Справа № 2-437\10
(ДОДАТКОВЕ)
09 вересня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Уваровій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Солом'янської районної у м. Києві Ради про встановлення факту та визнання права власності, -
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06. 2010 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Солом'янської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Солом'янської районної у м. Києві Ради про встановлення факту та визнання права власності - відмовлено.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 13.08.2010 року справу було повернуто до Солом'янського районного суду м. Києва для усунення недоліків, оскільки у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06. 2010 року не вирішено питання про стягнення судових витрат .
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що не перешкоджає розгляду даного питання відповідно до вимог ст. 220 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне постановити додаткове рішення.
Встановлено, що рішенням суду було встановлено факт родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5, племінницею ОСОБА_6.
Також, за ОСОБА_1 було визнано право власності на усе будинковолодіння АДРЕСА_1.
Встановлено, що при ухваленні рішення від 14.06.2010 року судом не вирішено питання про стягнення судових витрат, а тому цей недолік підлягає виправленню.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ухвалою суду від 14.05.2008 року цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Солом'янської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_7 про встановлення факту та визнання права власності та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної у м. Києві Ради, ОСОБА_7 про встановлення факту та визнання права власності було об'єднано в одне провадження. (том 1 а. с. 113)
Позивачами за вищевказаними позовами було сплачено по 255,00 грн. судового збору та по 30,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Встановлено, що в ході розгляду справи були застосовані вимоги ст.ст. 36, 201, 204 ЦПК України і у якості правонаступника померлої в ході розгляду справи ОСОБА_6 було залучено ОСОБА_1, а у якості правонаступника померлого в ході розгляду справи ОСОБА_7 було залучено ОСОБА_3.
Відповідно до технічного паспорту виготовленого КП Київське міське БТІ 20.04.2007 року загальна дійсна вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 25459, 00 грн.
Згідно вимог ст.ст. 79 - 81 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;
6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що відповідач Солом'янська районна у м. Києві Рада, відповідно до покладених на неї повноважень, не відслідковує порушення прав сторін даного спору у здійсненні ними права власності, суд вважає, що саме з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пов'язані з розглядом справ, відповідно до задоволених вимог.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів", в редакції, яка діяла на момент пред'явлення позовів сума витрат на ІТЗ з розгляду спору майнового характеру становила 30,00 грн., а по справі окремого провадження (встановлення факту, що має юридичне значення) 7,50 грн.
Згідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», в редакції, яка діяла на момент пред'явлення позовів сума судового збору з розгляду позовної заяви становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 НМДГ і не більше 100 НМДГ, а із заяв (скарг) у справах окремого провадження (встановлення факту, що має юридичне значення) 0,5 НМДГ.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно вимог ст. 83 ЦПК України сплачена сума судового збору та витрат на ІТЗ повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору та витрат на ІТЗ у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору, яка складається з суми судового збору за розгляд вимоги майнового характеру 254,59 грн. (1% ціни позову - 25459,00 грн. вартість будинковолодіння /100 = 254,59 грн.) та суми судового збору за встановлення факту, що має юридичне значення 8,50 грн. (0,5 НМДГ - 17,00 грн. / 2 = 8,50 грн.).
Також, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат на ІТЗ, яка у даному випадку стягується за максимальною ставкою витрат на ІТЗ з розгляду спору майнового характеру, що становить 30,00 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при пред'явленні позову було сплачено 510,00 грн. судового збору та 60,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, то відповідно на її користь підлягає поверненню сума надмірно сплаченого судового збору 246,91 грн. (510,00 - 254,59 грн. - 8,50 грн. = 246,91 грн.) та витрат на ІТЗ 30,00 грн. (60,00 грн. - 30,00 грн. = 30,00 грн.)
Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.
На додаткове рішення може бути подано скаргу.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення по справі.
Керуючись ст. 79-81, 83, 88, 216, 220 ЦПК України, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів", суд, -
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору 263,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ 30,00 грн.
Повернути ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого судового збору 246,91 грн. за квитанціями: 5445/0503-1 №30 від 23.11.2007 року, 5398/0450-4 №81 від 02.04.2008 року та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ 30,00 грн. за квитанціями: 5445/0503-1 №29 від 23.11.2007 року, 5398/0450-4 №80 від 02.04.2008 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя