОБА_2 , а стосовно сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 не надано відповідних відомостей.
Крім того, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів самостійного звернення до членів сім'ї та державних установ в письмовій формі щодо отримання відповідних відомостей, або відмову членів сім'ї та державних установ в письмовій формі.
Господарським судом встановлено, що заявником на виконання вимог ухвали від 17.05.2023 не надано копії кредитних договорів, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання.
Господарський суд вважає, що відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 року, зроблено наступний правовий висновок.
Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Верховний Суд зазначив, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку про неналежне виконання заявником пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять інформації про наявну заборгованість з нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №917/1604/21 від 16.11.2022.
Крім того, до матеріалів заяви ОСОБА_1 надано платіжну інструкцію № 139 від 06.07.23р. про сплату авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень у справі про неплатоспроможність з якої вбачається, що платником авансування є ФОП Мельничук А.Ю., а не заявниця ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ст.. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки заявницею не надано до заяви належних та допустимих доказів наявності у ФОП Мельничук А.Ю. повноважень для здійснення сплати авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень у справі про неплатоспроможність за Джерджу Т.Г.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку щодо відсутності доказів на підтвердження усунення обставин, на підставі яких, заяву Джерджи Т.Г. залишено без руху.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Центрального апеляційного Господарського суду по справі №904/6465/21 від 07.12.2021.
Також, заявниця на вимогу суду щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України), зазначила, що дана вимога суду не є актуальною для справи про неплатоспроможність, оскільки частина 3 статті 162 ГПК України містить вимоги до позовної заяви, а вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність викладені в ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Господарський суд не погоджується з даним твердженням ОСОБА_1 та зазначає наступне, що відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним нормативно-правовим актом і тому норми інших законодавчих актів, у тому числі господарського процесуального законодавства, застосовуються субсидіарно (ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства).
При цьому, таке застосування загальних норм настільки має місце, наскільки вони не змінюються, або не протирічать спеціальним нормам Кодексу України з процедур банкрутства.
В силу положень ст. ст. 113, 117 Кодексу України з процедур банкрутства у справах про неплатоспроможність громадян суди мають застосовувати норми, які стосуються юридичних осіб, у тому числі ст. ст. 37, 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Стаття 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає три підстави для повернення заяви без розгляду, з яких тільки одна стосується недотримання саме вимог щодо оформлення заяви, передбаченої ст. 34 або ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Це має місце коли заява про відкриття провадження у справі про банкрутство підписана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не мала права її підписувати.
Інших підстав для повернення заяви або відмови в її прийнятті у разі недотримання форми заяви Кодекс не містить.
При цьому, як четвертою, так і третьою книгою Кодексу України з процедур банкрутства не врегульовані дії судді при виявленні інших недоліків заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи, зокрема ст. ст. 37, 38 та 113, 116, 117 Кодексу України з процедур банкрутства.
У зв'язку чим, виникла колізія між зазначеними нормами Кодексу України з процедур банкрутства та ст.174 ГПК, як загальною нормою, яка регулює питання залишення позову без руху.
Така колізія повинна бути усунена шляхом застосування до вказаних правовідносин ст. 174 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ці особливості стосуються вимог, які законодавець виклав відносно заяв про відкриття провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що містяться у ст. ст. 34 та 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, суддя у разі виявлення невідповідності заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, має протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду постановити ухвалу про залишення заяви без руху. А у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків, повернути заяву заявникові (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі №904/1165/20.
Отже, враховуючи вищенаведене, господарський суд наголошує, що при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України, а тому твердження заявниці про те, що вона не має обов'язку виконувати приписи зазначених судом статті 162Господарського процесуального кодексу України є помилковим, з врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі №904/1165/20.
Отже, станом на 31.07.2023 заявник - ОСОБА_1 не надала доказів усунення недоліків заяви про відкриття справи №904/3705/23 щодо неплатоспроможності фізичної особи, зазначених в ухвалі господарського суду від 17.05.2023.
Приписами частини 1 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно частини 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання заявником вимог ухвали господарського суду від 17.07.2023 про залишення заяви без руху і ненадання витребуваних судом доказів, господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає поверненню, оскільки заявниця не усунула недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
Господарський суд також зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується, чим спростовуються доводи скаржника щодо не забезпечення йому гарантій справедливого судового розгляду згідно із статтею 6 Конвенції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведена правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №904/6465/21 та від 28.02.2023р. по справі № 904/4703/22.
Керуючись ст. ст. 38, 116, 117 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили - 31.07.2023 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана - 31.07.2023р.
Суддя І.В. Владимиренко