28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 140/5199/22
адміністративне провадження № К/990/25219/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №140/5199/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №9010 від 14.07.2022 та зобов'язання виключити з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; про визнання протиправними та скасування рішення комісії №9040 від 15.07.2022, №9980 від 05.08.2022 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; визнання протиправними та скасування рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7089623/39961271 від 20.07.2022, №7089620/39961271 від 20.07.2022, №7089622/39961271 від 20.07.2022, №7089619/39961271 від 20.07.2022, №7089621/39961271 від 20.07.2022, №7276794/39961271 від 31.08.2022, №7276795/39961271 від 31.08.2022, №7276792/39961271 від 31.08.2022, №7276791/39961271 від 31.08.2022, №7276790/39961271 від 31.08.2022, №7276793/39961271 від 31.08.2022, №7103734/39961271 від 25.07.2022, №7101595/39961271 від 22.07.2022, №7101593/39961271 від 22.07.2022, №7101594/39961271 від 22.07.2022, №7101590/39961271 від 22.07.2022, №7101591/39961271 від 22.07.2022, №7101592/39961271 від 22.07.2022, №7092953/39961271 від 21.07.2022, №7092955/39961271 від 21.07.2022, №7092956/39961271 від 21.07.2022, №7092951/39961271 від 21.07.2022, №7092952/39961271 від 21.07.2022, №7092949/39961271 від 21.07.2022, №7101589/39961271 від 22.07.2022, №7101586/39961271 від 22.07.2022, №7101588/39961271 від 22.07.2022, №7101585/39961271 від 22.07.2022, №7101587/39961271 від 22.07.2022, №7092950/39961271 від 21.07.2022, №7279892/39961271 від 01.09.2022, №7287146/39961271 від 02.09.2022, №7287047/39961271 від 02.09.2022, №7287046/39961271 від 02.09.2022, №7312158/39961271 від 08.09.2022, №7312159/39961271 від 08.09.2022, №7312160/39961271 від 08.09.2022, №7312161/39961271 від 08.09.2022, №7312162/39961271 від 08.09.2022, №7312163/39961271 від 08.09.2022, №7312164/39961271 від 08.09.2022, №7312165/39961271 від 08.09.2022, №57 від 20.05.2022 датою їх подання на реєстрацію та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №81 від 25.05.2022, №72 від 24.05.2022, №64 від 23.05.2022, №65 від 23.05.2022, №61 від 14.06.2022, №86 від 16.06.2022, №94 від 17.06.2022, №115 від 22.06.2022, №125 від 23.06.2022, №133 від 24.06.2022, №47 від 19.05.2022, №14 від 06.05.2022, №139 від 24.06.2022, №148 від 27.06.2022, №26 від 12.05.2022, №116 від 31.05.2022, №105 від 30.05.2022, №44 від 10.05.2022, №21 від 10.05.2022, №27 від 12.05.2022, №40 від 16.05.2022, №41 від 17.05.2022, №60 від 20.05.2022, №34 від 07.06.2022, №37 від 08.06.2022, №46 від 10.06.2022, №54 від 13.06.2022, №68 від 14.06.2022, №32 від 13.05.2022, №119 від 04.05.2022, №120 від 27.05.2022, №99 від 17.06.2022, №68 від 23.05.2022, №36 від 08.06.2022, №21 від 06.06.2022, №4 від 01.06.2022, №3 від 01.06.2022, №102 від 27.05.2022, №75 від 24.05.2022, №59 від 20.05.2022, №67 від 23.05.2022 датою їх подання на реєстрацію.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023, адміністративний позов задоволено.
18.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №140/5199/22.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 6 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування В ЄРПН. Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №280/3196/19, від 05.08.2022 у справі №0340/1743/18, від 20.11.2019 у справі №480/4006/18, від 03.03.2020 у справі №240/3665/19, від 05.12.2019 у справі №140/3154/190, від 12.03.2021 у справі №140/3430/19.
Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Подальше обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою фактичних обставин, та доказів наданих сторонами.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №140/5199/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяВ.П. Юрченко