копія
Справа 2-296\10
20 вересня 2010 року Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого Терещенко Н.І.
при секретарі Руденко В.М.
за участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ватутіне справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство «Благоустрій», Лисянська селищна рада Черкаської області про визнання права власності в порядку приватизації ,-
позивач ОСОБА_3 та його представник- адвокат ОСОБА_2 доповнили свої позовні вимоги і просять суд зобов*язати відповідачку ОСОБА_4 дати згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку приватизації, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку приватизації посилаючись на те, що в 1982 році позивач ОСОБА_3 отримав від управління сільського господарства і продовольства однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Разом з ним у вказану квартиру, як член сім*ї вселилася дружина ОСОБА_3 ОСОБА_4 . В 1990 році шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, але вони продовжують проживати у вказаній квартирі , оскільки окремого житла ОСОБА_3 не має. Відповідачка ОСОБА_4 неодноразово зверталась до судів з позовом про позбавлення ОСОБА_3 права на вказану квартиру, чинила позивачу перешкоди у користуванні квартирою, змінила замки та не допускала позивача ОСОБА_3 до квартири. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15.05.2007 року задоволено позов позивача ОСОБА_3 про вселення в квартиру і лише 18.07.2007 року відповідачка ОСОБА_4 передала позивачу ключі від зазначеної квартири.02 липня 2009 року Лисянським районним судом Черкаської області в задоволенні повторного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відмовлено та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.09.2009 року зазначене рішення Лисянського районного суду Черкаської області залишено без змін, однак, незважаючи на зазначені судові рішення, ОСОБА_3В на даний час не проживає в зазначеній квартирі АДРЕСА_1, оскільки відповідачка чинить йому перешкоди у вселенні , тим самим не виконує зазначені рішення суду.
Зазначена квартира АДРЕСА_1 являється комунальною власністю і позивач ОСОБА_3 з відповідачкою ОСОБА_4 являються окремими квартиронаймачами та окремо сплачують комунальні послуги.
На даний час позивач ОСОБА_3 має намір приватизувати свою частину зазначеної квартири АДРЕСА_1, однак відповідачка ОСОБА_4 заперечує проти приватизації позивачем своєї частки квартири, умисне позбавляючи позивача ОСОБА_3 права власності на житло та права на приватизацію наданої йому квартири на рівні частки з врахуванням інтересів відповідачки , в зв*язку з чим позивач був змушений самостійно звернутися до органу приватизації житла-Лисянської селищної ради Черкаської області і згідно рішення зазначеної селищної ради від 07.08.2007 року №282 ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію 1\2 частини квартири АДРЕСА_1, однак, в зв*язку з тим, що згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за згодою всіх мешканців квартири», а інший мешканець зазначеної квартири- відповідачка ОСОБА_4 відмовляється давати згоду позивачу на приватизацію ним 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, а тому позивач ОСОБА_3 і звернувся з вказаним позовом до суду.
Відповідачка та її представник з частково зміненим позовом не згідні повністю. В судовому засіданні пояснили, що жодним законом не передбачено зобов*язання особи давати згоду на приватизацію житла і ні суд , ні інший державний орган чи установа не вправі змусити особу( в тому числі й відповідачку ОСОБА_4) давати згоду на приватизацію квартири. Крім того, згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за згодою всіх мешканців квартири . Оскільки відповідачка ОСОБА_4, як співмешканець позивача ОСОБА_3, не бажає використовувати своє право на безоплатну приватизацію квартири, яке згідно п.5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» може бути використане лише раз, а тому суд не вправі зобов*язати ОСОБА_4 давати згоду на приватизацію частини квартири, в якій вона проживає та зобов*язати прийняти у власність цю частину квартири. Відповідачка ОСОБА_4 підтвердила, що не має наміру давати згоду ОСОБА_3 на приватизацію квартири АДРЕСА_1.
Крім того, згідно п.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд і суду цим Законом не дано право приймати будь-яке рішення по приватизації державного житлового фонду. Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні не ставила питання про стягнення з ОСОБА_3 на її користь витрат оплаті юридичної допомоги в розмірі 2500 гривень. Її представник, виступаючи в судових дебатах просив суд стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь відповідачки 2500 гривень понесених нею витрат по оплаті юридичної допомоги.
Представник третьої особи- Лисянської селищної ради Черкаської області на розгляд справи не з*явився, а подав в суд заяву в якій просить суд розглянути справу в його відсутність, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Лисянської селищної ради Лисянського району Черкаської області на підставі наявних в справі доказів.
Представник третьої особи- КП «Благоустрій» на розгляд справи повторно з*явився. Причин своєї неявки в суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи в його відсутність в суд не подавав. Про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно судовими повістками,, про що в справі є відповідні повідомлення про отримання КП «Благоустрій» судових повісток, а тому суд вважає, що представник КП «Благоустрій» на розгляд справи не з*явився без поважних причин та вважає за необхідне розглянути справу у відсутність представника КП «Благоустрій» на підставі наявних в справі доказів.
Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне в задоволенні заявленого позову відмовити з наступних підстав:
в судовому засіданні було встановлено, що сторони до 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В грудні 1982 року позивачу ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_4 управлінням сільського господарства і продовольства була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1. 29 квітня 1990 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивач ОСОБА_3 в зазначеній квартирі зареєстрований, однак в дійсний час там не проживає.
Згідно ріщення Лисянського районного суду від 02 липня 2009 року( яке згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 24 вересня 2009 року було залишено без змін) ОСОБА_3 був вселений в квартиру АДРЕСА_1 і питання про вселення у квартиру на даний час вирішується відділом державної виконавчої служби Лисянського районного управління юстиції, а відповідачка ОСОБА_4 проживає в зазначеній квартирі та нею користується, що підтверджується актом депутата Лисянської селищної ради від 28 січня 2009 року (а.с.33).
З 2000 року між сторонами були розділені рахунки по оплаті комунальних послуг за вказану квартиру, що в судовому засіданні підтверджується довідкою КП «Благоустрій» (а.с.13), договором про надання послуг з утримання будинків і споруд від 01.08.2006 року, укладеним між КП «Благоустрій» та ОСОБА_3, довідкою КП «Благоустрій» №144 від 12.12.2007 року, довідкою Лисянського комунального підприємства «Водоканал» від 17.12.2007 року №191, договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 04.04.2000 року , укладеного між ОСОБА_3 та Лисянським ВУЖКГ(а.с.50-51), договором №1166 про надання послуг електрозв*язку від 02.09.2005 року, укладеним між ВАТ «Укртелеком» та ОСОБА_3.
Ні позивач ОСОБА_3 , ні його представник жодних доказів, про те, що, кожній із сторін: як позивачу ОСОБА_3 , так і відповідачці ОСОБА_4 була виділена в користування зазначена квартира ( чи її частина) , а саме: рішення виконкому Лисянської селищної ради Черкаської області ( чи відповідне рішення суду) про передачу 1\2 частини зазначеної квартири АДРЕСА_1 в користування окремо позивачу ОСОБА_3 , та 1\2 частини зазначеної квартири в користування окремо відповідачці ОСОБА_4 а також доказів , які свідчили б про укладення кожною із сторін договорів найму на 1\2 частину квартири , а також рішення виконкому Лисянської селищної ради Черкаської області чи рішення суду , які підтверджували б реальний розподіл між сторонами вказаної квартири АДРЕСА_1 суду не представили і таких доказів по справі немає, що свідчить про те, що сама квартира АДРЕСА_1 між сторонами юридично н е розділялася, а тому, відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без згоди відповідачки ОСОБА_4, яка, як і позивач ОСОБА_3В, являється мешканкою зазначеної квартири АДРЕСА_1, як приватизувати частину зазначеної квартири, так і визнати за позивачем право власності на частину зазначеної квартири в порядку приватизації, неможливо.
Жодних доказів, що позивач ОСОБА_3 не використав свого права на приватизацію державного житлового фонду та що він не має іншого житла, ні позивач ОСОБА_3, ні його представник ОСОБА_2 суду не представили.
Крім того, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що зазначену квартиру АДРЕСА_1 він отримав в грудні 1982 року від управління сільського господарства і продовольства, однак, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні , ні позивач, ні його представник не представили суду жодних доказів, які свідчили б про те, на яких саме підставах позивачу ОСОБА_3 була надана в користування зазначена квартира АДРЕСА_1, що не дає можливості суду визначити, чи являється зазначена квартира службовою і чи взагалі підлягає приватизації.
Крім того, жодним законом не передбачено зобов*язання особи давати згоду на приватизацію житла, і суд, не вправі змусити особу( в тому числі й відповідачку ОСОБА_4) давати згоду на приватизацію квартири. Згідно п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартири може бути використане лише один раз і це її право - приватизовувати зазначену квартиру(чи її частину) чи не приватизовувати ( а використати право на приватизацію квартири в майбутньому) і суд не вправі в примусовому порядку змусити відповідачку реалізувати своє право на приватизацію квартири .
Крім того, згідно ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами. Враховуючи названу та інші норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що визначають процедуру приватизації, суд не вправі визнавати право власності на житлове приміщення чи на частку його в порядку приватизації, оскільки прийняття рішень про приватизацію житла не є компетенцією суду.
Згідно рішення Лисянської селищної ради Черкаської області, рішення виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області(органу, який уповноважений проводити приватизацію квартири АДРЕСА_1) від 07.08.2007 року №282 «Про надання дозволу ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію 1\2 квартири АДРЕСА_1», скасоване .
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила свою відмову давати згоду позивачу ОСОБА_3 на приватизацію частини квартири АДРЕСА_1, а згідно ст. 8 Закону України ««Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за згодою всіх повнолітніх членів сім*ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, а позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 хоч і не являються членами сім*ї-шлюб між ними 29 квітня 1990 року розірвано, але, враховуючи те, що суд не вправі визнавати право власності на житлове приміщення чи на частку його в порядку приватизації, оскільки прийняття рішень про приватизацію житла не є компетенцією суду, суд вважає за необхідне в задоволенні доповненого позову ОСОБА_3 відмовити.
Вимоги представника ОСОБА_4 -ОСОБА_1 про стягнення з позивача на користь відповідачки понесених нею судових витрат, суд вважає безпідставними, оскільки сама відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні це питання не ставила і це не було в судовому засіданні предметом розгляду і договору про надання правової допомоги представник відповідачки ОСОБА_4 -ОСОБА_1 суду не надав.
В задоволенні доповненого позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство «Благоустрій», Лисянська селищна рада Черкаської області про визнання права власності в порядку приватизації, суд відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 8 Закону України ««Про приватизацію державного житлового фонду» ст.ст.10,60,81,88, 212,213, 214,215 ЦПК України, суд,-
в задоволенні доповненого позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство «Благоустрій», Лисянська селищна рада Черкаської області про визнання права власності в порядку приватизації, відмовити.
В стягненні судових витрат по оплаті правової допомоги по справі з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, представнику відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_1, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий підпис Н.І.Терещенко
Суддя Ватутінського Н.І.Терещенко
міського суду