6/754/211/23
Справа № 754/14618/20
Іменем України
28 липня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Галась І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Париста А.С.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
18.07.2023 року Позивач - ОСОБА_1 , через представника - Матвійчук Д.В. , звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Рішенням Деснянського районного суд м. Києва від 12.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Зокрема, вказаним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 19267 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, а також судовий збір у розмірі 392 гривні 67 копійок.
На вказане рішення за заявою представника позивача, адвокатом Матвійчук Д.В., 11.10.2021 року Деснянським районним судом м. Києва були видані виконавчі листи.
В провадженні приватного виконавця Мельниченко К.П. за унікальним номером виконавчого провадження № 67476921 перебував Виконавчий лист 12.07.2021 №754/14618/20 виданий Деснянським районним судом м. Києва.
27.01.2022 року відповідно до Постанови про повернення виконавчого документу - Приватний виконавець Мельниченко К.П. в ході проведення перевірки майнового стану боржника було встановлено, що майно, на яке можна звернути стягнення відсутнє, а інші заходи, спрямовані на стягнення з боржника заборгованості виявилися безрезультатними. Арешт майна залишається чинним. Ураховуючи викладене, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України « Про виконавче провадження», постановлено Виконавчий лист № 754/14618/20 виданий 12.07.2021 Деснянським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19267 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень повернути стягувану.
Однак, при пересиланні документів було втрачено оригінал виконавчого листа виданого на примусове виконання рішення у справі №754/14618/20 за позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Даний факт підтверджується Актом про втрату документів від 29.12.2022 року адвокатом Матвійчук Д.В. та листом виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. від 27.06.2023 № 1233.
У даному листі виконавець повідомляє, що дані виконавчі лист було направлено на адресу стягувача 27.01.2022 року вказані виконавчі листи на адресу приватного виконавця Мельниченка К.П. не поверталися.
У відповідності до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України (в новій редакції) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів) акти, довідки, виписки або витяги з них, належним чином засвідченні їх копії (в тому числі їх електронні копії), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достовірність означає відповідність інформації, отримуваної із доказу, яка підтверджується шляхом зіставлення отриманої інформації з інших доказів, через порівняння, проведення відповідної експертизи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд звертає увагу та надає правову оцінку Акту про втрату документів, який складений, підписаний та завірений адвокатом Матвійчуком Д.В. Даний Акт не може бути взятий до уваги суду, оскільки не є належним та допустимим доказом про відсутність або втрату виконавчого листа.
З огляду на викладене, суду не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що стягувач, втратив виконавчі листи по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: