Справа № 2-4531/10
09 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Скляренко С.О.,
за участю секретаря - Малаховій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, в якому просить визнати дії відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та стягнути з нього недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за період з 01 січня 2006 по дату винесення рішення, зобов'язати відповідача здійснити індексацію незаконно не нарахованих та невиплачених сум щомісячного підвищення до пенсії і відшкодувати її за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення, зобов'язати відповідача здійснювати щомісячно після дати ухвалення рішення подальше нарахування і виплату підвищення до пенсії, а також відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач - Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області - надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, послався на те, що у своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з органів Пенсійного фонду України недоплачену щомісячну соціальну допомогу дітям війни без належного законодавчого обґрунтування. Відповідно до ст.. 6 Закону № 2195, яким визначено право особи на отримання підвищення дитині війни, не вказано яким органом та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії дітям війни. Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст.. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Частина 2 ст. 73 Закону № 1058 чітко та однозначно встановлює, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. При розгляді справи Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області просить з'ясувати чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок відповідача для виплати їх позивачу, чи має право відповідач проводити вказані виплати за рахунок інших платежів, тощо, також просить проаналізувати закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначені розміри відповідних виплат. Крім того, позивач, розраховуючи суму підвищення, необґрунтовано виходить з норм статті 28 Закону № 1058, оскільки частина 3 ст. 28 Закону чітко застерігає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Підвищення дитині війни не є пенсією та не призначається відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а є підвищенням, що призначається відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Харківському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському району м. Харкова.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Що стосується вимог позивача щодо виплати надбавки до пенсії починаючи з 01.01.2009 року, то відповідно до статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” .
Нормами ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Відповідно до ЗУ №1715-VI від 06.11.2009 року “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” статтю 54 після частини першої доповнено новою частиною такого змісту: установити з 1 листопада 2009 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років-632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років- 776 гривень; працездатних осіб-744 гривні; осіб, які втратили працездатність- 573 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Виходячі з вищевикладеного на відповідача покладається обов'язок здійснення перерахунку пенсії починаючи з 01.01.2009 року по дату винесення рішення, згідно законодавства України, в цій частині вимоги підлягають задоволенню.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст.6 ЗУ ”Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов'язкових роз'яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.
Згідно ч. 1, 3 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК та Закону України «Про міжнародне приватне право», провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Харківському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:
- щодо призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідачем, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки порушення його прав триває до винесення судом рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить також з того, що суд не може зобов'язати відповідача - УПФУ в Ленінському районі м. Харкова - нараховувати та виплачувати в подальшому щомісячну соціальну допомогу згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки суду не відомо, чи буде тривати відповідачем порушення прав позивача після винесення рішення, а також тому, що суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин. Також вимоги про зобов'язання відповідача здійснити індексацію не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були позивачу нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по дату винесення рішення.
Враховуючи що відповідно до п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України та його установи звільнені від сплати судового збору, витрати по оплаті судового збору покладаються на державу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом з відповідача підлягає стягненню 37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 84, 88, 107, 109, 118-120, ч. 2 ст. 158, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області по невиконанню з 09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22.05.2008 р. по дату винесення рішення приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області у відшкодування витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи судом 37 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя С.О. Скляренко
ОСОБА_1
61099, м. Харків,
АДРЕСА_1
Управління Пенсійного Фонду
у Харківському районі Харківської області
вул. Червоноармійська, № 4
м. Харків 61052
10.09.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 10.09.2010 року про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко
ОСОБА_1
61099, м. Харків,
АДРЕСА_1
Управління Пенсійного Фонду
у Харківському районі Харківської області
вул. Червоноармійська, № 4
м. Харків 61052
10.09.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 10.09.2010 року про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко
ОСОБА_1
61099, м. Харків,
АДРЕСА_1
Управління Пенсійного Фонду
у Харківському районі Харківської області
вул. Червоноармійська, № 4
м. Харків 61052
10.09.2010 року
Ленінський районний суд м. Харкова направляє копію рішення суду від 10.09.2010 року про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги “дітям війни” для відома.
Додаток: за текстом.
Суддя С.О. Скляренко
справа № 2-4531/10
10 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Скляренко С.О.
при секретарі Малаховій М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
Судове засідання розпочато о 10.00 год.
Головуючий відкриває судове засідання та оголошує яка справа буде слухатись.
Секретар доповів, що в судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Представник відповідача надав суду заперечення, в яких просив розглядати справу без участі представника позивача.
Оголошується склад суду:
Головуючий суддя Скляренко С.О.
при секретарі Малаховій М.О.
Суд обговорює питання про можливість слухання справи у відсутність сторін.
Суд ухвалив: вважати можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Головуючий оголошує позовну заяву та заперечення відповідача на позовну заяву.
Суд досліджує матеріали справи: а.с. 7 копія пенсійного посвідчення
Суд ухвалив: Закінчити дослідження доказів по справі.
Суд іде до нарадчої кімнати, після виходу головуючий оголошує рішення.
Судове засідання закінчене о 10-30 годині.
Головуючий:
Секретар:
справа № 2-4531/10
попереднього слухання
11 серпня 2010 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова, у складі головуючого судді Скляренко С.О. при секретарі Малаховій М.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
Ухвалою судді від 15 червня 2010 року провадження у зазначеній справі відкрито.
До судового розгляду спір між сторонами не врегульований.
Справа підготовлена до розгляду в судовому засіданні.
У ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:
1) визначені позовні вимоги позивача,
2) вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі,
3) визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору,
4) з'ясовано, якими доказами позивач обґрунтовує свої доводи,
5) визначено, які докази необхідно витребувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130, 156 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 вересня 2010 року на 10.00 год. у залі судового засідання в приміщенні суду.
Про час та місце судового засідання повідомити сторони у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Скляренко
Справа № 2-4531/10
11 вересня 2010 р. Ленінський райсуд м. Харкова в складі:
Головуючого судді Скляренко С.О.
При секретарі Малаховій М.О.
Розглянув у попереднєму судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.
Попереднє судове засідання розпочате в 09-20 год.
Головуючий відкриває попереднє судове засідання та повідомляє про попереднє слухання вищевказаної справи.
Секретар доповів, що в судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Представник відповідача надав суду заперечення, в яких просив розглядати справу без участі представника позивача.
Суд оглядає матеріали справи.
Суд іде до нарадчої кімнати, після виходу головуючий оголошує ухвалу, роз'яснює її зміст.
Попереднє судове засідання закінчено в 10-10 год.
Суддя :
Секретар :