25.07.2023 Справа № 756/3918/23
Унікальний номер судової справи 756/3918/23
Номер провадження 2/756/2811/23
Іменем України
(заочне)
25 липня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Луценка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 45 694,14 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 19.07.2014, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 39 000,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів. Проте позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором. Станом на 05.03.2023 заборгованість відповідача складає 45 694,14 грн, з яких: 39 637,40 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 056,74 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
З цих підстав АТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з відповідача на його користь 30 501,90 грн та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою суду від 30.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №756/3918/23, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій також зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 3).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявними у справі документами, письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надала.
Разом з тим, відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2014 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому 22.12.2021 було збільшено до 39 000,00 грн. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку (а.с. 21-23).
З Анкети-заяви вбачається, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів.
Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 , які вона використала у повному обсязі.
У відповідності до розрахунку позивача борг відповідача перед банком станом на 05.03.2023 становить 45 694,14 грн, з яких: 39 637,40 грн - заборгованість за кредитом; 6 056,74 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 9-20).
Згідно із п. 1 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ст.ст. 2, 3, 4 Закон України «Про споживче кредитування»).
Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку.
Судом встановлено, що паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами 21.07.2021 (а.с. 24-27), в якому ОСОБА_1 погодилася з усіма істотними умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсотків за користування кредитом.
Окрім того, судом досліджена виписка по рахунку, відкритому на ім'я відповідача ОСОБА_1 з якої убачається, що вона активно користувалася кредитними коштами, витрачаючи на власні потреби, періодично погашала заборгованість за наданим кредитом (а.с. 65-91).
Згідно довідки про зміну умов кредитування, дослідженої судом встановлено, що позичальнику збільшувався кредитний ліміт 22.12.2021 до 39 000,00 грн (а.с. 21).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я відповідача ОСОБА_1 видавалися кредитна картка 4149….7894 зі строком дії 02/18, кредитна картка 4149….3027 зі строком дії до 10/21 та кредитна картка 5457….7363 зі строком дії до 07/25 (а.с. 22).
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що одна зі сторін чи обидві сторони зверталися з заявами про припинення дії кредитного договору. Отже, строк дії договору не припинився.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом встановлення для користування кредитного ліміту підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, випискою по картковому рахунку відкритому на ім'я позичальника, з якого видно, що він активно користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість відповідача за використаними кредитними коштами станом на 05.03.2023 становить 45 694,14 грн.
Беручи до уваги вищевикладене в своїй сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими, доведені належними доказами, іншим не спростовуються, а відтак підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача заборгованість станом на 05.03.2023 за кредитним договором б/н від 19.07.2014 у розмірі 45 694,14 грн, з яких: 39 637,40 грн - заборгованість за кредитом; 6 056,74 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Питання щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України (а.с. 64).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 19.07.2014 станом на 05.03.2023 у розмірі 45 694,14 грн, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 684,00 грн;
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Олександр ЛУЦЕНКО