Справа № 752/15397/23
Провадження № 4-с/752/177/23
Іменем України
28.07.2023 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві щодо виконання постанови серії ГАБІ 292485, виданої 07.03.2023р., -
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на дії Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві щодо виконання постанови серії ГАБІ 292485, виданої 07.03.2023р.
Перевіривши матеріали скарги, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За правилами ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.
Згідно з ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Отже, як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
Зі змісту скарги вбачається, що на виконанні у Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києва перебуває виконавче провадження №71970362 про стягнення із ОСОБА_1 штрафу згідно постанови від 04.03.2023р. інспектора ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві серії ГАБІ №292485 за порушення Цветковою Т.М. ст. 183 КУпАП.
Тобто боржник, якою є ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, оскаржує законність дій та рішення державного виконавця не щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, а щодо виконання рішення іншого органу (посадової особи).
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.
Так, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, в таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, в такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку стороною виконавчого провадження оскаржуються дії та рішення державного виконавця при виконанні постанови посадової особи органу Національної поліції про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішення іншого органу (посадової особи) можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Подібні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16, від 06 лютого 2019 року в справі № 678/1/16-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 346/79/17.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За приписами ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві щодо виконання постанови серії ГАБІ 292485, виданої 07.03.2023р., слід відмовити та роз'яснити, що особа може звернутись до відповідного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 19, 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві щодо виконання постанови серії ГАБІ 292485, виданої 07.03.2023р.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 28.07.2023.
Суддя І.О. Ольшевська