ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12284/23
провадження № 1-кп/753/1658/23
"25" липня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового
засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020001640 від 03.05.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хоружівка
Недригайлівського району Сумської області, громадянина
України, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 17 липня 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020001640 від 03.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою від 19 липня 2023 року справу призначено до підготовчого судового засідання на 25 липня 2023 року.
Прокурор ОСОБА_3 25 липня 2023 року у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявив. Водночас заперечив проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового засідання підтримав думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
Від потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 попередньо надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Крім цього, потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 під час досудового розслідування заявлені цивільні позови про відшкодування майнової та моральної шкоди, які долучені стороною обвинувачення до обвинувального акта.
На питання головуючого всі учасники судового розгляду підтвердили, що не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілих та не потребують додаткового часу для підготовки до судового розгляду. Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва, обвинуваченого та його захисника.
Суд вважає за можливе прийняти цивільні позови потерпілих до розгляду у цьому кримінальному провадженні.
Щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
Під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України. Прокурор зазначив, що строк, продовжений ухвалою слідчого судді від 03.07.2023 закінчується 03.08.2023, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним, прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на шістдесят днів, з можливістю внесення застави у розмірі 1 342 000 гривень. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання. Сторона захисту наголосила, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_5 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, чи у інший спосіб перешкоджати судовому розгляду стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу. На підставі викладеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 . Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника, щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з підстав викладених захисником.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання та долучені до нього матеріали, а також заперечення на них, дійшов таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу не зменшились, продовжують існувати та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. У той же час, більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Так, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, суть, зміст та кількість обумовлених в клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, високу ймовірність їх настання, особу обвинуваченого, який постійного заробітку не має, неодружений, а отже не обтяжений соціальними зв'язками та відповідальністю.
Також суд вважає достатньо вмотивованими доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, може переховуватися від суду. Наявність ризику переховування підтверджується серед іншого і сумою збитків, завданих кримінальними правопорушеннями, які зазначено у обвинувальному акті.
Крім того, зважаючи на наведені в клопотанні прокурора обставини, вочевидь не виключається можливість незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілих та свідків, які ще не були допитані судом.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як дуже високий, оскільки обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення 24 (двадцяти чотирьох) епізодів злочинної діяльності. Незважаючи на той факт, що обвинувачений раніше не судимий, кількість інкримінованих злочинів свідчить по стійку протиправну поведінку та підтверджує ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки суду не надано жодних доказів в обґрунтування припущення можливого перешкоджання кримінальному провадженню.
Разом із тим, суд враховує, що введення в Україні воєнного стану також є однією із обставин, що сама по собі свідчить про існування ризику можливого ухилення обвинуваченого від суду.
За таких обставин ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, не зменшилися і продовжують існувати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на сьогоднішній день неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою існують.
Щодо доводів захисника про обрання запобіжного заходу замість тримання під вартою на особисте зобов'язання, то суд зазначає наступне.
ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжких злочинів. У той же час, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є найбільш м'яким серед інших, що на думку суду не узгоджується із інкримінованими кримінальними правопорушеннями та шкодою, яка завдана потерпілим.
На підставі викладеного, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, які інкримінуються обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Також прокурор просив про обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 грн.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Втім, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац п'ятий ч. 5 ст. 182 КПК України).
Розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22 травня 2018 року, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, заява № 12050/04, § 78).
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
Окрім того, при визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_5 та індивідуальні особливості обвинуваченого, який скористався болем, невизначеністю та бажанням врятувати близьку людину родичами зниклих безвісти військовослужбовців. Через те суд вважає, що розмір застави, який належить визначити обвинуваченому має бути більшим за розмір, встановлений п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК.
Отже, з урахуванням наведеного, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, суд вважає, що запропонований прокурором розмір застави необхідно визначити таким, що виходить за межі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та становить 1 342 000 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 1 342 000 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, 314-316 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020001640 від 03.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, на 15 годину 50 хвилин 25 липня 2023 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва, обвинуваченого, його захисника та потерпілих.
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22 вересня 2023 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 грн.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та зобов'язати його з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Роз'яснити ОСОБА_5 та заставодавцям, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали в частині обрання запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_1